Суд: Восьмий апеляційний адміністративний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо
Дата: 27 січня 2026 р.
Справа: №260/1156/25
Суддя: Матковська Зоряна Мирославівна
ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/1156/25 пров. № А/857/27499/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Матковської З.М.
суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 260/1156/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії (головуючий суддя першої інстанції Маєцька Н.Д., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Ужгород, дата складання повного тексту рішення 21 травня 2025 року),-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – відповідач) в якому просить суд:
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо обрахунку суддівського стажу, який надає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, виходячи з 28 років 7 місяців і 16 днів;
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яке оформлене листом від 11.02.2025 №497-241/Р-02/8-0700/25, у частині визначення для щомісячного довічного грошового утримання суддівського стажу 28 років 7 місяців і 16 днів, що становить 66% від заробітку;
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років стажу роботи адвокатом у Виноградівській юридичній консультації Закарпатської обласної колегії адвокатів (01.06.1983-23.12.1992); половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка з 01.09.1977 по 25.06.1982 (Львівський національний університет імені Івана Франка), визначивши загальний стаж на посаді судді, який повинен бути врахований при обчисленні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, - 33 роки 13 днів;
Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та його виплату у розмірі 76% від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з 13.09.2021 з урахуванням виплачених сум.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. 15 січня 2025 року позивач звернулася до ГУ ПФ України в Закарпатській області із заявою про перерахунок і виплату їй щомісячного грошового утримання судді у відставці, в якій просила зарахувати їй до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання двох років професійної діяльності, що передувала призначенню і надавала право для призначення на посаду судді та половину строку навчання за денною формою навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету ім. І. Франка, та визначити загальний відсоток для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 76 % від суддівської винагороди працюючого судді районного суду. Однак, відповідач листом від 11 лютого 2025 року відмовив в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з того, що загальний стаж позивача становить 49 років 07 місяців 16 днів, у тому числі стаж на посаді судді – 28 років 07 місяців 16 днів, відтак розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислений у розмірі 66 % грошового утримання судді, від його суддівської винагороди. Такі дії відповідача вважає протиправними та вважає, що відповідач протиправно визначив розмір щомісячного довічного утримання судді 66 % , не врахувавши і не зарахувавши ще 10 % при загальному стажі роботи повних 33 роки, що дає йому право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, що загалом становить 76 %.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 260/1156/25 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо не зарахування (не включення) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного з 09 вересня 2021 року ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1977 по 25.06.1982 (2 роки 04 місяці 28 днів) та роботи адвокатом Закарпатської обласної колегії адвокатів (в юридичній консультації Виноградівського району) з 23.12.1990 року по 23.12.1992 року.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати (включити) до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні розміру призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, період половини строку навчання на юридичному факультеті вищого навчального закладу в період з 01.09.1977 по 25.06.1982 (2 роки 04 місяці 28 днів) та роботи адвокатом Закарпатської обласної колегії адвокатів (в юридичній консультації Виноградівського району) з 23.12.1990 року по 23.12.1992 року (02 роки 00 місяців 00 днів).
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з загального стажу роботи судді, який дає право на відставку - 33 роки 0 місяців 13 днів та виходячи із 76% від сум грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, з 09 вересня 2021 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1211,20 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, діяв всупереч засад адміністративного судочинства, зокрема в частині офіційного з`ясування всіх обставин справи.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Даний принцип закріплений у ч. 1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Розмір довічного грошового утримання позивача від суддівської винагороди працюючого судді (90%) визначений у порядку, передбаченому Законом №2453-VI, відрізняється від порядку визначення розміру довічного грошового утримання судді, встановленому чинним Законом №1402-VIII, на підставі якого позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Зазначена відмінність полягає у тому, що Законом №2453-VI розмір довічного грошового утримання судді у. відставці визначався у відсотках (80% і більше), виходячи із суддівської винагороди працюючого судді, зокрема, з окладу у розмірі 15 мінімальних заробітних плат (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 04.12.2018р. №11-р/2018), на відміну від положень Закону №1402-VIII, який передбачає інші базові показники суддівської винагороди, виходячи з окладу працюючого судді; в даному випадку судді першої інстанції, - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (ст.135 Закону №1402-VIII), а також інший розмір довічного утримання судді у відставці 50% і більше від суддівської винагороди (ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII).
Отже, оскільки чинним Законом №1402- VIII передбачені інші розміри суддівської винагороди та розмір відсотків від неї для нарахування щомісячного грошового утримання, то відсутні правові підстави для обрахунку щомісячного грошового утримання судді одночасно за складовими, які передбачені для різних формул обрахунку грошового утримання (розміру щомісячної суддівської винагороди) за Законом № 1402-VIII, а розміру відсотку - за Законом №2453-VІ.
Таким чином, ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці призначене у розмірі, визначеному Законом №2453-VІ, яким передбачалась інша формула обрахунку грошового утримання та, окрім іншого, розмір суддівської винагороди та відсотків від неї, для нарахування щомісячного грошового утримання.
Разом з тим Головне управління вважає за доцільно звернути увагу апеляційного суду, що судом першої інстанції не досліджувалось питання пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду, передбаченого ч. 2 ст. 122 КАС України.
З аналізу позову чітко прослідковується, що позивач фактично оскаржує рішення органу пенсійного фонду про призначення пенсії №921090199950, яке було прийняте 17.09.2021. Позивач з ним був ознайомлений тобто, вказувати на те, що позивач в силу необізнаності із нормами законодавства не міг звернутися до відповідача чи до суду за оскарженням вищевказаного рішення буде недоречним.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що рішенням Вищої ради правосуддя від 03 серпня 2021 року № 1743/0/15-21 позивач звільнена з посади судді Виноградівського районного суду Закарпатської області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатській області та з 09 вересня 2021 року отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, що підтверджується рішенням від 17 вересня 2021 року № 921090199950.
Позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області із заявою від 17 січня 2025 року, в якій просила здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 17 вересня 2021 року, виходячи із загального стажу роботи судді, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання 33 роки 13 днів (28 років 7 місяців 16 днів стаж на посаді судді + 2 роки стажу професійної діяльності до призначення його на посаду судді + 2 роки 4 місяці 28 днів – половина строку навчання на денній формі у вищому юридичному навчальному закладі) та визначити щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 76 % від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням виплачених сум.
Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області листом від 11 лютого 2025 року повідомило, що період навчання з 01.09.1977 року по 25.06.1982 року та період роботи у Виноградівській юридичній консультації з 01.06.1983 року по 23.12.1992 року зараховано до загального страхового стажу. Стаж роботи на посаді судді становить 28 років 7 місяців 16 днів.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обчисленні та призначенні розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці вищевказаних періодів свідчить про бездіяльність органу Пенсійного фонду, а саме – невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір довічного грошового утримання судді у відставці.
Апеляційний суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII), який чинний на момент звільнення позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання.
Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині 3 статті 142 Закону №1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Таким чином, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування стажу роботи особи на посаді судді.
Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді:
судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України;
члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;
судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі – Закон №2453-VI).
Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді.
На момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон СРСР від 04.08.1989 № 328-1 «Про статус суддів в СРСР» (далі - Закон № 328-1).
Положеннями ч. 1, 2 ст. 8 Закону № 328-1 встановлювалось, що народним суддею міг бути обраний громадянин СРСР, який досяг на день виборів 25 років, мав вищу юридичну освіту, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років і склав кваліфікаційний екзамен.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач у період з 01.06.1983 року по 02.01.1984 року працювала стажистом в юридичній консультації Виноградівського району, а з 02.01.1984 року по 23.12.1992 року була членом Закарпатської обласної колегії адвокатів та працювала в юридичній консультації Виноградівського району.
Отже, зважаючи на встановлені обставини щодо періоду роботи позивача на посаді адвоката перед призначенням його на посаду судді Виноградівського районного суду Закарпатської області суду 24.12.1992 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідно до частини другої статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді, з якого обчислюється відповідний розмір довічного грошового утримання, повинен бути зарахований період роботи позивача - два роки адвокатом Закарпатської обласної колегії адвокатів (в юридичній консультації Виноградівського району) з 23.12.1990 по 23.12.1992.
Відповідно до абзацу другого статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року № 584/95 «Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Згідно з абз. 2 п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" із відповідними змінами та доповненнями та яка діяла на день призначення (обрання) позивача, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною за формою у вищих юридичних навчальних закладах, та календарний період проходження строкової військової служби.
Вказаними положеннями чітко передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується копією Диплома серії НОМЕР_1 , що позивач в 1977 році вступила до Львівського ордена Леніна державного університету ім. Франка та 25 червня 1982 року їй присвоєно кваліфікацію юрист. Вищевказане також підтверджується архівною довідкою від 04 лютого 2025 року № 100-А, виданою Львівським національним університетом імені Івана Франка.
Отже, половина строку навчання за денною формою у вищому юридичному навчальному закладі тривалістю 02 роки 04 місяці 28 днів повинна бути зарахована до стажу роботи на посаді судді.
Відтак колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області при обчисленні та призначенні розміру щомісячного грошового утримання судді у відставці вищевказаних періодів свідчить про бездіяльність органу Пенсійного фонду, а саме – невиконання покладених на нього обов`язків щодо правомірного та обґрунтованого визначення стажу роботи на посаді судді, який впливає на розмір довічного грошового утримання судді у відставці.
Щодо доводів відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду, колегія суддів зауважує, що правовідносини між сторонами щодо отримання довічного грошового утримання судді в межах спірних правовідносин є триваючими, та оскільки в даному випадку, перерахунок довічного грошового утримання судді в належному розмірі, позивачу не проведений з вини органів Пенсійного фонду України, то у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що позивач пропустив строк звернення до суду.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 21 травня 2025 року у справі № 260/1156/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді О. М. Гінда
В. В. Ніколін
Оригінал: reyestr.court.gov.ua