Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №560/6745/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6745/25

РІШЕННЯ

іменем України

29 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Печеного Є.В., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , у якому просить: визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати йому, ОСОБА_1 , за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії; визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо неврахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі – Порядок № 1078 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин), при нарахуванні і виплаті йому грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 25.01.2025 року; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 : нарахувати та виплатити позивачу за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704, а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, одноразової грошової допомоги при звільненні, премії за особистий внесок у загальні результати служби, матеріальної допомоги на оздоровлення, грошової компенсації за невикористану основну та додаткову відпустку, з урахуванням виплачених сум; здійснити перерахунок та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з 26.02.2022 по 25.01.2025 з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 – як різницю між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, з урахуванням раніше виплачених сум.

Ухвалою від 28.04.2025 відкрито провадження в адміністративній справі; ухвалено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 29.01.2026 заяву ОСОБА_1 про виправлення технічних помилок та описок у позовній заяві у справі № 560/6745/25 прийнято до розгляду; ухвалено продовжити розгляд справи № 560/6745/25 з урахуванням заяви ОСОБА_1 про виправлення технічних помилок та описок у позовній заяві у вказаній справі.

Ухвалою від 29.01.2026 у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_2 оборони України про залишення без розгляду адміністративного позову у справі № 560/6745/25 відмовлено.

Відповідно до матеріалів справи, позивач позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити з огляду на таке.

Вказує, що з 26.02.2022 по 25.01.2025 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , звільнений з військової служби за станом здоров`я наказом від 25.01.2025 року.

Зазначає, що при обчисленні його грошового забезпечення військова частина застосовувала розрахункову величину 1762 грн для визначення посадового окладу і окладу за військовим званням, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2022 та 01.01.2023 року.

Стверджує, що індексація грошового забезпечення, у тому числі індексація-різниця відповідно до абз. 4–6 пункту 5 Порядку № 1078, йому не нараховувалась і не виплачувалась.

Відповідач у відзиві заперечує проти позову, зазначає про таке.

Вказує, що грошове забезпечення позивачу нараховувалось відповідно до постанови № 704, при цьому використано 1762 грн як розрахункову величину для визначення посадових окладів і окладів за військовими званнями.

Стверджує, що індексація грошового забезпечення здійснювалась відповідно до чинного законодавства та бюджетних обмежень; підстав для додаткового нарахування індексації та індексації-різниці, на думку відповідача, немає.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 26.02.2022 по 25.01.2025 року.

Посадовий оклад та оклад за військовим званням позивача у спірний період 26.02.2022 – 19.05.2023 обчислювалися з використанням розрахункової величини 1762 грн, помноженої на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідач не здійснював перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законами про Державний бюджет України на 2022 та 2023 роки.

Відповідач не проводив нарахування індексації грошового забезпечення позивача відповідно до абз. 4–6 пункту 5 Порядку № 1078, посилаючись, зокрема, на зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також суд вказує на те, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення, вчинення дій або бездіяльності.

Отже, суд, оцінюючи оспорювані рішення, дії або бездіяльність виходить лише з тих мотивів, якими керувався суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішень, вчиненні дій або бездіяльності.

Такий підхід неодноразово відображений у практиці Верховного Суду при вирішенні публічно-правових спорів, зокрема, у постанові від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18.

Щодо перерахунку грошового забезпечення позивача, то суд вказує на таке.

Частина перша статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) встановлює, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704 у редакції, станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено структуру та порядок визначення розмірів грошового забезпечення.

Пунктом 4 постанови № 704 у первісній редакції передбачалось, що розміри посадових окладів та окладів за військовими званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 постанови № 704 було змінено – як розрахункову величину закріплено прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року.

Однак п. 6 постанови № 103 (яким було змінено, зокрема, п. 4 постанови № 704) визнаний протиправним і нечинним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18, що зумовило відновлення дії первісної редакції п. 4 постанови № 704.

Законами України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 № 1928-IX та «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2022 – 2481 грн; з 01.01.2023 – 2684 грн.

Верховний Суд у низці постанов (зокрема, від 02.08.2022 у справі № 440/6017/21, від 06.11.2023 у справі № 300/1947/22 та ін.) виходив з того, що положення п. 4 постанови № 704 в частині фіксації розрахункової величини «прожитковий мінімум станом на 01.01.2018 року» суперечать законам про Державний бюджет на відповідні роки, і тому після зміни законодавцем розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік повинна застосовуватись норма п. 4 постанови № 704 у частині, що не суперечить законам, – з використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного року.

При цьому, Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення підзаконних актів, які не відповідають законам України, незалежно від того, чи були такі акти формально скасовані.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців, грошове забезпечення яких регулюється постановою № 704, розрахунковою величиною був прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня відповідного календарного року (2481 грн – на 2022 рік, 2684 грн – на 2023 рік), а не 1762 грн.

Зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, якою пункт 4 постанови № 704 з 20.05.2023 викладено в редакції із фіксованою розрахунковою величиною 1762 грн, не застосовуються до періоду, що є предметом спору (до 19.05.2023 включно).

З матеріалів справи вбачається, що: при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за спірний період відповідач використовував розрахункову величину 1762 грн; відповідач у своїх листах саме таким мотивом обґрунтовував відмову у проведенні перерахунку.

Отже, відповідач свідомо застосовував до правовідносин, що виникли у 2022–до 19.05.2023 року, підхід, який був визнаний Верховним Судом таким, що суперечить законам про Державний бюджет на відповідний рік.

За наведеного суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2022 та 01.01.2023 року, є протиправною.

З урахуванням ч. 2 ст. 9 та ст. 245 КАС України належним способом захисту прав позивача є визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов`язання його провести перерахунок грошового забезпечення позивача за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 року, з урахуванням: посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення 2481 грн (на 2022 рік) та 2684 грн (на 2023 рік) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови № 704; процентної надбавки за вислугу років; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення); премій; одноразових виплат, розмір яких залежить від грошового забезпечення (одноразова грошова допомога при звільненні, матеріальна допомога на оздоровлення, грошова компенсація за невикористані відпустки, премія за особистий внесок тощо), з доплатою різниці між фактично виплаченими сумами та сумами, що підлягають виплаті після перерахунку.

При цьому суд, діючи в межах повноважень, не визначає конкретний розмір заборгованості, а покладає обов`язок на суб`єкта владних повноважень провести відповідні розрахунки за правилами, встановленими законом.

Щодо індексації грошового забезпечення та «індексації-різниці», то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII (у редакціях, чинних до 2023 року), індексація грошових доходів населення – це механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Стаття 2 цього Закону визначає, що індексації підлягають, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення) у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення встановлено Порядком № 1078.

Абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній у спірний період) регулюють нарахування індексації у місяці підвищення доходу та подальшу виплату «фіксованої» індексації-різниці – суми, яка утворюється, якщо сума можливої індексації перевищує розмір підвищення доходу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, а також Верховний Суд у постановах від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21 сформували такі ключові висновки: у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) необхідно порівняти розмір підвищення доходу (А) та суму можливої індексації (Б); якщо А більше або дорівнює Б, індексація за цей місяць не виплачується і базовим стає місяць підвищення доходу; якщо А меньше Б, працівник (військовослужбовець) набуває право на щомісячну фіксовану індексацію-різницю (Б – А), яка виплачується щомісячно до наступного підвищення тарифних ставок (окладів); індексація-різниця має обов`язковий, щомісячний і фіксований характер і є складовою грошового доходу, яка підлягає обов`язковій виплаті.

Ці висновки не залежать від того, коли саме особу прийнято на службу: для військовослужбовців базовим місяцем залишається березень 2018 року (місяць підвищення окладів), а право на індексацію-різницю визначається за тією ж методикою.

Разом з тим, на 2023 рік пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» № 2710-IX зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Стала судова практика Верховного Суду 2024–2025 років, виходить з того, що внаслідок такого зупинення у 2023 році індексація грошових доходів, включно з індексацією грошового забезпечення, не підлягала проведенню, а Порядок № 1078 як підзаконний акт, прийнятий на виконання Закону № 1282-XII, також не застосовувався у 2023 році.

Натомість Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX у ст. 39 встановлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року, що свідчить про поновлення дії механізму індексації з 01.01.2024.

Аналогічне положення щодо індексації міститься і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» (ст. 34).

Отже, суд вказує на те, що: за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 діяли Закон № 1282-XII та Порядок № 1078 – індексація грошового забезпечення (у т.ч. індексація-різниця) підлягала проведенню; за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 дія Закону № 1282-XII була зупинена, відповідно правових підстав для нарахування нових сум індексації у 2023 році не було; з 01.01.2024 (і, відповідно, до 25.01.2025 – дати звільнення позивача) право на індексацію знову поновлено.

Так, судом встановлено, що відповідач: не проводив нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 року, у тому числі індексації-різниці за правилами абз. 4–6 пункту 5 Порядку № 1078; не здійснював нарахування індексації за період з 01.01.2024 по 25.01.2025 року, мотивуючи відсутністю правових підстав або посилаючись лише на загальні роз`яснення; посилався на Закон про Держбюджет на 2023 рік як на підставу повної відмови у здійсненні індексації за весь спірний період, фактично не відрізняючи 2022, 2023 та 2024–2025 роки.

За наведеного суд доходить таких висновків.

Щодо періоду 26.02.2022 – 31.12.2022 року.

У цей період діяли Закон № 1282-XII та Порядок № 1078.

Відповідач був зобов`язаний: визначити для позивача розмір «можливої індексації» у березні 2018 року (Б) та розмір підвищення доходу (А), з урахуванням правових висновків Великої Палати ВС у справі № 400/3826/21 та інших постанов; за наявності умов, передбачених абз. 4 пункту 5 Порядку № 1078 (А менше або дорівнює Б), визначити і виплачувати щомісячну фіксовану індексацію-різницю; проводити поточну індексацію у разі перевищення порогу індексації (103 %) відповідно до Закону № 1282-XII.

Невчинення відповідачем цих дій в умовах, коли закон і підзаконний акт передбачали обов`язок їх вчинити, свідчить про протиправну бездіяльність.

Щодо періоду 01.01.2023 – 31.12.2023 року.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону № 2710-IX на 2023 рік зупинено дію Закону № 1282-XII, а отже, обчислення індексу споживчих цін для індексації у 2023 році не здійснювалось.

Стала судова практика Верховного Суду виходить з того, що у цей період відсутні правові підстави для нарахування нових сум індексації грошових доходів, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців.

Отже, в частині вимоги про нарахування та виплату індексації за 2023 рік позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Щодо періоду 01.01.2024 – 25.01.2025 року.

З 01.01.2024 року, відповідно до ст. 39 Закону № 3460-IX, індексація грошових доходів населення знову підлягає проведенню.

Відповідач не довів, що за цей період індексація грошового забезпечення позивача проводилась у відповідності з Законом № 1282-XII та Порядком № 1078 (з урахуванням індексації-різниці, якщо вона виникла).

Відтак, не нарахування і невиплата індексації позивачу за період 01.01.2024 – 25.01.2025 є протиправною бездіяльністю.

Суд, виходячи з меж позовних вимог та принципу дії закону в часі, вважає за необхідне: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивача (у тому числі індексації-різниці) за періоди: 26.02.2022 – 31.12.2022, 01.01.2024 – 25.01.2025; зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату індексації за зазначені періоди з урахуванням абз. 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та виплаченої раніше індексації (якщо така мала місце); відмовити у задоволенні позовних вимог у частині нарахування індексації за період 01.01.2023 – 31.12.2023, оскільки в цей період дія Закону № 1282-XII була зупинена та відсутні правові підстави для проведення індексації.

Суд, при цьому, зазначає, що встановлення конкретних сум індексації (у тому числі, індексації-різниці), а також величин А і Б за березень 2018 року, віднесено до повноважень відповідача як роботодавця і має бути здійснено ним при виконанні рішення суду з дотриманням вищезгаданих приписів закону та правових висновків Верховного Суду.

Щодо обсягу задоволення позову та способу захисту прав позивача, то суд виходить із таких міркувань.

Позовні вимоги про: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невикористання прожиткового мінімуму 01.01.2022 та 01.01.2023 при обчисленні грошового забезпечення за період 26.02.2022 – 19.05.2023, зобов`язання відповідача провести перерахунок грошового забезпечення позивача за цей період з урахуванням відповідних прожиткових мінімумів та доплатою належних сум, визнання протиправною бездіяльності щодо неврахування абз. 4–6 пункту 5 Порядку № 1078 при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення за період 26.02.2022 – 25.01.2025, зобов`язання нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період 26.02.2022 – 25.01.2025 підлягають частковому задоволенню, з огляду на: дію постанови № 704 у редакції, яка вимагає застосування прожиткового мінімуму на 1 січня відповідного року, – щодо всього періоду 26.02.2022 – 19.05.2023; зупинення дії Закону № 1282-XII на 2023 рік – як перешкоду для задоволення вимог про індексацію за 2023 рік.

Суд не виходить за межі позовних вимог, не змінює предмету та підстав позову, але зобов`язаний, відповідно до ст. 245 КАС України, обрати такий спосіб захисту, який реально відновлює порушені права позивача і відповідає закону.

Тому суд визначає періоди, за які індексація може і повинна бути нарахована (2022 рік та 2024–початок 2025 року), та відмовляє у частині вимог, що суперечать нормативному регулюванню (нарахування індексації за 2023 рік).

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду за результатами розгляду справи, які зазначені вище.

Щодо інших доводів сторін, суд також зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін.

Підстави для розподілу судових витрат у цій справі відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 : здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 19.05.2023 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 (2481 грн) та на 01.01.2023 (2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», а також процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення), премій, відповідно перерахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, премію за особистий внесок у загальні результати служби, матеріальну допомогу на оздоровлення, грошову компенсацію за невикористані основну та додаткову відпустки, виплатити різницю між фактично виплаченими сумами грошового забезпечення та сумами, належними до виплати за результатами перерахунку.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення (у тому числі індексації-різниці) ОСОБА_1 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 за періоди: з 26.02.2022 по 31.12.2022; з 01.01.2024 по 25.01.2025 року.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 : нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 26.02.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 25.01.2025 відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-XII та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням абзаців четвертого, п`ятого, шостого пункту 5 цього Порядку; під час такого перерахунку визначити розмір індексації-різниці як різницю між сумою можливої індексації та розміром підвищення доходу у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) та включити цю суму до складу щомісячних виплат грошового забезпечення за відповідні періоди; здійснити доплату різниці між фактично виплаченими сумами грошового забезпечення (у тому числі, індексації, якщо вона виплачувалась) та сумами, що підлягають виплаті за результатами такого перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )

Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_4 )

Головуючий суддя Є.В. Печений