Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №600/4903/25-а — Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/4903/25-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор", про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач), звернувся в суд з позовом до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ державної установи “Чернівецький слідчий ізолятор” від 27 серпня 2025 року №4/ос/ст-25 “Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ”;

- здійснити розподіл судових витрат.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що наразі проходить службу на посаді інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи “Чернівецький слідчий ізолятор”.

Звертав увагу суду на те, що 30 серпня 2025 року отримав від відповідача спірний наказ, яким позивачеві оголошено сувору догану, який вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що суть порушення полягає у тому, що станом на 31.07.2025р. не були подані в бухгалтерію акти щодо списання будівельних матеріалів, які використані в червні - липні 2025р.

Однак, позивач зауважив, що зміст наказу вказує на те, що акти не подав в бухгалтерію відділ інтендантського та господарського забезпечення, а не позивач.

Також зазначив, що ні в наказі про накладення дисциплінарного стягнення, а ні у висновку службового розслідування не зазначено, яка саме норма законодавства встановлює строки складання і подання актів. Відтак вважає, що строки складання актів можуть бути порушені, лише якщо вони встановлені відповідними нормативними актами, обов`язковими для виконання. Разом з тим, в даному випадку складалися внутрішні акти виконаних робіт для списання використаних будівельних матеріалів бухгалтерією установи, строки їх складання жодними нормативними документами не регламентуються. А оскільки, строки складання і подання актів не встановлені, то відсутні підстави стверджувати про їх порушення.

Таким чином, на переконання позивача відсутній сам факт порушення, як об`єктивна сторона дисциплінарного проступку.

Крім того позивач зазначив, що відповідачем не досліджено посадові обов`язки керівника відділу та інших працівників даного відділу, а отже необ`єктивно та неповно встановлено всі обставини справи. Тобто, останнім не взято до уваги, що суть порушення полягає не у тому, що акти не були складені, а у тому, що вони не були подані відділом до бухгалтерії. Проте, згідно посадової інструкції позивача до його посадових обов`язків не входить подання звітів до бухгалтерії. Відтак, останній вважає, що відсутній факт порушення позивачем своїх посадових обов`язків як об`єктивна сторона дисциплінарного проступку.

Також позивач наголошував на тому, що при накладенні на нього дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано положення п.1.5 його посадової інструкції, відповідно до якого “за відсутності інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення, його обов`язки виконує інженер з енерго- та комунального забезпечення з набуттям відповідних прав і відповідальності”.

Позивач вважає, що відповідачем не враховано незначну тяжкість проступку, а також ту обставину, що позивач перебував на лікарняному під час завершення робіт на об`єктах, тому обґрунтовано вважав, що акти склав інший працівник, як вимагає того п. 1.5 посадової інструкції.

З огляду на наведене, позивач також зазначає, що відповідачем не врахована попередня поведінка позивача, до якого за час служби не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, що підтверджується висновком службового розслідування. Внаслідок неврахування вказаних вище обставин відповідач прийняв необґрунтоване рішення про визначення виду дисциплінарного стягнення у формі суворої догани, що не відповідає незначній тяжкості вчиненого проступку та відсутності завданої шкоди і будь-яких негативних наслідків.

2. Відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в обґрунтування якого заперечив щодо задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Заперечуючи проти позову зазначив, що комісією встановлено те, що позивач систематично не виконував вимоги своєї посадової інструкції, зокрема: не складав і не подавав акти виконаних робіт, не вів журнали дефектних актів, актів виконаних робіт та вимог на видачу будівельних матеріалів, ігнорував зауваження безпосереднього керівника, в частині поверхневого ставлення до виконання посадових обов`язків, в тому числі систематичного порушення носіння форменного одягу (за наслідками рапортами зменшено преміювання), а також відмовився від надання письмових пояснень комісії, що зафіксовано актом № 12/3248 від 21.08.2025 р.

Наголошував на тому, що такі дії є порушенням службової дисципліни, передбаченої ст. 4 Дисциплінарного статуту пенітенціарної системи, ст. 139 КЗпП України та Кодексом етики персоналу ДКВС, який вимагає від працівників “виконувати свої обов`язки сумлінно, чесно та у встановлені строки.

Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача про те, що дисциплінарне стягнення є безпідставним, оскільки жодної шкоди не заподіяно, не відповідає дійсності, з огляду на те, що під час службового розслідування встановлено, що через бездіяльність останнього не вчасно оформлені акти виконаних робіт після завершення ремонтів, не відбулося списання будівельних матеріалів з підзвіту матеріально відповідальної особи ( ОСОБА_2 ), виникла невідповідність наявності матеріальних цінностей у підзвіті матеріально-відповідальної особи та їх фактичної наявності.

Наголошувалось також на тому, що позивач не оформив належним чином акти приймання виконаних робіт після завершення ремонтів у кімнаті інструктажу, шлюзі та бібліотеці, чим порушив вимоги пунктів 1.5, 3.7.3 Регламенту, та як наслідок будівельні матеріали фактично використані, але документально продовжували рахуватися у підзвіті матеріально-відповідальної особи — ОСОБА_2 . Відтак, виникла загроза притягнення до матеріальної відповідальності невинної особи та створено ризики фінансових втрат і службових наслідків для установи.

Отже, невиконання позивачем вимог Регламенту підтверджує факт грубого порушення службових обов`язків, визначених як посадовою інструкцією, так і нормативними актами установи.

Такі дії суперечать принципам професійної відповідальності, сумлінності й дисципліни, що передбачено п. IV Кодексу професійної етики персоналу ДКВС України, де наголошено, що працівник повинен “бути відповідальним, сумлінно виконувати службові обов`язки, утримуватись від проявів службової неорганізованості, сприяти зміцненню авторитету ДКВС України”.

З огляду на наведене відповідач вважає, що спірний наказ є правомірним, а позовні вимоги не обґрунтовані, відтак слід відмовити в задоволенні позовних вимог.

3. Учасниками справи також подані до суду відповідь на відзив та заперечення на відповідь на відзив, в яких наведені переважно подібні аргументи, які викладенні в позовній заяві та відзиві на адміністративний позов.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

1. Ухвалою суду за клопотання ОСОБА_1 поновлено строк звернення до суду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи в судовому засіданні.

2. Усною ухвалою суду повернуто без розгляду клопотання представника відповідача, про повернення позовної заяви.

3. Усною ухвалою суду витребувано додаткові докази по справі.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

1. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, після надання пояснень просив їх задовольнити з підстав наведених в адміністративному позові. В судовому засіданні подав заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження.

2. Представник відповідача в судовому засіданні після надання пояснень, подав до суду заяву, в якій просив суд розглянути справу в порядку письмового провадження, проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві.

3. Враховуючи приписи статті 194 КАС України, та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження, суд вважає за можливе після надання пояснень сторін - розглянути справу за наявними матеріалами в порядку письмового провадження.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ ТА ВІДПОВІДНІ ПРАВОВІДНОСИНИ.

1. ОСОБА_1 , майор внутрішньої служби, проходить службу на посаді інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення державної установи “Чернівецький слідчий ізолятор”.

2. Згідно наказу ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор” від 04.08.2025 року № №234/ОД-25 “Про проведення службового розслідування”, призначено службове розслідування за фактами виявлених 31.07.2025 року порушень, викладених у рапорті комісії установи з перевірки наявності матеріальних цінностей.

3. За результати перевірки, 26.08.2025р. затверджено Висновок службового розслідування зі змісту якого встановлено, що будівельні матеріали, отримані за накладними-вимогами на проведення поточного ремонту в червні-липні 2025 року, фактично використані у повному обсязі, однак списання зазначених матеріалів з підзвіту матеріально відповідальної особи ( ОСОБА_3 ) не проведено через ненадання відділом інтендантського та господарського забезпечення актів виконаних робіт до бухгалтерії.

Таким чином, на підставі зібраної інформації комісія дійшла висновку, що майор внутрішньої служби ОСОБА_1 неналежно виконував свої посадові обов`язки, що призвело до порушення вимог п.2.6.12 посадової інструкції № 12/25 інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення, затвердженої начальником СІЗО 10.02.2025 року (в частині незабезпечення складання актів виконавчих робіт на проведення в червні - липні 2025 року поточного ремонту кімнати інструктажу, шлюзу установи та бібліотеки слідчого ізолятора).

4. Наказом ДУ “Чернівецький слідчий ізолятор” № 4/ос/ст-25 від 27.08.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани за неналежне виконання пунктів 1.2, 2.6.12, 4.1, 4.5 посадової інструкції № 12/25 від 10.02.2025, а саме — не підготовку актів виконаних робіт та відсутність належного обліку матеріалів, використаних для поточного ремонту кімнати інструктажу, шлюзу та бібліотеки слідчого ізолятора.

5. Судом також досліджена посадова інструкція інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення.

Зокрема згідно п. 1.5 зазначеної інструкції - за відсутності інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення, його обов`язки виконує інженер з енерго - та комунального забезпечення з набуттям відповідних прав і відповідальності.

ДО ВКАЗАНИХ ПРАВОВІДНОСИН СУД ЗАСТОСОВУЄ НАСТУПНІ ПОЛОЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОБИТЬ ВИСНОВКИ ПО СУТІ СПОРУ.

1. Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Зазначене свідчить про, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

2. Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Згідно ч. 2 ст.14 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України” на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських…

3. Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дія цього Статуту поширюється на, зокрема, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справи, затвердженого Законом України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ” (далі -Дисциплінарний статут) визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст.2 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком вважається невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту).

Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

За правилами статті 14 цього Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.

Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо (частини перша, четверта-шоста та десята статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України).

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

4. Відповідно до Закону України “Про Державну кримінально-виконавчу службу України”, Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та з метою встановлення єдиного порядку проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України наказом Міністерства юстиції України 12.03.2015 року №356/5 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Державній кримінально-виконавчій службі України (далі - Порядок №356/5, тут та надалі застосовується в редакції, чинній на момент проведення службового розслідування).

Абзацом 10 пункту 2 розділу 1 Порядку №356/5 визначено, що службове розслідування - комплекс заходів, які здійснюються в межах компетенції з метою уточнення причин, встановлення обставин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення або дисциплінарного проступку персоналом Державної кримінально-виконавчої служби України, відповідальність за яке передбачена законодавством України, а також визначення ступеня вини особи (осіб), яка вчинила правопорушення, чиї дії або бездіяльність стали причиною його скоєння.

За змістом пунктів 1, 2 розділу II “Підстави для проведення службового розслідування” Порядку №356/5 підставами для проведення службового розслідування є порушення особами рядового і начальницького складу службової дисципліни, скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами рядового і начальницького складу діянь, які порушують права і свободи громадян, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб рядового чи начальницького складу або їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб рядового чи начальницького складу та можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться за рішенням уповноваженого на те начальника у разі невиконання або неналежного виконання особами рядового і начальницького складу під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на органи і установи завдань.

Згідно з пунктом 5 цього ж розділу Порядку №356/5 підстави для призначення службового розслідування можуть міститися у службових документах осіб рядового і начальницького складу, матеріалах перевірок, письмових зверненнях громадян України, осіб без громадянства та іноземців, депутатських запитах та зверненнях народних депутатів України, повідомленнях уповноважених органів досудового розслідування, заявах і повідомленнях інших правоохоронних органів, підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації або в інших документах, отриманих посадовими особами органів і установ в установленому законодавством України порядку.

За змістом пункту 1 розділу VIII “Оформлення матеріалів службового розслідування” Порядку №356/5 за результатами службового розслідування складається висновок службового розслідування, який складається із вступної, описової та резолютивної частин.

У вступній частині висновку зазначаються посада, звання, прізвище, ініціали виконавця (голови, членів комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, підстави для проведення службового розслідування.

В описовій частині висновку зазначаються: відомості про обставини, за яких особа рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, вчинила дію або бездіяльність, що стали підставою для призначення службового розслідування, а також те, чи мали вони місце взагалі; час, місце, спосіб, мотив та мета вчинення дисциплінарного проступку, його наслідки, що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я та по батькові, персональні дані (дата та місце народження, освіта, період служби в ДКВС України і на займаній посаді - з дотриманням вимог Закону України “Про захист персональних даних”), характеристика особи (зокрема наявність або відсутність у неї діючих дисциплінарних стягнень), яка вчинила дисциплінарний проступок, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли вказаним обставинам; наявність причинного зв`язку між діями або бездіяльністю особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, та їх наслідками; умови, що передували вчиненню дії або бездіяльності чи спонукали до цього; вимоги законодавства або посадові обов`язки, які було порушено; наявність вини особи рядового чи начальницького складу, стосовно якої призначено службове розслідування, обставини, що пом`якшують чи обтяжують ступінь відповідальності, а також ставлення до скоєного; відомості про залучення до проведення службового розслідування фахівців та дані про них, подані ними результати.

У резолютивній частині висновку службового розслідування зазначаються: пропозиції щодо закінчення службового розслідування, застосування до осіб рядового і начальницького складу конкретних видів заохочень або дисциплінарних стягнень, класифікації отриманих тілесних ушкоджень, обставин загибелі (смерті) осіб рядового і начальницького складу, списання чи відновлення використаних, пошкоджених або втрачених матеріальних цінностей, зброї, боєприпасів, службових документів, а також про направлення матеріалів службового розслідування до відповідних органів для прийняття рішення згідно із законодавством; підтвердження чи спростовування відомостей, які стали підставою для його призначення; запропоновані заходи, спрямовані на усунення виявлених під час службового розслідування недоліків, причин та умов виникнення обставин, які стали підставою для призначення службового розслідування.

5. Судом встановлено, що на підставі проведеного службового розслідування, 26 серпня 2025 року складено відповідний висновок, зі змісту якого встановлено, що будівельні матеріали, отримані за накладними-вимогами на проведення поточного ремонту в червні-липні 2025 року, фактично використані у повному обсязі, однак списання зазначених матеріалів з підзвіту матеріально відповідальної особи ( ОСОБА_3 ) не проведено через ненадання відділом інтендантського та господарського забезпечення актів виконаних робіт до бухгалтерії.

Таким чином, на підставі зібраної інформації комісія дійшла висновку, що майор внутрішньої служби ОСОБА_1 неналежно виконував свої посадові обов`язки, що призвело до порушення вимог п.2.6.12 посадової інструкції № 12/25 інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення, затвердженої начальником СІЗО 10.02.2025 року (в частині незабезпечення складання актів виконавчих робіт на проведення в червні - липні 2025 року поточного ремонту кімнати інструктажу, шлюзу установи та бібліотеки слідчого ізолятора ).

Результати розслідування містять рекомендацію притягнути позивача до дисциплінарної відповідальності у формі суворої догани.

Таким чином, із змісту наказу від 04.08.2025р. №234/ОД-25 та Висновку службового розслідування встановлено, що суть порушення полягає у тому, що станом на 31.07.2025р. не подані в бухгалтерію акти щодо списання будівельних матеріалів, які були використані в червні - липні 2025р. та такі акти не подані в бухгалтерію відділом інтендантського та господарського забезпечення.

6. При цьому суд зауважує, що притягуючи позивача до дисциплінарної відповідальності за порушення строків щодо подання документів фінансово-господарської діяльності, відповідачем ні в наказі про накладення дисциплінарного стягнення, а ні у висновку службового розслідування не зазначено, яка саме норма законодавства визначає/обумовлює строки складання і подання наведених документів. Більше того, такі строки можуть бути порушені, лише якщо вони встановлені відповідними нормативними актами, обов`язковими для виконання. Разом з тим, в даному випадку складалися акти виконаних робіт для списання використаних будівельних матеріалів бухгалтерією установи, що також і не заперечувалось сторонами. Строки їх складання жодними нормативними документами не регламентуються.

З огляду на викладене, суд погоджується з аргументами представника позивача, що оскільки такі строки складання і подання актів не встановлені, то відсутні підстави стверджувати про їх порушення.

7. Як вбачається з матеріалів службового розслідування, суть порушення полягає у тому, що до бухгалтерії не були подані акти виконаних робіт, і їх не подав відділ інтендантського та господарського забезпечення. Проте ,у висновку службового розслідування не обґрунтовано, на якій підставі комісія дійшла висновків, що саме позивач, несе відповідальність за не подання актів, а не керівник такого відділу. Більше того, в матеріалах службового розслідування не надано оцінку діям керівника відділу в призмі посадових обов`язків останнього та об`єктивної сторони події вчиненого.

З матеріалів службового розслідування констатується, що комісією обґрунтовано вину позивача тим, що відповідно до п.2.6.12 його посадової інструкції останній зобов`язаний складати кошторисну документацію, акти виконаних робіт та звіти про витрати основних матеріалів. При цьому, комісією не взято до уваги, що згідно посадової інструкції позивача до його посадових обов`язків не входить подання звітів до бухгалтерії, що в свою чергу свідчить, про відсутність факту порушення позивачем своїх посадових обов`язків.

Суд зазначає, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення за неналежне виконання п. 2.6.12 посадової інструкції інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення №12/25 від 10.02.2025. Даний пункт посадової інструкції регламентує, що інженер (будівельник) відділу інтендантського та господарського забезпечення зобов`язаний складати кошторисну документацію, акти виконаних робіт та звіти про витрати основних матеріалів у співставленні з виробничими нормами по об`єктам поточного ремонту.

Разом з тим, при накладенні на позивача дисциплінарного стягнення відповідачем також не враховано положення п.1.5 його посадової інструкції, відповідно до якого “за відсутності інженера (будівельника) відділу інтендантського та господарського забезпечення, його обов`язки виконує інженер з енерго- та комунального забезпечення з набуттям відповідних прав і відповідальності”.

При цьому, як встановлено в ході судового розгляду справи, під час огляду приміщень та складання відповідних актів огляду (акт огляду бібліотеки від 16.06.2025р., акт огляду шлюзу від 23.06.2025р., акт огляду кімнати інструктажу від 24.06.2025р.), на підставі яких складалися акти виконаних робіт по цих об`єктах, позивач перебував на лікарняному. Позивач хворів та був відсутній на роботі, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю у періоди: з 16.06.2025р. по 27.06.2025р. включно, з 04.08.2025р. по 08.08.2025р. включно, з 11.08.2025р. по 15.08.2025р. включно, що підтверджується матеріями справи та власне не заперечувалось відповідачем в ході розгляду справи.

В аргументах позовної заяви стверджувалось про те, що на час виникнення спірних правовідносин посаду інженера з енерго - та комунального забезпечення обіймав капітан внутрішньої служби ОСОБА_4 , отже відповідно до вимог інструкції за відсутності позивача саме ця особа, яка займала відповідну посаду, наділялась повноваженнями складати обумовлені документи фінансової звітності/акти.

Крім того, з матеріалів службового розслідування встановлено, що на момент проведення розслідування капітан внутрішньої служби ОСОБА_4 тимчасово виконує обов`язки начальника відділу інтендантського та господарського забезпечення установи.

Таким чином, останній, як керівник відділу, зобов`язаний був забезпечувати подання актів до бухгалтерії, а також, як інженер з енерго - та комунального забезпечення, який відповідно до п.1.5 посадової інструкції позивача повинен виконувати його обов`язки у період тимчасової відсутності останнього.

8. Оцінюючи спірні правовідносини, суд також враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.02.2021 року у справі №160/9275/18, згідно яких дисциплінарним проступком визнається протиправне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність), тобто невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків при здійсненні повноважень, передбачених Конституцією України та Законами України, статутом, наказами керівника (установи) та іншими організаційно-розпорядчими документами, а також вчинок, що суперечить вимогам Правил етичної поведінки поліцейських.

Особливе значення при визначенні діяння працівника як дисциплінарного проступку має наявність у вчиненні цього діяння вини працівника, під якою розуміється певне психічне ставлення особи до своїх протиправних дій і їх шкідливих наслідків. Вина може виступати як умисел чи необережність. Характерні ознаки умислу: усвідомлення працівником суспільної шкідливості своєї поведінки; передбачення негативних наслідків такої поведінки; бажання настання шкідливих наслідків у результаті своєї поведінки або свідоме допущення їх. Залежно від характеру вольового ставлення особи до суспільно-шкідливих наслідків свого діяння визначають два види умислу: прямий - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, бажає їх настання; побічний - коли працівник, передбачаючи суспільно шкідливі наслідки своєї дії чи бездіяльності, прямо не бажає їх, але свідомо допускає їх настання.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у постанові від 22.07.2020р. у справі №554/9493/17.

Разом з тим, ні оскаржуваний наказ, ані висновок службового розслідування не містять жодних фактів порушення позивачем своїх посадових обов`язків. В тому числі, і стосовно фактів належного обліку матеріалів, використаних для поточного ремонту кімнати інструктажу, шлюзу та бібліотеки слідчого ізолятора.

9. Суд також звертає увагу на те, що відповідачем під час прийняття оскаржуваного наказу не враховано вимоги ст.14 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”, згідно яких при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Зокрема, відповідачем не враховано тяжкість проступку, а також ту обставину, що позивач перебував на лікарняному під час завершення робіт на об`єктах. А відтак, суд погоджується з позивачем, що останній обґрунтовано міг вважати, що акти складено іншими повноважними на те особами, відповідно до вимог інструкції, та які контролювали хід виконання робіт і отриманих для цього матеріалів.

Суд також не може не погодитись з аргументами позивача про те, що відповідач не врахував, що внаслідок несвоєчасного складання актів не було заподіяно жодної шкоди. З Висновку службового розслідування вбачається, що наслідками проступку є лише не списання використаних матеріалів з підзвіту матеріально-відповідальної особи. При цьому, як зазначалось вище, об`єктивна сторона проступку в спірних правовідносинах матеріалами службового розслідування не визначена (не розкрито).

Варто зазначити, що заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що лише виникла загроза притягнення до матеріальної відповідальності іншої особи, тобто без настання наслідків. Наведене свідчить про те, що проступок не призвів до жодних негативних наслідків чи реальної шкоди.

Також відповідачем не врахована попередня поведінка позивача, до якого за час служби не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, що підтверджується Висновком службового розслідування.

Водночас, суд відхиляє аргументи відповідача про те, що позивач вже притягувався до дисциплінарної відповідальності, оскільки такі не підтвердженні матеріалами справи. Аналогічно судом відхиляються аргументи відзиву стосовно того, що позивач не вів журнали дефектних актів, ігнорував зауваження безпосереднього керівника, в частині поверхневого ставлення до виконання посадових обов`язків, в тому числі систематичного порушення носіння форменного одягу – оскільки вказані обставини взагалі не були предметом службового розслідування і стосовно таких не наведено жодних аргументів.

Підсумовуючи викладене слід дійти висновку, що відповідач прийняв необґрунтоване рішення про визначення виду дисциплінарного стягнення у формі суворої догани, що не відповідає незначній тяжкості вчиненого проступку (за умови наявності такого) та відсутності завданої шкоди і будь-яких негативних наслідків. Відтак, обраний відповідачем вид дисциплінарного стягнення є надміру суворим та не враховує обставини, передбачені ст.14 Закону України “Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України”.

Викладене свідчить про необ`єктивність та упередженість висновків службового розслідування.

10. Правова оцінка правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення, чи є застосований вид стягнення пропорційним (співмірним) із учиненим особою діянням.

Аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 4 березня 2020 року по справі № 120/2732/19-а.

Обсяг і зміст вмотивованості рішення суб`єкта владних повноважень, без сумніву, залежить від конкретних обставин, що були предметом дослідження, але в будь-якому випадку у рішенні повинно відображатися те, чим саме Комісія керувалась, оцінюючи наявність або відсутність обставин, що можуть зумовити втручання у право позивача на працю у спосіб притягнення позивача до відповідальності. При цьому вмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень набуває виняткового значення, зважаючи на правові наслідки такого рішення для особи.

Критерії обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень вимагає врахування ним обставин, які є обов`язковими в силу закону (встановлення факту порушення особами рядового і начальницького складу вимог закону, що може бути підставою для дисциплінарної відповідальності), так і інших обставин, які мають значення для конкретної справи. Для цього суб`єкт владних повноважень має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, перевірити всі обставини, на яких ґрунтується його рішення з урахуванням того, що обов`язок по наданню доказів вчинення дисциплінарного проступку покладено на відповідача як суб`єкта владних повноважень виходячи з вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що застосування дисциплінарного стягнення не може ґрунтуватися на припущеннях або недоведених фактах, а при прийнятті рішень суб`єкт владних повноважень повинен уникати невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами.

Вказана правова позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у його рішенні від 20.05.2021 у справі №420/2916/20, яке в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховується судом під час вирішення наведеного спору.

11. Повертаючись до обставин справи суд зазначає, що відповідачами (окрім іншого) не наведено мотивів незастосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Встановлені під час розгляду справи обставини свідчать, що службове розслідування відносно позивача проведено не повно та не об`єктивно, без з`ясування всіх обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку, без встановлення дійсних причин і умов його вчинення. Не в повній мірі враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, відсутність негативних наслідків, особу позивача, попередню поведінку позивача та її ставлення до служби, характеристики особи.

Наведене у сукупності свідчить про те, що на позивача накладено дисциплінарне стягнення, не співмірне із вчиненим проступком за наявності в його діях взагалі такого.

Судом також враховано, що Верховним Судом у постанові від 20 грудня 2021 року у справі №0740/1045/18 наголошувалось на необхідності надання судом оцінки в частині застосування певного виду дисциплінарного стягнення.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності шляхом оголошення суворої догани, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності, прийняте з порушенням вимог Дисциплінарного статуту ОВС, розділу VІІІ Порядку №356/5, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), що має наслідком скасування оскаржуваного наказу.

12. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

В даному ж випадку, враховуючи усі наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що оскаржуване у даній справі не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, адже прийняте відповідачем без належного обґрунтування, а також без врахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому підлягає скасуванню.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.

1. Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

2. Відтак, слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 968,96 грн.

Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ державної установи «Чернівецький слідчий ізолятор» від 27 серпня 2025 року №4/ос/ст-25 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 ».

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Чернівецький слідчий ізолятор" судовий збір в сумі 968,96 грн.

У відповідності до статей 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач - Державна установа "Чернівецький слідчий ізолятор" (пл. Соборна, 6, м. Чернівці, Чернівецький р-н, Чернівецька обл., 58002, код ЄДРПОУ: 08565032).

Суддя О.В. Боднарюк