Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №400/8393/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 р. № 400/8393/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , , АДРЕСА_1

до відповідачаІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ,

провизнання протиправним та скасування наказу від 13.01.2025 року № 32 в частині; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту – Позивач) звернувся з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту – Відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_2 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі по тексту – Відповідач 2) з вимогами про:

- визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 13 січня 2025 року № 32 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини номер НОМЕР_1 ;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 .

Позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що не зважаючи на наявність у нього дитини з інвалідністю до 18 років та діючої на момент мобілізації довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 22 січня 2025 року за № 4510 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 6 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк до 07.02.2025 р., Позивача було призвано на військову службу за мобілізацією та направлено в НОМЕР_2 навчальний центр ТРО військової частини НОМЕР_1 . У зв`язку з порушенням права на відстрочку, Позивач вважає, що наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) від 13 січня 2025 року № 32 в частині призову та направлення його для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.08.2025 р. позовну заяву залишено без руху.

Недоліки позовної заяви Позивач усунув своєчасно і належним чином.

Ухвалою від 19.08.2025 р. суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі не скористалися, позовних вимог не заперечили, про наявність перешкод для підготовки відзиву суд не повідомили. Оскільки відповідачі у спірних правовідносинах є суб`єктами владних повноважень, то суд на підставі ч. 4 ст. 159 КАС України кваліфікує неподання ними відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 є громадянином України, перебуваю на обліку як військовозобов`язаний у званні солдат за спеціальністю механік радіорелейного та тропосферного зв`язку, ВОС 460256 у 1 відділі ІНФОРМАЦІЯ_1 (с-ще Березанка Миколаївська область).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 04.06.2025 р., Позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Миколаївської районної військової адміністрації як одержувач державної соціальної допомоги на дитину з інвалідністю до 18 років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно медичного висновку №28 про дитину-інваліда до 18 років від 24.10.2022 р., дочка Позивача – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , хворіє на цукровий діабет 1 типу. Вказаний висновок дійсний до 10.12.2030 р.

Відповідно до Довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22 січня 2025 року за № 4510 Позивачу було надано відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину, хвору на цукровий діабет 1 типу на строк до 07 лютого 2025 року.

11.01.2025 р. Позивач був затриманий працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_4 ) та через деякий, час після проходження ВЛК, його було направлено в НОМЕР_2 навчальний центр ТРО військової частини НОМЕР_1 .

13.01.2025 р. начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 (з основної діяльності) прийняв наказ № 32 Про призов на військову службу за мобілізацією, відповідно до п. 4.2 якого рядового ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби на військову службу за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 з 13.01.2025 р.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 29.01.2025 р. № 82 підтверджується, що Позивач перебуваю на військовій службі за мобілізацією у Відповідача 2 з 13 січня 2025 року по теперішній час.

У зв`язку з порушенням права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та вважаючи наказ від 13.01.2025 р. № 32 в частині призову та направлення Позивача для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з наступного:

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Також Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 оголошено загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався. Станом на дату розгляду справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ Про військовий обов`язок і військову службу (далі - Закон № 2232-ХІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Відповідно до частини п`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом. Частина дев`ята статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначає такі категорії громадяни України щодо військового обов`язку: - допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; - призовники - особи, приписані до призовних дільниць; - військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; - військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; - резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом (частина друга статті 2 Закону №2232-ХІІ).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ, початком проходження військової служби для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону № 2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює Закон України від 21.10.1993 №3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-ХІІ, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

За визначенням ст. 1 Закону №3543-ХІІ, комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ визначені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, пунктом 6 частини 1 статті 23 Закону №3543-ХІІ передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (надалі по тексту також - Положення №154, чинне на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Відповідно до пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - Порядок № 560, чинний на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 56 Порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Згідно з п. 57 Порядку № 560 для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

За правилами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

Як встановлено судом, відповідно до пункту 60 Порядку №560, Відповідачем 1 видано Позивачу Довідку від 22.01.2025 року за № 4510 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 6 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, яка виховує дитину, хвору на цукровий діабет 1 типу на строк до 07 лютого 2025 року. Довідка відповідає формі, визначеної у додатку 6 Порядку №560.

Рішення про скасування наданої Позивачу відстрочки (до 07.02.2025 року) Відповідачем 1 не приймалося, доказів зворотнього ІНФОРМАЦІЯ_2 суду не надано.

Отже, станом на 11-13 січня 2025 року (день затримання Позивача працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 та день прийняття наказу № 32 Про призов на військову службу за мобілізацією) ОСОБА_1 не підлягав призову на військову службу за мобілізацією на підставі чітких та однозначних норм пункту 6 частини 1 статті 23 Закону №3545-ХІІ, як особа яка виховує дитину, хвору на цукровий діабет 1 типу, і якому у встановленому порядку надано відстрочку від призову.

З огляду на встановлені вище обставини, наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 13 січня 2025 року № 32 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини номер НОМЕР_1 є очевидно протиправним.

Суд враховує, що право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень належить особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої цей акт безпосередньо стосується. Це положення кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах. Подібний правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06 жовтня 2021 року у справі №9901/26/21, від 03 листопада 2021 року у справі №9901/226/21, від 02 лютого 2022 року у справі № 9901/256/21, від 16 березня 2023 року у справі № 9901/494/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 990/152/22, від 14 вересня 2023 року у справі №990/73/23.

Отже, у разі видання суб`єктом владних повноважень наказу про призов позивача на військову службу за мобілізацією, враховуючи очевидну протиправність видання такого наказу з огляду оформлення позивачу відстрочки від призову на військову службу, має право на доступ до суду та на ефективний засіб захисту своїх законних інтересів.

Таким чином, скасування оскаржуваного наказу є належним способом судового захисту, тому наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) від 13 січня 2025 року № 32 в частині призову та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини номер НОМЕР_1 слід скасувати як протиправний.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Відповідача-2 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби та виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 Позивача, суд зазначає наступне.

З аналізу вищенаведеної нормативної регламентації та матеріалів адміністративної справи вбачається, що з дня відправлення Позивача до військової частини НОМЕР_1 Позивач проходить військову службу та набув правового статусу «військовослужбовець».

Згідно з абз. 2 п. 225 Положення «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/200 (далі - Положення № 1153/2008), звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону № 2232-ХІІ у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.

Пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:

підстави звільнення з військової служби;

думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;

районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Підпунктом 1 частини 4 ст. 26 Закону № 2232-XII визначені підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, серед яких:

а) у строки, визначені Указом Президента України (у строки, визначені рішенням Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України, - для військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період);

б) за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби, за винятком випадків, визначених положеннями про проходження громадянами України військової служби;

в) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;

г) через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

д) у зв`язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

е) у зв`язку із звільненням з полону (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу та/або проти них не порушено кримінальне провадження, передбачене законами України);

є) у зв`язку з обранням народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);

ж) у зв`язку із призначенням (обранням) на посаду судді, судді Конституційного Суду України, члена Вищої ради правосуддя, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, керівника служби дисциплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя, його заступника, дисциплінарного інспектора Вищої ради правосуддя.

За пп. 9 п. 3 ч. 12. ст. 26 Закону № 2232-XII, під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин, зокрема з підстави виховання військовослужбовцем дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров`я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, але якій не встановлено інвалідність, за умови що такі особи не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати;

Визначати наявність чи відсутність у військовозобов`язаного права на звільнення з військової служби з підстав, визначених підпунктом "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII є повноваженням саме військової частини, а повноваження суду обмежуються наданням оцінки таким діям/рішенням в межах здійснення судового контролю, у разі надходження позову з таким предметом спору.

Суд зауважує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів звернення Позивача до військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби з огляду на виховання дитини, хворої на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), а тому не вбачає правових підстав для судового зобов`язання військової частини звільнити від проходження військової служби та виключити Позивача зі списків особового складу як військовослужбовця з військової служби під час воєнного стану, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 1211,20 грн, відтак стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача 1 підлягає 605,60 грн.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 – задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (з основної діяльності) ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) від 13 січня 2025 року № 32 в частині призову та направлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) для проходження військової служби за мобілізацією до військової частини номер НОМЕР_1 .

4. В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_4 ) судовий збір у сумі 605,60 грн. (шістсот п`ять грн 60 коп.) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 29.01.2026.

Суддя Н.В. Лісовська