Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №140/680/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/680/25 пров. № А/857/21808/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Матковської З.М.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №140/680/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Плахтій Н.Б., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 25 квітня 2025 року),-

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі – ГУ ПФУ в Чернівецькій області) в якому просить суд: про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Чернівецькій області щодо відмови у призначенні пенсії із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.01.1991 №796-ХІІ (далі – Закон №796-ХІІ); зобов`язання ГУ ПФУ у Волинській області (за місцем проживання позивача) зарахувати період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення 3 роки станом на 01.01.1993 та призначити і виплачувати пенсію із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ з дня виникнення права на призначення пенсії (з 26.10.2024).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, народився та постійно по даний час проживає у с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області. Згідно Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР №106 від 23.07.1991, с.Видерта Камінь-Каширського району Волинської області віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Позивач зазначає, що 09.11.2024 звернувся до Відділу обслуговування громадян №4 (сервісного центру) ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, однак ГУ ПФУ в Чернівецькій області йому було відмовлено в призначенні пенсії, мотивуючи тим, що він постійно не проживав у с.Видерта Камінь-Каширського району в період, передбачений статтею 55 Закону №796-ХІІ. Підставою для прийняття такого рішення слугувало те, що позивач з 26.04.1986 по 20.06.1986 навчався у Володимир-Волинському технікумі (місце навчання м. Володимир-Волинський Волинської області), та у період з 23.10.1989 по 28.05.1992 проходив строкову військову службу, тому період його проживання на території, яка відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, станом на 01.01.1993 становить менше 3 років. Будь-яких інших обставин для відмови у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку ГУ ПФУ в Чернівецькій області не наведено.

Позивач не погоджується з рішенням ГУ ПФУ в Чернівецькій області, вважає його протиправним та таким, що порушує його права, оскільки довідка про місце проживання №801 від 11.10.2024, видана Видертським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради Волинської області, свідчить, що на день аварії (26.04.1986) він перебував в с.Видерта, а з 09.06.1992 постійно проживає на території, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення. Крім того, у нього наявне посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, що підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років. Позивач зазначає, що період навчання (диплом) лише підтверджує факт навчання, а не проживання, та вказує, що на навчання добирався транспортом та перший рік навчання фактично проживав у батьків у с. Видерта, так як в гуртожитку не було місця, а відстань до навчального закладу невелика. Також, на думку позивача, протиправно не враховано пенсійним органом, що під час навчального процесу студентам надаються канікули, а це два тижні у січні місяці та липень серпень по закінченню навчального року. Тобто у 1986, 1987, 1988 роках позивач мав 2,5 місяці канікул, а у 1989 році - 2 тижні зимових канікул.

Крім того, ГУ ПФУ в Чернівецькій області не враховано той факт, що всі практики він проходив в своєму колгоспі та після навчання був направлений на роботу до свого колгоспу. Після закінчення переддипломної практики готувався до державних іспитів та писав дипломну роботу, перебуваючи у с. Видерта з 04.05.1989 по 29.06.1989, а після отримання диплому не прописався, хоча фактично повернувся у с. Видерта 30.06.1989 і до призову в армію був на роботі колгоспі ім. Куйбишева.

Під час служби в армії був у відпустці терміном 30 днів.

З огляду на вищенаведене, ОСОБА_1 вважає, що має беззаперечне право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 2 частини другої статті 55 Закону №796-ХІІ. З огляду на вказані підстави позивач просив позов задовольнити повністю.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №140/680/25 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення із неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 роки не менше 3 років.

У нього наявна довідка про місце проживання №801 від 11.10.2024 року видана Видертським старостинським округом Камінь-Каширської міської ради Волинської області. Згідно даної довідки вбачається, що на день аварії (26.04.1986р) він перебував у с. Видерта, а з 09.06.1992 року постійно проживає на території, що віднесена до зони гарантованого добровільного відселення.

Пунктом 10 Порядку №51 передбачено, що видача посвідчень провадиться, зокрема, обласними державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання. Посвідчення видаються особам, які постійно проживають або працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка. Отже, із системного аналізу наведених нормативно-правових актів слідує, що право на зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та постійно проживали/працювали, зокрема, в зоні гарантованого добровільного відселення не менше трьох років станом на 01 січня 1993 року. Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи _, зокрема, призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи".

Позивач зазначає, що є особою, яка постраждала від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і маю відповідне посвідчення 3 категорії серія НОМЕР_1 від 18.04.2006 року, відповідно до якого має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, які постійно проживають та постійно працюють у зонах безумовного (обов`язкового) відселення та гарантованого добровільного відселення. Отже, наявне у нього посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи підтверджує факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше трьох років та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Просить скасувати рішення суду та задовольнити позов.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи категорії 3, що підтверджується посвідчення Волинської ОДА №524795 від 18.04.2006.

12.11.2024 позивач у віці 54 роки звернувся до ГУ ПФУ у Волинській області із заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.

ГУ ПФУ в Чернівецькій області розглянуло заяву ОСОБА_1 та прийняло рішення від 18.11.2024 №032950011350 про відмову у призначенні пенсії за віком, оскільки відсутнє право на зниження пенсійного віку. Підставою для прийняття зазначеного рішення слугувало те, що не враховано періоди з 26.04.1986 по 20.06.1986, оскільки заявник навчався в технікумі у Володимир-Волинському, яке не відноситься до 3 категорії ЧАЕС; з 23.10.1989 по 28.05.1992, оскільки не відоме місце дислокації військової частини, де проходив військову службу заявник.

ГУ ПФУ у Волинській області листом повідомило позивача про прийняте рішення від 18.11.2024 №032950011350.

Не погоджуючись із рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зазначив, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження факту постійного проживання та (або) роботи позивача в зоні гарантованого добровільного відселення з моменту Чорнобильської катастрофи (26.04.1986) до 01.01.1993 не менше 3 років, тому управлінням правомірно відмовлено позивачці в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

При наданні правової оцінки правильності вирішення судом першої інстанції цього публічно-правового спору, оскаржуваним рішенням та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Згідно абз.4 п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років на 3 роки, та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 2 ст. 55 Закону №796-XII передбачено, що пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше.

Відтак, право на зменшення пенсійного віку мають особи, які постійно проживали чи працювали у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії станом на 01.01.1993 не менше 3 років, при цьому початкова величина зниження пенсійного віку на 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії (26.04.1986) по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Обов`язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абз. 5 ч. 2 ст. 55 Закону України №796-XII від 28.02.1991 - є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років з моменту аварії до 01 січня 1993 року.

Оцінюючи обґрунтованість тверджень позивача щодо наявності у неї права на призначення пенсії суд враховує, що згідно з п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005, до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09 березня 1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Верховний Суд у постановах від 17.06.2020 року по справі №572/456/17 (провадження №К/9901/22569/18, К/9901/22573/18), та від 31.07.2019 року по справі №572/1173/17 (провадження №61-34544св18) зазначив, що періоду (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення. Так, Верховний Суд сказав, що відповідно до наведених вище положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи).

Факт постійно проживання чи постійної роботи у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджується, в тому числі довідкою про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями).

Як слідує із матеріалів справи, факт проживання позивача на території зони гарантованого добровільного відселення в селі Видерта Камінь-Каширського району Волинської області підтверджується довідкою Видертського страростинського округу від 11.10.2024 №801, відповідно до якої позивач дійсно був зареєстрований і проживав у періоди із 25.10.1986 (дня народження) по 02.09.1986, з 07.09.1989 по 22.10.1989, з 09.06.1996 по теперішній час в селі Видерта Камінь-Каширського району.

Згідно з додатком 1 до Постанови №106 населений пункт с.Видерта включене у перелік населених пунктів, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській AEC, і віднесені до зони гарантованого добровільного відселення.

Отже, видана органом місцевого самоврядування довідка не підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.

З відомостей диплому серії НОМЕР_2 від 20.06.1989 слідує, що ОСОБА_1 у 1985 році вступив до Володимир-Волинського технікуму гідромеліорації і механізації сільського господарства та в 1989 році закінчив повний курс названого технікуму.

Довідкою Володимир-Волинського фахового коледжу від 26.11.2024 №80/24 підтверджено, що з 11.07 по 01.11.1988 був направлений на виробничо-технологічну практику до колгоспу ім. Куйбишева, Камінь-Каширського району Волинської області; з 23.03 по 03.05.1989 - на виробничу переддипломну практику до колгоспу ім. Куйбишева, Камінь-Каширського району Волинської області.

У період з 23.10.1989 по 28.05.1992 позивач проходив службу в лавах радянської армії, що підтверджується військовим квитком ОСОБА_1 НОМЕР_3 .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів про тривалість канікулярних періодів, вихідних днів, практики під час навчання в даному навчальному закладі, протягом яких позивач міг перебувати за місцем свого проживання у селі Видерта Камінь-Каширського району Волинської області, позивачем до суду не надано.

Відповідно до довідки Видертського страростинського округу від 11.10.2024 №801, відповідно до якої позивач дійсно був зареєстрований і проживав у періоди із 25.10.1986 (дня народження) по 02.09.1986, з 07.09.1989 по 22.10.1989, з 09.06.1996 по теперішній час в селі Видерта Камінь-Каширського району, видана органом місцевого самоврядування довідка не підтверджує факт проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше трьох років.

Належними та допустимими доказами, не підтверджено факт постійного проживання або роботи позивачки у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на Чорнобильській АЕС (26.04.1986) упродовж не менше 3 років станом на 01.01.1993 матеріали справи не містять, а тому підстави для застосування до позивачки положень статті 55 Закону №796-XII щодо призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відсутні.

Вказаним Законом №796-ХІІ підтверджується, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

Разом з тим, користування пільгами визначеними Законом та наявність лише посвідчення відповідної категорії не є безумовною підставою для призначення пенсії зі зниження віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Суд констатує, що зарахування позивачці до стажу періоду перебування на канікулах в селі Видерта Камінь-Каширського району Волинської області не гуртуються на правильному застосуванні норм законодавства, що регулює спірні правовідносини, оскільки Закон № 796-ХІІ передбачає необхідність фізичного перебування особи у забрудненій зоні у зв`язку із постійним проживанням, або у зв`язку із роботою в такій місцевості.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2024 року у справі №500/551/23.

Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що сторонами не представлено, та судом не здобуто те, що з моменту аварії на ЧАЕС 26.04.1986 по 01.01.1993 він проживав в зоні гарантованого добровільного відселення.

Відсутність інших належних та допустимих доказів на підтвердження періоду постійного проживання (роботи) позивача на територіях гарантованого добровільного відселення, в тому числі рішень судів, довідок органів місцевого самоврядування (підприємств, установ, організацій) немає підстав для призначення пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону, як того вимагає Порядок.

Наявні документи не підтверджують обов`язкової умови для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, згідно із ст. 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме робота або проживання особи у зоні не менше 3 років.

Виходячи з аналізу правових норм та обставин даної справи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2025 року у справі №140/680/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді О. М. Гінда

В. В. Ніколін