Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №500/4788/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4788/25

20 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 04.08.2025 року поштовим зв`язком отримав постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №080873 від 29 липня 2025 року, винесену в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті Віталія Сушка.

Згідно вказаної постанови, ОСОБА_1 , ніби то 10.06.2025 року о 13 год. 50 хв. в с. Підвисоке, Тернопільської області на автодорозі М-30, згідно Акту проведення перевірки від 10.06.2025 року №ОАР 059683, допустив порушення ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв`язку з чим, відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» на нього накладено адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн.

До вказаної Постанови долучено Акт проведення перевірки від 10.06.2025 року №ОАР 059683, відповідно до якого 10.06.2025 року о13 год. 50хв. в с. Підвисоке, Тернопільської області на автодорозі М-30 водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом марки MERSEDES-BENZ р.н.з. НОМЕР_1 перевозив вантаж за відсутності документів, передбачених ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Окрім того, як вказано у даному у Акті, - при перевірці вантажу на момент проведення перевірки, перевізник не забезпечив водія ОСОБА_2 . ТТН із встановленими законом документами, а також протоколом технічного огляду т/з відповідно до ст.35 Закону України «Про дорожній рух».

Позивач вважає, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №080873 від 29 липня 2025 року є протиправною, такою що прийнята з порушення вимог законодавства, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 14.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

20.08.2025 відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) в Тернопільській області про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №080873 від 29.07.2025 відмовити повністю.

Зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

21.08.2025 до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, відповідно до якої вказано на безпідставність та необґрунтованість відзиву відповідача, оскільки зазначені в ньому відомості не відповідають дійсності.

Представником відповідача 22.08.2025 надіслано через систему "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 13.10.2025 продовжено строк розгляду справи на 2 місяці.

Ухвалою суду від 27.11.2025 залучено до участі у справі, в якості другого відповідача Державну службу України з безпеки на транспорті.

Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд зазначає, що розгляд даної справи здійснено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області на підставі направлення на рейдову перевірку №002204 від 10.06.2025 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) на а/д М-30, с. Підвисоке, Тернопільська обл.

10.06.2025 при проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), перевірено транспортний засіб фургон ізотермічний обладнаний холодильною установкою марки MERSEDES-BENZ н.з. НОМЕР_1 , свідоцтво реєстрації т/з НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 , посвідчення водія НОМЕР_3 .

Власником вище згаданого транспортного засобу є ОСОБА_1 (позивач).

Під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), перевірено наявність документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та дотримання режимів праці та відпочинку водія, відповідно до вимог Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 (далі - Положення №340) .

Під час перевірки встановлено:

- відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, що перевірявся;

- у водія відсутня інформація щодо робочого часу та часу відпочинку водія;

- відсутня ТТН на вантаж.

Зважаючи на виявлені порушення було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №ОАР059683 від 10.06.2025.

В акті зафіксовано порушення вимог абз.3 ч.1 ст. 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону (копія додається).

Водій акт підписав, будь-яких зауважень чи заперечень щодо встановлених порушень не надав.

Розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт по акту №ОАР059683 від 10.06.2025 було призначено на 29.07.2025 про що позивача повідомлено листом.

Відділом державного нагляду (контролю) у Тернопільській області 29.07.2025 прийнято постанову №080873, якою за порушення вимог статті 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано до позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Рішення відповідача (дії, вчиненні при його прийнятті) як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягають оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-ІІІ.

Статтею 1 Закону № 2344-Ш зазначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Статтею 34 Закону № 2344-ІІІ визначено вимоги до автомобільного перевізника.

Автомобільний перевізник повинен в тому числі:

виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Статтею 48 Закону № 2344-ІІІ визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством;

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).

Відповідно до пунктів 1.2-1.3 Положення № 340, це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 6.3 Положення № 340 визначено, що Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Згідно пункту 7.1. Положення № 340, органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

З врахуванням вище викладеного положеннями статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено необхідність наявності як у перевізника так, і у водія інших документів, передбачених законодавством, а саме індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіку змінності.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку індивідуальної контрольної книги водія, на підставі яких виконуються вантажні перевезення до фізичних або юридичних осіб, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Враховуючи зазначене водій транспортного засобу мав пред`явити особам, які здійснюють контроль на автомобільному транспорті відповідні документи.

Чинним законодавством відсутність контролю робочого часу щодо певної категорії водіїв не передбачена (постанова Верховного Суду від 19.03.2020, справа №823/1199/17).

Згідно з статтею 22 Закону №2344-III, технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та їх складових виконують з метою підтримання їх у належному стані та забезпечення встановлених виробником технічних характеристик під час використання, зберігання або утримання протягом періоду експлуатації.

Виконавцями технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів є суб`єкти господарювання, які відповідають таким вимогам: мають власні або орендовані засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають установленим законодавством вимогам; роботи з технічного обслуговування і ремонту здійснює персонал необхідного рівня професійної кваліфікації відповідно до видів цих робіт; мають виробничі споруди, засоби технічного обслуговування і ремонту, що відповідають встановленим законодавством вимогам.

Вимоги до виконавця технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів та надаваних ним послуг (виконуваних робіт) встановлюються технічним регламентом з підтвердження відповідності, затвердженим у встановленому законодавством порядку.

Технічне регулювання у сфері технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Технологічні норми проектування виробничих споруд і підприємств автомобільного транспорту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Положення про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів та правила надання послуг з їх технічного обслуговування і ремонту затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Правила експлуатації колісних транспортних засобів, їх складових частин (пневматичних шин, акумуляторних батарей, систем живлення двигунів газовим паливом, установлених під час технічної експлуатації, тощо) затверджує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про автомобільний транспорт» контроль технічного стану транспортних засобів включає: обов`язковий технічний контроль транспортних засобів; перевірку технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками.

При цьому порядок проведення обов`язкового технічного контролю транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до статті 35 Закону України "Про дорожній рух" транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Обов`язковий технічний контроль транспортного засобу передбачає перевірку технічного стану транспортного засобу, а саме: системи гальмового і рульового керування, зовнішніх світлових приладів, пневматичних шин та коліс, світлопропускання скла, газобалонного обладнання (за наявності), інших елементів у частині, що безпосередньо стосується безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього природного середовища.

Порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів визначає Кабінет Міністрів України.

Періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для легкових автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажних автомобілів (незалежно від форми власності) вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку;

для автобусів та спеціалізованих транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, незалежно від строку експлуатації - двічі на рік.

На кожний транспортний засіб, що пройшов обов`язковий технічний контроль і визнаний технічно справним, суб`єкт проведення обов`язкового технічного контролю складає протокол перевірки його технічного стану, який видається водію транспортного засобу.

У протоколі зазначається строк чергового проходження обов`язкового технічного контролю транспортного засобу відповідно до періодичності проходження, встановленої частиною восьмою цієї статті.

Відповідно до пункту 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №137 від 30 січня 2012 року, порядок проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів (далі - Порядок) визначає процедуру проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, зареєстрованих уповноваженими органами МВС (далі - транспортні засоби), за результатами якої встановлюється їх придатність до експлуатації або неможливість експлуатації, крім таких транспортних засобів:

1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації;

2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Згідно пункту 3 Порядку періодичність проходження обов`язкового технічного контролю становить:

для вантажних автомобілів незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепів до них із строком експлуатації більше двох років - кожні два роки;

для вантажних автомобілів вантажопідйомністю більше 3,5 тонни, причепів до них та таксі незалежно від строку експлуатації - щороку.

Транспортний засіб, який належить позивачу відноситься до категорії вантажних автомобілів вантажопідйомністю до 3,5 тонн, та який відповідно до статті 35 "Про дорожній рух", пункту 3 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 року № 137, підлягає проходженню обов`язкового технічного контролю - кожні 2 роки.

У даному ж випадку, як слідує із матеріалів справи, під час перевірки виявлено порушення статті 35 Закону України "Про дорожній рух", у водія транспортного засобу, який перевозив вантаж відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу.

Виходячи з аналізу вищевказаних норм, в контексті Закону України «Про автомобільний транспорт» протокол перевірки технічного стану є іншим документом, передбаченим законодавством, а саме: Порядком №137, та повинен бути пред`явлений особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху.

На момент здійснення заходів державного нагляду (контролю) відносно транспортного засобу який перевірявся був відсутній протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, чим порушено вимоги статті 48 Закон України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за це порушення передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відсутність протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу, не заперечується в позовній заяві.

Абзацом 3 частини 1 Закону № 2344-ІІІ визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону.

Статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

З аналізу вищевикладеного слідує, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів фактично не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності в тому числі інших документів, передбачених законодавством.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 лютого 2020 року по справі № 820/4624/17.

У свою чергу, обов`язкова наявність товарно-транспортної накладної як єдиного для всіх учасників транспортного процесу документу, призначеного для обліку товарно матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та одного із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, прямо передбачена положеннями статті 48 Закону №2344- ІІІ.

Так, відповідно до зазначеної статті при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

дата і місце складання;

вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер 9 паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);

прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/ напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

пункти завантаження і розвантаження.

Положеннями Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), у пункті 11.1 прямо зазначено про те, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. При цьому, оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 Правил №363). Як вбачається із зазначеного, товарно-транспортна накладна є документом, що підтверджує облік товарно-матеріальних цінностей (вантажів) саме на шляху їх переміщення (під час здійснення перевезень).

Позивач є фізичною особою-підприємцем.

У даному випадку здійснювалося перевезення вантажу з використанням праці водія та без документів, наявність яких передбачена ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт», що зафіксовано актом перевірки.

Відповідно до ст. 1 Закону № 2344-III, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 цього Закону, перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, Законом №2344-Ш не розмежовується поняття надання послуг з перевезення вантажів та перевезення вантажів для власних потреб, відповідальність передбачена за здійснення будь-яких перевезення вантажів без документів, передбачених статтею 48 вказаного Закону.

Законом України № 1534-IX від 03.06.2021 «Про внесення змін до деяких законів України щодо окремих питань здійснення габаритно-вагового контролю» (набрання чинності з 01.10.2021), зокрема абзацу 3, частини 1 статі 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт» викладено наступним чином:

частина 1 За порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за:

абзац 3 перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», надає визначення основних термінів, які вживаються у даному законі, зокрема:

- Автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Аналіз зазначеної норми дає підстави вважати, що перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.

Як вбачається з наведеного, визначення особи перевізником не залежить від обраного та зареєстрованого ним КВЕД.

Тобто, дія закону поширюється на фізичних чи юридичних осіб - автомобільних перевізників.

Таким чином, твердження Позивача, що він не є автомобільним перевізником в розумінні Закону №2344-ІІІ не відповідає дійсності.

Верховний Суд по справі №340/5660/22 від 14.12.2023 року надав такий правовий висновок: «аналізуючи у постанові від 19.10.2023 у справі №640/27759/21 законодавства, що врегульовують спірні правовідносини зазначив, що в контексті належного установлення автомобільного перевізника, щодо якого проводиться перевірка, варто виходити із того, що у кожному такому випадку уповноважений контролюючий орган зобов`язаний встановити, а особа, транспортний засіб якої перевіряється, зобов`язана надати документи, які містять беззаперечну інформацію щодо предмета такої перевірки, зокрема інформацію про автомобільного перевізника».

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2022 року №1145 затверджено Порядок внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, відповідно до п.3 якого підставою для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є електронна заява або заява, сформована та подана заявниками, якою визначено належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній або юридичній особі транспортного засобу в користування.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 11.08.2010 № 379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.01.2011 за № 123/18861 (далі - Інструкція) за письмовою заявою власника ТЗ - фізичної особи, зразок якої наведено в додатку 14 до цієї Інструкції, про надання права керування цим ТЗ іншій фізичній особі (за умови пред`явлення документів, що посвідчують особу власника та цю особу) працівниками Центру оформляється та видається тимчасовий реєстраційний талон на термін, зазначений у заяві.

Також, згідно з п.6.3 Інструкції якщо власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортним засобом іншій фізичній або юридичній особі (особам), то їм за письмовою заявою, поданою ними особисто або уповноваженим представником (за винятком випадків, коли в Центрі наявна інформація про анулювання таких повноважень), працівниками Центру оформляється і видається тимчасовий реєстраційний талон на період дії документа, який підтверджує право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

Вказаним підзаконним нормативно-правовим актом на виконання вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" чітко визначено, що для транспортних засобів, що перебувають, зокрема у користуванні у фізичних чи юридичних осіб реєстраційним документом, наявність яких є обов`язковою згідно з вимогами ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт" є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Правовий висновок щодо оформлення тимчасового реєстраційного талону зробив Верховний Суд у постанові від 20.12.2018 у справі № 804/8740/16, вказавши, що попри те, що наведені положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, все ж його наявність, відповідно і необхідність звернутися про його отримання, встановлена Законом України "Про автомобільний транспорт ".

Таким чином, у разі перебування транспортного засобу у користуванні інших осіб, документом, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, є тимчасовий реєстраційний талон на транспортний засіб.

Матеріали справи не містять відомостей про передання позивачем належного останньому транспортного засобу, у користування іншій особі, зокрема третій особі або водію, який був присутній під час перевірки транспортного засобу (ні договору оренди, ні договору позички, ні тимчасового реєстраційного талону).

При цьому, транспортний засіб є спеціальним фургоном ізотермічним обладнаним холодильною установкою, а тому, у разі передачі його у користування іншим особам позивач мав передбачити його використання для перевезення вантажів та оформити вказану передачу належним чином.

Попри те, що положення п.6.3 Інструкції передбачають видачу тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб за зверненням користувача транспортного засобу, тобто не містять імперативної вказівки на отримання такого документа, передбачаючи подальше використання вантажного автомобіля власник транспортного засобу повинен був ужити всіх заходів для усунення можливих непорозумінь.

Судом встановлено, що позивач не надав жодних доказів передачі транспортного засобу іншим особам.

Більше того, з матеріалів справи вбачається, що під час перевірки 10.06.2025 водій транспортного засобу надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ» н.з. НОМЕР_1 , де власником зазначений позивач, інших документів, які б свідчили про те, що транспортний засіб використовується іншою особою у водія не було.

З огляду на обсяг наданих під час здійснення перевірки доказів, відповідно до яких власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , саме він і є суб`єктом відповідальності як перевізник у розумінні вищенаведених вимог Закону.

Аналогічна правова позиція викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2020 у справі №823/1199/17, а також зазначена у Постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 460/13113/23 від 20 травня 2024 року.

Наголошуємо, що інших документів з яких би можливим було встановити автомобільного перевізника відмінного від позивача надано не було ні під час проведення перевірки, ні на розгляд справи по акту.

Позивач (власник транспортного засобу) не надав відповідних документів (договорів) не здійснив відповідних дій, що б підтверджували б використання транспортного засобу на законних підставах, тобто не надано належних та допустимих доказів в підтвердження таких обставин. У даному випадку не було спростовано факт перевезення вантажу. Даний вантаж перевозився за відсутності документів визначених статтею 48 Закону 05.02.2024 6 № 2344-III, та належних допустимих документів, що б підтверджували б використання іншим суб`єктом (особою) транспортного засобу на законних підставах.

Суд звертає увагу, що під час проведення рейдової перевірки здійснювалася фіксація такої, матеріали відеофіксації підтверджують, що в даному випадку перевізником виступав позивач. Так, на Відео №1 на питання інспектора хто є перевізником водій відповідає - «Малий» (35 сек.) На Відео №1 на запитання про режим роботи водій відповідає: «з 8ї до 16ї» (2 хв.00 сек). З 8 хвилини Відео №1 вбачається, що відповідно видаткових накладних (10 шт) здійснюється перевезення морозива по магазинам. (для розпізнавання звукових ефектів відеоматеріалу необхідно встановити програвач VSPlayer за посиланням https://www.hikvision.com/en/support/tools/hitools/cl48d38819384ddd2e/). Вказане повністю спростовує доводи позовної заяви про те, що позивач не являється автомобільним перевізником, а вантажні перевезення 10.06.2025 здійснювалися водієм для власних потреб.

Враховуюче зазначене, суд вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з системного аналізу норм чинного законодавства та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування постанови №080873 від 29.07.2025 про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а доводи позивача та представлені ним докази не спростовують вказаних висновків суду.

Частиною першою статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач довів правомірність оскаржуваних дій та постанови, такі дії та рішення вчинені (прийняті) з дотриманням вимог частини другої статті 2 КАС України, у зв`язку із чим у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову судові витрати не підлягають відшкодуванню позивачу.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Тернопільській області, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 20 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 );

відповідач:

- Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Тролейбусна, 12,м. Тернопіль,Тернопільська обл., Тернопільський р-н,46027, код ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845).

- Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження/місце проживання: вул. Антоновича, 51,м. Київ,03150, код ЄДРПОУ 39816845).

Головуючий суддя Подлісна І.М.