Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №380/1208/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/1208/25 пров. № А/857/28171/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Кузьмича С. М., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року у справі № 380/1208/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні ді,-

суддя в 1-й інстанції – Костецький Н.В.,

час ухвалення рішення – 27 травня 2025 року,

місце ухвалення рішення – м. Львів,

дата складання повного тексту рішення – 27 травня 2025 року,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку за Списком №2 на підставі п. «б» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.11.2024 №063350034704 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 року рішенні №1-р/2020.

Не погоджуючись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове відмову в задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 2 ст. 114 розділу XIV-1 Закону № 1058 (в редакції чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Так, станом на дату звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах (19.11.2024) ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) досягла 50 років.

Згідно з рішенням про відмову у призначенні пенсії від 25.11.2024, страховий стаж позивачки становив 30 років 06 місяців 21 день.

Пільговий стаж роботи за списком № 2 - 14 років 11 місяців 21 день.

За доданими документами до страхового та пільгового стажу роботи зараховано всі періоди. Згідно підтверджуючих документів право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно п.2 ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 28.09.2029.

Враховуючи вимоги пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону № 1058 на пільгових умовах пенсія за віком призначається жінкам після досягнення 55 років. На підставі викладеного, питання щодо призначення у позивачці пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 2 частини 2 ст. 114 Закону №1058 може розглядатись після досягнення нею 55 років. Станом на дату звернення (19.11.2024) право на пенсію за віком на пільгових умовах у позивачки відсутнє.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 19.11.2024 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 та надала відповідні документи для підтвердження стажу.

Заява позивача за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням від 25.11.2024 №063350034704 ГУ ПФУ у Львівській області відмовило позивачу у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки заявниця не досягла необхідного пенсійного віку 55 років. Згідно вказаного рішення: вік заявниці – 50 років 02 місяці 21 день; страховий стаж – 30 років 06 місяців 21 день; пільговий стаж за Списком №2 – 14 років 11 місяців 02 днів. За доданими документами: до страхового та пільгового стажу зараховано усі періоди.

Вважаючи рішення відповідача протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Гарантії конституційного права людини на соціальний захист передбачені в положеннях Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи жінкам.

Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) було передбачено зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку (60 років для чоловіків і 55 років для жінок) з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років для працівників, зайнятих повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці; зменшення пенсійного віку та стажу для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку з урахуванням різниці між пенсійним віком у чоловіків і жінок на 5 років.

Отже, у статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII було встановлено такий пенсійний вік: у пункті "б" для чоловіків - 55 років, для жінок - 50 років.

Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" статтю 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції, пунктом "б" якої, зокрема, передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, у Законі України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 213, збережено пропорцію щодо зменшення пенсійного віку для чоловіків і жінок стосовно загального пенсійного віку без урахування різниці між пенсійним віком для чоловіків і жінок. У частині першій статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом № 213, встановлено однаковий пенсійний вік для чоловіків та жінок, а саме: у пункті "б" - 55 років (на 5 років менше, ніж загальний пенсійний вік).

Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII набув чинності з 01.04.2015. З 01.01.2004 набув чинності Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV.

Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII) встановлено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Абзацом 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції до внесення змін Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII) визначено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Після набуття чинності нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності нормами Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII (до 11.10.2017), яким текст Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

При цьому, Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII у новій редакції також викладений пункт 2 розділу XV Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", згідно з яким пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII) працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

У силу положень Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII наведені вище норми закону почали застосовуватись з 01.10.2017.

Відтак, з 01.10.2017 правила призначення пенсій за віком на пільгових умовах за Списком № 2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII та пунктом 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Такий стан правового регулювання існував до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 23.01.2020 року № 1-р/2020 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Пунктом 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини цього рішення Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Згідно з пунктом 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: "на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".

Конституційний Суд України у вищевказаному рішенні зазначив, що вказаними положеннями Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років. Згідно зі статтею 13, частиною другою статті 14, пунктами "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213 у осіб, які належать до категорій працівників, вказаних у цих нормах, виникли легітимні очікування щодо реалізації права виходу на пенсію.

Однак оспорюваними положеннями Закону № 213 змінено нормативне регулювання призначення пенсій таким особам. Конституційний Суд України, дослідивши правовідносини, пов`язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років, зазначив, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію. Отже, особи, що належать до певної категорії працівників, були учасниками правовідносин, у яких вони об`єктивно передбачали настання відповідних наслідків, а саме призначення пенсій, тобто їх легітимні очікування були пов`язані саме з положеннями Закону № 1788 у редакції до внесення змін Законом № 213.

Отже, зміна умов призначення пенсій особам, які належать до певної категорії працівників, з урахуванням наявності відповідного стажу роботи, призвела до такого нормативного регулювання призначення пенсій, яке суттєво вплинуло на очікування вказаних осіб, погіршило їх юридичне становище стосовно права на призначення пенсій, що має реалізовуватися при зміні нормативного регулювання лише у разі справедливого поліпшення умов праці та впевненості у настанні відповідних юридичних наслідків, пов`язаних із реалізацією права виходу на пенсію.

Таким чином, стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність (пункт 4.4 рішення).

З 23.01.2020 чинними є два закони, котрі одночасно і по-різному регламентують правила призначення пенсій за Списком № 2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII.

Положення зазначених нормативно-правових актів суперечать один одному.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

В рішенні у зразковій справі № 360/3611/20, Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.50, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України").

Велика палата Верховного суду в межах цієї зразкової справи дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-XII з урахуванням Рішення № 1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону № 1058-IV.

Відносно обставин справи, що розглядаються у цій справі, означені закони містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який становить 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII та 55 років відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VIII, який є чинним та неконституційним не визнавався та, на думку відповідача, є таким, що підлягає застосуванню при вирішенні питання про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки є таким, що прийнятий у часі пізніше.

Вирішуючи питання щодо того, норми якого саме закону - № 1788-XII у редакції до внесення змін Законом № 213-VIII чи № 1058-IV в редакції Закону № 2148-VIII підлягають застосуванню у даному випадку, суд зважає на вищенаведені приписи пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020, якою чітко визначено, що застосуванню підлягає, зокрема, стаття 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Визначальним у цьому випадку є з`ясування обставин щодо того, чи працювала особа, яка звертається з заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, на посадах, визначених у нормах статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.991 № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII), саме до 01.04.2015 і у разі якщо так, то при вирішенні питання про призначенні такій особі пільгової пенсії слід керуватися саме статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.91 № 1788-XII (в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 213-VIII).

Таким чином, якщо особа, яка звертається із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, працювала на посадах, передбачених Списком № 2 до 01.04.2015, то підлягають застосуванню норми статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213.

Однак, якщо особа набула пільговий стаж за Списком № 2 після 01.04.2015, то при призначенні такій особі пенсії необхідно керуватися нормами статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.

Такий підхід до правозастосування висловлений Верховним Судом в постанові від 16 червня 2025 року в справі № 200/4104/24.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 працювала на роботах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з 15.10.2009 по 11.02.2014 року та 27.02.2014 по 30.09.2024 року.

Тобто сукупний стаж роботи ОСОБА_1 на посаді, віднесеній до Списку № 2 становить 14 років 11 місяців 02 дні, що визнається учасниками та підтверджується матеріалами справи.

Однак пільговий стаж набутий до 01.04.2015 року становить лише 5 років, 5 місяців, 4 дні, відтак легітимні очікування позивачки щодо застосування норм статті 13 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213, можуть стосуватися виключно цього стажу.

Набутий стаж після 01.04.2015 року, враховується для призначення пенсії за нормами статті 114 Закону № 1058 в редакції Закону № 2148.

Лише такий підхід до правозастосування відповідатиме принципу передбачуваності та недискримінації в спірних правовідносинах.

Відтак для призначення пенсії із зниженням пенсійного віку за пунктом "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", необхідною умовою є наявність необхідного стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці.

Так, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Тобто ОСОБА_1 станом на 01.04.2015 року не набула 10 років пільгового стажу необхідного для призначення пенсії за Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Отже позивачка не набула стажу роботи, визначеного статтею 13 Закону № 1788-XII, а саме 10 років, відтак відсутні підстави для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до підпункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 № 1-р/2020. Водночас правовідносини у справі, що розглядається, та у справі № 360/3611/2020 не є тотожними. У справі №360/3611/20 позивачка досягла 50 років та мала необхідний пільговий стаж за Списком № 2 для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Водночас працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи – жінкам.

За такого розрахунку позивачка має право на зменшення віку виходу на пенсію на 2 роки (на 1 рік за кожні 2 роки роботи за Списком № 2), тобто при досягненні 53 років.

Сторонами визнається і судом встановлено, що на день звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивач мала повних 50 років, що не достатнім віком виходу на пенсію за нормами ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Отже позивачка не набула достатнього пільгового стажу на посадах, передбачених Списком №2 до 01.04.2015, для виходу на пенсію при досягненні віку в 50 років.

Таким чином, у ОСОБА_1 відсутнє право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах у віці 50 років, відтак рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 25.11.2024 №063350034704 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах є законним.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до п.4 ч.1, ч.2 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Переглянувши рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.308,315,317,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2025 року в справі № 380/1208/25 скасувати та ухвалити постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець

судді С. М. Кузьмич

О. І. Мікула

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.