Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №646/1429/25 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 646/1429/25

Провадження № 1-кп/646/448/2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Харків

Основ`янський районний суд міста Харкова у складі:

головуючий – суддя ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого – ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 22023220000000034 від 09.01.2023 року стосовно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Краснодарського краю Російської Федерації, громадянина Російської Федерації, росіянина, непрацюючого, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше несудимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України,

ВСТАНОВИВ:

24.08.1991 Верховною Радою УРСР схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. Згідно з вказаним документом територія України є неподільною і недоторканою. Незалежність України визнали понад 68 держав світу, серед яких і російська федерація.

31.05.1997, відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та російська федерація уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та федеральним Законом російської федерації 02.03.1999 № 42Ф3). Відповідно до статей 2, 3 зазначеного Договору, російська федерація зобов`язалася поважати територіальну цілісність України підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права.

Відповідно до опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та російською федерацією про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований російською федерацією 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополь, Донецької, Луганської і Харківської областей відноситься до територій України.

Положеннями ст.ст. 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.

Відповідно до ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Право визначати змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.

Стаття 6 Конституції України передбачає, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

У ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України визначено, що захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.

Згідно із вимогами ст.ст. 72, 73 Конституції України, питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. Систему адміністративно- територіального устрою України складають: АР Крим, області, зокрема Харківська область, а також райони, міста, райони у містах, селища села.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи національної безпеки України», інформаційною безпекою є, зокрема, захищеність України від намагань маніпулювати суспільною свідомістю, у тому числі шляхом поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

Статтею 8 Закону України «Про основи національної безпеки України» зазначає, що з урахуванням геополітичної і внутрішньої обстановки в Україні діяльність усіх державних органів має бути зосереджена, зокрема на прогнозуванні, своєчасному виявленні, попередженні і нейтралізації зовнішніх і внутрішніх загроз національній безпеці, збереження соціально-політичної стабільності суспільства та зміцнення позицій України у світі. Основним напрямом державної політики з питань національної безпеки України в інформаційній сфері є, крім іншого, забезпечення інформаційного суверенітету України.

20.02.2014 з метою блокування та захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури для забезпечення військової окупації та подальшої анексії рф території АР Крим і м. Севастополя, усупереч вимогам Статуту ООН, Декларації Генеральної Асамблеї ООН №36/103 від 09.12 1981 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав та декларацій, затверджених резолюціями Генеральної Асамблеї ООН № 2131 (ХХ) від 21.12.1965, що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав та про захист їх незалежності та суверенітету, № 2625 (XXV) від 24.10.1970, що містить Декларацію про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами відповідно до Статуту ООН, № 2734 (XXV) від 16.12.1970, що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, № 3314 (ХХІХ) від 14.12.1974, що містить Визначення агресії, ст.ст. 1, 2 ІІІ Конвенції про відкриття воєнних дій від 18.10.1907, ст.ст. 1, 2, 68 Конституції України, на територію суверенної держави Україна, а саме АР Крим і м. Севастополь, представниками влади рф і службовими особами зс рф розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України,

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII констатовано, що тимчасова окупація території України розпочалася 20 лютого 2014 року.

Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» від 18.01.2018 № 2268-VIII визначено, що збройна агресія російської федерації розпочалася з неоголошених і прихованих вторгнень на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, а також шляхом організації та підтримання терористичної діяльності; російська федерація чинить злочин агресії проти України та здійснює тимчасову окупацію частини її території за допомогою збройних формувань російської федерації, що складаються з регулярних з`єднань і підрозділів, підпорядкованих міністерству оборони російської федерації, підрозділів та спеціальних формувань, підпорядкованих іншим силовим відомствам російської федерації, їхніх радників, інструкторів та іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих російського федерацією, а також за допомогою окупаційної адміністрації російської федерації, яку складають її державні органи та структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та підконтрольні російській федерації самопроголошені органи, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України (далі по тексту РНБО) від 14.09.2020 Про Стратегію національної безпеки України, затвердженої Указом Президента України № 392/2020 від 14.09.2020, на відновлення свого впливу в Україні російська федерація, продовжуючи гібридну війну, системно застосовує політичні, економічні, інформаційно-психологічні, кібер і воєнні засоби; посилюються угруповання збройних сил російської федерації та їх наступальний потенціал, регулярно проводяться масштабні військові навчання поблизу державного кордону України, що свідчить про збереження загрози військового вторгнення; зростає мілітаризація територій тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим та міста Севастополя; зберігається загроза з боку російської федерацій вільному судноплавству у Чорному та Азовському морях, Керченській, протоці. Спеціальні служби іноземних держав, насамперед російської федерації, продовжують розвідувально-підривну діяльність проти України, намагаються підживлювати сепаратистські настрої, використовують організовані злочині угруповання і корумпованих посадових осіб, прагнуть зміцнити інфраструктуру впливу. Деструктивна пропаганда як зовні, так і всередині України, використовуючи суспільні протиріччя, розпалює ворожнечу, провокує конфлікти, підриває суспільну єдність. Державний суверенітет, територіальна цілісність, демократичний конституційний лад та інші життєво важливі національні інтереси мають бути захищені також від невоєнних загроз з боку російської федерації та інших держав, зокрема спроб спровокувати внутрішні конфлікти.

21.02.2022 з метою створення приводів для ескалації конфлікту і спроби виправдання своєї агресії перед громадянами російської федерації та світовою спільнотою, російською федерацією визнано «Донецьку народну республіку» та «Луганську народну республіку» незалежними державами.

Так, в порушення норм міжнародних договорів, декларацій та конвенцій, а також загальноприйнятих цивілізованим світом норм звичаїв та моралі, 22.02.2022 президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до ради федерації звернення про використання збройних сил рф за межами рф, яке рада федерації задовольнила.

Згідно з Конституцією України, Україна є суверенною та незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною та недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, ІV Женевськими конвенціями 1949 року, а також усупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та іншими міжнародно-правовими актами є окупацією частини території суверенної держави та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Діючи в порушення норм міжнародного гуманітарного права, президент російської федерації володимир путін, а також інші невстановлені на даний час представники влади російської федерації, всупереч вимогам п.п. 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципів Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимог ч. 4 ст. 2 Статуту ООН та Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (XXV) від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХІХ), підготували та розв`язали агресивну війну та військовий конфлікт підрозділів збройних сил російської федерації на території України.

На виконання вищевказаного злочинного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації 24.02.2022, шляхом збройної агресії, із загрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Автономній Республіці Крим, Харківській, Донецькій, Луганській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та вчинили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства установи, організації, військові частини, інші об`єкти, що мають важливе народногосподарське або оборонне значення, та вчинили окупацію частин зазначеної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території державного кордону України з порушенням порядку. встановленого Конституцією України, яка триває до теперішнього часу та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.

Указом Президента України ОСОБА_6 №64/2022 віл 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» запроваджено воєнний стан на всій території України.

Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено зазначений Указ.

Воєнний стан неодноразово продовжувався, тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.

Так спеціальним судовим розглядом встановлено, що 03.06.2022 на підставі указу т.зв. голови тимчасової цивільної адміністрації Харківської області ОСОБА_7 (стосовно якого матеріали виділені в окреме кримінальне провадження) створено т.зв. тимчасову цивільну адміністрацію, якій політичним та військовим керівництвом російської федерації надавалось значення тимчасового державного органу, який здійснював на території Харківської області повноваження обласних рад, державних адміністрацій та інші повноваження у взаємодії із підрозділами збройних формувань рф.

При цьому, діяльність вказаної т.зв. тимчасової цивільної адміністрації Харківської області, крім іншого спрямовувалася на зміну меж території України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, здійснення публічних закликів чи розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення таких дій.

Після тимчасової окупації російськими військами території Куп`янського району Харківської області та створення підпорядкованої, керованої та фінансованої російською федерацією окупаційної адміністрації, до якої входили органи і структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованою територією України в тому числі і на території Куп`янського району Харківської області невстановлені особи із складу підрозділів збройних формувань рф та, так званої, «Военно-гражданской администрации Харьковской области» для здійснення публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України підшукали і залучили для безпосереднього вчинення кримінального правопорушення начальника відділу електроенергетики міністерства ТЕК та ЖКХ краснодарського краю рф ОСОБА_5 , громадянина російської федерації, повідомивши йому єдиний план вчинення кримінальних правопорушень, на що ОСОБА_5 надав згоду на вчинення кримінальних правопорушень для досягнення мети, визначеної єдиним планом, а саме, на здійснення після призначення на посаду «Министра топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области» публічних закликів, пов`язаних зі спробами схилити невизначену кількість людей, працівників підприємств, підконтрольних «Министерству топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области», до відокремлення тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області від України і приєднання її до російської федерації.

22.08.2022 наказом голови, так званої, «Військово-цивільної адміністрації Харківської області» ОСОБА_7 , ОСОБА_5 призначено на посаду «Министра топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области».

Після призначення на посаду громадянин російської федерацій ОСОБА_5 в кінці серпня 2022 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області в приміщенні Куп`янської дільниці АТ «Харківгаз», яка за рішенням окупаційної адміністрації держави агресора в період окупації підпорядковувалася «Министерству топлива, энергетики жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области», за адресою: Харківська область м. Куп`янськ, пр. Конституції, 108, діючи з прямим умислом і спеціальною метою змінити межі території та державного кордону України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, провів збори трудового колективу Куп`янської дільниці АТ «Харківгаз», на яких публічно усно звернувся по працівників Куп`янської дільниці АТ «Харківгаз» із закликом схилити до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора по відокремленню тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області від України і приєднання її до російської федерації.

Також громадянин російської федерації ОСОБА_5 в кінці серпня 2022 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області в приміщенні Куп`янського промислового майданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», який за рішенням окупаційної адміністрації держави-агресора в період окупації підпорядковувалася «Министерству топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области», за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, пр. Конституції, 118 діючи з прямим умислом і спеціальною метою змінити межі території та державного кордону України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, провів збори трудового колективу Куп`янського промислово майданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», на яких публічно усно звернувся до працівників Куп`янського промислового майданчика Харківського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» із закликом схилити до підтримки рішень та дій держави-агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора по відокремленню тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області від України і приєднання її до російської федерації.

Крім того, громадянин російської федерації ОСОБА_5 в кінці серпня 2022 року, більш точний час не встановлено, перебуваючи на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області в приміщенні Куп`янського високовольтного РEM AT «Харківобленерго», який за рішенням окупаційної адміністрації держави агресора в період окупації підпорядковувалася «Министерству топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области», за адресою: Харківська область, м. Куп`янськ, вул. Садова, 128, діючи з прямим умислом і спеціальною метою змінити межі території та державного кордону України, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, провів збори трудового колективу Куп`янського високовольтного РЕМ АТ «Харківобленерго», на яких публічно усно звернувся до працівників Куп`янського високовольтного РЕМ АТ «Харківобленерго» із закликом схилити до підтримки рішень та дій держави» агресора, збройних формувань та окупаційної адміністрації держави-агресора по відокремленню тимчасово окупованої території Куп`янського району Харківської області від України і приєднання її до російської федерації.

Отже, в кінці серпня 2022 року ОСОБА_5 неодноразово вчиняв на тимчасово окупованій території Куп`янського району Харківської області публічні заклики до працівників підприємств енергетичної галузі господарства вчинити дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 110 Кримінального кодексу України, а саме вчинення публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

ОСОБА_5 обізнаний про розпочате щодо нього кримінальне провадження, повістки про виклик публікувались в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Проте, ОСОБА_5 до органів досудового слідства не з`явився, що підтверджено ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 06.02.2025, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_5 , оскільки він з метою ухилення від кримінальної відповідальності переховується від органів слідства на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 18.05.2004 «Шомоді проти Італії», проведення заочного розгляду кримінального провадження відповідатиме принципам, закріпленим у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (право на справедливий суд), тільки в тому випадку, якщо з боку державних органів будуть вжиті заходи забезпечення ретельної перевірки «з метою встановлення поза обґрунтованим сумнівом того, чи дійсно особа беззастережно відмовилася від свого права виступати в суді».

За приписами ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

З метою дотримання прав обвинуваченого, суд неодноразово здійснював виклик ОСОБА_5 у судові засідання шляхом розміщення оголошень на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та шляхом публікації у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті суду.

Крім того, на виконання вимог ст. 135 КПК України копії повісток на ім`я обвинуваченого ОСОБА_5 вручались його захиснику.

Разом з тим, ОСОБА_5 після належного та завчасного повідомлення про виклики до суду жодного разу не прибув, внаслідок чого ухилився від явки на виклик суду: не прибув на виклик без поважної причини більш як два рази, що є визначеною законом процесуальною умовою для здійснення спеціального судового провадження.

Аналіз цих фактів свідчить про те, що ОСОБА_5 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, відповідні виклики та пред`явлене обвинувачення, був обізнаний зі своїми правами, які йому неодноразово роз`яснювалися. Держава Україна під прискіпливим і далеко неформальним контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право при розгляді пред`явленого йому кримінального обвинувачення на стадії призначення справи до судового розгляду як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленим мовою, яку він розуміє, про характер і підставу пред`явленого обвинувачення; b) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту і спілкуватися з обраним самим ним захисником; с) бути судженим без невиправданої затримки; d) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного йому захисника безплатно для нього.

Така ситуація узгоджується із взятими на себе зобов`язаннями, яких повинна дотримуватися держава Україна з тим, щоб забезпечити реальне використання права, яке гарантується статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Натомість ОСОБА_5 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України.

За таких обставин суд розцінює такі дії як відмову ОСОБА_5 , який перебуває на території рф, але знає про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від здійснення свого права постати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само як і про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.

Сукупність вказаного переконує суд у тому, що ОСОБА_5 переховується від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Можливість розглянути справу і прийняти у ній рішення за відсутності обвинуваченого відповідає загальним засадам демократичного суспільства, стандартам судового розгляду, закріпленим, зокрема, в Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи від 19.01.1973 «Про критерії, що регламентують розгляд, що здійснюється за відсутності обвинуваченого».

При цьому, суд зазначає, що ч. 4 ст. 323 КПК України визначено, якщо після постановлення ухвали про спеціальне судове провадження обвинувачений з`явився або був доставлений до суду, судовий розгляд продовжується з моменту постановлення такої ухвали згідно із загальними правилами, передбаченими цим Кодексом.

Судом роз`яснювалося обвинуваченому ОСОБА_5 його право з`явитись до суду на будь-якій стадії кримінального провадження та реалізувати всю сукупність прав обвинуваченого, гарантованих міжнародно-правовими актами, Конституцією України та кримінальним процесуальним законом, в тому числі і право на участь в судовому проваджені.

Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 17.04.2025 вирішено здійснювати спеціальне судове провадження у відсутності обвинуваченого (in absentia), який показань суду не давав та будь-яких клопотань від останнього за весь час перебування в провадженні суду цієї справи на адресу суду не надходило.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо зміни найменувань місцевих загальних судів» від 26 лютого 2025 року № 4273-IX з 25.04.2025 змінено назву Червонозаводського районного суду міста Харкова на Основ`янський районний суд міста Харкова. Цим законом пункт 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено підпунктом 3, відповідно до якого зміна найменування місцевого загального суду не призводить до його реорганізації чи ліквідації або утворення нового суду.

Стороною обвинувачення та судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.

При цьому, судом вживалися заходи для забезпечення обвинуваченому ОСОБА_5 права на захист та доступ до правосуддя, у зв`язку з чим останній викликався в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. Обвинуваченому направлялися повістки про виклик шляхом публікації інформації про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - в газеті «Урядовий кур`єр», а також шляхом публікування оголошення про виклик на офіційному веб-сайті Основ`янського (до 25.04.2025 Червонозаводського) районного суду міста Харкова. Відтак з моменту опублікування повістки про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомлений з її змістом.

Суд вважає, що наявні у справі чисельні документи свідчать про відмову ОСОБА_5 належним чином повідомленого про розпочате щодо нього кримінальне провадження, від реалізації права предстати перед судом та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його намір ухилитися від кримінальної відповідальності.

У той же час, ухилення обвинуваченого ОСОБА_5 від правосуддя суд розцінює як реалізацію останнім невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п.«g» п.3 ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Водночас, судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за обов`язковою участю захисника, що був забезпечений державою, - адвоката ОСОБА_4 , яка брала участь на стадії досудового розслідування і обізнана з матеріалами кримінального провадження.

Захисник належним чином приймала участь у реалізації права на захист обвинуваченого ОСОБА_5 під час судового розгляду: приймала активну участь у допиті свідків, заявляла певні клопотання та у судових дебатах висловила свою позицію щодо недоведеності вини останнього у даному кримінальному провадженні. Також, на думку захисника, прокурором під час судового розгляду не доведено наявність в діях ОСОБА_5 ознак об`єктивної та суб`єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, у зв`язку з чим, захисник просила призначити обвинуваченому більш м`яке покарання ніж передбачене ч. 1 ст. 110 КК України та запропоноване стороною обвинувачення.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.

Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України) суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, сприяє забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.

Разом з тим, суд враховує, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію України 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загальновідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами рф, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок якого були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, у зв`язку з чим ці факти не потребують окремого доказування в межах даного кримінального провадження.

За відповідними наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України «Про затвердження Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» місто Куп`янськ Харківської області є територією, яка з 24.02.2022 по 10.09.2022 було тимчасово окупованою територією України.

Також загальновідомим є факт створення на окупованих територіях України окупаційних адміністрацій, правоохоронних та інших владних органів, які не потребують окремого судового доказування.

Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, надані прокурором під час судового розгляду, суд вважає, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, повністю підтверджується сукупністю доказів, досліджених у судовому засіданні.

На підставі витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань встановлено, що 09.01.2023 розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22023220000000034 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України за фактом того, що ОСОБА_5 22.08.2022 під час перебування на тимчасово окупованій території Харківської області був призначений на т.зв. посаду «міністра палива і енергетики Харківської області» при окупаційній адміністрації держави - агресора.

На підставі документів, які постановою старшого слідчого СВ Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_8 від 21.09.2023 визнано речовими доказами по кримінальному провадженню № 22023220000000034 від 09.01.2023:

– «Указ Главы Временной гражданской Администрации Харьковской области», «О назначении на должность» від 22.08.2022 відповідно до якого ОСОБА_5 призначено на посаду «Министра топлива, энергетики и жилищно-коммунального хозяйства Военно-гражданской администрации Харьковской области».

– «Распоряжение Главы Временной гражданской Администрации Харьковской области» «Об организации выдачи топлива» від 27.08.2022, та відповідно до п. 4 вказаного розпорядження: «Ответственность за хранение, выдачу топлива, определение порядка выдачи и доставки топлива в населенные пункты по заявкам учреждений ВГА районов возлагается на Министра топлива и энергетики ОСОБА_5 ».

- «Распоряжение Главы Временной гражданской Администрации Харьковской области», «Об установлении временных тарифов на жилищно-коммунальные услуги на освобожденной територии Харьковской области» від 06.09.2022.

– «Приложение № 1 к распоряжению Главы ВГА Харьковской области № РГ-130/22 от 06.09.2022», «Состав штаба Военно-гражданской администрации Харьковской области по обеспечению надежного и бесперебойного энергоснабжения потребителей на територии Харьковской области», зі змісту якого убачається « ОСОБА_5 – Министр топлива, энергетики и ЖКХ Военно-гражданской администрации Харьковской области – заместитель руководителя штаба».

– «Приложение № 2 к распоряжению Главы ВГА Харьковской области № РГ-130/22 от 06.09.2022», «Положение о штабе Военно-гражданской администрации Харьковской области по обеспечению надежного и бесперебойного энергоснабжения потребителей на територии Харьковской области».

- «Приложение к распоряжению и.о. Главы ВГА Купянского района Харьковской области № 1 от 20.06.2022», «Список комунальных предприятий и государственных учереждений ВГА Купянского района Харьковской области».

- Листа від « ОСОБА_5 Министр топлива, энергетики и ЖКХ ВГА Харьковской области» до «Главы ВГА Харьковской области ОСОБА_7 » від 28.06.2022 № 4/8.

На підставі інформації, яка міститься на сторінці інтернет-ресурсу, де наявна стаття із заголовком «Эксперты говорят, что, вероятно, с мэром Краснодара работать в Харьков поедет тезка», та в якій містяться дані про ОСОБА_5 .

На підставі протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками та поясненнями свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , які у вище вказаних протоколах зазначили про те, що ОСОБА_5 на зібрані повідомив, що його призначено міністром палива та енергетики Харківської обл. Під час зібрання, ОСОБА_5 закликав підтримувати всі рішення та дії окупаційної адміністрації рф у м. Куп`янськ та співпрацювати з окупаційною адміністрацією рф у м. Куп`янськ. та наголошував, що рф встановила свою владу в м. Куп`янськ назавжди та, що всі населені пункти Харківської обл., в яких наразі перебувають військовослужбовці рф, тепер входять до складу рф.

Крім цього, вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження у показаннях свідків, які були допитані у ході судового розгляду.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_16 та ОСОБА_14 пояснили, що обвинувачений ОСОБА_5 був призначений міністром палива та енергетики, якого представили на нараді Харківгазу та розпорядження якого працівники повинні були виконувати з серпня 2022 року. Зазначили, що ОСОБА_5 закликав до протиправних дій з метою входження окупованих територій України до складу рф. Останній просив змінити українські назви станцій на російську мову. Також ОСОБА_5 наголошував на тому, що вони окупували м. Куп`янськ у зв`язку з чим повинні вступити в рф. Пропонував працівникам працювати на користь держави агресора, підтримувати окупаційну владу та утверджувати владу рф на окупованій території України, вважаючи її територією рф, таким чином вчиняв дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Дослідивши і перевіривши надані в ході судового розгляду показання свідків, які також є процесуальними джерелами доказів, суд дійшов висновку, що ці показання є конкретними та узгоджуються з сукупністю інших доказів, які судом покладено у вирок.

Свідки були попереджені судом про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показів і підстав сумніватися у показах даних осіб суд не вбачає.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 у справі «Веренцов проти України» - п.86).

Досліджені у судовому засіданні докази відповідають саме такому критерію, є належними, допустимими, достовірними, узгоджуються між собою, не містять суперечностей, які б могли поставити під сумнів їх правдивість та достовірність та такими, що у своїй сукупності підтверджують встановлені судом обставини та винуватість у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.110 КК України, а саме у вчиненні публічних закликів до вчинення дій з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України.

Суд дослідив дані про особу обвинуваченого ОСОБА_5 та встановив, що він є громадянином російської федерації, уродженцем краснодарського краю російської федерації, раніше несудимим.

Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд не встановив.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України, обтяжує покарання, суд вважає вчинення кримінального правопорушення обвинуваченим з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням викладеного, дотримуючись загальних засад призначення покарання, визначених ст. 65 КК України, принципів співмірності та індивідуалізації покарання, враховуючи те, що ОСОБА_5 вчинив нетяжкий злочин, зважаючи на відсутність пом`якшуючих його покарання обставин, та обставини, що обтяжує покарання, з урахуванням даних про його особу, суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції ч. 1 ст.110 КК України, без конфіскації майна. Незастосування судом конфіскації майна обвинуваченого обґрунтовано нетяжким характером вчиненого злочину, а також тим, що вказане кримінальне правопорушення не є корисливим, майно не є безпосереднім об`єктом або знаряддям злочину, факультативністю (необов`язковістю) вказаного додаткового покарання, відсутністю в матеріалах справи доказів наявності в обвинуваченого на території України та на території рф будь-якого майна, що у сукупності дозволяє уникнути призначення надмірного покарання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що призначення ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, справедливим і співмірним вчиненому злочину.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 09.01.2025 – залишити без змін, до затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та приведення вироку до виконання.

Заходи забезпечення кримінального провадження у види арешту майна не застосовувались.

Кримінальним правопорушенням матеріальну шкоду не завдано, цивільний позов не заявлено.

Речові докази та процесуальні витрати на залучення експертів під час спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 370, 373-374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 110 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без конфіскації майна.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований ухвалою слідчого судді Основ`янського районного суду міста Харкова від 09.01.2025 – залишити без змін, до затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та приведення вироку до виконання.

Початок строку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду.

Вирок суду може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Основ`янський районний суд міста Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до положень частини третьої статті 400 КПК України якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.

Суддя ОСОБА_1