Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №300/3888/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3888/25 пров. № А/857/33569/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 300/3888/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій, (головуючий суддя першої інстанції Бобров Ю.О., час ухвалення не вказано, за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, місце ухвалення м. Івано-Франківська, дата складання повного тексту 24.07.2025),-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту відповідач) про визнання дій протиправними щодо зменшення відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.02.2023, на підставі довідки від 21.11.2024 №5402-8433/5412 без застосування понижуючих коефіцієнтів згідно постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 та без обмеження пенсії максимальним розміром.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що на виконання судового рішення пенсійний орган провів перерахунок пенсії без обмеження максимального розміру. Надалі відповідач протиправно здійснив обмеження пенсії максимальним розміром та всупереч обов`язку встановленому судовим рішенням повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення.

Вказує, що внесені зміни до статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Зазначає також про безпідставне обмеження пенсії максимальним розміром з тих підстав, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”. Також вказав, що рішеннями Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення про обмеження пенсії максимальним розміром згідно приписів частини 2 статті Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” за № 3668-VI.

Із наведених підстав просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення з 01.02.2023 основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та обмеження пенсії максимальним розміром.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.03.2022 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №5402-8433/5412 про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки відповідач оскаржив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, то апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, вказавши, що таке рішення прийняте у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права.

Відповідач також зазначив, що військовослужбовці, яким призначається пенсія з 01.03.2018 мають право на розрахунок її розміру, виходячи із 70% грошового забезпечення із врахуванням основних і додаткових її видів/ складових, так як Уряд України значно підвищив тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення (їх відсоткове значення) військовослужбовців при прийнятті постанови «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704 .

Відтак, відповідач вважає, що може скластися ситуація, за якої військовослужбовці, які до звільнення займали одну і ту ж посаду, мають одне і те ж звання, одну і ту ж вислугу років, одинакові додаткові види грошового забезпечення та розмір премії, матимуть різний розмір пенсії, оскільки ті військовослужбовці, які вийшли на пенсію до 01.03.2018 претендують і вимагають в судовому порядку відсоткове значення більше ніж 70% (до 90%), хоча їх грошове забезпечення не обчислювалося за правилами Постанови №704, а ті, що отримали право на пенсію після 01.03.2018 – не більше 70%.

На переконання відповідача, таке правове регулювання спірних відносин не є справедливим по відношенню до військовослужбовців, що отримують право на пенсію після 01.03.2018, та створює дискримінацію у праві на належне пенсійне забезпечення однієї і тієї ж категорії громадян.

Крім того, вказує, що приписи статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року № 3668-VI визнано неконституційними лише для осіб, які мають спеціальний юридичний статус громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Однак, а матеріалах пенсійної справи позивача та до адміністративного позову не долучено документи, які б підтверджували службу у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях щодо захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

У зв`язку із викладеним, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу позивач не подав. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Суд встановив та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 №2262-ХІІ.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року у справі №300/908/20, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 30.10.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії в розмірі 90% сум грошового забезпечення, установленого за останньою штатною посадою начальника Калуського міськрайонного відділу УДСНС, з урахуванням загальної вислуги років на день останнього його звільнення відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-ХІІ в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу (2005), з урахуванням виплачених сум.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №300/3812/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до складеної Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області довідки за №5401-8981/5416 від 18.11.2020 про розмір грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням підполковник, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження служби та премії, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% сум грошового забезпечення, та з урахуванням виплачених сум.

Також постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.11.2023 року у справі №300/3926/23 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2021 року відповідно до довідки від 31 березня 2023 року №5405-2856/5412 про розмір грошового забезпечення, виданої Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області у розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2023 року відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” без обмеження максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.

Надалі, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 у справі №300/9551/24 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити ОСОБА_1 з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії на підставі наданої Головним Управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 02.10.2024 №5405-7403/5412 про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням проведених платежів.

На виконання вказаного судового рішення відповідачем з 01.02.2023 проведено перерахунки пенсії позивачу.

Відповідно до поданих протоколів та розрахунків за пенсійною справою позивача, йому з 01.02.2023 року обмежено пенсію максимальним розміром та повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення (а.с. 29-31).

Не погоджуючись з такими діями відповідача, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, звернувся до суду з метою захисту своїх прав.

Суд першої інстанції адміністративний позов задовольнив частково, виходячи з тих підстав, що в справах №300/908/20 та №300/3926/23 зазначені дата, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії у розмірі 90% (з 30.10.2019) та без обмеження максимальним розміром (з 01.02.2023) відповідно, однак в жодному з них не встановлена будь-яка кінцева або гранична дата. Це означає, що відповідач зобов`язаний виплачувати позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, незалежно від підстав здійснення перерахунку, до зміни правового регулювання таких правовідносин.

Крім того вказав, що твердження представника відповідача про те, що приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” за №3668-VI, неконституційними не визнавалися є абсолютно безпідставним. Отже, як вже встановлено судом, жодних визначених законом обмежень пенсії максимальним розміром, немає.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у зменшенні раніше призначеної позивачу пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення із застосуванням обмеження максимальним розміром при її перерахунку, є протиправними. Тому, з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, зобов`язав відповідача здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №5402-8433/5412 про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх правильними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частинами 2, 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на виконання судового рішення від 29.07.2020 у справі №300/908/20 та від 06.11.2023 у справі №300/3926/23, здійснив позивачу перерахунок та виплату пенсії з 30.10.2019 в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та з 01.02.2023 без обмеження її максимальним розміром, відповідно.

Згодом, проводячи перерахунок пенсії на виконання судового рішення, відповідач повторно зменшив відсотковий розмір пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та обмежив розмір пенсії максимальним розміром. Вказана обставина відповідачем не заперечується.

Апеляційний суд звертає увагу, що у даному випадку висновки суду у справі №300/908/20 щодо відсоткового значення пенсії та у справі №300/3926/23 щодо виплати пенсії без обмеження максимальним розміром є обов`язковими для відповідача не лише в межах цієї справи, але і під час виникнення/існування інших правовідносин, які пов`язані з пенсійним забезпеченням позивача.

Отже, у відповідача відсутнє право повторного зменшення відсоткового розміру пенсії позивача із застосуванням обмеження максимальним розміром, тобто знову вчиняти ті ж самі дії, які вже були визнані судом протиправними, умисно ігноруючи рішення суду, які набрали законної сили.

Так, у справах №300/908/20 та №300/3926/23 зазначені дата, з якої здійснюється перерахунок та виплата пенсії у розмірі 90% (з 30.10.2019) та без обмеження максимальним розміром (з 01.02.2023) відповідно, однак в жодному з них не встановлена будь-яка кінцева або гранична дата.

Отже, у відповідача, у зв`язку із набранням законної сили вказаних рішень суду, виник обов`язок щодо виплати позивачу пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження максимальним розміром, незалежно від підстав здійснення перерахунку, до зміни правового регулювання таких правовідносин.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).

Таким чином, відповідач повинен при кожному наступному перерахунку пенсії позивача застосовувати належний відсоток розміру його грошового забезпечення для перерахунку пенсії без її обмеження максимальним розміром, як це встановлено вищенаведеними рішеннями суду. Окрім цього, позивач позбавлений права без будь-яких на те правових підстав самостійно проводити перерахунок пенсії, зменшуючи при цьому її розмір та встановлюючи обмеження, оскільки право позивача на такий розмір пенсії встановлений рішення суду, які набрали законної сили.

Колегія суддів зауважує, що рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” №2262-XII від 09.04.1992, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 за №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), приписи статті 2 Закону України „Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи“ від 8 липня 2011 року №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб“ від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.

Отже, обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється в цілому на осіб, яким пенсія виплачується відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року №2262-XII.

Таким чином апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції про те, що твердження відповідача про те, що приписи частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” та частини 2 статті Закону України Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” за №3668-VI, неконституційними не визнавалися є безпідставним.

Отже, посилання апелянта про те, що відповідно до вказаного рішення Конституційного Суду України пенсії підлягають виплаті без обмеження максимальним розміром виключно особам, які перебувають на службі у ЗСУ чи збройно захищав суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а тому на позивача поширюються норми Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи” за №3668-VI, є безпідставними.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд вважає, що жодних визначених законом обмежень пенсії максимальним розміром, немає. А відтак, колегія суддів вважає протиправним обмеження пенсії позивача розміром перерахованої пенсії на виконання останнього рішення суду, оскільки підстав для такого обмеження чинне законодавство не містить.

При цьому, саме з моменту проведення перерахунку пенсії на виконання судового рішення №300/9551/24 позивачу 01.02.2023 було повторно зменшено відсотковий розмір пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення та обмежено її максимальним розмір, що свідчить протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, які полягають у зменшенні раніше призначеної позивачу пенсії з 90% до 70% відповідних сум грошового забезпечення із застосуванням обмеження максимальним розміром при її перерахунку, є протиправними.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення цієї частини позовних вимог з метою забезпечення належного та ефективного відновлення порушених прав позивача на відповідне пенсійне забезпечення, шляхом зобов`язання відповідача здійснити з 01.02.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу в розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, визначеного у довідці Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області від 21.11.2024 №5402-8433/5412 про розмір грошового забезпечення, без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно із п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскільки підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області – залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 липня 2025 року у справі № 300/3888/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська

судді В. В. Гуляк

Н. В. Ільчишин