Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №520/30246/25 — Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року № 520/30246/25

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Заічко О.В., розглянувши у порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №460” (вул. Георгія Тарасенка, буд.126/1, оф.505, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ42316673) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №460” звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС України в Харківській області № 829 від 06.11.2025 р. про скасування ліцензії на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 20320414202100186 від 25.07.2021 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління № 460”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головним управлінням ДПС України в Харківській області рішенням № 829 від 06.11.2025р. скасовано ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки № 20320414202100186 від 25.07.2021 року, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю “Будівельно-монтажне управління № 460”, вказане рішення позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

По справі було відкрито спрощене провадження в порядку, передбаченому ст. 257 КАС України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана сторонам та отримана ними.

Відповідно до ст. 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно вимог ст. 229 КАС України.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, та зазначає, що діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

25.07.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно-монтажне управління № 460» отримало ліцензію на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки за адресою: Україна, Харківська обл., м. Харків Слобідський р-н, м.Харків, вул.Букова, 36 № 20320414202100186, строком дії до 25.07.2026 року.

Згідно ліцензійної бази ДПС України сплачено підприємством за дану ліцензію:

- за період з 25.07.2021 до 25.07.2022 платіжним дорученням від 07.07.2021 № 1892 в сумі 780 гривень.

До ГУ ДПС заяви про внесення чергових платежів за ліцензію від ТОВ «БМУ № 460» не надходили.

Крім того, представником відповідача зазначено, що згідно ІКС «Податковий блок» підприємством у 2025 році сплачено за кодом бюджетної кваліфікації 22013400 «Плата за ліцензії на право зберігання пального» платіжним дорученням від 02.07.2025 № 422 в сумі 780 грн (копія КОР додасться), тоді як відповідно до Закону № 3817 з 01.01.2025 вартість ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) складає 0,1 % розміру мінімальної заробітної плати, становить на 01 січня поточного року, а саме 800 гривень.

06 листопада 2025 року підприємчтво отримало Витяг з Єдиного реєстру ліцензіатів та місць зберігання пального відповідно до якого дію ліцензії припинено на підставі рішення Головного управління ДПС України в Харківській області № 829 від 06.11.2025 року на підставі п. 7 ч.2 ст. 46 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» № 3817 від 18.06.2024 року (надалі – Закон № 3187) - несплата чергового платежу за ліцензію.

Представник позивача вважає, оскільки підприємством виконано вимоги щодо внесення платежів за користування ліцензією на право зберігання пального в повному обсязі, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального, визначаються Законом України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального від 19.12.1995 №481/95-ВР.

Відповідно до частини 7 статті 15 Закону №481/95-ВР встановлено річну плату за ліцензії на право зберігання пального у розмірі 780 гривень.

Відповідно до частини 10 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років.

Відповідно до частини 29 статті 15 Закону №481/95-ВР плата за ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним справляється щорічно і зараховується до місцевих бюджетів згідно із законодавством.

Відповідно до частини 52 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного розпорядження на підставі:

заяви суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

рішення про скасування державної реєстрації суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво);

несплати чергового платежу за ліцензію;

встановлення факту незаконного використання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) марок акцизного податку (стосовно імпортерів);

встановлення факту торгівлі суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольними напоями або тютюновими виробами без марок акцизного податку;

рішення суду про встановлення факту переміщення суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) алкогольних напоїв або тютюнових виробів поза митним контролем;

порушення вимог статті 15-3 цього Закону щодо продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років або у не визначених для цього місцях;

отримання від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами;

встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії;

встановлення факту здійснення роздрібної торгівлі через реєстратори розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій), не зазначені в ліцензії;

встановлення факту відсутності суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) за місцезнаходженням та/або за місцезнаходженням провадження діяльності, які зазначені у виданій ліцензії;

порушення термінів звернення до органу ліцензування щодо зміни відомостей, зазначених у виданій суб`єкту господарювання (у тому числі іноземному суб`єкту господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) ліцензії;

відмови, без законодавчих підстав, від доступу представника контролюючого органу до проведення перевірки відповідно до вимог статей 80, 81 Податкового кодексу України, на підставі акта, складеного посадовими (службовими) особами податкового органу, який засвідчує факт відмови.

Відповідно до частини 53 статті 15 Закону №481/95-ВР ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб`єктом господарювання (у тому числі іноземним суб`єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) розпорядження про її анулювання в електронній формі засобами електронного зв`язку.

Статтею 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Контроль за дотриманням вимог відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства до малих виробництв виноробної продукції здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпечності та окремих показників якості харчових продуктів.

Контроль за сплатою річної плати за ліцензії здійснюється органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України видавати ліцензії на виробництво спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, і пального, оптову торгівлю спиртом, оптову та роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, і пальним, на зберігання пального. Для здійснення контролю суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) подає зазначеному органу копію платіжного доручення з відміткою банку про сплату.

Судом встановлено, що згідно ліцензійної бази ДПС України сплачено підприємством за дану ліцензію:

- за період з 25.07.2021 до 25.07.2022 платіжним дорученням від 07.07.2021 № 1892 в сумі 780 гривень.

До ГУ ДПС заяви про внесення чергових платежів за ліцензію від ТОВ «БМУ № 460» не надходили.

Крім того, представником відповідача зазначено, що згідно ІКС «Податковий блок» підприємством у 2025 році сплачено за кодом бюджетної кваліфікації 22013400 «Плата за ліцензії на право зберігання пального» платіжним дорученням від 02.07.2025 № 422 в сумі 780 грн (копія КОР додасться).

Суд зауважує, що частиною першою ст. 54 Закону України № 3817-ІХ суб`єкт господарювання зобов`язаний забезпечити сплату чергової річної плати або щоквартальної частини річної плати за надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до початку кожного наступного річного (квартального) періоду та повідомити відповідний орган ліцензування про внесення чергового платежу за ліцензію у паперовій або електронній формі у порядку, встановленому ст. 42 Податковою кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із зазначенням коду класифікації доходів бюджету, суми внесеного платежу, номера і дати платіжної інструкції, що підтверджує внесення річної плати або щоквартальної частини річної плати за відповідну ліцензію.

Судом встановлено, що протягом дії періоду ліцензії підприємством сплачено лише 780,00 грн. у вигляді платежу за ліцензію.

При цьому, матеріалами справи не підтверджено, що позивачем було сплачено плату за ліцензію до закінчення терміну попередньої сплати за періоди:

- з 25.07.2022 до 25.07.2023;

- з 25.07.2023 до 25.07.2024;

- з 25.07.2024 до 25.07.2025.

Отже, суд роиходить до висновку, що відповідач належними доказами підтвердив правомірність спірного рішення, наявні в матеріалах справи докази дають суду підстави для висновку про правомірність оскаржуваного рішення, а тому відсутні підстави для скасування його судом.

Згідно ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом при прийнятті рішення врахована правова позиція Верховного Суду згідно Постанови від 23.05.2024р. у справі № 320/8612/22, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, в межах спірних правовідносин останнім доведено правомірності оскаржуваного рішення.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ №460” (вул. Георгія Тарасенка, буд.126/1, оф.505, м. Харків, 61037, код ЄДРПОУ42316673) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд.46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Заічко О.В.