Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №500/5307/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5307/25

28 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Грицюка Р.П., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, у якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , оформлену довідкою від 25 серпня 2025 року;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_7 щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у наданні відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем не було розглянуто заяву позивача від 12.08.2025 про надання відстрочки та проведено мобілізацію. До вказаної заяви, як зазначає позивач, ним наданий повний пакет документів, проте відповіді не отримав. Право на відстрочку підтверджується наявністю у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , другої групи інвалідності довічно, що підтверджується довідкою МСЕК серії ТЕР № 102960 та пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 . Також зазначає, що до заяви на відстрочку підготовлену у відповідності до додатку 4 Постанови № 560 було долучено заяву ОСОБА_2 за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням того, що для здійснення свого утримання обирає ОСОБА_1 .

23.08.2025 ОСОБА_1 затримано працівниками ІНФОРМАЦІЯ_9 та направлено на проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеню придатності до військової служби. 25.08.2025 ОСОБА_1 видано повістку №3741 з наказом з`явитись 25.08.2025 о 18:00 год для відправки у військову частину. Такі дії порушують його права, зокрема право на відстрочку, що і стало підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 15.09.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано строк, достатній для усунення недоліків позовної заяви, із зазначенням способу їх усунення. Недоліки позовної заяви усунуто позивачем у строк, встановлений судом.

Ухвалою суду від 01.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов.

Ухвалою суду від 15.10.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача адвоката Зачепіло З.Я. про збільшення розміру позовних вимог, ухвалено здійснювати розгляд справи №500/5307/25 із урахуванням такої заяви. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням поданої заяви про збільшення розміру позовних вимог) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали.

Ухвалою суду від 15.10.2025 клопотання представника позивача про залучення співвідповідача у справі №500/5307/25 задоволено. Залучено до участі у справі №500/5307/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії як співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_10 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ). У зв`язку із залученням співвідповідача судовий розгляд справи №500/5307/25 ухвалено проводити спочатку та за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Надано відповідачу ІНФОРМАЦІЯ_11 строк для подання відзиву на позов десять днів з дня вручення йому ухвали про залучення співвідповідача у справі.

До суду надійшов відзив від військової частини НОМЕР_1 , з якого слідує наступне.

Військова частина НОМЕР_1 позовні вимоги не визнає у повному обсязі, зазначає, що зобов`язання військової частини НОМЕР_5 скасувати наказ про зарахування у списки особового складу виходить за межі правовідносин між ІНФОРМАЦІЯ_12 та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації, яка є предметом розгляду в цій справі. Іншими словами, такий спосіб захисту порушеного права втручатиметься в інші правовідносини, які врегульовані іншими правовими нормами, і створюватиме ситуацію невиконуваності судового рішення.

До того ж факт неотримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не є підставою для звільнення позивача з військової служби відповідно до статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу”, яка визначає виключний перелік таких підстав. Таким чином, позовна вимога про визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 не відповідає суті порушеного права позивача, а задоволення цієї вимоги не призведе до поновлення такого права, а тому висновки суду про задоволення позовної вимоги у цій частині є помилковим.

Одночасно наголошує, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Ухвалою суду від 20.11.2025 залучено до участі у справі в якості співвідповідача військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_3 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) і Комісію з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_11 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ). Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_13 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ). Вирішено витребувати у ІНФОРМАЦІЯ_1 , військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_14 належним чином засвідчені копії:

- наказу про призов ОСОБА_1 по мобілізації та направлення для проходження військової служби;

- направлення на проходження медичного огляду ВЛК;

- довідки ВЛК про проходження медичного огляду ОСОБА_1 ;

- картки медичного огляду ОСОБА_1 військово-лікарською комісією;

- відомостей щодо взяття ОСОБА_1 на облік у ІНФОРМАЦІЯ_3 .

А також ухвалено витребувати у військової частини НОМЕР_1 належним чином засвідчену копію наказу про зарахування до списків особового складу військової частини ОСОБА_1 , у ІНФОРМАЦІЯ_15 , Комісії з розгляду питань щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_11 , ІНФОРМАЦІЯ_14 :

- копії заяв ОСОБА_1 про надання відстрочки, поданих у 2025 році, та доданих до неї документів;

- копії рішень і витягів із протоколів комісії про надання/відмову у наданні відстрочки від призову під час мобілізації ОСОБА_1 та документів, на підставі яких прийняті такі рішення у 2025 році.

Представником позивача подано відповідь на відзив в якому просить задовільнити позовні вимоги в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивач звернувся до відповідача із заявою встановленого зразка про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. До заяви додав копію заяви ОСОБА_2 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_2 , копію пенсійного посвідчення ОСОБА_2 , копію довідки про осіб зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_4 , копію свідоцтва про народження.

Заяву скеровано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_16 засобами поштового зв`язку листом з описом вкладення, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, інформацією про відправлення Укрпошти №4600313484647.

З матеріалів справи встановлено, що 14.08.2025 повідомленням №8789 за підписом голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_16 позивача інформовано, що за результатами розгляду його заяви протоколом від 13.08.2025 №151 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причиною відмови зазначено відсутність військово-облікового документа.

Довідкою ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_17 №2025-0825-1228-5013-0 від 25.08.2025 ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби.

Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_9 від 25.08.2025 №888 позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації, в особливий період до військової частини НОМЕР_1 .

Командиром військової частини НОМЕР_1 наказом від 25.08.2025 №245 позивача призначено на посаду та зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення.

Змістом спірних правовідносин є відповідність дій, рішень та наказів відповідачів критеріям правомірності, передбачених ч.2 ст.2 КАС України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено в Україні воєнний стан. В подальшому воєнний стан був неодноразово продовжений та триває на момент розгляду цієї справи.

Указом Президента України №65/2022 “Про загальну мобілізацію” від 24 лютого 2022 року, зі змінами, було оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.

Згідно з вказаним Указом, мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21 жовтня 1993 року №3543-XII (далі - Закон №3543-XII в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 3543-XII:

мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано;

особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.

Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 22 Закону № 3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 року № 2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Приписами ч.7 ст. 26 Закону №2232-XII встановлено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

При цьому, п. 3 ст. 24 Закону №2232-XII встановлено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Так, порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначається Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі також Положення).

Відповідно до п. 2 Положення громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. За призовом громадяни проходять: строкову військову службу; військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Згідно із абз. 2 п. 12 Положення право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах, за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначено статтею 22 Закону № 3543-XII.

Зокрема, приписами частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ встановлено, що громадяни України з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Згідно з частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов`язані військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту) (частина п`ята статті 22 Закону №3543-ХІІ).

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 (далі - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до положень пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно з пунктом 11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

При цьому, статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначено перелік осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки наділені повноваженнями щодо призову громадян на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період.

Матеріалами справи підтверджується те, що 11.08.2025 позивачем подано заяву про надання відстрочки на підставі абзацу 1 пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” з додатками. Повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_16 від 14.08.2025 відмовлено у наданні відстрочки з причини – відсутності військово-облікового документа. Тобто, розгляд заяви по суті звернення позивача, а саме з підстави того, що під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, не підлягають призову, не відбувся.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок № 560).

Відповідно до п. 56, 57 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов`язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.

Питання надання відстрочок від призову на військову службу під час мобілізації заброньованим на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, за підприємствами, установами і організаціями, а також посадовим (службовим) особам, зазначеним у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5, комісією не розглядаються.

У відповідності до положень п.58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

Відповідно до п. 60 Порядку № 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Орган державної влади, інший державний орган здійснює розгляд відповідного запиту протягом п`яти робочих днів з дати його отримання.

Підтвердження достовірності та/або перевірка відомостей, зазначених у заяві, здійснюються шляхом електронної інформаційної взаємодії Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів з іншими державними реєстрами або базами (банками) даних.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

У разі коли комісія надіслала відповідні запити до органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, строк розгляду заяви та документів, що підтверджують право військовозобов`язаного на відстрочку, не перевищує 15 календарних днів. У разі неотримання від органу державної влади, іншого державного органу відповіді на запит комісія не пізніше ніж на п`ятнадцятий день з дати реєстрації заяви приймає рішення на підставі поданих заявником документів. Про відсутність відповіді від органу державної влади, іншого державного органу на запит зазначається в протоколі.

Про прийняте комісією рішення заявникові повідомляється у спосіб, зазначений військовозобов`язаним у заяві про надання відстрочки, засобами телефонного, електронного або поштового зв`язку не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою згідно з додатком 6.

Про відмову у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляється письмово із зазначенням причини відмови за формою згідно з додатком 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Сукупний аналіз наведених норм права доводить, що заяви з питання надання відстрочки від призову на військову службу та додані до неї документи належать обов`язковому розгляду комісією протягом семи днів з дати надходження. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки та про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

Абзац 4 ч. 1 ст. 22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації) містить імперативний припис, відповідно до якого громадяни зобов`язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з підпунктом 8 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які є додатком 2 до Порядку, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України “Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів”, а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

За змістом п.13 ч.1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Пунктом 2 Порядку №560 передбачено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).

За приписами абзацу другого п.6 Порядку №560 призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

У силу положень абзацу першого пункту 63 Порядку №560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіональних органів СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів) із заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби, крім тих, що були раніше визнані обмежено придатними або тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров`я на строк від шести до 12 місяців відповідно до висновку військово-лікарської комісії, у разі закінчення строку дії довідки (постанови) військово-лікарської комісії, за винятком тих, які визнані в установленому порядку особами з інвалідністю.

Наведені норми, у розрізі спірних правовідносин, вказують на те, що під час проведення мобілізації подана заява на відстрочку від призову на військову службу, повинна бути розглянута по суті до документального призову на військову службу під час мобілізації.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач, надіславши особисто поштовим зв`язком заяву та документи для вирішення питання про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, дотримався процедури особистого їх подання (направлення).

Заява позивача, підлягала до розгляду по суті порушеного у ній питання (клопотання).

Отримавши таку заяву з додатками, Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 , до компетенції якої належить вирішення питання щодо надання відстрочки, повинна прийняти відповідне рішення за наслідком її розгляду по суті щодо надання відстрочки або відмови у наданні відстрочки з підстави зазначеної у заяві позивача.

За обставин цієї справи Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 заяву позивача по суті звернення не розглядала.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем військово-облікового документа суд зазначає, що прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю. Вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови прийняття обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб`єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень “суб`єктивізує” акт державного органу та не дає змогу суду встановити дійсні підстави та причини, за яких цей орган прийшов саме до таких висновків, надати їм правову оцінку та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність прийнятого рішення.

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним “маркером” того, як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Як вже зазначалося судом, згідно частини 7 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до пункту 60 Порядку 560 Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

Отже, суд зазначає, що у разі наявності сумніву щодо достовірності поданих особою до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації документів (додатків), комісія наділена повноваженнями звертатися із запитами до відповідних органів для підтвердження чи спростування відповідної інформації, а відмова у розгляді такої заяви із підстав не надання військово-облікового документа свідчить про надмірний формалізм, адже такий недолік не перешкоджав розгляду заяви позивача із урахуванням повноважень відповідача здійнювати перевірку шляхом скерування відповідних запитів до компетентних органів. Крім того, суд зазначає, що відповідач не надав можливості виправити такі недоліки заявнику шляхом надання документів, яких було недостатньо відповідачу для розгляду заяви, порушуючи принцип пропорційності між процесуальними вимогами та гарантованим законом правом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку щодо належного розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

У свою чергу, відсутність належним чином мотивованого рішення щодо відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та аналізу доданих документів до заяви про надання відстрочки та свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Відтак, відповідач не здійснив належної оцінки заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу по суті та не розглянув належним чином усі додані до заяви документи. Тому, суд дійшов висновку, що підстави відмови в оформленні відстрочки позивачу є необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам законодавства, що свідчить про протиправність рішення відповідача щодо відмови у наданні відстрочки від призову на військову службу, оформленого протоколом комісії №151 від 13 серпня 2025 року, відтак таке підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом справ.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 КАС України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішення.

Отже, вищевказана позовна вимога щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому не підлягає задоволенню.

Окрім того, суд укотре зазначає, що відповідачем рішення по суті заяви позивача не приймалося і аналіз наведеним у заяві обставинам не надавався, а відтак, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача - Комісію з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_11 повторно розглянути заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” із урахуванням висновків суду.

Суд за результатами розгляду цієї справи не встановив обставин порушення прав позивача відповідачем - ІНФОРМАЦІЯ_10 , адже спірна заява позивача від 12.08.2025 цьому відповідачу не була адресована, ним не розглядалася і будь-яких рішень за такою завою не приймалося, а отже суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Щодо вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_18 суд висновує таке.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800 (далі Положення №402).

Підпунктом 1.1. пункту 1 розділу І Положення №402 у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. За змістом пункту 1.3 глави 1 розділу І Положення №402 основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема : добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я. Згідно з підпунктом 2.8.4 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402 на ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян.

За визначенням пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза - це медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом та інших категорій осіб, передбачених цією нормою.

Відповідно до пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний та воєнний час.

Підпунктом 3.1 глави 3 розділу II Положення №402 передбачено, що медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації (пункт 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення №402).

Згідно з п. 3.5 глави 3 розділу ІІ Положення №402 військовозобов`язаний під час проведення медичного огляду зобов`язаний надати членам ВЛК ТЦК та СП медичну карту амбулаторного хворого за формою N 025/о, затвердженою наказом МОЗ України від 14.02.2012 № 110 "Про затвердження форм первинної облікової документації та Інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974 (далі - форма № 025/о), виписки з медичної документації щодо перенесених захворювань, отриманих травм, поранень тощо, якщо така інформація відсутня в ЕСОЗ.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 25.08.2025 військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_17 проведений медичний огляд ОСОБА_1 , за результатами якого складена довідка ВЛК №2025-0825-1228-5013-0.

У довідці відображений діагноз та постанова ВЛК про придатність до військової служби. Згідно з висновком ВЛК на підставі статей 39в, 23в графи ІІ розкладу хвороб позивач визнаний придатним до військової служби.

Зі змісту позову встановлено, що позивач не погоджується з об`єктивністю та повнотою проведених ВЛК досліджень, оскільки під час проходження військово-лікарської комісії, на його думку, не були взяті до уваги наявні у нього захворювання та патологічні стани, не проведено рентгенологічне обстеження, не відібрані аналізи.

Водночас, судом не встановлені належні і допустимі докази очевидної необ`єктивності або недостовірності наданих лікарями висновків про стан здоров`я та діагнози позивача, які б прямо вбачались з наявних у справі документів.

Крім того, повноваження щодо фактичного аналізу та оцінки медичних документів з метою визначення стану здоров`я, наявності або відсутності певного діагнозу та придатності (непридатності) особи до військової служби за результатами медичного обстеження, покладені на військово-лікарську комісію, а не на суд.

Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі № 806/526/16 зазначив, що у межах адміністративного процесу суд не повинен надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Отже, судовий контроль за ВЛК обмежується перевіркою законності процедури. Суд не має права вирішувати медичні питання, ставити під сумнів діагнози, або надавати власну оцінку стану здоров`я, оскільки не є медичною установою. Оскарження діагнозу або ступеня придатності до військової служби відбувається шляхом звернення до вищої ВЛК (зокрема до Центральної військово-лікарської комісії) а не до суду.

Згідно з пунктами 3.1 - 3.4 Розділу I Положення №402 вимоги до звернення військовослужбовців та інших осіб, указаних у пункті 1.2 глави 1 розділу I цього Положення, їх права, порядок та строки розгляду пропозицій, заяв та скарг, а також обов`язки штатних ВЛК щодо розгляду звернень регулюються Законом України "Про звернення громадян", Інструкцією про організацію розгляду звернень та проведення особистого прийому громадян у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 28 грудня 2016 №735. Скарги до штатних ВЛК подаються в строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".

Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16.11.2016 №608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення". Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я.

Судом встановлено, що належні і очевидні докази порушення відповідачем процедури проведення огляду ВЛК у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до п. 2.1 глави 2 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення №402 встановлено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.

Згідно з п. 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 центральна військово-лікарська комісія є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України. Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК. ЦВЛК має право, зокрема, розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК) Збройних Сил України. Згідно з пунктом 2.5 глави 2 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ВЛК ТЦК та СП; ВЛК розвідувального органу Міністерства оборони України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності.

Відповідно до підпункту 2.8.1 пункту 2.8 глави 2 розділу І Положення №402 ВЛК ТЦК та СП створюється у районному (міському) ТЦК та СП.

Пунктом 3.3 глави 3 розділу І Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення».

У пункті 3.4 глави 3 розділу І Положення №402 передбачено, що за наслідками розгляду звернень, скарг щодо перегляду (відміни, скасування) постанов ВЛК штатна ВЛК: переглядає оскаржувану постанову ВЛК; приймає рішення про направлення на контрольне обстеження або контрольний медичний огляд ВЛК; повертає звернення заявнику з відповідним роз`ясненням у випадку визнання звернення необґрунтованим. У разі якщо штатна ВЛК визнає обґрунтованою постанову позаштатної ВЛК або дійде до висновку про відсутність підстав для направлення заявника на повторний (контрольний) медичний огляд ВЛК, штатна ВЛК надає заявнику відповідне роз`яснення, оформлене листом.

З аналізу наведених норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І Положення № 402, з метою визначення придатності за станом здоров`я до військової служби військовослужбовців та установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.

При цьому до штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Водночас постанови регіональних ВЛК (обласна ВЛК/ВЛК госпіталю/гарнізону) можуть бути оскаржені до Центральної ВЛК або до суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 16.04.2025 у справі №160/31586/23.

Отже, судом встановлено, що у справі відсутні належні докази оскарження позивачем рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_17 до вищестоящої ВЛК, яка б могла здійснити професійну оцінку та перевірку висновків районної ВЛК на предмет їх правильності та достовірності.

Одним із доводів протиправності спірної довідки ВЛК позивач зазначає порушення вимог закону ІНФОРМАЦІЯ_12 під час взяття позивача на облік, однак протиправність таких дій у межах цієї справи не оскаржує, а відтак це не є предметом судового оскарження.

Разом з тим, з цього приводу суд зазначає, що пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Враховуючи наведене вище, сама по собі подія призову на військову службу під час мобілізації в особливий період позивача ІНФОРМАЦІЯ_12 , який перебував на загальному обліку військовозобов`язаних в ІНФОРМАЦІЯ_19 , не є підставою для визнання довідки ВЛК та наказу в частині призову та направлення позивача для проходження військової служби протиправними, оскільки вищенаведені приписи чинного законодавства прямо передбачають можливість призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку із постановленням на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов, перед призовом на військову службу.

Відтак, здійснення призову позивача на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_12 не за місцем перебування на військовому обліку, та постановлення на військовий облік в ІНФОРМАЦІЯ_17 узгоджується з вимогами чинного законодавства, а відповідні посилання позивача щодо протиправності таких дій відповідача є необґрунтованими.

Отже, суд вважає, що позовна вимога щодо визнання протиправною і скасування довідки ВЛК не підлягає до задоволення, оскільки наведені спірні дії і рішення як самостійно, так і у сукупності з іншими позовними вимогами не порушують прав позивача, оскільки у цій справі оспорюються дії відповідача щодо проведення мобілізації за наявності права на відстрочку.

Щодо позовних вимог про скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства оборони України 15 вересня 2022 року №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України (далі також Інструкція №280), яка передбачає організацію і порядок обліку військовослужбовців та працівників (далі - особовий склад) в органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі - військовий навчальний заклад), установах та організаціях Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), органі управління Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба), бригадах, полках, окремих батальйонах, підрозділах охорони, органах забезпечення, навчальному центрі, закладах, підприємствах та установах, що входять до складу Держспецтрансслужби.

Зокрема, Інструкцією №280 передбачено порядок видання, обліку, зберігання, розсилки наказів по особовому складу та витягів із них.

Організація обліку особового складу покладається:

в органах військового управління та органі управління Держспецтрансслужби, з`єднаннях, військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях - на начальників штабів, а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів (керівників) органів військового управління та органу управління Держспецтрансслужби, з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій;

у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки - на керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки;

у службах персоналу - на керівників служб персоналу;

у кадрових центрах - на керівників кадрових центрів;

на кораблях (суднах) - на старших помічників (помічників) командирів кораблів (суден), а там, де вони штатом не передбачені,- на командирів кораблів (суден);

у підрозділах військових частин - на командирів цих підрозділів.

Пунктом 1 розділу 10 Інструкції №280 визначено, що накази по особовому складу є основними документами, які встановлюють, змінюють або припиняють правові відносини військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу. Вони видаються посадовими особами, яким Положенням надано право присвоєння, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення (поновлення) контракту та військової служби тощо на підставі відповідних документів, установлених Міноборони.

При цьому, проєкти наказів по особовому складу перед поданням їх на підпис відповідному командиру (керівнику), повинні бути перевірені (вичитані) виконавцем, зазначені в пунктах наказу облікові дані військовослужбовців або працівників уважно звірені з наявними документами персонального обліку, посади - зі штатом, штатним розписом. Про відсутність помилок у проєкті наказу та відповідність його пунктів законодавству на звороті останнього аркуша наказу виконавець та безпосередній керівник служби персоналу (або посадова особа, на яку покладено завдання роботи з персоналом, де штатом не передбачено відповідної служби або окремої штатної посади), засвідчують своїми підписами (п.19 Інструкції №280).

У разі проведення перевірки проєкту наказу по особовому складу іншими посадовими особами вони також ставлять свої підписи. Зразок звороту останнього аркуша наказу по особовому складу наведено в додатку 52 до цієї Інструкції.

Кожний проєкт наказу по особовому складу обов`язково подається на юридичну експертизу до відповідної юридичної служби або посадової особи, на яку покладено завдання з проведення правової роботи. Віза посадової особи, яка проводила юридичну експертизу, проставляється на звороті кожного аркуша першого примірника наказу по особовому складу (п.20 Інструкції №280).

Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 (далі Інструкція №170) визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Відповідно до п.1.5 Інструкції №170 для встановлення, зміни, призупинення, або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу, у Генеральному штабі Збройних Сил України, Командуванні об`єднаних сил Збройних Сил України, видах Збройних Сил України, окремих родах сил Збройних Сил України, окремих родах військ Збройних Сил України, органах військового управління, з`єднаннях, військових частинах, вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах, організаціях, (далі - військові частини), оформляються: подання (додаток 1), рішення колегіальних органів, утворених і діючих відповідно до законодавчих актів і актів Міністерства оборони України, Резерв кандидатів для просування по службі (додаток 2), План переміщення військовослужбовців на посади номенклатури посад (далі - План переміщення на посади) (додаток 16) на військовослужбовців крім тих, які проходять строкову військову службу, зокрема щодо звільнення з військової служби.

Щодо обраного способу захисту порушених прав - зобов`язання військової частини НОМЕР_1 виключити позивача зі списків особового складу, суд зазначає.

У силу положень конституційного розподілу влад, який закріплено у ст.6 Конституції України та змісту повноважень, передбачених ч.2 ст.2 КАС України, повноваження суду обмежуються надання правової оцінки діям, бездіяльності та рішенням відповідачів.

Підстави звільнення з військової служби передбачені положеннями ст.26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25 березня 1992 року № 2232-XII з наступними змінами та доповненнями.

Саме військова частина НОМЕР_1 у відповідності до вимог чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями розглядати питання наявності підстав для звільнення позивача, а суд, згідно наданих законодавством, повноважень надавати правову оцінку таким діям, рішенням чи бездіяльності.

З урахуванням того, що перед військовою частиною НОМЕР_1 не ставилось питання щодо звільнення позивача з військової служби, розгляд якого залежить від волевиявлення останнього, ним не приймалось жодних рішень та не вчинялось бездіяльності щодо розгляду цього питання, суд уважає вимоги про зобов`язання виключити позивача зі списків особового складу заявленими передчасно. Відтак, у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Подібний підхід застосовано Восьмим апеляційним адміністративним судом у постанові від 28.11.2025 за результатами розгляду справи № 380/18346/24.

Окрім того, суд зазначає, що відновлення порушеного права повинно відбуватися в межах спірних правовідносин, відповідно, за участю їхніх учасників. Водночас зобов`язання військової частини фактично звільнити позивача з військової служби виходить за межі правовідносин між військовою частиною та позивачем щодо порядку його призову на військову службу під час мобілізації.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 зазначено про те, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу.

Вимоги позивача щодо зобов`язання виключити його із списків особового складу військової частини не відповідають суті порушеного права останнього щодо неналежного розгляду заяви про надання відстрочки та суперечить наведеному вище.

Відтак, вимоги позивача про зобов`язання виключити із списків особового складу військової частини є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Аналогічний підхід застосовано Другим апеляційним адміністративним судом у справі №520/3368/25, викладаючи відповідну правову позицію у постанові від 29.12.2025.

При цьому, передчасність звернення з позовними вимогами не заперечує того, що спосіб захисту порушеного права має бути ефективним.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги слід задовольнити шляхом визнання протиправним та скасування рішення Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленої протоколом №151 від 13.08.2025 (повідомлення від 14.08.2025 №8789), та зобовязання розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від 11.08.2025, з урахуванням висновків суду викладених у даному рішенні.

В іншій частині у задоволенні позову належить відмовити.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частини другої статті 2 КАС критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Відповідно до частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Пунктом 11 Положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Пунктом 60 Порядку №560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у даному випадку має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації. У спірному випадку ні ІНФОРМАЦІЯ_7 , ні його Комісія взагалі не розглядали заяву позивача по суті звернення, не надавали жодної правової оцінки документам заявника та підставам для надання відстрочки, тому суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідачів прийняти відповідне рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Адміністративний суд, перевіряючи правомірність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 815/7245/16, від 20 жовтня 2022 року у справі №420/8190/21.

Під дискреційними повноваженнями розуміють такі повноваження, які надають певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Відповідно до п.4 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому, згідно з ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 ст. 245 КАС України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами вказаної норми у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Таким чином, зобов`язання судовим рішенням суб`єкта владних повноважень до вчинення конкретних дій (прийняття конкретних рішень) можливе, за загальним правилом, лише за умови почергового встановлення судом двох обставин: позивач на момент звернення до відповідного суб`єкта владних повноважень забезпечив виконання всіх без винятку вимог закону для отримання конкретного рішення; зобов`язання суб`єкта владних повноважень розглянути повторно звернення позивача з урахуванням висновків суду є недоцільним (об`єктивно встановлено безальтернативність рішення суб`єкта владних повноважень, яке може бути прийняте за встановлених судом обставин у конкретній справі).

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

Суд зазначає, що за результатами розгляду вказаної заяви позивача не прийнято відповідного рішення та не оформлено для позивача відстрочки від призову під час мобілізації або обґрунтованої відмови в її наданні.

Отже, у цих правовідносинах суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття обґрунтованого та по суті звернення рішення за результатами розгляду звернень військовозобов`язаних, що входить до його виключної компетенції.

З огляду на викладене, суд зауважує, що Комісія при ІНФОРМАЦІЯ_4 , як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинна була прийняти рішення внаслідок розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або мотивовану відмову в наданні відстрочки від призову із зазначенням причин неврахування тих чи інших доказів.

Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ч.2 ст.9 та п.10 ч.2 ст.245 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог, оскільки уважає, що належним способом відновлення порушеного права позивача у спірних правовідносинах є зобов`язання Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 повторно розглянути заяву позивача від 12.08.2025 разом із поданими до неї документами про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти рішення із урахуванням висновків суду, викладених в судовому рішенні.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права.

Так, у рішенні від 10 лютого 2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01 липня 2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27 вересня 2001).

Що стосується судових витрат, у відповідності до вимог ст.139 КАС України такі належить присудити на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог з ІНФОРМАЦІЯ_16 , оскільки саме Комісією при ІНФОРМАЦІЯ_19 допущено первинне порушення вимог чинного законодавства.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань надання військозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформленої протоколом №151 від 13.08.2025 (повідомлення від 14.08.2025 №8789).

Зобов`язати Комісію з питань надання військозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації від 11.08.2025 (вх. № Г-8792 від 13.08.2025) із урахуванням висновків суду викладених у цьому рішенні.

В іншій частині позовних вимог у їх задоволенні відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_16 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подання позовної заяви у цій справі на суму 605 грн. 60 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_5 РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_20 (місцезнаходження: АДРЕСА_6 код ЄДРПОУ НОМЕР_7 );

- Військова частина НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_8 ;

- ІНФОРМАЦІЯ_10 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

- Комісія з питань надання військозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ;

- Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_6 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ;

третя особа:

- ІНФОРМАЦІЯ_5 (місцезнаходження: АДРЕСА_8 код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) .

Головуючий суддя Грицюк Р.П.