Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №185/15347/23 — Дніпровський апеляційний суд

Суд: Дніпровський апеляційний суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: надання послуг

Дата: 28 січня 2026 р.

Справа: №185/15347/23

Суддя: Пищида М. М.

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/823/26 Справа № 185/15347/23 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Никифоряка Л.П., Ткаченко І.Ю.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення, -

В С Т А Н О В И Л А:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2023 позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 1024384 про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення. Через несплату вищевказаних послуг, відповідач, який мешкає по АДРЕСА_1 , має заборгованість в сумі 19065.63 грн., яка утворилася за період з 01.12.2020 року по 31.10.2023 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» (ЄДРПОУ 03341345) заборгованість по оплаті за послуги водопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2023 року на загальну суму 19065.63 гривень.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року позов Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення – задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» (ЄДРПОУ 03341345) заборгованість по оплаті за послуги водопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2023 року на загальну суму 19065.63 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» (ЄДРПОУ 03341345) витрати на судовий збір в сумі 2684.00 гривень.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з наявності підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

29 травня 2006 року між комунальним підприємством «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Павлоградської міської ради в особі директора Карпець О.С., та відповідачем, ОСОБА_1 , який мешкає по АДРЕСА_1 , укладено договір №1024384 про надання населенню послуг з водопостачання та водовідведення.

З розрахунку заборгованості по особистому рахунку НОМЕР_1 , наданого представником позивача, у відповідача з 01.12.2020 року по 31.10.2023 року наявна заборгованість за надані послуги в сумі 19 065.63 грн.

Мотиви, якими керується апеляційний суд

Згідно з частинами першою, другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно п.2 ч.1 ст.5, ч.1 ст.12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - це послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Відповідно до ст. ст. 20, 22 Закону України «Про житлово комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, а виробник вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати за надані послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Приписами ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 13 ЦК України, а саме цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Таким чином, між позивачем та відповідачами виникли відносини, що породжують права та обов`язки, оскільки позивач надає житлово-комунальні послуги, відповідачі ними користуються.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином, згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, одностороння відмова не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно до вимог ч.1 ст. 76 ЦПК України «Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи».

Як передбачено ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За загальним принципом доказування та подання доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази, які заявник повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу для задоволення його вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення заяви чи відмови у її задоволенні,- повинні бути виключно належними та допустимими.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір, тому подання відповідачем доказів на підтвердження наведених вище обставин є обов`язковим, оскільки в цій частині між позивачем та відповідачем виник спір про право, і такі докази матимуть значення для ухвалення рішення у справі.

Тобто, докази, які відповідач повинен подати в рахунок обґрунтування всіх тих обставин, на які він посилається, як на підставу невизнання позовних вимог, і на підставі яких суд в подальшому встановить наявність або відсутність підстав для задоволення позову чи відмови у його задоволенні, повинні бути виключно належними та допустимими.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вирішуючи вимоги про стягнення заборгованості по оплаті за послуги водопостачання і водовідведення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідач в апеляційній скарзі вказував на те, що позивачем невірно нараховано заборгованість за послуги водопостачання і водовідведення, оскільки квартира обладнана лічильником води, який є опломбований та повірений належним чином працівниками позивача. Вказував, що з моменту встановлення лічильника та його опломбовування 23.09.2017 року, на лічильнику зафіксовано, що спожито 821,8 м.куб, станом на 17.11.2021 року — 1 465 м. куб., станом на 22.10.2022 року — 1 514 м. куб.,станом на 18.11.2025 року - 1 594 м. куб.

Відповідно до п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630, які діяли на час виникнення спірних правовідносин у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.

Доказів того, що відповідач кожного місяця передавав Комунальному підприємству «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» показання квартирного засобу обліку водопостачання, до апеляційної скарги надано не було.

Оскільки відповідач є споживачем послуг водопостачання, які надаються позивачем, доказів того, що відповідач звертався до Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» з повідомленням про перерахунок вартості наданих послуг на підставі індивідуальних показників засобу обліку матеріали справи не містять, а відтак суд першої інстанції правомірно стягнув з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Павлоградське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства Павлоградської міської ради» заборгованість по оплаті за послуги водопостачання за період з 01.12.2020 по 31.10.2023 року на загальну суму 19 065.63 гривень.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо незгоди із висновками суду першої інстанції, які, на його думку, не відповідають дійсним обставинам справи, колегія суддів відхиляє, оскільки такі жодним чином не спростовують правильних висновків суду.

Доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 — залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2025 року — залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Повний текст постанови складено “29”січня 2026 року.

Головуючий:

Судді:

Оригінал: reyestr.court.gov.ua