Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №560/8328/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/8328/25

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Капустинський М.М.

29 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Сапальової Т.В. Шидловського В.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення адміністративно-господарської санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю заборгованість в сумі 33768,39 грн., з яких:

- адміністративно-господарські санкції у розмірі 33318,57 грн.

- пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 449,82 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення вимог законодавства відповідач до 15.04.2025 самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у сумі 33318,57 грн., в т.ч. пеню у розмірі 449,82 грн. за 2024 рік - за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Вжиті позивачем заходи не призвели до погашення заборгованості. Просить суд позов задовольнити.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що ним вжито усі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, поінформовано органи зайнятості про наявність вільних робочих місць, що підтверджується звітами за формою №3-ПН. Відтак, на думку відповідача, ним вжито усіх заходів щодо недопущення правопорушення, тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, що відповідач зареєстрована як фізична особа-підприємець, використовує найману працю.

Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році по відповідачу.

- середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік - 9 осіб;

- середньооблікова чисельність штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність - 0 осіб;

- норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 1 особа;

- фонд оплати праці штатних працівників 599734,29 грн.;

- середня річна заробітна плата штатного працівника 66637,14 грн.;

- кількість робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих особами з інвалідністю для роботодавців, у яких працює 26 осіб і більше - 0 одиниць;

- сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю - 33318,57 грн.

Встановлено, що відповідач не виконав норматив щодо працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році у кількості 1 особа з інвалідністю, у зв`язку з чим позивач розрахував суму адміністративно-господарських санкцій в розмірі 33318,57 грн., яку відповідач зобов`язаний був самостійно сплатити до Державного бюджету України до 15.04.2025.

У зв`язку із несплатою нарахованої суми адміністративно-господарських санкцій, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 449,82 грн.

Враховуючи те, що відповідач добровільно не виконав зазначений обов`язок, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні визначає Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991 року №875-XII (далі-Закон №875-XII).

Положеннями частини 2 статті 18 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною 1 цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною 1 цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до ст.20 Закону №875-XII.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Положеннями статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Водночас, як встановлено з матеріалів справи за результатами 2024 року середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 становила менше 8 осіб, що унеможливлює виникнення обов`язку у відповідача щодо створення робочого місця для особи з , інвалідністю відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної І захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Зокрема, апелянт зазначає про наступні фактичні показники чисельності працівників за кожен місяць 2024 року: в січні 2024 року — 9 осіб, в лютому 2024 року — 8 осіб, в березні 2024 року - 8 осіб, в квітні 2024 року - 8 осіб, в травні 2024 року - 10 осіб, в червні 2024 року - 9 осіб, в липні 2024 року - 9 осіб, в серпні 2024 року - 9 осіб, у вересні 2024 року - 8 осіб, в жовтні 2024 року - 0 осіб, в листопаді 2024 року - 0 осіб, в грудні 2024 року - 0 осіб.

Зазначені вище обставини підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи. Зокрема, наявні податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, а також сум утриманого з них податку та сум нарахованого єдиного внеску фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за I, II та III квартали 2024 року, а також за жовтень, листопад і грудень 2024 року. Вказані документи чітко відображають реальний стан використання найманої праці та підтверджують відсутність працівників у IV кварталі 2024 року.

Крім того, Позивачем було долучено до матеріалів справи лист від ФОП ОСОБА_1 і вих. № 10 від 11 березня 2025 року, яким відповідач офіційно повідомила Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про звільнення найманих працівників та надала інформацію про те, що у період з 01 жовтня 2024 року по 01 січня 2025 року кількість працівників становила нуль осіб. Таким чином, як первинна документація, так і офіційне повідомлення відповідача підтверджують відсутність найманої праці у зазначений період.

З огляду на вищевказане, застосуванню підлягає формула, визначена пунктом 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286. Відповідно до цієї методики, річна середньооблікова кількість штатних працівників визначається шляхом ділення суми чисельності працівників за кожен місяць року на 12. Проведений розрахунок свідчить, що середньооблікова кількість штатних працівників у відповідача за 2024 рік становить 6,5 осіб.

Згідно з правилами округлення, зазначений показник дорівнює семи особам. Відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», обов`язок створювати робоче місце для особи з інвалідністю виникає лише у разі, якщо середньооблікова чисельність штатних працівників становить вісім і більше осіб. Таким чином, за встановлених обставин відповідач звільняється від обов`язку працевлаштовувати особу з інвалідністю, оскільки середньооблікова чисельність працівників у 2024 році була меншою за визначений Законом поріг.

Таким чином враховуючи встановлені обставини слідує, що відповідач не досягнув пирогового значення середньооблікової чисельності штатних працівників, з якого виникає обов`язок створення робочого місця для особи з інвалідністю. Відповідно, у ФОП ОСОБА_1 у 2024 році відсутній як нормативний обов`язок, так і будь-яка можливість порушити вимоги статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». За відсутності обов`язку не може виникати і відповідальність за його невиконання. Таким чином вважаємо, що заявлення Позивачем вимог про стягнення адміністративно- господарських санкцій та пені є юридично безпідставним та передчасним.

Крім того, суд зауважує. що після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України №466 від 05.06.2019 року до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, контроль за виконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю був чітко віднесений до компетенції Державної служби України з питань праці та її територіальних органів. Саме вони уповноважені проводити перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, які використовують найману працю, на предмет дотримання вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».

Згідно з пунктами 2, 16 та 17 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2017 року №70 у редакції постанови № 466, предметом перевірки є виконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, а підтвердженням факту порушення може бути лише акт перевірки Держпраці. Саме акт перевірки є єдиним належним доказом невиконання нормативу, який надсилається до Фонду для подальшого реагування.

У спірних правовідносинах, що на сьогодні мають місце Позивач посилається виключно на автоматизований розрахунок, сформований за даними Пенсійного фонду. Однак відповідно до вимог чинного законодавства, така інформація може бути лише підставою для проведення перевірки, але не доказом порушення. Використання Фондом цих даних як самостійного доказу є неправомірним і суперечить принципу законності.

Більше того, первинні документи, що наявні у матеріалах справи, підтверджують відсутність найманої праці у IV кварталі 2024 року. Накази про звільнення №80-88, податкові розрахунки за жовтень-грудень 2024 року, а також офіційний лист ФОП ОСОБА_1 від 11.03.2025 №10 свідчать, що у період з 01.10.2024 по 01.01.2025 кількість працівників становила нуль осіб. Це безпосередньо впливає на річний середньообліковий показник, який складає 6,5 (після округлення - 7 осіб). Отже, обов`язок у Відповідача створювати робоче місце для особи з інвалідністю не виникав.

Таким чином, звернення Фонду до суду у даній справі є передчасним і юридично необгрунтованим, оскільки здійснене без подання належних, допустимих та обов`язкових доказів, які мають підтверджувати факт порушення відповідачем нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю. Зокрема, Позивач не надав Акт перевірки, складений Державною службою України з питань праці, який відповідно до чинного законодавства є єдиним офіційним та визначальним документом, що може фіксувати невиконання встановленого нормативу та слугувати підставою для застосування адміністративно- господарських санкцій.

Більше того, у матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували вихідні дані, використані Фондом при розрахунку суми санкції, зокрема показники фонду оплати праці, кількість штатних працівників, середньорічну заробітну плату та інші відомості, що містяться у даних Пенсійного фонду України. За відсутності таких документів не лише неможливо перевірити правильність і обґрунтованість проведеного Фондом розрахунку, але й неможливо встановити сам факт порушення відповідачем вимог законодавства.

Таким чином, накладення адміністративно-господарських санкцій у даному випадку є неправомірним та суперечить вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що у спірних правовідносинах, які склалися між Хмельницьким обласним відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю та ФОП ОСОБА_1 де акт перевірки відсутній, а позов ґрунтується виключно на автоматизованому розрахунку Фонду, застосування санкцій до Відповідача є юридично необґрунтованим і суперечить усталеній судовій практиці.

Апеляційний суд зауважує, що судом першої інстанції було проігноровано належні та допустимі докази, які підтверджують, що річна середньооблікова чисельність штатних працівників ФОП ОСОБА_1 за 2024 рік становить 6,5 осіб (після округлення - 7 осіб). Відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», обов`язок створювати робоче місце виникає лише при чисельності вісім і більше осіб. Таким чином, у Відповідача був відсутній нормативний обов`язок працевлапгговувати особу з інвалідністю, а отже, відсутній і склад правопорушення, за який застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що Хмельницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - звернувся до суду з вимогою про стягнення адміністративно- господарських санкцій, однак зробив це без подання належних, допустимих та достатніх доказів, які повинні підтверджувати як сам факт невиконання нормативу, так і законність розрахованої суми стягнення. Зокрема, до матеріалів позову не було долучено Акту перевірки, складеного Державною службою України з питань праці, що є ключовим документом, який відповідно до Закону має фіксувати результати контролю за виконанням нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю. Позивачем не надано відомостей, отриманих ним від Пенсійного фонду України, які, згідно з Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою КМУ від 31.01.2017 року №70 у редакції постанови № 466, є основним джерелом для здійснення коректного та об`єктивного розрахунку адміністративно-господарських санкцій. Також позивач не надав жодних доказів, що підтверджують числові показники, покладені в основу розрахунку санкцій, а саме: розмір фонду оплати праці штатних працівників відповідача, показник середньорічної заробітної плати та інші фактичні дані, без яких неможливо перевірити правильність заявленої до стягнення суми. Фактично, Позивач обмежився лише автоматизованим розрахунком, виконаним інформаційною системою Фонду, без додаткового документального підтвердження, яке вимагається Законом.

Таким чином суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 листопада 2025 року скасувати.

Прийняти нову постанову. У задоволенні адміністративного позову Хмельницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст. 328, 329 КАС України.

Головуючий Капустинський М.М.

Судді Сапальова Т.В. Шидловський В.Б.