Суд: Хмельницький окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: стягнення податкового боргу
Дата: 28 січня 2026 р.
Справа: №560/7084/25
Суддя: Печений Є.В.
Справа № 560/7084/25
РІШЕННЯ
іменем України
29 січня 2026 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
ВСТАНОВИВ:
Головне управління ДПС у Хмельницькій області (далі – позивач, контролюючий орган) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи ОСОБА_1 , у якому просить стягнути з відповідача кошти у рахунок погашення податкового боргу в розмірі 12 376,00 грн.
Ухвалою від 01.05.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до матеріалів справи, позов обґрунтовано таким.
Позивач вказує, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваного фізичними особами – власниками об`єктів нежитлової нерухомості, у сумі 12 376,00 грн.
На підтвердження позивач посилається, зокрема, на: податкове повідомлення-рішення (далі – ППР) від 31.12.2023 № 1015031-2411-2206-UA68040150000077185 (далі – ППР від 31.12.2023) про нарахування податку на нерухоме майно за 2022 рік у сумі 12 376,00 грн; податкову вимогу від 07.08.2024 № 0010846-1303-2201; інформацію про наявність / відсутність податкового боргу, з якої вбачається, що станом на 25.11.2024 за відповідачем обліковується податковий борг з податку на нерухоме майно в сумі 12 376,00 грн.
У поданому відзиві на позов ОСОБА_1 (далі – відповідач) із позовом не погоджується, просить у його задоволенні відмовити повністю, посилаючись, зокрема, на таке.
Вказує, що грошові зобов`язання з податку на нерухоме майно, визначені ППР від 22.01.2024 (за окремими об`єктами нерухомості), нею сплачені.
Зазначає, що ППР від 31.12.2023 на суму 12 376,00 грн було сформовано позивачем помилково, що призвело до подвійного оподаткування за один і той самий податковий період.
Стверджує, що у подальшому вона звернулась до контролюючого органу із заявою про проведення звірки та скасування помилкових ППР, за результатами чого позивач самостійно скасував, зокрема, ППР від 31.12.2023 року.
На підтвердження своїх доводів відповідач надала суду: копію інтегрованої картки платника податку на нерухоме майно, з якої вбачається сплата нею коштів із призначенням платежу щодо спірних податкових зобов`язань; копію заяви від 16.05.2025 до ГУ ДПС у Хмельницькій області про проведення звірки та перерахунок зобов`язань; лист ГУ ДПС у Хмельницькій області від 27.05.2025 № 8065/6/22-01-24-12-18, в якому йдеться про результати розгляду зазначеної заяви та скасування низки ППР, у тому числі ППР від 31.12.2023 на суму 12 376,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.
Контролюючим органом щодо відповідача було визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно за 2022 рік у сумі 12 376,00 грн на підставі ППР від 31.12.2023 № 1015031-2411-2206- UA68040150000077185.
На підставі зазначеного ППР та даних інтегрованої картки платника позивач сформував висновок про наявність у відповідача податкового боргу у сумі 12 376,00 грн, у зв`язку з чим 07.08.2024 відповідачу було направлено податкову вимогу № 0010846-1303-2201.
Станом на 25.11.2024 за відповідачем рахувався податковий борг з податку на нерухоме майно в сумі 12 376,00 грн.
16.05.2025 відповідач звернулась до ГУ ДПС у Хмельницькій області із заявою щодо проведення звірки, перерахунку та усунення помилок при оподаткуванні нерухомого майна за 2021–2023 роки, у тому числі, з проханням скасувати помилкові ППР, зокрема ППР від 31.12.2023 року № 1015031-2411-2206-UA68040150000077185.
За наслідками розгляду цієї заяви позивач направив відповідачу лист від 27.05.2025 № 8065/6/22-01-24-12-18, у якому повідомив, зокрема, що: за результатами звірки виявлено випадки подвійного оподаткування окремих об`єктів нерухомості, а також неправильне застосування ставок податку на нерухоме майно за окремі роки; у зв`язку з цим ГУ ДПС скасувало (відкликало) ряд ППР, серед яких прямо зазначене: «податкове повідомлення-рішення за 2022 рік від 31.12.2023 № 1015031-2411-2206- UA68040150000077185 на суму 12 376,00 грн».
Отже, факт скасування (відкликання) ППР від 31.12.2023 № 1015031-2411-2206-UA68040150000077185 на суму 12 376,00 грн самим контролюючим органом підтверджений письмовим документом, підписаним посадовою особою ДПС, і не заперечується позивачем у цій справі.
Інших доказів, що підтверджують існування у відповідача узгодженого і непогашеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно у сумі 12 376,00 грн на час ухвалення судом рішення у цій справі, позивач суду не надав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі – у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин), податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі пунктом 95.1 статті 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 1340/5767/18, аналізуючи, зокрема, пункти 95.1–95.3 статті 95 та пункт 102.4 статті 102 ПК України (у тодішній редакції), дійшов висновку, що контролюючий орган має право звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення податкового боргу лише за умови існування такого боргу та в межах строку 1095 календарних днів з дня його виникнення, визначеного пунктом 102.4 статті 102 Податкового кодексу України.
З наведеного випливає, що: податковий борг можливий лише за наявності чинного узгодженого грошового зобов`язання; якщо акт, яким таке зобов`язання визначено (ППР), скасований (відкликаний), – правові підстави для існування узгодженого грошового зобов`язання відпадають, а разом з ними – і підстави для існування податкового боргу в відповідній сумі.
Пункт 59.1 статті 59 ПК України встановлює, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), а заходи, спрямовані на погашення (стягнення) податкового боргу, не застосовуються, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує ста вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Строк давності, визначений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу для стягнення податкового боргу, у такому випадку розпочинається не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 60 ПК України визначає випадки, коли ППР або податкова вимога вважаються відкликаними.
Зокрема, підпункт 60.1.1 пункту 60.1 передбачає, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Підпункт 60.1.2 пункту 60.1 вказує, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов`язання або податкову вимогу.
Пункт 60.3 встановлює, що у випадках, визначених підпунктом 60.1.2 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування такого податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги.
Пункт 60.4 передбачає, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення або податкової вимоги, які містять зменшену суму грошового зобов`язання або податкового боргу.
Відповідно до п. 60.5, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.
У постанові від 28.04.2023 у справі № 240/24164/21 Верховний Суд, тлумачачи положення статті 60 ПК України, наголосив, що скасоване податкове повідомлення-рішення не може бути джерелом узгодженого грошового зобов`язання, а тому сума, визначена в такому акті, не може вважатися податковим боргом і бути предметом подальших примусових заходів стягнення.
У постанові від 28.03.2023 у справі № 440/11471/21 Верховний Суд, розглядаючи спір про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника, наголосив, що контролюючий орган повинен довести наявність усіх передумов, визначених статтями 87, 88, 95 ПК України, зокрема наявність податкового боргу, відсутність коштів на рахунках, наявність майна в заставі тощо.
Отже, суд виходить з того, що і в даній справі саме на позивача покладено обов`язок довести наявність податкового боргу в сумі 12 376,00 грн, який він просить стягнути з відповідача.
Позивач, звертаючись до суду, обґрунтував наявність податкового боргу в сумі 12 376,00 грн: ППР від 31.12.2023 № 1015031-2411-2206-UA68040150000077185 на суму 12 376,00 грн; податковою вимогою від 07.08.2024; інформацією про податковий борг відповідача станом на 25.11.2024 року.
Отже, фактично єдиним джерелом грошового зобов`язання у цій сумі, на яке посилається позивач, є саме ППР від 31.12.2023 року.
Водночас, за результатами розгляду заяви відповідача від 16.05.2025 контролюючий орган самостійно скасував ППР від 31.12.2023, що прямо зафіксовано в листі ГУ ДПС у Хмельницькій області від 27.05.2025 № 8065/6/22-01-24-12-18.
Відповідно до положень статті 60 ПК України, ППР вважається відкликаним з дня прийняття рішення про його скасування. З цього моменту сума грошового зобов`язання, визначена у такому акті, не може вважатися узгодженою і, відповідно, не може бути податковим боргом.
Отже, на час ухвалення судом рішення ППР від 31.12.2023 року, яким було визначено грошове зобов`язання відповідача у сумі 12 376,00 грн, не існує в правовому полі, оскільки воно скасоване (відкликане) самим контролюючим органом.
Наслідки цього такі: після скасування ППР від 31.12.2023 відпала правова підстава для існування грошового зобов`язання відповідача в сумі 12 376,00 грн за 2022 рік у тому вигляді, у якому воно було визначене цим ППР; відповідно, відсутня правова підстава вважати, що у відповідача існує податковий борг у сумі 12 376,00 грн, який може бути примусово стягнений у судовому порядку.
Інформація про податковий борг відповідача станом на 25.11.2024 відображає стан розрахунків до моменту скасування ППР і не може використовуватися як належний доказ існування боргу на момент ухвалення рішення після того, як цей ППР відкликаний.
Позивач, будучи обізнаним про скасування ППР від 31.12.2023 (адже сам його і скасував), не подав до суду нових доказів, які б підтверджували наявність у відповідача узгодженого і непогашеного грошового зобов`язання у сумі 12 376,00 грн після коригувань, здійснених 27.05.2025 (зокрема, нових ППР, оновленої інтегрованої картки платника станом на дату розгляду справи).
Суд виходить з того, що у справах про стягнення податкового боргу він не може виходити виключно з інформації, що була на момент звернення до суду, і ігнорувати подальше скасування акта, яким визначено грошове зобов`язання, оскільки в такому випадку предметом примусового стягнення стає формально неіснуючий борг.
З урахуванням зазначеного, доводи позивача про наявність у відповідача податкового боргу в сумі 12 376,00 грн базуються на акті, який втратив чинність, а нових правових підстав для існування боргу в такому розмірі позивач суду не довів.
Суд погоджується з підходом, сформульованим у сталій практиці Верховного Суду, що правомірність рішень суб`єкта владних повноважень оцінюється станом на момент їх прийняття, а такий суб`єкт не може обґрунтовувати правомірність своїх рішень новими мотивами, які не містяться в оспорюваному акті, оскільки це суперечить принципам правової визначеності і належного урядування.
У цій справі суд не здійснює перевірку правомірності ППР від 31.12.2023 або податкової вимоги – ці акти не є предметом розгляду у цій справі.
Вони розглядаються судом лише як юридичний факт, що підтверджує чи не підтверджує існування узгодженого грошового зобов`язання і податкового боргу відповідача на момент стягнення.
Отже, суд констатує, що подальше скасування ППР самим позивачем свідчить про відсутність у нього на сьогодні правової підстави вимагати стягнення відповідної суми боргу з відповідача.
З огляду на викладене вище, за результати розгляду справи, суд дійшов таких висновків.
Доводи позивача про наявність податкового боргу відповідача в сумі 12 376,00 грн ґрунтуються на ППР від 31.12.2023 року, яке на момент ухвалення рішення скасоване самим позивачем, та на інформації про податковий борг станом на 25.11.2024 року, яка не враховує наслідки скасування вказаного ППР.
Враховуючи скасування ППР від 31.12.2023 року, суд приходить до висновку, що позивач не довів існування у відповідача узгодженого і непогашеного грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно у сумі 12 376,00 грн, а відтак – не довів наявності податкового боргу у заявленому до стягнення розмірі.
Доводи відповідача про відсутність податкового боргу у сумі 12 376,00 грн підтверджуються листом ГУ ДПС у Хмельницькій області від 27.05.2025 № 8065/6/22-01-24-12-18 про скасування відповідного ППР, а також відсутністю у позивача належних доказів існування такого боргу на момент ухвалення рішення.
Отже, підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача 12 376,00 грн відсутні.
Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.
Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.
Відтак позовні вимоги у цій справі є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ВИРІШИВ:
у задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області – відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя Є.В. Печений
Оригінал: reyestr.court.gov.ua