Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №347/1041/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 347/1041/25 пров. № А/857/26505/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,

секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції на рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2025 року (головуючий суддя Книщука Р.М., м.Косів) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Вінницькій області, поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Дука Максима Володимировича, в якому просив:

скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4739890 від 15.05.2025року;

провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2025 року позовні вимоги задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області, сержанта поліції Дука Максима Володимировича про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4739890 від 15.05.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, а провадження у справі закрито.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції оскаржило його в апеляційному порядку, просить таке скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд І інстанції в своєму рішенні зазначив:

«Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховує норми чинного законодавства, якими керується посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення та посилається на відеозпис реєстратора закріпленого на форменому одязі патрульного 15.05.2025р. на блокпосту «Літин», однак такого запису до відзиву не долучає»

Дане твердження не відповідає дійсності, адже разом із відзивом на позовну заяву в додатках був доданий файл 15_05_2025_Марфей(467724).тр4 та зазначено тип документа «відео». Тобто представником відповідача було додано відеозапис портативного відео реєстратора закріпленого на форменому одязі поліцейського.

Згідно з положеннями п.2.1 ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів або чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в єдиній централізованій базі даних, оператором якої є Моторне (транспортне) страхове бюро України.

За приписами п.2.4 ПДР України на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у п.2.1 ПДР України.

Відповідно до ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Отже, згідно законодавства України на вимогу поліцейського, водій транспортного засобу зобов`язаний пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс, оскільки жодною нормою законодавства не надано право водію відмовитися від виконання згаданих обов`язків, в тому числі з підстав безпідставної зупинки його транспортного засобу. За загальним правилом водій має спочатку виконати відповідні вимоги, а потім не позбавлений права оскаржити дії працівника поліції.

Водночас, як встановлено з відеозапису реєстратора закріпленого на форменому одязі патрульного, 15.05.2025 на блокпосту «Літин» А/Д М-30 347 км, працівником поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням позивача де інспектор попросив пред`явити документи, а саме: посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. В процесі розмови, позивач запитав у працівника поліції згідно чого він повинен пред`являти документи, на що інспектор поліції Дука М. В. роз`яснив положення Порядку №1456 щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, зокрема на блокпості на якому і було зупинено позивача. Однак позивач відмовився пред`являти вищевказані документи, оскільки вважав, що у працівників поліції були відсутні законні підстави зупинки транспортного засобу та вимагати у нього пред`являти документи. Також, позивач вимагав у працівників поліції пред`явити документи, які підтверджують що вони дійсно є уповноваженими особами для перевірки документів.

У подальшому працівник поліції неодноразово попросив позивача пред`явити посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, однак останній знову відмовився, аргументуючи це тим, що у працівників поліції відсутні законні підстави вимагати документи. Після чого інспектор повідомив позивачу, що буде винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.126 КУпАП та роз`яснено права передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, після чого було винесено оскаржувану постанову.

Також, зазначає, що право органів Національної поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційного документу на транспортний засіб та страхового полісу про укладення договору обов`язкового страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів кореспондується із обов`язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред`явити такі документи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №127/19283/17, провадження №К/9901/17925/18.

Отже, доводи позивача, щодо необґрунтованості винесення постанови, а саме відсутності підстав для його зупинки у відповідності до вимог ст.35 Закону України «Про національну поліцію» та в подальшому вимоги працівника поліції в пред`явленні для перевірки документів, відповідно до ст.32 вищевказаного закону, повністю спростовуються матеріалами справи.

Щодо доводів скаржника про те, що у інспектора були відсутні підстави для зупинки його транспортного засобу і як наслідок вимагати пред`явлення документів для перевірки, то такі є безпідставними, з огляду на те, що відповідно до п.7 ч.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху.

Водночас, звертає увагу, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджений Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений Указами Президента України та діє і на даний час.

Порядок встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року №1455 (далі Порядок №1455) визначає процедуру встановлення заходів особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або її окремих місцевостях, де введено воєнний стан (далі - особливий режим), що здійснюються військовим командуванням разом з військовими адміністраціями (у разі їх утворення) самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до положень пунктів 2, 3 Порядку №1455 правовою основою встановлення та здійснення заходів особливого режиму є Конституція України, Закон України Про правовий режим воєнного стану, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Під терміном блокпост мається на увазі посилений контрольно-пропускний пункт, який за рішенням військового командування тимчасово встановлюється на вході/ виході (в`їзді/виїзді) на територію/з території, де введено воєнний стан і встановлено особливий режим (за винятком державного кордону), на якому облаштовуються місця для перевірки осіб, транспортних засобів, багажу та вантажів, позиції вогневих засобів та бойової техніки, місця для відпочинку та забезпечення життєдіяльності особового складу, який виконує завдання на такому пункті, до складу якого можуть входити службові особи військових формувань та правоохоронних органів, які відповідно до закону залучені до здійснення заходів правового режиму воєнного стану.

Згідно п.10 Порядку №1455, заходи з контролю в`їзду/виїзду включають перевірку на блокпостах: документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи; перевірку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу (документів на транспортний засіб, документів на вантаж, дорожнього листа тощо).

Відповідно до п. 3 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 року № 1456 (далі Порядок №1456), правовою основою перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян є Конституція України, Кримінальний процесуальний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення, Закони України Про основи національного спротиву, Про правовий режим воєнного стану, Про оборону України, Про національну безпеку України, Про Національну поліцію, Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України, указ Президента України про введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, затверджений Верховною Радою України, та інші нормативно-правові акти.

Згідно з п.5 Порядку №1456 право на проведення перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян надано відповідним уповноваженим особам Національної поліції, СБУ, Національної гвардії, Держприкордонслужби, ДМС, Держмитслужби та Збройних Сил, які визначені в наказі коменданта.

Відповідно до п.10 Порядку №1456, працівникам поліції дозволено зупиняти транспортні засоби для перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, на контрольному пункті або блокпостах, саме де і був зупинений позивач.

Враховуючи вищезазначені положення позивача, було зупинено у період дії режиму воєнного стану на місці здійснення спеціального поліцейського контролю (блокпості).

Відповідно до Рішення Косівського районного суду Івано- Франківської області № 347/1041/25 від 13.06.2025 відповідачем було зазначено управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції, поліцейського 2 взводу 2 роти батальйону управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції Дуки Максима Володимировича що є неналежним відповідачем.

Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 89, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга, третя і п`ята статті 122, частина перша статті 123, 124-1, 125, частини перша, друга і четверта статті 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, частини шоста і сьома статті 152-1, статті 161, 164¬4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.

Отже, відповідні працівники органів поліції не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов`язок розглядати справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема ч. 3 ст. 122 КУпАП.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 26.12.2019 у справі № 724/716/16-а та від 17.09.2020 у справі №742/2298/17.

Департамент патрульної поліції, як суб`єкт владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, судом першої інстанції залучений не був.

Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 15.05.2025 поліцейським 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Дука М.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4739890 за ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідно до якої ОСОБА_1 15.05.2025р. о 21.21год на а/д М30, 347км керуючи транспортним засобом не предґявив на законну вимогу працівника поліції посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив п.2.4 а ПДР.

Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що ч.1 ст.126 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

ОСОБА_1 у позовній заяві категорично заперечує факт порушення вимог ПДР України.

Для спростування доводів позову і підтвердження вини позивача відповідач подав письмовий відзив на позовну заяву, в якому перераховано норми чинного законодавства, якими керується посадова особа при винесенні постанови про адміністративне правопорушення та посилається на відеозапис реєстратора закріпленого на форменому одязі патрульного 15.05.2025р. на блокпосту «Літин», однак такий запис у матеріалах справи відсутній.

При цьому колегія суддів зазначає, що такий відеозапис реєстратора не додано і до апеляційної скарги

Отже у матеріалах справи не має будь-яких доказів, які б підтверджували факт порушення позивачем ОСОБА_1 правил дорожнього руху (наприклад, відео- та/або фото фіксація, показання свідків), на яких би чітко було зафіксовано скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п.10 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 листопада 2015 року № 1395, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна відповідати вимогам ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній, зокрема необхідно навести докази, згідно яких зроблено висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення і назвати мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник або наведених ним обставин.

Згідно з п.1 ст.247 КпАП України обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Частиною 1 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи.

Згідно ч. 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь в справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна визначити причини, через які ці докази не будуть надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитись. Суд сприяє в реалізації цього обов`язку і витребовує необхідні докази.

Як зазначила колегія суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 19.02.2020р. по справі №524/1284/17, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене суд першої інстанції правильно вважав, що відповідачем не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.126 КУпАП, у зв`язку із чим постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі.

Крім того суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що зазначення у позовні заяві в якості відповідача поліцейського 2 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Вінницькій області Дука Максима Володимировича дійсно є заявим, однак вказане не можу бути підставою для скасування рішення суду, бо відповідачем також зазначено і орган Управління патрульної поліції у Вінницькій області,

З урахуванням вказаного, колегія судді вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, рішення прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального прав, тому таке слід залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Керуючись ст. 243, ст. 286, ст. 308, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Вінницькій області Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення, а рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 червня 2025 року у справі №347/1041/25 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді Л. П. Іщук

І. М. Обрізко