Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №309/2268/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 309/2268/25 пров. № А/857/33031/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 309/2268/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Хустського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хустський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, зобов`язання відповідача вчинити певні та стягнення моральної шкоди,-

головуючий суддя першої інстанції – Сідей Я.Я., місце ухвалення – м. Хуст, дата складання повного тексту – 11.07.2025

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Хустського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Закарпатській області , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Хустський відділ державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання дій протиправними, зобов`язання відповідача вчинити певні та стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року позовну заяву повернуто позивачеві.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що при ухваленні вищевказаної ухвали, суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права.

Суть доводів апелянта зводиться до того, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, докази чого надано суду першої інстанції, однак такі не були враховані судом та позовна заява була повернута.

З урахуванням наведеного просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідач правом подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою судді від 24.06.2025 р. у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору відмовлено.

Ухвалою суду від 24 червня 2025 року позивачу надався строк для усунення вказаних недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Ухвалу суду позивачу вручено 03.07.2025 року.

Суд першої інстанції позовну заяву повернув позивачу з тих підстав, що встановлені в ухвалі недоліки позивачем не усунуто, зокрема до матеріалів позовної заяви не долучено посвідчення члена малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї та відсутня заява про поновлення строку на звернення адміністративного суду, тому адміністративний позов слід вважати неподаним та повернути.

Апеляційний суд не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду.

У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах.

За приписами частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, установленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням установленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Як слідує з обставин справи, позивач покликається на те, що він є членом малозабезпеченої сім`ї, тому просив звільнити його від сплати судового збору за подання цього адміністративного позову.

На підтвердження вказаної обставини позивачем долучено до позовної заяви лист (довідку) Управління соціального захисту населення Хустської районної військової адміністрації від 02.06.22 р. № 120/07, відповідно до якого, останнє інформує, що сім`я ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги згідно Закону України « Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям».

Крім цього, у матеріалах справи наявна довідка Управління соціального захисту № 6 від 03.01.2025 про отримання позивачем допомоги на догляду за інвалідом 1 або 11 групи.

Водночас судом першої інстанції вказаним обставинам належна оцінка не надана та такі не були належим чином перевірені.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов, зокрема якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу.

Водночас, при визначенні майнового стану особи для цілей цієї статті суд може враховувати інформацію про розмір доходів за попередній календарний рік, перебування на утриманні непрацездатних членів сім`ї, наявність у власності нерухомого, рухомого майна та/або іншого цінного майна, а також інші обставини, які мають значення для оцінки майнового стану особи ( ч. 3 ст. 8 Закону «Про судовий збір»).

Як уже зазначалось вище, з матеріалів справи слідує, що сім`я ОСОБА_1 перебуває на обліку як отримувач державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям»; щомісячна грошова допомога виплачувалась особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю 1 групи внаслідок психічного розладу.

Наведеним обставинам судом першої інстанції також оцінка не надана.

Щодо відсутності клопотання про поновлення строку звернення до суду, то апеляційний суд зауважує наступне.

У заяві про усунення недоліків позивач вказував про те, що отримав постанову про стягнення штрафу 13.05.2025 р. Після цього, позивач звертався до відповідача із заявою про врегулювання спору у досудовому порядку, про що отримав відмову 12.06.2025 р.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що позивач у заяві про усунення недоліків навів підстави поважності пропущення строку звернення до суду із цим позовом у зв`язку із несвоєчасним отримання постанови про накладення штрафу та урегулюванням спору у досудовому порядку.

З оскаржуваної ухвали суду про повернення позовної заяви від 11.07.2025 р. не вбачається, що вказаним обставинам судом першої інстанції була надана оцінка, натомість повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції обмежився відсутністю клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що судам слід уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги ( заяв ) є порушенням права на справедливий судовий захист.

Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).

З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про повернення позовної заяви є передчасним.

Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 11 липня 2025 року про повернення позовної заяви у справі № 309/2268/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин