Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №464/504/24 — Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 464/504/24 Провадження № 2/450/867/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

за участю позивача ОСОБА_1

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення коштів-

в с т а н о в и в :

у провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення коштів, в якому позивач просить стягнути з відповідача на її користь грошові кошти у сумі 1 466 519 грн. 10 коп., отриманих останнім в рахунок майбутніх платежів по попередньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого позову, покликається на те, що 14.03.2023 року між нею та відповідачем — ОСОБА_3 було укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до умов зазначеного Попереднього договору сторони зобов`язалися у строк до 30.06.2023 року укласти основний договір купівлі-продажу вказаної квартири. Відповідач зобов`язався у зазначений строк передати квартиру у власність позивачу, а позивач, з метою забезпечення виконання зобов`язань за договором, передала відповідачу грошові кошти в рахунок майбутніх платежів у загальному розмірі 1 466 519,10 грн. Позивач належним чином та в повному обсязі виконала взяті на себе зобов`язання за Попереднім договором, що підтверджується нотаріально посвідченими заявами відповідача від 14.04.2023 року та 12.05.2023 року про отримання грошових коштів. Водночас відповідач свої зобов`язання за Попереднім договором не виконав, оскільки у визначений строк не уклав основний договір купівлі-продажу та не передав квартиру позивачу. Укладення основного договору стало неможливим з вини відповідача, який не забезпечив наявність та підготовку документів, необхідних для нотаріального посвідчення договору, зокрема документа, що підтверджує його право власності на спірну квартиру. Зазначені обставини свідчать про відсутність з боку відповідача реального наміру та готовності укласти основний договір у строк, передбачений Попереднім договором, а також про порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань. Оскільки основний договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був, а передані грошові кошти за своєю правовою природою є авансом, така сума підлягає поверненню позивачці у повному обсязі. Незважаючи на звернення позивача до відповідача з вимогою добровільно повернути отримані грошові кошти, останній відмовляється це зробити, що і стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушеного права. За таких обставин спір підлягає вирішенню в судовому порядку. Враховуючи вищенаведене, просить позовні вимоги задоволити повністю.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 25.01.2024 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 12.03.2024 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, про стягнення коштів передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04.04.2024 року постановлено прийняти до свого провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин.

Так, відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Будь-яких заяв від відповідача не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити його правову позицію щодо предмета спору.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 27.01.2025 року постановлено у задоволені клопотання ОСОБА_1 про допуск до участі у справі, як представника заявника (позивача) голову Громадської організації «Правова допомога та захист» Спектор Тетяну Володимирівну по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів - відмовити.

Ухвалою суду від 13.08.2025 року залучено ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

04.12.2025 року через «Електронний суд» представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 – адвокат Костюченко С. А., подав на адресу суду письмові пояснення у справі, у яких зазначено, що з матеріалів справи вбачається факт укладення 14 березня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 попереднього договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Разом із тим, третя особа звертає увагу суду на те, що на момент укладення вказаного попереднього договору ОСОБА_3 не мав жодних прав та повноважень щодо розпорядження зазначеною квартирою, оскільки ані квартира, ані об`єкт будівництва в цілому йому не належали. У поясненнях зазначається, що 13.10.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір простого товариства (договір про спільну діяльність), за умовами якого сторони спільно здійснювали будівництво багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_2 . Водночас строк дії зазначеного договору був чітко обмежений до 12.10.2022 року та, у зв`язку з недосягненням мети договору у визначений строк, він припинив свою дію. За умовами договору простого товариства, після припинення його дії всі права та обов`язки щодо незавершеного об`єкта будівництва переходили до ОСОБА_4 , який після 12.10.2022 року здійснював подальше будівництво виключно самостійно та за власні кошти. Відповідно, з моменту припинення договору простого товариства ОСОБА_3 втратив будь-які повноваження діяти від імені чи в інтересах простого товариства або розпоряджатися об`єктом будівництва. Наголошує, що твердження ОСОБА_3 про нібито продовження виконання ним договору простого товариства після 12.10.2022 року та про використання коштів, отриманих від ОСОБА_1 , на будівництво будинку, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами і не відповідають фактичним обставинам справи. Матеріали справи не містять доказів фінансування будівництва за рахунок коштів ОСОБА_3 або позивача, а також доказів передачі будь-яких грошових коштів ОСОБА_4 . Окрім цього, умовами договору простого товариства не було передбачено права ОСОБА_3 залучати кошти третіх осіб, натомість на нього було покладено обов`язок здійснювати будівництво виключно за власні кошти. У письмових поясненнях також зазначено, що при укладенні попереднього договору купівлі-продажу ОСОБА_3 діяв виключно від свого імені та в особистих інтересах, що підтверджується змістом самого договору, який не містить жодних посилань на договір простого товариства, а також твердженням відповідача про належність спірної квартири до його особистої приватної власності. Додатково вказує, що аналогічні обставини та правові висновки вже неодноразово були предметом судового розгляду у господарських судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, які у відповідних справах погодилися з позицією ОСОБА_4 . Окремо зазначено, що ОСОБА_3 уклав значну кількість подібних договорів з іншими особами, вводячи їх в оману щодо своїх прав на квартири, у зв`язку з чим щодо нього відкрито кримінальні провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. При цьому позивачка звернулася до органів досудового розслідування із заявою про визнання її потерпілою у відповідному кримінальному провадженні. Підсумовуючи викладене, представник зазначає, що попередній договір купівлі-продажу квартири від 14.03.2023 року був укладений ОСОБА_3 за відсутності у нього прав та повноважень на його укладення, без відома та участі ОСОБА_4 , а тому саме ОСОБА_3 повинен нести одноосібну відповідальність за наслідки укладення такого договору. Водночас третя особа підтримує позицію про те, що обраний позивачкою спосіб захисту є належним та ефективним.

Протокольною ухвалою 21.01.2026 року закрито підготовче судове засідання та розпочато розгляд справи по суті.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 з`явилась, позовні вимоги підтримала, з підстав наведених у позові, просила задоволити такий в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 – адвокат Луцюк О. І. в судове засідання з`явився, зазначив, що обраний позивачем спосіб захисту є належним та ефективним, та повідомив, що щодо задоволення позову не заперечує.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Клопотань до суду не скеровували.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступного висновку:

стаття 12 ЦПК України передбачає, зокрема те, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як передбачено ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Положеннями ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).

Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 14.03.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було укладено Попередній договір про купівлю-продаж квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 2181, відповідно до якого сторони попередньо ознайомлені з вимогами цивільного законодавства щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам?яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, керуючись ст.635 Цивільного кодексу України, домовилися про наступне:

Відповідно до п. 1 Договору, сторони зобов?язуються у строк до тридцятого червня дві тисячі двадцять третього року укласти договір купівлі-продажу (основний договір) квартири АДРЕСА_3 . Площа квартири може бути змінена під час укладення Основного договору в залежності від фактичних даних, вказаних у технічному паспорті, виготовленому БТІ.

У пункті 2 Попереднього договору про купівлю-продаж квартири зазначено, що сторони домовилися, що істотними умовами основного договору купівлі-продажу будуть наступні: продаж зазначеної квартири буде вчинено за ціною 1466 519,10 грн. (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч п?ятсот дев?ятнадцять гривень 10 копійок), що є еквівалентною 38 046 (тридцяти восьми тисячам сорока шести) доларам США; ОСОБА_3 зобов?язується передати вищевказану квартиру громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 до тридцятого червня дві тисячі двадцять третього року; витрати, пов?язані з оформленням основного договору купівлі-продажу, сплачуватиме громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 . Інших істотних умов майбутнього договору купівлі-продажу сторони не мають.

П. 3 Договору визначено, що в якості забезпечення виконання зобов?язань за цим договором громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 прийняв в рахунок майбутніх платежів грошову суму у розмірі 1 310 700 грн. (один мільйон триста десять тисяч сімсот гривень), що еквівалентно 34 000 (тридцяти чотирьом тисячам) доларів США до моменту укладення даного договору; суму у гривнях, що буде еквівалентною 1 350 (одній тисячі триста п?ятдесяти) доларам США відповідно до Курсу валют станом на день оплати громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 зобов?язується передати до 14 квітня 2023 року; суму у гривнях, що буде еквівалентною що буде еквівалентною 1 350 (одній тисячі триста п?ятдесяти) доларам США відповідно до Курсу валют станом на день оплати громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 зобов?язується передати до 14 травня 2023 року; суму у. гривнях, що буде еквівалентною 1 346 (одній тисячі триста сорока шести) доларам США відповідно до Курсу валют станом на день оплати громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 зобов?язується передати до 14 червня 2023 року.

А також відповідно до п. 4 Попереднього договору, для укладення договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 зобов?язується отримати Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або будь-який інший документ, який підтверджує право власності, довідку про наявність (відсутність) прописаних (зареєстрованих) осіб у вищезгаданій квартирі, Технічний паспорт, Висновок про експертну оцінку, погасити існуючу заборгованість з оплати комунальних послуг та підготувати усі інші документи, необхідні для нотаріального посвідчення договору.

Відповідно до умов п. 8 Попереднього договору, сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.

Факт укладення даного договору сторонами не заперечується.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України правочином визнано дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

У ч. 3 ст. 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 6 ЦПК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Із копії заяви ОСОБА_3 від 14.04.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Якимів Н. Б. та зареєстровано в реєстрі за № 3398, останній ствердив, що ОСОБА_1 здійснила поточний розрахунок відповідно до умов Попереднього договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Якимів Н.Б., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу 14 березня 2023 року за реєстровим № 2181, на момент укладення вищевказаного Попереднього договору йому було сплачено суму у гривнях, що еквівалентно що еквівалентно 34 000 (тридцяти чотирьом тисячам) доларів США; та на момент підписання цієї заяви сплачено суму в гривнях, що еквівалентно 1 350 (одній тисячі триста п?ятдесяти) доларам США відповідно до курсу НБУ станом на 14.04.2023 року, що разом становить суму у гривнях, що еквівалентно 35 350 (тридцяти п?яти тисячам триста п?ятдесяти) доларам США та є поточним розрахунком за вищевказаним Попереднім договором купівлі-продажу квартири. Вказано також, що матеріальних претензій, які б стосувалися поточних розрахунків він до ОСОБА_1 не має та вказав, що вищевказана сума буде зарахована як оплата за основним договором купівлі-продажу квартири.

Встановлено, що основний договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був у строк до 30.06.2023 р., предмет попереднього договору на момент розгляду справи не проданий.

Внаслідок чого, 13.01.2024 року відповідачу було направлено вимогу про повернення грошових коштів, із якої вбачається, що між сторонами 14.03.2023 року укладено Попередній договір купівлі-продажу квартири, ОСОБА_1 (позивач) свої зобов`язання за договором виконала в повному обсязі шляхом передачі ОСОБА_3 (відповідачу) грошових коштів у сумі 1 466 519,10 грн, однак останній не уклав основний договір та не передав квартиру у встановлений строк, у зв`язку з чим позивачка вимагала повернення сплаченої суми протягом семи днів.

Разом з тим, згідно інформаційної довідки № 365248323 від 09.02.2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна будь-які відомості щодо квартири АДРЕСА_1 відсутні.

Як зазначив представник третьої особи ОСОБА_4 — адвокат Луцюк О.І. у судовому засіданні 21.01.2026 року, та про що вказує у письмових поясненнях адвокат Костюченко С.А., 13.10.2021 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір простого товариства (договір про спільну діяльність), строк дії якого закінчився 12.10.2022 року. У зв`язку з недосягненням мети договору та спливом строку його дії, зазначений договір припинився, а всі права на незавершений об`єкт будівництва перейшли до ОСОБА_4 . Крім того, 16.10.2020 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 був укладений договір простого товариства, який 30.09.2021 року був розірваний, після чого земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_2 була відчужена на користь ОСОБА_4 . За таких обставин, на момент укладення 14.03.2023 року попереднього договору купівлі-продажу квартири ОСОБА_3 не мав жодних прав та повноважень на розпорядження об`єктом будівництва, діяв виключно від свого імені та у власних інтересах, а тому повинен одноосібно відповідати за пред`явленим позовом. Обраний позивачкою спосіб захисту є належним та ефективним.

Слід також вказати, що представником третьої особи до матеріалів даної цивільної справи було долучено копію Договору простого товариства (договір про спільну діяльність) від 16.10.2020 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 5369, відповідно до умов якого сторони зобов`язалися шляхом об`єднання своїх вкладів і зусиль спільно діяти у формі простого товариства без створення юридичної особи з метою будівництва і прийняття в експлуатацію багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельній ділянці, площею 0,4167 за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер земельної ділянки 4623683300:01:001:0120), в порядку, передбаченому чинним законодавством та отримання в особисту приватну власність квартир, приміщень та доходу у вигляді грошових коштів, отриманих в результаті виконання спільних дій, передбачених цим Договором.

Однак такий було розірвано, відповідно до умов Договору про розірвання Договору простого товариства (договору про спільну діяльність) від 30.09.2021 року.

З наданих суду документів вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень.

Зокрема, відповідно до копії повідомлення про підозру від 01.08.2025 року, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025141430000290, крім того, згідно з повідомленням про зміну раніше повідомленої підозри та повідомлення нової підозри від 07.08.2024 року, ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190 та ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 45032140000001202.

Також у матеріалах справи наявна копія повідомлення про підозру від 25.02.2025 року, згідно з якою ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 — ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 358 та ч. 2 ст. 384 КК України, у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12024140000000656.

Постановою слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області від 20.06.2024 року ОСОБА_4 визнано потерпілим та залучено до участі у кримінальному провадженні № 12024140000000656 від 19.06.2024 року.

Крім того, позивачка у даній справі ОСОБА_1 звернулася до Відділу поліції № 3 Львівського районного управління поліції № 2 ГУНП у Львівській області із заявою про залучення її як потерпілої у кримінальному провадженні № 12025141430000290.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. 525, 526 цього Кодексу зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями ст. 615 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов`язання або воно припиняється.

Згідно ч. 1, 3 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Зобов`язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Аванс (попередня оплата) це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Верховного Суду від 21.02.2018 року по справі № 910/12382/17; постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі № 918/631/19).

Відповідно до ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені.

У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року по справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 року по справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

У постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13 Велика Палата Верховного Суду наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний.

За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) у процесуальному та матеріальному законодавстві передбачено обов`язок доказування, який слід розуміти як закріплену міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах. Цей склад фактів визначається нормою права, що регулює спірні правовідносини. Відповідно, звертаючись із позовом на захист свого порушеного права, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами підстави виникнення в боржника обов`язку та зміст цього обов`язку згідно з нормами права, що регулюють спірні правовідносини. У свою чергу процесуальні обов`язки відповідача полягають також у здійснені ним активних процесуальних дій, наведенні доводів та наданні доказів, що спростовують існування цивільного права позивача. Тож виходячи з принципу змагальності сторін у процесі на позивача за загальним правилом розподілу тягаря доказування не може бути покладено обов`язок доведення обставин, за які відповідає відповідач, зокрема, якщо відповідач нехтує своїми процесуальними обов`язками.

При цьому, як зазначено у постанові Верховного Суду від 08.06.2022 року № 913/618/21, у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач.

Позивачем у справі, що є предметом розгляду, доведено обставини, на які вона посилалася на підтвердження своїх вимог в частині наявності підстав для стягнення коштів.

При цьому, відповідач доводів позивача про вказану суму стягнення не спростував, доказів, які б спростували обставини наведені у позовній заяві, в ході судового розгляду справи не надав.

Оскільки договір купівлі-продажу, який би за своєю формою та змістом відповідав вимогам законодавства між сторонами укладений не був, які лише домовилися укласти такий договір у майбутньому, то передана позивачем грошова сума у розмірі 1 466 519 грн. є авансом, який підлягає поверненню.

Враховуючи наведене, суд вважає позов обґрунтованим належними та допустити доказами, та таким, який підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 929 грн. 16 коп. судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

На підставі наведеного та керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258-259, 264-265, 274, 279 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про стягнення коштів - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 ) грошові кошти у сумі 1 466 519 грн. (один мільйон чотириста шістдесят шість тисяч п`ятсот дев`ятнадцять гривень) 10 коп., отриманих в рахунок майбутніх платежів по попередньому договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути із ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_5 ) судовий збір у розмірі 14 929 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот двадцять дев`ять гривень) грн. 16 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст судового рішення складено 29.01.2026 року.

СуддяІ. І. Мельничук