Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №500/2539/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2539/25

29 січня 2026 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, в якому просив визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904320-2411-1919- UA61060010000070653 на суму 7662,60 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904322-2411-1919- UA61060010000070653 на суму 27670,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904325-2411-1919- UA61060010000070653 на суму 28521,90 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904321-2411-1919- UA61060010000070653 на суму 5508,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904323-2411-1919- UA61060010000070653 на суму 19890,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904324-2411-1919 UA61060010000070653 на суму 15376,50 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач не погоджується, вважає, що нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є протиправним, оскільки відповідач мав розрахувати суму податку на нерухоме майно у спірний період щодо наявного у нерухомого майна, з урахуванням пільг з податку на нерухомість встановлених рішеннями Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області подано до суду відзив на позов. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що у відповідності до вимог пп. 266.4.2., пп. 266.5.1. ПК України для застосування пільг необхідно визначити тип майна, а як вбачається з матеріалів справи нежитлові будівлі, які належать позивачу відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 є будівлями класу 1271 "Сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства", то до даних будівель пільги застосовуються згідно додатку №2 до рішень Білобожницької сільської ради. Пільга не застосовується до позивача ні за типом майна, ні за його цільовим призначенням, а тим більше за фактом невикористання. Адже позивач в адміністративному позові самостійно стверджує про невикористання будівель, що суперечить вимогам для застосування пункту «ж» п.266.2 ст.266 ПК України оскільки, такі будівлі повинні використовуватись сільськогосподарським товаровиробником за цільовим призначенням.

Зазначає, що посилання позивача на пільгу, передбачену рішеннями Білобожницької сільської ради є суперечливим. З одного боку, позивач стверджує, що сільська рада надала йому право на звільнення від сплати податку у разі невикористання об`єкта нерухомості. З іншого боку - він самостійно визнає, що не отримав довідку, яка є обов`язковою умовою для застосування такої пільги відповідно до рішень цієї ж сільської ради. Тобто фактично позивач наполягає на існування права, яке прямо пов`язане з документом, що йому не видано.

Ухвалою суду від 16.05.2025 задоволено клопотання представника позивача адвоката Дядика Я.Б. від 15.05.2025 про зупинення провадження у справі та провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень зупинено до набрання законної сили рішення Чортківського районного суду Тернопільської області у справі №608/907/25 за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2025 року задоволено апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області, скасовано ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 16 травня 2025 року у справі №500/2539/25 та направлено справу для продовження розгляду до Тернопільського окружного адміністративного суду.

Матеріали адміністративної справи №500/2539/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень надійшли до Тернопільського окружного адміністративного суду 16.12.2025.

У зв`язку з перебування головуючого судді у щорічній відпустці питання продовження розгляду вказаної справи вирішено у перший робочий день.

Ухвалою суду від 29.12.2025 продовжено розгляд адміністративної справи №500/2539/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку перебування головуючого судді в основній щорічній відпустці, в порядку черговості.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Головним управлінням ДПС у Тернопільській області 03.12.2024 винесено податкові повідомлення-рішення:

№0904320-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в розмірі 7662,60 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 425,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

№0904322-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в розмірі 27670,50 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 425,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

№0904325-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 28521,90 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 425,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

№0904321-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2021 рік в розмірі 5508,00 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 306,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

№0904323-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2022 рік в розмірі 19890,00 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 306,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

№0904324-2411-1919-UA61060010000070653 яким визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2023 рік в розмірі 15376,50 грн об`єктом оподаткування визначено частину нежитлової будівлі загальною площею 306,00 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Правові підстави для нарахування податку передбачені пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пункту 10.3 статті 10 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору та земельного податку за лісові землі.

Згідно із приписами статті 265 ПК України податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Правовідносини щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовані статтею 266 ПК України.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Згідно підпункту 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України).

Згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити, визначені в абзаці першому цього підпункту, що надсилаються платнику податку, повинні містити щодо кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, зокрема, але не виключно, інформацію про адресу місцезнаходження об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості, його площу, ставки та надані фізичним особам пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (пп. 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України).

У підпункті 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 ПК України зазначено, що у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Відповідно до підпункту "а" підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Аналіз викладених правових норм свідчить, що об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичною особою, є відповідний об`єкт житлової чи нежитлової нерухомості, який перебуває у власності такої фізичної особи.

Позивач посилаючись на протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, зокрема що не здійснює господарської діяльності з 31.01.2017 припинив підприємницьку діяльність та не використовував вище зазначені об`єкти нерухомого майна та не здавав їх в оренду чи лізинг, а тому має право на пільгу зі сплати податку.

Суд зазначає, що згідно додатку 1 до рішення Білобожницької сільської ради від 26.06.2020 №925, про встановлення податків на 2021 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 0,3% для фізичних осіб встановлювались: 1. За будівлі готельні; 2. Будівлі торговельні; 3. Будівлі промислові та склади (Резервуари, силоси та склади); 4. Будівлі нежитлові інші.

Згідно додатку 2 до рішення Білобожницької сільської ради від 09.07.2021 №247, про встановлення податків на 2022 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% для фізичних осіб встановлювались: 1. За будівлі готельні; 2. Будівлі торговельні; 3. Будівлі промислові та склади (Резервуари, силоси та склади); 4. Будівлі нежитлові інші (Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства).

Згідно додатку 2 до рішення Білобожницької сільської ради від 30.06.2022 №509, про встановлення податків на 2023 рік ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 1% для фізичних осіб встановлювались: 1. За будівлі готельні; 2. Будівлі торговельні; 3. Будівлі промислові та склади (Резервуари, силоси та склади); 4.Будівлі нежитлові інші (Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства).

Згідно додатків 3 до рішення Білобожницької сільської ради від 26.06.2020 №925, рішення Білобожницької сільської ради від 09.07.2021 №247 та рішення Білобожницької сільської ради від 30.06.2022 №509 фізичним та юридичним особам, встановлено пільги зі сплати податку в розмірі 99,99%; 75% та 75% відповідно від суми податкового зобов`язання за рік за об`єкти нежитлової нерухомості, що знаходяться в аварійному стані або не використовуються їх власниками.

Так, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).

Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, зокрема не є об`єктом оподаткування:

а) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності);

б) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, визначені законом, в тому числі їх частки;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки;

ґ) житлова нерухомість непридатна для проживання, у тому числі у зв`язку з аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад;

д) об`єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що належать дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими відповідно до закону, дітям з інвалідністю, які виховуються одинокими матерями (батьками), але не більше одного такого об`єкта на дитину;

е) об`єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб`єктами господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність у тимчасових спорудах для здійснення підприємницької діяльності та/або в малих архітектурних формах та на ринках;

є) будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B - F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

ж) будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;

з) об`єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності громадських об`єднань осіб з інвалідністю та їх підприємств;

и) об`єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об`єктів нерухомості, в яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;

і) будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх послуг;

ї) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей, які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

й) об`єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного здоров`я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, дитячо юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення з Реєстру неприбуткових установ та організацій;

к) об`єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та параолімпійської підготовки. Перелік таких баз затверджується Кабінетом Міністрів України;

л) об`єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним сім`ям, у яких виховується п`ять та більше дітей.

Таким чином, одним із видів будівлі до якої застосовується пільга є будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (пункт "ж" пункту 266.2 статті 266 ПК України). Вказана пільга є спеціальною і застосовується виключно до суб`єктів господарювання - сільськогосподарських товаровиробників, які відповідають вимогам законодавства.

Отже, пунктом 266.2.2 ПК України чітко визначене коло об`єктів, на які поширюються пільги.

Відповідно до пункту 266.4.2 ПК України сільські, селищні, міські ради встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюється залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Суд зауважує, що в даній справі дані нежитлові об`єкти знаходяться на території Білобожницької сільської ради. Відповідно до рішень Білобожницької сільської ради від 09.07.2021 №247, від 09.07.2021 №247, від 30.06.2022 №509 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Білобожницької сільської ради" на 2021, 2022 та 2023 роки встановлюється пільга для об`єктів нежитлової нерухомості, згідно додатків 1, 2, 3 до рішень.

В додатку №2 до рішень зазначається класифікація будівель та ставки податку у відсотках мінімальної заробітної плати (наприклад будівлі промисловості та склади, резервуари, силоси та склади, будівлі лікарень та оздоровчих закладів тощо). У додатку №3 зазначається загальний перелік найменувань адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів або територій об`єднаної територіальної громади та група платників, категорій/класифікацій будівель та споруд (наприклад нерухомість некомерційного призначення, об`єкти учасників АТО, нерухомість комунальних підприємств тощо).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що будівлі нежитлової нерухомості, розташовані за адресою с. Ридодуби, Чортківського району, Тернопільської області загальною площею 425,70 кв.м. та 306,00 кв.м., які належать позивачу є будівлями кормоцеху та конюшня за типом майна.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року №507, будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства (цей клас включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу "Будівлі нежитлові" група 127 "Будівлі нежитлові інші" клас 1271 "Сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства".

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1271 "Сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства", який в свою чергу включає підкласи: 1271.1 - "Будівлі для тваринництва", 1271.2 - "Будівлі для птахівництва" 1271.3 - "Будівлі для зберігання зерна", 1271.4 - "Будівлі силосні та сінажні", 1271.5 - "Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства", 1271.6 - "Будівлі тепличного господарства", 1271.7 - "Будівлі рибного господарства", 1271.8 - "Будівлі підприємств лісництва та звірівництва", 1271.9 - "Будівлі сільськогосподарського призначення інші".

Враховуючи те, що Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 є частиною чинного законодавства України та призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні, то він може застосовуватися для визначення статусу нежитлового приміщення, будівлі або споруди.

Отже, ДК 018-2000 використовується у даному випадку для визначення статусу нежитлового приміщення, що підтверджує відповідність спірних будівель до класу 1271 " сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства".

Таким чином, суд погоджується з твердженням представника відповідача, що оскільки у відповідності до вимог пп. 266.4.2., пп. 266.5.1. ПК України для застосування пільг необхідно визначити тип майна, а як вбачається з матеріалів справи нежитлові будівлі, які належать позивачу відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 є будівлями класу 1271 "Сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства", то до даних будівель пільги застосовуються згідно додатку №2 до рішень Білобожницької сільської ради.

Позивач зазначає, що відповідач мав розрахувати суму податку на нерухоме майно у спірний період щодо наявного нерухомого майна, з урахуванням пільг з податку на нерухомість встановлених рішеннями Білобожницької сільської ради Чортківського району Тернопільської області.

Так, згідно матеріалів справи, позивач що не отримував довідку, яка є обов`язковою умовою для застосування такої пільги відповідно до додатків 3 до рішення Білобожницької сільської ради від 26.06.2020 №925, рішення Білобожницької сільської ради від 09.07.2021 №247 та рішення Білобожницької сільської ради від 30.06.2022 №509.

Листом Білобожницької сільської ради позивачу повідомлено, що враховуючи ст.266.6.1. та 266.4. Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, а його заява щодо надання пільги зі сплати податку за 2021- 2023 роки подана 13.01.2025, що унеможливлює проведення обстеження будівлі кормоцеху, площею 425,7 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та свинарника площею 306,0 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 на факт їх невикористання чи використання в 2021-2023 роках та наданні пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

У зв`язку з тим, що органом місцевого самоврядування позивачу було відмовлено у видачі довідок про невикористання ним об`єктів нерухомого майна у 2021-2023 роках, ОСОБА_1 звернувся до Чортківського районного суду з заявою про встановлення юридичного факту, що ним в період з 2021 по 2023 роки не використовувались будівлі Кормоцеху та Нежитлової будівлі (справа №608/907/25).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області у справі №608/907/25 заяву ОСОБА_1 заінтересована особа: Білобожницька сільська рада Чортківського району Тернопільської області про встановлення юридичного факту - залишено без розгляду.

Суд наголошує, що згідно статті 266.7.3. ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: - об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; - розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; - права на користування пільгою із сплати податку; - розміру ставки податку; - нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

У тексті позовної заяви позивач стверджує, що у грудні 2024 року звертався до контролюючого органу з клопотанням про проведення перерахунку податкового зобов`язання з урахуванням пільги на підставі невикористання об`єктів нерухомого майна. Позивач також зазначає, що на це клопотання податковим органом була надана відмова.

Водночас, відповідач вказує, що за наявними у контролюючого органу обліковими та реєстраційними даними, жодної письмової заяви, звернення чи клопотання про проведення такого перерахунку від ОСОБА_1 не надходило а ні у грудні 2024 року, а ні в будь-який інший період.

Відтак, у суду відсутня можливість встановити факт звернення позивача до контролюючого органу з відповідним клопотанням оскільки звернення платника податку документально не підтверджено.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення від 03.12.2024 №0904320-2411-1919- UA61060010000070653, від 03.12.2024 №0904322-2411-1919- UA61060010000070653, від 03.12.2024 №0904325-2411-1919- UA61060010000070653, від 03.12.2024 №0904321-2411-1919- UA61060010000070653, від 03.12.2024 №0904323-2411-1919- UA61060010000070653, від 03.12.2024 №0904324-2411-1919 UA61060010000070653 в спірних правовідносинах є правомірним та таким, що відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, а доводи позивача не спростовують вказаних висновків суду.

Одночасно суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№4909/04), згідно з якою у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) №303-A, пункт 29).

Окрім того, відповідно до пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Залишаючи без оцінки окремі аргументи учасників справи, суд виходить з того, що такі обставини лише опосередковано стосуються суті і природи спору, а їх оцінка не має вирішального значення для його правильного вирішення.

Закріплений у частині першій статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд наголошує на тому, що в силу вимог частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У контексті зазначених положень КАС України, суд звертає увагу позивача на те, що закріплені у частині другій статті 77 КАС України норми права щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень доведення правомірності прийняття оспорюваного рішення не звільняє позивача від обов`язку доведення заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами.

На думку суду відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, покладений на нього обов`язок доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, виконано та доведено правомірність та законність його рішення, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено і підписано 29 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 РНОКПП: НОМЕР_1 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.