Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №631/86/26 — Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/86/26

провадження № 3/631/106/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року селище Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Мащенко Світлана Василівна, розглянувши в залі судових засідань № 1 приміщення суду матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця міста Вовчанськ Харківської області,

громадянина України (паспорт з безконтактним електронним носієм НОМЕР_1 , виданий 29.11.2019 року органом 6333),

номер картки платника податків НОМЕР_2 ,

який утриманців не має, зареєстрований за адресом:

АДРЕСА_1 ; та фактично проживає за адресом:

АДРЕСА_2 ;

за вчинення правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в:

27.01.2026 року о 17 годині 22 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресом: АДРЕСА_2 ,- вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї тещі ОСОБА_2 , а саме: виражався в її бік нецензурною лайкою та ображав у присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим спричинив останній психологічну травму, а тому скоїв правопорушення, передбачене частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Крім того, 27.01.2026 року о 17 годині 22 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись за адресом: АДРЕСА_2 ,- лаявся нецензурною лайкою в бік тещі ОСОБА_2 , чим вчиняв домашнє насильство психологічного характеру, із-за чого у постраждалої піднявся тиск і розболілась голова, тобто завдав шкоди здоров`ю психологічного характеру, чим скоїв правопорушення, передбачене частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначені протоколи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за вчинення проступків, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, надійшли до Нововодолазького районного суду Харківської області та постановою судді Мащенко С. В., прийнятою 28.01.2026 року, об`єднанні в одне провадження.

Правопорушник ОСОБА_1 до судді з`явився, свою вину у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, визнав повністю та прохав суворо не карати.

Крім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, його винність у вчиненні інкримінованих адміністративних правопорушень також доведена й всіма зібраними, наданими судді та дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності.

Так, відповідно до приписів статті 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, сукупністю даних Протоколів про адміністративне правопорушення (серії ВБА № 202096 та серії ВБА № 202097), складених 27.01.2026 року інспектором СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області лейтенантом поліції Багліковим Б. С. та поліцейським СРПП відділення поліції № 3 ХРУП № 1 старшим сержантом поліції Пугачовим Є. О., підтверджуються обставини, місце та час вчинення правопорушень.

З рапорту старшого інспектора - чергового ЧЧ відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області майора поліції Семенченка І., зареєстрованого 27.01.2026 року під № 281 в інформаційно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журнал єдиного обліку), убачається, що останній доповів начальнику відділення підполковнику поліції Пеленчуку Роману про те, що 27.01.2026 року о 17 годині 23 хвилин зі служби 102 надійшло повідомлення, про те, що 27.01.2026 року о 17 годині 22 за адресою: АДРЕСА_2 ,-заявниця ОСОБА_2 прохає наряд, п`яний зять ображає словесно, вчиняє психологічне насилля, є діти (13 та 3 роки).

Згідно з рапортом інспектора СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області капітана поліції Сокол Л., поданого 27.01.2026 року на ім`я начальника відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 Головного управління Національної поліції в Харківській області підполковника поліції Пеленчука Романа, 27.01.2026 до відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області надійшло повідомлення від громадянки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,- про вчинення відносно неї домашнього насильства її зятем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В ході перевірки даного повідомлення та під час виїзду на місце події від заявниці було прийнято письмову заяву, в якій вона просить прийняти міри до ОСОБА_1 , який 27.01.2026 року приблизно о 17 годині 22 хвилин вчинив конфлікт із заявницею, кричав на неї, виражався нецензурною тайкою, чим спричинив відносно ОСОБА_2 домашнє насильство психологічного характеру, внаслідок чого в неї піднявся тиск та розболілась голова. Ця подія відбулась у присутності неповнолітньої доньки ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , внаслідок чого їй також було завдано психологічну шкоду. Відносно ОСОБА_1 , 26.12.1989 було складено протокол про адміністративне правопорушення за частинами 1 та 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення Із громадянином ОСОБА_1 було проведено профілактичну бесіду щодо недопущення протиправної поведінки відносно заявниці, у суспільстві та обуті.

Відповідно до протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується), складеного 27.01.2026 року поліцейським СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Пугачовим Є. О., ОСОБА_2 , попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину згідно зі статтею 383 Кримінального кодексу України, зробила заяву, в якій просила прийняти міри до ОСОБА_4 , який 27 січня 2026 року близько 17 години 15 хвилин за адресом: АДРЕСА_2 ,- вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме висловлювався в її бік нецензурною лайкою, заважав відпочивати, спричинивши душевного болю, тому вона постійно п`є таблетки, бо це відбувається систематично.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 27.01.2026 року, вона проживає разом зі своєю донькою ОСОБА_5 та її чоловіком ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_2 ,- та 27.01.2026 року близько 17 години 15 хвилин її зять ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння вчинив відносно неї домашнє насильство психологічного характеру, а саме: висловлювався в її бік нецензурною лайкою, поводив себе агресивно, неадекватно, подія відбувається не вперше. Домашнє насильство вчинив у присутності її неповнолітньої онуки ОСОБА_3 , 2022 року народження.

З письмових пояснень ОСОБА_5 від 27.01.2026 року вбачається, що вона проживає з мамою ОСОБА_2 та двома дітьми ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , а також її чоловіком ОСОБА_1 за адресом: АДРЕСА_2 ,- та в цей день відбулась чергова сварка між тещою і зятем, при цьому була присутня маленька ОСОБА_7 , сварка відбулась приблизно о 17 годині 15 хвилин.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 27.01.2026 року, він проживає разом зі своєю дружиною ОСОБА_5 та матір`ю дружини ОСОБА_2 за адресом: АДРЕСА_2 ,- та в цей день приблизно о 15 годині 30 хвилин в нього виник конфлікт з його тещою ОСОБА_2 , яка почала його ображати та виражатись у його бік нецензурною лайкою, на що він просто мовчав. При цьому конфлікті була присутня малолітня дитина. Після чого він вийшов на вулицю, а теща продовжила сваритись, а коли він зайшов до будинку, та викликала поліцію.

З копії свідоцтва про народження (серії НОМЕР_3 ), виданого 06.10.2022 року Нововодолазьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Харківському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків), вбачається, що ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що 06.10.2022 року складено відповідний актовий запис № 186 та її батьками зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_5 .

Відповідно до копії свідоцтва про шлюб (серії НОМЕР_4 ), виданого 10.07.2012 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вовчанського районного управління юстиції в Харківській області, громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженець міста Вовчанськ Харківської області, та громадянка України ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , уродженка села Сосонівка Нововодолазького району Харківської області, 10.07.2012 року зареєстрували шлюб, про що того ж дня складено відповідний актовий запис № 58. Прізвище подружжя після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 ».

Згідно з формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства, складеної поліцейським СРПП ВП № 3 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області старшим сержантом поліції Пугачовим Є. О., відносно постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_2 від кривдника ОСОБА_1 , винесений 27.01.2026 року на бланку серії АА № 131879 терміновий заборонний припис, та ним виявлений середній рівень небезпеки для постраждалої від домашнього насильства особи.

З довідки про надання інформації про місце мешкання від 28.01.2026 року, складеної поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції № 3 Харківського РУП № 1 ГУНП в Харківській області капітаном поліції Скороходом О., вбачається, що розглянувши матеріали ЄО № 281 від 27.01.2026 року, за фактом домашнього насильства психологічного характеру відносно заявниці ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі сторони зятя, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яке відбувалося за адресою: АДРЕСА_2 ,- він повідомляє, що село Новоселівка входить до його території обслуговування, а ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , також мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . З ними мешкай йОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , Також, повідомляє, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 мешкають за однією адресою тривалий час та ділять спільний побут однією сім`єю.

Частина 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Відповідно до частини 2 вказаної статті діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи є адміністративно караним.

Натомість пункт «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (так звана Стамбульська конвенція), що вчинена державами - членами Ради Європи 11.05.2011 року, ратифікована із заявами Законом України № 2319-IX від 20.06.2022 року й набрала чинності 01.11.2022 року, визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

З метою реалізацій цих положень внесені зміни у чинне законодавство нашої держави, зокрема, організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства обумовлені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» № 2229-VIII від 07.12.2017 року (із змінами та доповненнями).

Стаття 1 цього закону у пункті 3 своєї частини 1 визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Одночасно із цим пункт 14 цієї ж частини наведеної вище статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» унормовує, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

Також у згаданому законодавчому акті законотворець визначив фізичне насильство як форму домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

При цьому, кривдник - це особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - це особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.

Проте зазначені особи повинні підпадати під юрисдикцію частин 2 і 3 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Відтак, як обумовлено вказаною нормою права, дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: 1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Зважаючи на це, домашнє насильство характеризується такими ознаками:

- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);

- спричинення шкоди;

- наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства);

- системна основа;

- порушення прав і свобод людини;

- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство;

- повна влада та контроль над постраждалою особою;

- насильницькі дії у відносинах між близькими людьми тощо.

Разом із цим, чинне законодавства визначає психологічну травму як шкоду, нанесену психічному здоров`ю людини в результаті інтенсивного впливу несприятливих факторів середовища або гостро емоційних, стресових впливів інших людей на її психіку. Вона супроводжується сильним психологічним потрясінням.

Отже, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

В силу пункту 1 частини 1 статті 34 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя визнає обставиною, яка пом`якшує відповідальність ОСОБА_1 , щире розкаяння винного.

В силу змісту статті 35 Кодексу України про адміністративні правопорушення суддя не вбачає наявності обставин, які кодифікований закон визнає такими, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 .

У відповідності до припису частини 2 статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Отже, виходячи з санкцій норм права, за вчинення яких притягається правопорушник ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме:

а) частини 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або адміністративний арешт на строк до десяти діб;

б) частини 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до п`ятдесяти годин, або адміністративний арешт на строк від двох до десяти діб,-

суддя доходить обґрунтованого висновку про те, що більш серйозним правопорушенням з числа вчинених ним є саме проступок, кваліфікований за частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

При накладенні стягнення за адміністративне правопорушення, суддя враховує характер вчинення правопорушення, ступень вини, майновий стан, особу правопорушника, а також наявність обставини, що пом`якшує відповідальність винного, та відсутність тієї, яка її обтяжує, й вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах, установлених частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 30 х 17 гривень = 510,00 гривень.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладаючи на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, слід вирішити питання про стягнення з нього й судового збору.

Так, відповідно до вимог статті 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. При цьому розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким законом, що встановлює правові засади справляння судового збору, є Закон України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями), частина 1 та пункт 5 частини 2 статті 4 якого передбачають, що у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Пунктом 9 частини 1 статті 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями) визначено, що розмір прожиткового мінімуму на відповідний бюджетний період у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для основних соціальних і демографічних груп населення визначається Законом про Державний бюджет України.

Відповідно до приписів абзацу 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року, з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб встановлений в сумі 3328,00 гривень.

Таким чином, у зв`язку із накладенням на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, з нього слід стягнути й судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 гривень, із розрахунку: 0,2 х 3328,00 гривень = 665,60 гривень.

Приймаючи постанову, суддя також вважає за необхідне зазначити, що пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади (на цей час Берестинський район та місто Берестин відповідно) та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Пунктом 3-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вищезазначеного Закону на законодавчому рівні унормовано, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до цього, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, воєнний стан на території України не припинений та не скасований, а тому справа перебувала на розгляді судді належного та повноважного суду.

На підставі викладеного, діючи в точній відповідності із законом, з метою зміцнення законності, виховання особи, яка вчинила це адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, керуючись статтею 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року (із змінами та доповненнями); Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; статтею 40 Бюджетного кодексу України № 2456-VІ від 08.07.2010 року (із змінами та доповненнями); статтею 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (із змінами та доповненнями); абзацом 3 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695-IX від 03.12.2025 року; частиною 5 статті 7, статтями 23, 27, 33 - 35, 38, 40-1, частинами 1 і 2 статті 173-2, статтями 245, 246, 249, 251, 252, частиною 2 статті 268, частиною 2 статті 277, статтями 280, 283 - 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення № 8073-Х від 07.12.1984 року (із змінами та доповненнями),

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних проступків, передбачених частиною 1 та частиною 2 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 510,00 гривень (п`ятсот десять гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 копійок).

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення особою, яку притягнуто до відповідальності, її законним представником, захисником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною 5 статті 7 та частиною 1 статті 287 Кодексу України про адміністративні правопорушення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами, звертається до виконання протягом трьох місяців і підлягає виконанню з моменту її винесення, за виключенням випадків, прямо передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Постанову винесено, оформлено шляхом комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику.

Суддя С. В. Мащенко