Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №308/17368/25 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/17368/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Бенца К.К.

при секретарі – Майор Ю.В.

за участі:

представника відповідача – Бізіля Е.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Ужгороді цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що він перебуває у правових відносинах з Управлінням соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації, як особа з інвалідністю внаслідок війни другої групи.

Зазначає, що за час його перебування у правових відносинах із відповідачем, останній у 2021 році свавільно, на власний розсуд не реалізував його право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи, яка передбачена статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", чим наніс йому матеріальну шкоду у суттєвих розмірах.

Вказує, що у 2021 року, відповідач як суб?єкт владних повноважень, що наділений владними управлінськими функціями позбавив його щорічної разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, у зв`язку з чим він був вимушений звернутися до судової гілки влади за захистом своїх прав та законних інтересів.

Вказує, що відповідач в неконституційний (протизаконний) спосіб вдався до втручання у його майнові права та обмежив його у вищенаведеній грошовій виплаті, чим наніс йому моральну шкоду, підстава ст. 56 Конституції України, стаття 23 ЦК України.

Позивач зазначає, що згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року за №260/4548/21, дії (бездіяльність) відповідача визнано протиправними та зобов?язано: Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації перерахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.

Вказує, що станом на сьогодні, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 року за №260/4548/21 залишається невиконаним, крім того відповідач наділив собі повноваження з визначення порядку виконання судових рішень.

Таким чином, вважає, що відповідач своєю протиправною поведінкою, наніс йому істотну матеріальну шкоду та непоправиму моральну шкоду, яка полягає у стражданні та приниженні, а наведені обставини свідчать про те, що протиправна поведінка відповідача, яка триває багато років та безкарно, породила у нього емоційний стан змістом якого є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

З посиланням на викладене позивач просить суд стягнути на свою користь з Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області шляхом списання із рахунку 100 000,00 грн. моральної шкоди.

04.12.2025 року позивачем було подано до суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить суд позовні вимоги цивільного позову по справі №308/17368/25 викласти в наступній редакції: «Стягнути на користь ОСОБА_1 з держави Україна шляхом списання із єдиного рахунку Державної казначейської служби України 100 000,00 грн. моральної шкоди.». Обгрунтовуючи вимоги заяви вказує на те, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава, як учасник цивільних відносин, як правило в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

08.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого зазначено, що вимоги позивача сторона відповідача не визнає повністю з огляду на наступне.

Вказує, що судове рішення від 25 листопада 2021 року № 260/4548/21 набрало законної сили 28 грудня 2021 року. Водночас, Управління соціального захисту населення не мало змогу його виконати, у зв`язку з тим, що воно утримується за рахунок державного бюджету і є розпорядником коштів нижчого рівня, який здійснює видатки в межах бюджетних призначень та виплата недоотриманої, вище зазначеної щорічної разової грошової допомоги, проводиться в порядку черговості, а перед гр. ОСОБА_1 у списку осіб по судових рішеннях винесені на користь громадян, що підлягають виконанню (виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня) були ще інші ветерани війни.

Представник зазначає, що застосовувати порядок черговості виконання судових рішень винесених на користь громадян, що підлягають виконанню по виплаті щорічної разової грошової допомоги до 5 травня визначено пунктом 7 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 серпня 2021 р. № 902.

Вказує, що 21.11.2025 року на розрахунковий рахунок управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації, призначений для погашення заборгованості з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за бюджетною програмою КПКВК 2501290 „Забезпечення виконання рішень суду” надійшла сума коштів у розмірі 10 172 грн 00 коп. Після чого, враховуючи, що гр. ОСОБА_1 станом на 21.11.2025 у списку осіб, по судових рішеннях винесених на користь громадян, що підлягають виконанню (виплата щорічної разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань) перебував за номером 1, йому у телефонному режимі було повідомлено про необхідність надати актуальні (діючі) банківські реквізити для того, щоб Управління змогло перерахувати відповідну суму коштів.

Після чого, 25 листопада 2025 року, на надісланий позивачем рахунок відкритий в АТ «Ощадбанк» було перераховано 10 172,00 грн. позивачеві.

Зазначає, що Управління соціального захисту населення Ужгородської районної військової адміністрації повністю виконає рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 №260/4548/21, тобто виплатить залишок коштів позивачу у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн 00 коп. після наступного надходження коштів на розрахунковий рахунок управління соціального захисту населення, призначений для погашення заборгованості з виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за бюджетною програмою КПКВК 2501290 „Забезпечення виконання рішень суду”.

Вказує, що з огляду на вище наведене проблема виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 № 260/4548/21 виникла через недостатнє фінансування з державного бюджету.

З посиланням на викладене просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у справі № 308/17368/25 за позовом гр. ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області – районної військової адміністрації про відшкодування моральної шкоди.

Позиція сторін справи :

Позивач в призначене судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення змінених позовних вимог заперечила, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Надала пояснення аналогічні, викладеним у відзиві. Зазначила, що на даний час відповідачем повністю виконано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 № 260/4548/21. Просила суд відмовити у задоволенні позову.

Заяви, клопотання.

04.12.2025 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі позивача та заява про уточнення позовних вимог.

08.12.2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:

25.11.2025 року ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

23.12.2025 року ухвалою Ужгородського міськрайонного суду закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Заслухавши вступне слово представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вивчивши та перевіривши в судовому засіданні матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд приходить до наступного.

За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною 5. даної статті передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи , а ч.6, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору,з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Фактичні обставини справи:

Як встановлено судом, згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, вбачається, що 25.11.2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/4548/21 ухвалено рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 40, код ЄДРПОУ 03192951) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнано протиправними дії Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IІ групи за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Зобов`язано Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації перерахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IІ групи за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплаченої суми.

Судом встановлено, що на виконання рішення від 25.11.2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №260/4581/21 від 11.01.2022 року.

Як встановлено судом, 04.01.2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся з заявою до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, згідно якої просив прийняти рішення про виконання судового рішення №260/4548/21 про перерахунок і виплату ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи за 2021 рік у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 13 ЗУ «Проо статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплаченої суми, тобто грошову суму у розмірі 10246,00 грн. та перерахувати відповідну суму на його банківські реквізити.

Судом встановлено, що 18.02.2022 року старшим державним виконавцем Південно-Західного МРУ МЮ Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області Гаринець О.І. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №68706519 з примусового виконання виконавчого листа №260/4548/21 виданого 11.01.2022 року Закарпатським окружним адміністративним судом.

Судом встановлено, що Управлінням соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області листом №1058/01-27 від 22.09.2025 року повідомлено відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Закарпатській області про те, що виплата недоотриманої разової грошової допомоги після виділення відповідних асигнувань проводиться в порядку черговості.

Судом встановлено, що згідно довідки виданої командиром військової частини НОМЕР_1 від 04.12.2025 року №551 вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що згідно інформації щодо потреби в бюджетних асигнуваннях для забезпечення грошових зобов`язань, які виникли на підставі рішень на користь стягувача за бюджетною програмою за КПКВК 2501290 «Забезпечення виконання рішень суду» №1214/01-27 від 30.10.2025 року по Ужгородському району та Закарпатській області станом на 30.10.2025 року становить 836 947,40 грн. Згідно додатку №1 до інформації ОСОБА_1 перебуває першим у списку осіб по судових рішеннях, винесених на користь громадян, що підлягають виконанню (виплата разової грошової допомоги до 5 травня ветеранам війни та жертвам нацистських переслідувань) по Ужгородському району станом на 30.10.2025.

Судом встановлено, що згідно виписки з рахунка Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації за 21.11.2025 року вбачається, що на рахунку управління знаходяться грошові кошти в сумі 10172,00 грн.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції №8 від 24.11.2025 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 10172,00 грн. Призначення платежу: часткова виплата до 5 травня згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року.

Судом встановлено, що згідно платіжної інструкції №9 від 26.12.2025 року на рахунок ОСОБА_1 перераховано грошові кошти в сумі 74,00 грн. Призначення платежу: часткова виплата до 5 травня згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року.

Нормативно-правове обґрунтування.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Положеннями статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

За положеннями статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За загальним правилом підставою виникнення зобов`язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статтями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Таким чином, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець відокремлює як зазначені органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2021 року у справі № 405/500/18 вказав на те, що лише факт тривалого невиконання рішення суду та дії/бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби не є безумовною підставою для висновку про наявність причинного зв`язку між невиконанням/несвоєчасним виконанням рішення суду та завданою шкодою.

З урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 21, 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана зазначеними органами чи (та) особами відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування лише у випадках визнання вказаних рішень незаконними й їх подальшого скасування або визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними.

Як було зазначено вище, задовольняючи позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправними дії Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IІ групи за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Частиною четвертою статті 82 ЦПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт протиправних дій Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IІ групи за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" підтверджений судовим рішенням і не підлягає доведенню.

У пунктах третьому та четвертому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому саме полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Таким чином, моральна шкода є категорією об`єктивною, тому, встановлюючи факт наявності такої шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які зумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілого (почуття, емоції), а й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення усталеного для даної особи способу життя, життєдіяльності.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позов ОСОБА_1 обґрунтовано тим, що відповідач , як субєкт владних повноважень протиправно позбавив його права на отримання щорічної разової грошової допомоги та на час подання вказаного позову до суду, з 2021 рік по 2025 рік, рішення суду у справі №260/4548/21 не виконано, тому він перебуває в постійних емоційних переживаннях, стресі, невизначеності, приниженні, дискримінації від протиправних дій органів державної влади, відривається від звичайних занять, що встановлено судом, та завдало йому значної моральної шкоди. Відрив від звичайних занять, постійне перебування у стресі, що відображається на здоров`ї, завдає позивачу моральну шкоду. Внаслідок невиконання судового рішення особами, які здійснюють свої офіційні повноваження, його право було порушено, внаслідок чого він має право на відшкодування моральної шкоди від держави.

Обґрунтовуючи наявність підстав для задоволення позову, ОСОБА_1 посилався на те, що протиправні дії Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області, встановлені судовим рішенням від 25.11.2021 року в адміністративній справі №260/4548/21, тривале невиконання протягом 2021-2025 років рішення суду завдало моральної шкоди у вигляді тривожності погіршення стану здоров`я.

Обґрунтовуючи наявність моральної шкоди, позивач зазначав, що вважає, що відповідач своєю протиправною поведінкою, наніс йому істотну матеріальну шкоду та непоправиму моральну шкоду, яка полягає у стражданні та приниженні, а наведені мною обставини свідчать про те, що протиправна поведінка відповідача, яка триває багато років та безкарно, породила у нього емоційний стан змістом якого є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

У пункті дев`ятому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам також роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, §62, ЄСПЛ, від 12 липня 2007 року). При визначенні розміру моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Зміст понять «розумність» та «справедливість» при визначенні розміру моральної шкоди розкривається і в рішеннях Європейського Суду, який при цьому виходить з принципу справедливої сатисфакції, передбаченої статтею 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях «Тома проти Люксембургу», «Калок проти Франції» (2000) та «Недбала проти Польщі», Європейський Суд дійшов висновку, що сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) зазначено, що, застосовуючи статті1173,1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогамзаконучи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Згідно ст. 8 Загальної декларації прав людини, прийнятої і проголошеної резолюцією 217 A (III) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їйконституцієюабо законом.

Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованихКонституцією Україниправ і свобод людини та здійснення проголошеногоОсновним Законом Українипринципу верховенства права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції Українисуд ухвалюєрішення іменемУкраїни.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. У пункті 9 частини третьоїстатті 129 Конституції Українидо основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбаченостаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року.

При цьому, затримка у виконанні судового рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі «Іммобільяре Саффі», заява № 22774/93, п. 74, ЄСПЛ 1999-V), у зв`язку з чим саме на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці.

З матеріалів справи вбачається, що зобов`язання, визначене рішенням суду у справі № 260/4548/21 не виконано на день звернення до суду, а виконано на момент розгляду справи.

Отже, правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. За змістом статей1173,1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди. Визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади майнової та моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Установивши, що орган державної влади, допустив протиправні дії , що підтверджується рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.11.2021 року, у справі №260/4548/21, яке набрало законної сили , яке в свою чергу є преюдиційним для вирішення даного спору, суд дійшов того висновку, що вказаними діями органу державної влади позивачу завдано моральну шкоду, оскільки це призвело до переживань, нервозності, моральних страждань.

Окрім того, установивши, що тривале невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, спричинило йому моральну шкоду, суд проходить до висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди , враховуючи характер і обсяг душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості.

Доводи ОСОБА_1 про завдання йому моральної шкоди тривалим невиконанням рішення суду щодо здійснення нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, виконання якого гарантовано державою, знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди за рахунок держави.

Протиправність дій, рішень та бездіяльності полягає у тривалому невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого на користь позивача, що встановлено судовими рішеннями. Такі дії, рішення, бездіяльність, їх тривалість, безумовно негативно впливають на моральний стан позивача та призводять до душевних страждань.

Визначаючи розмір морального відшкодування, та керуючись принципом розумності та справедливості, суд виходить із встановлених у даній справі обставин, враховує характер, тяжкість, тривалість моральних страждань позивача та їх наслідки.

Отже, з урахуванням законодавчо закріпленого обґрунтування і підстав стягнення моральної шкоди, зважаючи на те, що матеріалами справи доведено протиправність дій органу державної влади, а саме Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації Закарпатської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як особі з інвалідністю внаслідок війни IІ групи за 2021 рік у розмірі меншому, ніж передбачено статтею 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та тривале невиконання протягом 2021 - 2025 років рішення суду, з урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності державного органу, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з невиконанням рішення суду про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, суд доходить до висновку, що сума у розмірі 15 000,00 грн є достатньою для відшкодування спричиненої моральної шкоди, а відтак суд вважає, що у даній справі позовні вимоги слід задовольнити частково, стягнувши на користь ОСОБА_1 15 000,00 грн. з відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України .

Таким чином, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в результаті тривалого невиконання рішення суду, позивач, як заявник, зазнав моральних страждань, які полягали в тому, що він тривалий час не мав можливості нормально жити та працювати, оскільки перебував у стані невизначеності, відривався від звичайних занять,прикладав значних зусиль для того, щоб рішення суду, яке набрало законної сили, було виконане. В результаті такої бездіяльності органів державної влади були порушені нормальні життєві зв`язки ОСОБА_1 .

Оскільки судове рішення, яке набрало законної сили, тривалий час не було виконане, суд вважає дійсним факт протиправної бездіяльності відповідача щодо виконання судового рішення, та наявність передбачених законом підстав для відшкодування завданої позивачу такою бездіяльністю моральної шкоди.

Так, слід вважати, що тривале невиконання рішення суду спричинило позивачу відчуття невизначеності, невпевненості, незахищеності; неможливість реалізації своїх прав та законних інтересів, неможливість спрогнозувати свої дії та можливі їх наслідки; невизначеності у можливості реалізації своїх прав та законних інтересів, тощо. Вказана бездіяльність та подальші негативні наслідки такої для позивача мають місце протягом тривалого часу . Вказане потребує для позивача докладення додаткових зусиль для можливості подолати такі негативні наслідки протиправної поведінки стосовно себе.

Окрім того, ухваллюючи рішення суд враховує аргументи представника відповідача, що процедура відшкодування структурними підрозділами з питань соціального захисту населення моральної шкоди регламентується Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для забезпечення виконання рішень суду № 902.

Цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті за бюджетною програмою “Забезпечення виконання рішень суду” (далі - бюджетні кошти), для забезпечення виконання рішень суду, прийнятих національними судами, в тому числі про відшкодування моральної шкоди, судових витрат, а також сплати виконавчих витрат і штрафів, накладених державним виконавцем відповідно до норм Закону України “Про виконавче провадження”.

Згідно п. 8 Порядку № 902 - Боржник формує окремі списки за черговістю виконання рішень відповідно до пріоритетності спрямування коштів, визначеної пунктом 5 цього Порядку (далі - списки).

Згідно п. 9 Порядку № 902 - Розподіл бюджетних коштів між боржниками здійснюється Мінсоцполітики з дотриманням пріоритетності напрямів пропорційно потребі в забезпеченні виконання рішень на підставі інформації, наданої Мінсоцполітики Нацсоцслужбою, Пенсійним фондом України та регіональними органами соціального захисту населення за встановленою Мінсоцполітики формою.

Згідно п. 11 Порядку № 902 - Районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат щомісяця до 5 числа подають регіональним органам соціального захисту населення інформацію про потребу в бюджетних коштах для забезпечення виконання рішень, підготовлену відповідно до пріоритетності з дотриманням черговості їх виконання за встановленою Мінсоцполітики формою.

Згідно п. 10 Порядку № 902 Боржник перераховує кошти стягувачу відповідно до визначених пріоритетності та черговості виконання рішень (списків).

З наведеного вбачається, що зобов`язання з перерахунку стягнутих за судовими рішеннями коштів, зокрема щодо відшкодування моральної шкоди, покладені саме на боржників (Районні органи соціального захисту населення та центри з нарахування та здійснення соціальних виплат ).

До аналогічного правового висновку дійшов Одеський Апеляційний суд у постанові від 06.08.2025 року у справі № 522/1441/25-Е.

Суд також зазначає, що у п. 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, передбачено, що Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Відповідно до ст. ст.25,43 Бюджетного кодексу Україниказначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ст.48 Бюджетного кодексу України, в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету.

Положеннями п.2 ст.35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників» від 03.08.2011 визначено, що казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

З наведеного вбачається, що Казначейство України наділено повноваженнями, за вимогою Департаменту Державної виконавчої служби, здійснювати відшкодування, відповідно до закону, шкоди, завданої громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, в межах бюджетних призначень, затверджених у Державному бюджеті України на цю мету та в певному порядку.

Згідно правового висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 19 серпня 2018 року у справі № 910/23967/16, в резолютивній частині рішення суду не зазначаються відомості про орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З урахуванням всіх обставин справи, враховуючи вимоги ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, виходячи із принципів розумності та справедливості, зважаючи на те, що відповідачем не представлено суду жодних доказів щодо безпідставності вимог позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з підстав та мотивів викладених вище.

Згідно із ст.263 Цивільного процесуального кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргу ментів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Щодо розподілу судових витрат

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому КМ України, оскільки сторони звільненні від сплати судових витрат.

Відповідно до ч. 6ст. 141 ЦПК України, оскільки сторони у справі звільнені від сплати судових витрат, такі витрати слід віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст. 23,1167, 1173,1174 ЦК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації про відшкодування моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) завдану моральну шкоду у розмірі 15 000,00 ( пятнадцять тисяч гривень 00 коп.) грн.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч.1 ст.354, ст.355 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду (ч.ч.1, 2 ст.273 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п.1 ч.2 ст.354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин (ч.3 ст.354 ЦПК України).

Учасники справи:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач – Управління соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації (місце знаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Минайська, 40, код ЄДРПОУ 03192951);

Дата складення повного тексту рішення – 29.01.2026 року.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца