Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №500/6306/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6306/25

29 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач 1), Військової частини НОМЕР_2 (далі – відповідач 2), у якому просив ухвалити рішення яким:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення мене зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025.

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за допомогу на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невиплачену допомогу на оздоровлення за 2024 рік, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на думку позивача, при звільненні з військової служби відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки, та грошову компенсацію за допомогу на оздоровлення за 2024 рік, що й слугувало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Військова частина НОМЕР_1 , у встановлений судом строк, подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень щодо грошової компенсації на оздоровлення за 2024 рік, представник вказав, що 19.02.2025 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 , що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 19.02.2025 № 51. Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2025 № 52 позивача, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.02.2025 року №168-РС на посаду солдата резерву 62 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), прийнято вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків з 20.02.2025, з посадовим окладом 2470 гривень на місяць, шпк "солдат резерву". Таким чином, у 2024 році позивач взагалі не проходив військову службу в складі військової частини НОМЕР_1 . Відповідно до абзацу 1 пункту 2 Розділу XXIII Порядку № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини.

Щодо грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки представник зазначив, що у 2022 році позивачем не використовувалась щорічна основна відпустка, у 2023 році позивачем використано щорічну основну відпустку в кількості 10 діб у військовій частині НОМЕР_5 , проте відсутня будь-яка інформація щодо використання ІІ частини щорічної основної відпустки в військовій частині НОМЕР_2 , у 2024 році позивачем використано щорічну основну відпустку в кількості 15 діб до самовільного залишення військової частини 04.03.2024 та відсутності на службі без поважних причин до 13.02.2025, у 2025 році позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в повному обсязі. В той же час, у військовій частині НОМЕР_1 відсутня будь-яка інформація щодо використання позивачем відпустки за 2023 та 2024 роки в військовій частині НОМЕР_2 , що стало підставою для звернення військової частини НОМЕР_1 з відповідним запитом на адресу військової частини НОМЕР_2 (арк. справи 49 - 61).

Одночасно із відзивом Військовою частиною НОМЕР_1 подано до суду клопотання про заміну належного відповідача в частині позовних вимог та заяву про залишення позову без розгляду.

Позивачем надіслано до суду відповідь на відзив військової частини НОМЕР_1 , у якій він заперечує щодо викладених у відзиві доводів та просить позов задовольнити у повному обсязі (арк. справи 36 - 38).

Військова частина НОМЕР_2 , у встановлений судом строк, подала відзив на позовну заяву, у якому позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні. В обґрунтування заперечень представник вказав, що 04.03.2024 позивач самовільно залишив військову частину НОМЕР_2 та з вказаної дати до 13.02.2025 місцезнаходження останнього було невідоме. Проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період до 04.03.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 не звертався на адресу командування військової частини НОМЕР_2 з рапортом на отримання щорічної основної відпустки за 2024 рік, а також він не звертався і з рапортом на отримання грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік без вибуття в щорічну основну відпустку (І, чи ІІ частини) за 2024 рік. А отже, наказ командира військової частини НОМЕР_2 на виплату грошової допомога для оздоровлення не видавався (арк. справи 78 - 83).

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 07.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 07.11.2025 про відкриття спрощеного провадження відповідач 1 отримав 08.11.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Ухвалою суду від 15.12.2025 клопотання представника відповідача про заміну неналежного відповідача задоволено частково. Залучено до участі у справі № 500/6306/25 другого відповідача - Військову частину НОМЕР_2 .

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Копію ухвали суду від 15.12.2025 про відкриття спрощеного провадження відповідач 2 отримав 15.12.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Інших заяв, в тому числі по суті справи, на адресу суду не надходило.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у позовній заяві, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 18.05.2022 № 118 з 18.05.2022 зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_5 на всі види забезпечення (арк. справи 21).

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 05.08.2023 № 217 з 05.08.2023 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та знято з усіх видів забезпечення. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік не виплачено. Матеріальну допомогу в 2023 році для вирішення соціально-побутових питань не виплачено. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 10 діб. Додаткова відпустка відповідно до статті 16-2 Закону України "Про відпустки", пункту 12 частини першої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за час проходженні служби у військовій частині НОМЕР_5 не надавалась та грошова компенсація не виплачувалась (арк. справи 22).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.08.2023 № 257 ОСОБА_1 з 05.08.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (арк. справи 23).

14.02.2025 позивач прибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби після самовільного залишення військової частини (витяг наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 14.02.2025) (арк. справи 25).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.02.2025 ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 04.03.2024, якому відповідно до наказу командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 03.06.2024 № 92-РС призупинено військову службу у Збройних Силах України, який 14.02.2025 прибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, з 13.02.2025 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , видано всі види атестатів та направлено облікові документи до військової частини НОМЕР_3 . Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік не виплачена. Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 діб. Право на щорічну основну відпустку за 2025 рік не набув (арк. справи 26).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_3 (по стройовій частині) від 19.02.2025 № 51 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_3 в зв`язку з вибуттям до нового місця служби – військової частини НОМЕР_1 (вказані обставини зазначаються відповідачем 1).

Надалі, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 20.02.2025 № 52 позивача, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 19.02.2025 №168-РС на посаду солдата резерву 62 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув із військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ), прийнято вважати таким, що справи та посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків з 20.02.2025 (вказані обставини зазначаються відповідачем 1).

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2025 № 218 ОСОБА_1 з 30.07.2025 звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік. Виплачено компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 18 діб (арк. справи 27 - 28).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022, 2023 та 2024 роки та грошової компенсацію за допомогу на оздоровлення за 2024 рік, звернувся до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд, враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист і членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2011-XII законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.

Статтею 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання відповідача 1 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористану щорічну основна відпустку за 2022-2024 роки, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців, які проходять базову військову службу, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.

Згідно з абзацами 3 - 4 пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток.

Відповідно до пункту 6-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженого Указом Президента України від 10.12.2018 № 1153/2008 (Положення - № 1153/2008), початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу". Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

Також, пунктом 10 Положення № 1153/2008 встановлено, що військовослужбовці можуть бути направлені для проходження військової служби до інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту (далі - інші військові формування) з виключенням їх зі списків особового складу Збройних Сил України, а військовослужбовці інших військових формувань можуть бути прийняті до Збройних Сил України із зарахуванням їх до списків особового складу Збройних Сил України.

Встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України (пункт 12 Положення).

Пунктом 242 Положення № 1153/2008, установлено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197, затверджений Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (надалі - Порядок № 260), який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України.

Відповідно до пункту 5 Розділу XXXI Порядку № 260, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.

Згідно з пунктом 6 Розділу XXXI Порядку № 260 розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.

Відповідно до пунктів 7, 8 розділу І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулим; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).

Тобто законодавець установив, що у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 14.02.2025 позивач прибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби після самовільного залишення військової частини (витяг наказу командира військової частини НОМЕР_3 від 14.02.2025).

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 16.02.2025 ОСОБА_1 , який самовільно залишив військову частину 04.03.2024, якому відповідно до наказу командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади (по особовому складу) від 03.06.2024 № 92-РС призупинено військову службу у Збройних Силах України, який 14.02.2025 прибув до військової частини НОМЕР_3 для подальшого проходження військової служби, з 13.02.2025 виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , видано всі види атестатів та направлено облікові документи до військової частини НОМЕР_3 . Грошова допомога на оздоровлення за 2025 рік не виплачена. Матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік не виплачена. Щорічна основна відпустка за 2024 рік використана тривалістю 15 діб. Право на щорічну основну відпустку за 2025 рік не набув.

Суд зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XIІ (далі - Закон № 2232-XIІ) військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 24 Закону № 2232-XII початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини, поданих відповідно до частини п`ятої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, та/або заяви, повідомлення начальника відповідного органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про вчинене кримінальне правопорушення. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Відповідно до приписів абзацу 3 - 5 частини другої статті 24 Закону № 2232-XII військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

На виконання статті 24 Закону № 2232-XII пунктом 144-1 Положення № 1153/2008 передбачено, що для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статі 24 Закону № 2232-XII. Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Відповідно до приписів пункту 144-2 Положення № 1153/2008 військовослужбовці, військову службу яким призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються. Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців. Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України.

Водночас, згідно з підпунктом 1 пункту 7-2 глави XII "Прикінцеві положення" Закону № 2232-XII (із змінами, внесеними згідно із Законом № 4197-IX від 09.01.2025; в редакції Закону № 4392-IX від 30.04.2025) військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця проходження служби чи дезертирували до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку проходження військової служби окремими категоріями військовослужбовців під час дії воєнного стану" від 30 квітня 2025 року № 4392-IX і військову службу яких призупинено та які добровільно прибули не пізніше 30 серпня 2025 року до відповідних військових частин (місць проходження військової служби), визначених центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями, і висловили готовність продовжити військову службу, командир (начальник) військової частини не пізніше 72 годин з дня їх прибуття до військової частини чи місця проходження служби продовжує відповідно військову службу, дію контракту, а також поновлює виплату грошового і здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення. З моменту продовження військової служби таким військовослужбовцям поновлюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством України.

Військовослужбовцям, зазначеним у підпункті 1 цього пункту, з дня прийняття командиром (начальником) військової частини рішення про призупинення військової служби до дня її продовження виплата недоотриманого грошового, здійснення недоотриманого продовольчого, речового, інших видів забезпечення та поширення пільг і соціальних гарантій, встановлених законодавством України для військовослужбовців, не здійснюються (підпункт 4 пункту 7-2 глави XII "Прикінцеві положення" Закону № 2232-XII).

Так, згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_5 (по стройовій частині) від 05.08.2023 № 217 з 05.08.2023 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_5 та знято з усіх видів забезпечення. Грошову допомогу на оздоровлення за 2023 рік не виплачено. Матеріальну допомогу в 2023 році для вирішення соціально-побутових питань не виплачено. Щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась. Щорічна основна відпустка за 2023 рік використана у кількості 10 діб.

У свою чергу, відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 30.07.2025 № 218 ОСОБА_1 з 30.07.2025 звільнено з військової служби в запас, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Виплачено грошову допомогу для оздоровлення за 2025 рік. Виплачено компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 18 діб.

Таким чином, доказами у справі підтверджено, що у 2022 році позивачем не використовувалась щорічна основна відпустка; у 2023 році позивачем використано щорічну основну відпустку в кількості 10 діб у військовій частині НОМЕР_5 , у 2024 році позивачем використано щорічну основну відпустку в кількості 15 діб до самовільного залишення військової частини 04.03.2024 та відсутності на службі без поважних причин до 13.02.2025; у 2025 році позивачу нараховано та виплачено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку в повному обсязі.

Разом з тим, відомості про отримання позивачем компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки під час звільнення у матеріалах справи відсутні.

У контексті викладеного, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не заперечується, що на момент звільнення з Військової частини НОМЕР_1 позивачем не використано дні щорічної основної відпустки за 2022 рік, а тому позивач при звільненні зі служби набув право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби.

Щодо грошової компенсації допомоги на оздоровлення за 2024 рік, суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Розділом XXIII Порядку № 260 регламентований порядок виплати грошової допомоги для оздоровлення.

Згідно з пунктом 1 Розділу XXIII Порядку № 260 військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 2 Розділу XXIII Порядку № 260 грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини. Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.

Отже, грошова допомога для оздоровлення належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та надається військовослужбовцю, який набув право на отримання щорічної основної відпустки, на підставі наказу командира військової частини.

Військовослужбовцям, які звільняються з військової служби та не отримували грошову допомогу на оздоровлення у поточному році, вона виплачується при звільненні.

З огляду на наведене, суд не встановив протиправної бездіяльності відповідачів щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за допомогу на оздоровлення за 2024 рік,

Суд також зазначає, що інші доводи сторін, наведені у заявах по суті справи, вищезазначених висновків суду не спростовують.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач 1, як суб`єкти владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не в повній мірі довів правомірності оскаржуваної бездіяльності, а позивач у процесі розгляду справи не у повній мірі довів обґрунтованість позовних вимог. З огляду на це, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Водночас судом не встановлено порушення прав чи охоронюваних законом інтересів ОСОБА_1 Військовою частиною НОМЕР_2 , а тому у задоволенні позовних вимог до Військової частини НОМЕР_7 відмовити.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових витрат.

У цій справі позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від нього відповідно до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI. Доказів понесення інших судових витрат суду надано не було. Таким чином, суд не присуджує та не стягує у цій справі судові витрати.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день виключення його зі списків особового складу військової частини у зв`язку із звільненням з військової служби - 30.07.2025.

У задоволенні решти позовних вимог до Військової частини НОМЕР_1 відмовити.

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_2 - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 29 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП: НОМЕР_8 );

відповідачі:

- Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 код ЄДРПОУ: НОМЕР_9 );

- Військова частина НОМЕР_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 код ЄДРПОУ: НОМЕР_10 ).

Головуючий суддя Юзьків М.І.