Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №200/3092/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Справа№200/3092/25

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Представник ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) в інтересах ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) звернувся через підсистему “Електронний суд” до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 ) (з урахуванням заміни відповідача) про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 09.12.2017 по 28.02.2018 включно; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 09.12.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року у сумі 11677,22 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 17.11.2024 включно; зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4089,91 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 17.11.2024 включно у загальній сумі 329 510,41 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення за період з 18.11.2024 по 27.01.2025 включно; зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення 4089,91 грн в місяць за період з 18.11.2024 по 27.01.2025 включно у загальній сумі 9424,38 грн відповідно до норм абзаців 4, 6 пункту 5 “Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що у період з 09.12.2017 по 17.11.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , а у період з 18.11.2024 по 27.01.2025 у Військовій частині НОМЕР_2 . Наказом від 27.01.2025 року №28 позивача звільнено з військової служби через сімейні обставини. Позивач вважає, що виплата грошового забезпечення за період проходження служби здійснена не у повному розмірі, а саме не здійснена виплата індексації.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.05.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 замінено первісного відповідача – Військову частину НОМЕР_7 на належного - Військову частину НОМЕР_2 .

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22.05.2025 зупинено провадження в адміністративній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 200/3093/25.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 по справі №200/3093/25, з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025: визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 року по 18.07.2022 року, грошової допомоги для оздоровлення за період 2020 рік - 18.07.2022 без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, на 01.01.2021 року, на 01.01.2022 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 30.01.2020 року по 18.07.2022, грошової допомоги для оздоровлення за період 2020 рік - 18.07.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік” станом на 01.01.2020 року - 2102 гривні 00 копійок, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” станом на 01.01.2021 року - 2270 гривень 00 копійок, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” станом на 01.01.2022 року - 2481 гривня 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44; визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 18.11.2024 року по 27.01.2025 року, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій без врахування розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2024 року, на 01.01.2025 року у відповідні роки на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов`язано військову частину НОМЕР_2 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат за період з 18.11.2024 року по 27.01.2025 року, одноразової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, грошової компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установлений законом станом на 01 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” станом на 01.01.2024 року - 3028 гривень 00 копійок, Законом України “Про Державний бюджет України на 2025 рік” станом на 01.01.2025 року - 3028 гривень 00 копійок на відповідний тарифний коефіцієнт відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” № 704 від 30.08.2017 року та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2026 поновлено провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07.01.2026 у відповідачів витребувано довідку про нараховане позивачу грошове забезпечення з урахуванням рішення по справі № 200/3093/25.

На виконання ухвали суду від 07.01.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 надано перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 згідно рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2025 №200/3093/25.

Відповідач 1 - Військова частина НОМЕР_1 надала письмовий відзив щодо незгоди з позовними вимогами.

Щодо строків звернення до суду за період з 01.08.2022 по 20.05.2023 відповідачем зазначено, що на момент виключення позивача зі списків особового складу, 17.11.2024, діяла редакція частини другої статті 233 КЗпП України, яка обмежувала строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці тримісячним строком.

Проте, упродовж 2017-2024 років позивач жодного разу не звертався до відповідача із

заявами про роз`яснення та/чи перерахунок індексації його грошового забезпечення.

З урахуванням викладеного, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на грошове забезпечення, в той момент, коли його не отримав в повному обсязі, як він вважає, у період з 09.12.2017 по 17.11.2024, не в повному обсязі. Отже позивач звернувся до суду поза межами встановленого строку.

Щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , відповідач зазначив, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року101 відсоток).

У спірному періоді повноваження державних органів щодо визначення місяця підвищення тарифних ставок (окладів) для цілей застосування Порядку № 1078 (із змінами, внесеними Постановою № 1013) не були дискреційними, оскільки нормами означеного Порядку установлено лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки відповідної установи галузі бюджетної сфери проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого у розмірі 103 відсотки.

З зазначених причин просить відмовити у позовних вимогах.

Відповідач 2 - Військова частина НОМЕР_2 звернулася до суду з відзивом, в якому просила застосувати до вимог позивача строки позовної давності.

Стосовно нарахування та виплатити на користь позивача індексації-різниці грошового забезпечення 4089 гривень 91 копійка в місяць за період з 18.11.2024 року по 27.01.2025 року включно у загальній сумі 9424 гривні 38 копійок відповідач зазначив, що доводи позивача про те, що існування законом визначеного обов`язку щодо нарахування та виплати «фіксованої суми індексації» та, відповідно, врахованого на підставі вказаної «фіксованої суми індексації» - «індексації-різниці», не передбачені жодною нормою закону, а тому є незаконними.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

ОСОБА_1 є громадянином України, про що свідчить ІD-паспорт № НОМЕР_8 .

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач проходив військову службу у Збройних Силах України, а саме: з 09.12.2017 року по 17.11.2024 року у Військовій частині НОМЕР_1 , з 18.11.2024 року по 27.01.2025 року у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2017 року № 286 позивача згідно контракту було зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення вказаної частини з 09.12.2017 року.

Згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 17.11.2024 року № 306 позивача було виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення вказаної частини з 17.11.2024 року у зв`язку з вибуттям до військової частини НОМЕР_2 .

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 27.01.2025 року №28 позивача з 27.01.2025 року звільнено з військової служби через сімейні обставини.

Зазначене також підтверджується військовим квитком позивача серії НОМЕР_9 .

01.03.2025 року позивачем направлено заяву до відповідача 1 із проханням надати інформацію про виплачену індексацію грошового забезпечення у період проходження військової служби.

У відповідь на заяву відповідачем 1 надано лист від 24.04.2025 року №1087 яким повідомлено позивача, що у період з 09.12.2017 року по 28.02.2018 року індексація грошового забезпечення позивачу не виплачувалась.

При цьому, позивач вважає, що йому належна індексація грошового забезпечення за період з 09.12.2017 року по 28.02.2018 року із застосуванням базового місяця січень 2008 року, відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення”, а сума заборгованості за даний період складає 11677,22 грн.

За період з 01.03.2018 року по 17.11.2024 року позивачу виплачена тільки поточна індексація грошового забезпечення, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Позивачем не оскаржується порядок розрахунку поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.11.2024 року, яка склалась внаслідок перевищення порогу для проведення індексації в 103%.

Проте відповідачем в порушення норм абзаців 4, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 17.11.2024 року у фіксованій величині 4089,91 грн. у сумі: (80 місяців х 4089,91 грн.) + 2317,61 (за 17 днів листопада 2024 року) = 329 510,41 грн.

Крім того, позивач зазначає, що Військовою частиною НОМЕР_2 в порушення абзацу 6 пункту 5 Порядку №1078 не виплачено на користь позивача індексацію-різницю грошового забезпечення за період з 18.11.2024 року по 27.01.2025 року у фіксованій величині 4089,91 гривень в місяць у загальній сумі: 1772,29 грн (за 13 днів листопада 2024 року) + 4089,91 грн + 3562,18 грн (за 27 днів січня 2025 року) = 9424,38 грн.

З зазначених підстав позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язана із захистом Вітчизни. У зв`язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.

Так, частинами 1-4 статті 9 Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011-XII) встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Абзацом другим частини 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 №1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі Закон №1282-ХІІ).

Статтею 2 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (в редакції до 01.01.2016 року в розмірі 101 відсоток).

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінет Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 “Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення” індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців.

Відповідно до пункту 1.1 Порядку №1078 індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. До 01.01.2016 року поріг індексації встановлювався в розмірі 101 відсоток (внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2016 рок №77).

Пунктом 5 Порядку №1078 (редакції від 15.12.2015 року, вступив в дію з 01 грудня 2015 року) визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Також пунктом 5 Порядку № 1078 в редакції від 15.12.15 року встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок (посадових окладів) (далі – базовий місяць). Відповідно до абзацу 2 пункту 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок.

Пунктом 10-2 Порядку №1078 в редакції від 15.12.2015 року встановлено: “Для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник”.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка набрала чинності 01 січня 2008 року. затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.

Тобто січень 2008 року є місяцем підвищенням посадових окладів, а тому відповідно до Порядку №1078 січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

Разом з цим відповідно до правової позиції Верховного Суду при розгляді справи судом має бути встановлена сума індексації грошового забезпечення належна до виплати позивачу.

Порушення норм матеріального права щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по дату виключення зі списків особового складу.

01 березня 2018 року вступила в дію постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Порядок №704), якою було підвищено посадові оклади військовослужбовцям.

Відповідачем здійснено обчислення індексу споживчих цін з 01 березня 2018 року та визначено величину приросту індексу споживчих цін, яка розраховується наростаючим підсумком, що врегульовано абзацами 1, 2 пункту 5 Порядку №1078 та не є спірним між сторонами.

В період з 01 березня 2018 року позивачем не оскаржується розрахунок величини приросту індексу споживчих цін. Виплата «поточної» індексації грошового забезпечення розпочата з листопада 2018 року (сума 71,08 грн.) внаслідок перевищення порогу в 103%, що не заперечується позивачем.

Позивачем в період з 01 березня 2018 року оскаржується сума індексації, яка виплачується у разі настання обставин передбаченими абзацами 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, які проігноровано відповідачем при розрахунку індексації в березні 2018 року.

Так абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 визначено: «Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу».

Отже, абзац 3 пункту 5 Порядку №1078 стосується конкретно суми індексації.

Абзацом 3 пункту 5 Порядку №1078 визначено, що сума індексації у місяці підвищення грошових доходів не нараховується лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу.

Тобто, підвищення посадового окладу у певному місяці не тягне за собою безумовне припинення виплати індексації у подальших періодах, оскільки лиш за умови, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу індексація не нараховується.

Абзацом 4 пункту 5 Порядку №1078 визначено порядок розрахунку індексації грошового забезпечення в місяці підвищення посадових окладів: “Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу”.

Абзацом 5 пункту 5 Порядку №1078 визначено: “У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру”.

Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.

Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає суду підстави зробити висновок, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов`язковою для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.

З урахуванням того факту, що 01 березня 2018 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення до наступного підвищення тарифних ставок (окладів).

Водночас, під час розгляду справи судом встановлено, що оклад позивача також збільшився з 30.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 18.11.2024. Право на таке підвищення встановлено рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі №200/3093/25.

З рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року з урахуванням постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025 по справі №200/3093/25 вбачається, що військовими частинами з 30.01.2020, з 01.01.2021,з 01.01.2022 протиправно не здійснено нарахування грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01 січня відповідного календарного року.

На виконання вимог ухвали суду від 07.01.2026 Військовою частиною НОМЕР_1 надано перерахунок грошового забезпечення позивача, що здійснений на виконання рішення суду по справі №200/3093/25. З наданого розрахунку вбачається, що грошове забезпечення підвищено: з лютого 2020 року на 1808,33 грн., з січня 2021 року на 2696,63 грн, з січня 2022 року на 3903,32 грн, з лютого 2022 року на 5158,44 грн.

Згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, суд зауважує, що з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року; розмір підвищення доходу з 30.01.2020 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася з 30.01.2020; розмір підвищення доходу в січні 2021 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2021 року; розмір підвищення доходу в січні 2022 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у січні 2022 року.

Якщо ці умови наявні, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.

Для визначення розміру індексації-різниці відповідач повинен був застосувати абзаци 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та встановити:

- розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року, в січні 2020 року, в січні 2021 року, в січні 2022 року; в січні 2023 року; в січні 2024 року; в січні 2025 року (А);

- суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року, в січні 2020 року, в січні 2021 року; в січні 2022 року; в січні 2023 року; в січні 2024 року; в січні 2025 року (Б);

- чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).

В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку № 1078).

Сума можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку № 1078).

Оскільки до прийняття Постанови КМУ №704 в останнє посадові оклади підвищували в січні 2008 року то сума індексації у грудні 2017 року становить 4258,75 грн, розмір якої підтверджений листом Мінсоцполітики від 28.09.2021 року №5211/0/290-21/51: 4 258,75 грн. (1 762 х 241,7 /100) (абзац 9), серед яких: 1 762,00 грн це прожитковий мінімум (змінився у грудні 2017 року); 241,7 % - це величина приросту індексу споживчих цін.

З грудня 2017 року по лютий 2018 року сума індексації становила 4258,75 грн. з величиною приросту індексу споживчих цін 241,7%. Тому, відповідно до абз. 4 п. 5 Порядку № 1078 сума належної індексації в березні 2018 року мала розраховуватися як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.

Прожитковий мінімум у березні 2018 року складав 1762,00 грн, а величина приросту індексу споживчих цін - 253,30%.

Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 у такому разі склала: 1762,00 грн. х 253,30% / 100% = 4463,15 грн.

До аналогічних висновків щодо розміру суми можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року дійшов Верховний Суд у постанові від 22.06.2023 року по справі № 520/6243/22.

Для визначення розміру індексації-різниці в інші місяці підвищення тарифних ставок (окладів) відповідач повинен встановити різницю між розміром підвищення доходу та сумою індексації (поточної та індексації-різниці) що склалася у місяці підвищення доходу.

Якщо розмір підвищення доходу (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.

Під час розгляду справи судом встановлено, що Військовою частиною НОМЕР_1 не нараховувалась та не виплачувалась позивачу індексація-різниця за період з 01.03.2018 по 17.11.2024 та не вирішувалось питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірні періоди. Разом з цим, судом встановлено, що у березні 2018 року дохід позивача збільшено на 373,24 грн, що є меншим за можливу суму індексації-різниці 4463,15 грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що у випадку, який розглядається, Військова частина НОМЕР_1 допустила протиправну бездіяльність, яка полягає саме у не вирішенні питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 по 17.11.2024.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у розглядуваній частині суд виходить з такого.

Насамперед суд звертає увагу на те, що нарахування індексації належить до безпосередніх повноважень відповідача як роботодавця. Визначення розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача і суд не має повноважень здійснювати його розрахунок до моменту проведення такого розрахунку відповідачем. Суд наділений лише повноваженнями перевірити правильність такого розрахунку у контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Як встановив суд відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 по 17.11.2024 та не вирішував питання щодо наявності у позивача права не цей вид індексації за спірний період. Саме тому суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача у цій частині.

Вимога позивача щодо визначення сталої щомісячної суми індексації-різниці на рівні 4089,91 грн/міс (усього 329510,41 грн.) задоволенню не підлягає, оскільки розрахована на весь період з 01.03.2018 по 17.11.2024 без врахування такої обставини як підвищення грошового доходу, а саме з 30.01.2020, з 01.01.2021,з 01.01.2022.

Вимога позивача щодо зобов`язання Військової частини НОМЕР_7 нарахувати та виплатити індексацію-різницю грошового забезпечення у розмірі 4089,91 грн/міс за період з 18.11.2024 по 27.01.2025 включно у загальній сумі 9424 гривні 38 копійок (в контексті спірних правовідносин) задоволенню не підлягає, оскільки загальна сума підвищення доходу за періоди, що передують спірному, з урахуванням сум підвищення грошового забезпечення позивача, право на яке встановлено судовим рішенням по справі №200/3093/25 (а саме з лютого 2020 року на 1808,33 грн, з січня 2021 року на 2696,63 грн, з січня 2022 року на 3903,32 грн), перевищує суму індексації-різниці у розмірі 4089,91 грн/міс.

Щодо вимоги позивача про компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44, суд зазначає наступне.

Пункт 3 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004(у редакції чинній станом на момент спірних правовідносин): виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пункти 4 та 5 Порядку № 44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на викладене, вимоги позивача про проведення нарахування та виплати індексації-різниці грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44, підлягають задоволенню.

За змістом частини першої статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Пунктом четвертим частини другої статті 245 КАС України передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому згідно з абзацом другим частини четвертої статті 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням встановлених обставин у справі, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є, зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 09.12.2017 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року, індексацію-різниці грошового забезпечення період з 01.03.2018 по 17.11.2024 відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Частинами 1, 2ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин справи і наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати не підлягають відшкодуванню, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України “Про судовий збір”.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) за період з 09.12.2017 по 28.02.2018 включно.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року до 17 листопада 2024 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 09.12.2017 по 28.02.2018 (включно) із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 .

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) індексацію-різницю грошового забезпечення період з 01.03.2018 по 17.11.2024 (включно) відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 “Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя О.О. Кошкош