Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №209/2459/20 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1557/26 Справа № 209/2459/20 Суддя у 1-й інстанції - Шендрик К. Л. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого – Пищиди М.М.

суддів – Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.

за участю секретаря судового засідання – Гладкої М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" та ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року у справі за заявою Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" про скасування наказу та поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2025 року заявник звернувся до суду із заявою про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" про скасування наказу та поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку.

Заяву Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2021 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. по справі № 209/2459/20 (провадження № 2/209/146/21) ухвалено рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до ДСП «Об`єднання «Радон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яким: скасовано наказ № 139-к/тр ДСП «Об`єднання «Радон» від 20 липня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Київської міжобласної філії; поновлено на роботі на посаді директора Київської міжобласної філії ДСП «Об`єднання «Радон» Ігнатова В.В.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 24 вересня 2021 року у розмірі 745745,98 грн.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 20000 грн.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1765,68 грн.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь держави судовий збір в сумі 7457,46 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. від 07 жовтня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору скасовано, в цій частині постановлено нове рішення, яким: стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 07 жовтня 2021 року у розмірі 877347,67 грн.; стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1765 грн., на користь держави судовий збір у розмірі 8773,48 грн., в іншій частині рішення суду залишено без змін. 01 червня 2022 року за заявою ОСОБА_1 про примусове виконання рішення суду Голосіївським відділом Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкриті наступні виконавчі провадження, проведені стягнення: № 69138889 про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 877347,67 грн. (сума вимушеного прогулу за рішенням суду); № 69138773 про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 суму судового збору 1765,68 грн.; № 69138597 про стягнення ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 суми моральної шкоди 5000 грн; № 69138688 про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 суму 20000 грн. (витрати на правову допомогу); № 69112123 про стягнення ДСП «Об`єднання «Радон» на користь держави 8773,48 грн. (сума судового збору). Зазначені виконавчі провадження приєднані до зведеного виконавчого провадження. Постановою Верховного суду від 16 листопада 2022 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року, постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДСП «Об`єднання «Радон» про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку відмовлено у повному обсязі, що є підставою для звернення до суду з даною заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа. З суми вимушеного прогулу в розмірі 877347,67 грн., яка була стягнута з ДСП «Об`єднання «Радон», були утримані податок з доходів фізичних осіб у розмірі 157922,58 грн. та військовий збір у розмірі 13160,21 грн., на користь ОСОБА_1 була перерахована сума у розмірі 706264,88 грн. Тобто підприємство сплатило ОСОБА_1 суму у розмірі 877347,67 грн. (706 264,88 грн.+ 157 922,58 грн. + 13 160,21 грн.) і оскільки уся сума була фактично виплачена на користь стягувача, то ця сума підлягає поверненню на користь підприємства у повному обсязі. Сума судового збору в розмірі 1765,68 грн. була зарахована до загальної суми заборгованості та сплачена ОСОБА_1 на виконання зведеного виконавчого провадження № 69138889. З суми стягнутої моральної шкоди в розмірі 5000 грн., яка була стягнута з ДСП «Об`єднання «Радон», були утримані податок з доходів фізичних осіб у розмірі 900 грн. та військовий збір у розмірі 75 грн., на користь ОСОБА_1 була перерахована сума у розмірі 4025 грн. Тож підприємство сплатило ОСОБА_1 суму у розмірі 5000 грн. (4025 грн. +75 грн. + 900 грн.) і оскільки уся сума була фактично виплачена на користь стягувача, то ця сума підлягає поверненню на користь підприємства у повному обсязі. Сума витрат на правову допомогу у розмірі 20000 грн. була зарахована до загальної суми заборгованості та сплачена ДСП «Об`єднання «Радон» ОСОБА_1 на виконання зведеного виконавчого провадження № 69138889. В порядку повороту виконання з ОСОБА_1 на користь підприємства повинна бути повернена грошова сума у розмірі: 904113,35 грн. = (877347,67 грн. + 20000 грн. + 5000 грн. +1765,68 грн.).

Враховуючи зазначене, заявник просив суд визнати виконавчі листи Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. по справі № 209/2459/20, видані 17 травня 2022 року (на суму 877347,67 грн та 1765,68 грн.) та 26 травня 2022 року (на суму 20000 грн. та 5000 грн.) такими, що не підлягають виконанню повністю; стягнути з ОСОБА_1 на користь ДСП «Об`єднання «Радон» 904 113,35 грн., як безпідставно одержані стягувачем від боржника за виконавчими документами, про що видати виконавчий лист.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року заяву Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню та стягнення безпідставно одержаних коштів у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" про скасування наказу та поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку – задоволено частково.

Визнано виконавчі листи, видані 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у справі № 209/2459/20 на примусове стягнення з Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 07 жовтня 2021 року у розмірі 877347 (вісімсот сімдесят сім гривень триста сорок сім) гривень 67 копійок, моральної шкоди в розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок, витрат на правову допомогу в розмірі 20000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок і сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1765 (одна тисяча сімсот шістдесят п`ять) гривень 68 копійок, такими, що не підлягають виконанню.

В іншій частині заявлених вимог – відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне спеціалізоване підприємство "Об`єднання "Радон" подало апеляційну скаргу, в який просило ухвалу суду першої інстанції в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути кошти з ОСОБА_1 в розмірі 904 113,35 грн .

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який просив ухвалу суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року позов було задоволено частково.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та судового збору було скасовано та стягнуто з ДСП «Об`єднання «РАДОН» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 07 жовтня 2021 року у розмірі 877347 грн. 67 коп. з утриманням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1765 грн., на користь Держави судовий збір у розмірі 8773,48 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області були видані виконавчі листи у справі № 209/2459/20.

01 червня 2022 року головним державним виконавцем Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожною Т.А. були відкриті виконавчі провадження:

- № 69138889 з примусового виконання виконавчого листа № 209/2459/20, виданого 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 липня 2020 року по 07 жовтня 2021 року у розмірі 877347,67 грн.;

- № 69138597 з примусового виконання виконавчого листа № 209/2459/20, виданого 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.;

- № 69138688 з примусового виконання виконавчого листа № 209/2459/20, виданого 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 20000 грн.;

- № 69138773 з примусового виконання виконавчого листа № 209/2459/20, виданого 17 травня 2022 року Дніпровським районним судом м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. про стягнення з ДСП «Об`єднання «Радон» на користь ОСОБА_1 сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1765,68 грн.

Постановами головного державного виконавця Голосіївського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Задорожньої Т.А. від 23 червня 2022 року виконавчі провадження №№ 69138889, 69138773, 69138597, 69138688 були закінчені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», у зв`язку з фактичним виконанням ДСП «Об`єднання «Радон» в повному обсязі рішення згідно з виконавчими документами.

Виконавчі листи у справі № 209/2459/20 були видані 17 травня 2022 року за рішенням, яке набрало законної сили, і виконавчі провадження провадились державним виконавцем на підставі рішення суду, чинного на момент виконання.

Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 жовтня 2021 року та постанова Дніпровського апеляційного суду від 22 квітня 2022 року були скасовані та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ДСП «Об`єднання «Радон» про скасування наказу та поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку було відмовлено.

Задовольняючи заяву в частині визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, суд першої інстанції виходив із того, що виконавчі листи у справі № 209/2459/20 були видані 17 травня 2022 року, виконавчі провадження з їх виконання були закриті 23 червня 2022 року у зв`язку з фактичним виконанням і вже після цього рішення суду було скасоване 16 листопада 2022 року.

Вирішуючи вимогу про стягнення суми, безпідставно одержаної стягувачем від боржника за виконавчими документами, суд першої інстанції виходив із того, що заявлена вимога судом розцінюється, як в порядку повороту виконання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Щодо визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Як вбачається з постанови Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі №755/15479/14-ц підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Згідно інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25 вересня 2015 року процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 року у справі №824/67/20 також зазначено, що процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

У постанові від 17.10.2019 року у справі № 2-3558/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Згідно постанови Верховного Суду від 19.01.2023 у справі № 824/2/22 законодавець не дав чіткого визначення «інших причин» для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у частині другій статті 432 ЦПК України. При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад: в апеляційному чи касаційному порядку скасовано або змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Отже, перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом статті 432 ЦПК України, не є вичерпними, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

У зазначеній категорії справ саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Сутність процедури визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню полягає, насамперед, у встановленні обставин та фактів, що свідчать про відсутність матеріального обов`язку боржника, які виникли після ухвалення судового рішення, або наявність процесуальних підстав, які свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа (постанова Верховного Суду від 09.02.2023 у справі № 824/85/21).

Як вбачається з матеріалів справи, що виконавчі листи у справі № 209/2459/20 були видані 17 травня 2022 року, виконавчі провадження з їх виконання були закриті 23 червня 2022 року у зв`язку з фактичним виконанням і вже після цього рішення суду було скасоване 16 листопада 2022 року, враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ДСП «Об`єднання «Радон» в частині визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню, підлягає до задоволення.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки суду, ці доводи не спростовують висновків суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення заяви про визнання виконавчих листів такими, що не підлягають виконанню.

Щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ДСП «Об`єднання «Радон» суми, безпідставно одержаної стягувачем від боржника за виконавчими документами.

Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть - у поверненні стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.

Поворот виконання рішення представляє собою повернення стягувачем боржнику всього, що ним було отримано за скасованим згодом рішенням з метою відшкодування боржнику збитків, завданих виконанням рішення. Отже, поворот виконання є процесуальною формою поновлення судом порушених прав боржника, що забезпечує можливість зворотного стягнення зі стягувача всього безпідставно отриманого ним за скасованим рішенням. З іншого боку, поворот виконання рішення є самостійним засобом захисту прав сторін, який повинен здійснюватися шляхом подання заяви про поворот виконання. Необхідність у повороті виконання судового рішення і поверненні сторін у первісне становище виникає тоді, коли рішення виконане, але згодом скасоване судом апеляційної чи касаційної інстанції, якщо цей суд закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.

Згідно статті 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він: закриває провадження у справі; залишає позов без розгляду; відмовляє в позові повністю; або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі. Якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частин першої - третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи. Така заява розглядається у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника у двадцятиденний строк з дня надходження заяви, проте їх неявка не перешкоджає її розгляду.

Разом з тим, у справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача (частина 2 статті 445 ЦПК України).

З аналізу вищенаведених правових норм убачається, що інститут повороту виконання судових рішень не є абсолютним та має певні обмеження.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поворот виконання судового наказу, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позов є трудовим, тому відповідно до ч.2 ст.445 ЦПК України в такій категорії справ, поворот виконання рішення суду не допускається. Крім того, відсутні будь-які докази того, що рішення ухвалено на підставі неправдивих відомостях позивача або поданих ним підроблених документах.

Колегія суддів, погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки наведені обставини не підтверджують того факту, що рішення суду першої інстанції було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях заявника, що могло б бути єдиною підставою для повернення коштів, що були отримані за скасованим судовим рішенням, а тому в силу частини 2 статті 445 ЦПК України підстави для здійснення повороту виконання судового рішення в трудових правовідносинах відсутні.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для її скасування не вбачається.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.

Щодо інших доводів апеляційної скарги апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Інші доводи скарги не впливають на оцінку спірних правовідносин, оскільки стосуються фактів поза межами оцінки.

Таким чином, враховуючи вище наведене, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та не спростували висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги Державного спеціалізованого підприємства "Об`єднання "Радон" та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Дніпровського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “28” січня 2025 року.

Повний текст постанови складено “29” січня 2025 року.

Головуючий:

Судді: