Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №460/11445/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/11445/24 пров. № А/857/33678/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі :

головуючого судді : Кухтея Р.В.,

суддів : Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року (ухвалене головуючим-суддею Щербаковим В.В. в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Рівне) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ про відмову у призначенні йому пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі ст.55 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796) та зобов`язати відповідача призначити та виплачувати йому таку пенсію з 12.08.2024.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 14.11.2024 позовні вимоги були задоволені повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ПФУ подало апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить його скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що за результатом розгляду документів, до страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 10.10.1986 по 07.04.1988, з 07.12.1991 по 26.10.1996, оскільки вкладка до трудової книжки не дійсна без трудової книжки, а в архівній довідці від 31.01.2024 по батькові заявника зазначено не повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що позивач є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (3 категорія), що підтверджується посвідченням.

12.08.2024 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Рівненській області з письмовою заявою про призначення йому пенсії за віком на підставі ст.55 Закону №796.

За принципом екстериторіальності заяву позивача передано на розгляд ГУ ПФУ в Черкаській області.

Рішенням №172050005691 від 20.08.2024 ГУ ПФУ у Рівненській області було відмовлено у призначенні пенсії за віком. В якості підстави зазначено не підтвердження права на зниження пенсійного віку, у зв`язку з відсутністю достатнього страхового стажу. Також, рішення містить наступні висновки пенсійного органу : до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 10.10.1986 по 07.04.1988, з 07.12.1991 по 26.10.1996, оскільки вкладка до трудової книжки не дійсна без трудової книжки, а в архівній довідці від 31.01.2024 по батькові заявника зазначено не повністю.

Вважаючи оспорюване рішення протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки страховий стаж позивача на дату звернення, становив 26 років 10 місяців 7 днів, з них 21 років 06 місяців 12 днів зараховано пенсійним органом, відповідно до оспорюваного рішення та 5 років 3 місяці 25 днів зараховано судом (із необхідних 25 років), наявні правові підстави для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону №796. При цьому, позивач вчинив всі від нього залежні дії на підтвердження права на призначення та отримання пенсії, а тому відмова у призначенні пенсії позивачу є порушенням його соціальних прав, так як він не може бути позбавлений свого права на зарахування періодів роботи.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України кожному громадянину гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон №796.

Відповідно до ст.49 Закону №796, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 55 Закону №796 визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.

Згідно ч.1 ст.55 Закону №796, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Відповідно до абз.5 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зниження пенсійного віку на 3 роки та додатково на 1 рік за 2 роки проживання або роботи, але не більше 6 років.

При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Колегія суддів зазначає, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку згідно норм ст.55 Закону №796 законодавець пов`язує з дотриманням сукупності трьох умов, а саме, 1) постійного проживання або роботи протягом певного часу у відповідній зоні забруднення, 2) віку та 3) страхового стажу, який зменшується на кількість років зменшення пенсійного віку.

Судом встановлено, що період проживання / роботи в зоні гарантованого добровільного відселення позивача становить 35 років 09 місяць 20 дні, в тому числі станом на 01.01.1993 – 5 років 09 місяців 17 днів, що надає такій особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку додатково на 1 рік за 3 повні роки проживання в такій зоні (на 6 років), тобто у 54 роки відповідно до ст.55 Закону №796.

Відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону №796 через відсутність необхідного страхового стажу.

Таким чином, дослідженню також підлягає питання достатності страхового стажу позивача на момент звернення до пенсійного фонду.

Постановою правління ПФУ №22-1 від 25.11.2005 було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок №22-1).

Згідно п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Пунктом 2.1 Порядку №22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Основним документом, що підтверджує трудовий (страховий) стаж в період до запровадження системи персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, тобто до 01.07.2000, є трудова книжка.

Необхідність підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також документів виданих архівними установами виникає та можливе лише у випадку відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, при цьому для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

До набрання чинності Законом №1058 (01.01.2004) види трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначалися Законом України “Про пенсійне забезпечення” №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788).

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону №1788, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Порядок підтвердження стажу регламентовано у статті 62 Закону №1788, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 було затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Згідно з абзацами першим, другим пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Абзацом першим пункту 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідачем до страхового стажу не зараховано періоди роботи в колгоспі з 10.10.1986 по 07.04.1988, з 07.12.1991 по 26.10.1996, оскільки вкладка до трудової книжки не дійсна без трудової книжки, а в архівній довідці від 31.01.2024 по батькові заявника зазначено не повністю.

Колегія суддів зазначає, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 28.06.2024 по справі №556/1411/24, яке набрало законної сили, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме : вкладиш серії НОМЕР_1 до трудової книжки, дата заповнення якого - 28.10.1996, належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працював : з 10.10.1986 до 07.04.1988 в колгоспі імені Чкалова; з 08.04.1988 по 26.05.1988 в колгоспі «Діброва», з 07.12.1991 по 26.10.1996 в колгоспі ім. Чкалова/колгосп «Діброва»/СВК «Діброва»; з 05.11.1996 по 05.03.2001 в Орендному ремонтно-будівельно-монтажному управлінні м. Кузнецовськ; з 14.03.2001 по 27.11.2002 в СВК «Діброва»; з 01.08.2002 по 30.12.2006 в СВК «Собіщицький».

Відповідно до архівних довідок виданих 31.01.2024 виконавчим комітетом Вараської міської ради на ім`я ОСОБА_1 , підтверджено що він працював трактористом з 1986 по 1987, з 1990 по 1996 в колгоспі імені «Чкалова», Сількогосподарському виробничому кооперативі «Діброва», Сількогосподарському виробничому кооперативі «Собіщицький» із зазначенням к-сті відпрацьованих днів.

Крім того, період роботи з 08.04.1988 по 26.05.1988 в колгоспі «Діброва» підтверджено і книгою обліку трудового стажу та заробітку колгоспника.

При цьому, будь-яких посилань на невідповідність довідок (або їх недостовірності) відповідач не навів. Вказані довідки скріплені підписами та печатками уповноважених осіб.

Таким чином, періоди роботи з 10.10.1986 по 07.04.1988, з 07.12.1991 по 26.10.1996 протиправно не враховані відповідачем до загального страхового стажу.

При цьому, доводи відповідача про те, що вкладка до трудової книжки не дійсна без трудової книжки, а в архівній довідці від 31.01.2024 по батькові заявника зазначено не повністю є достатньою підставою для не зарахування такого періоду до страхового стажу позивача, безпідставні, оскільки на особу не може перекладатись обов`язок доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Суд першої інстанції слушно зауважив, що відповідач має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Проте, відповідачем не надано жодного доказу про вжиття певних заходів з метою отримання уточнюючої інформації, натомість відмовлено у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду.

Відтак, колегія суддів вважає, що відповідач протиправно відмовив позивачу у призначенні пенсії зі зменшенням пенсійного віку згідно ст.55 Закону №796.

Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.3 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому судове рішення, постановлене за результатами апеляційного перегляду в касаційному порядку оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст.12, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2024 року по справі №460/11445/24 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. В. Кухтей

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин