Рішення від 20 січня 2026 р. у справі №160/27275/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року Справа № 160/27275/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого суддіГорбалінського В.В.

за участі секретаря судового засіданняФіліпенко А.С.

за участі:

представника позивача представника відповідача Андрусенко Є.С. Волошина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій,-

УСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій позивач просить (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466772407, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 969 253,20 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 1 643 087,25 грн. та штрафними санкціями 326 165,95 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466832407, яким нараховані штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466782407 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 1 266 916,44 грн. та штрафних санкцій у розмірі 305 516,84 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466882407, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 3 333 462,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 2 666 770,00 грн. та штрафними санкціями 666 692,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466812407, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору у розмірі 164 104,44 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 136 923,94 грн. та штрафними санкціями 27 180,50 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466822407, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 55 026,16 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 27 411,82 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0466842407, яким збільшено грошове зобов`язання по акцизному податку у розмірі 33 773,23 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 27 018,56 грн. та штрафними санкціями 6 754,67 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 18.07.2025 року №0416102407, яким за порушення вимог п. 44.1 п.44.3 ст. 44 ПКУ застосовано штрафні санкції у сумі у розмірі 1 020,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 13.08.2025 року №0465470708, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 14 348 238,53 грн., у т.ч. внаслідок порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 14 322 202,51 грн.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 20 396,02 грн. та п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 5 100,00 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що за перевіряємий період, а саме: з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року, позивач своєчасно подавала звітність по відповідним податкам та зборам, а тому зберігання документів понад встановлений строк у 1095 днів у даному випадку не передбачено, а тому відповідачем протиправно прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Також позивач зауважила, що відповідач не використав та не залучив всі наявні джерела інформації при складанні висновків акту документальної перевірки, такі як первинна документація та розрахунковий рахунок з придбання товарів, послуг, оплати податків, комунальних послуг, тощо за перевіряємий період, що є порушенням прав позивача. Крім цього позивач зазначила, що для перевірки та донарахуванню валових доходів відповідач використане лише доходну частина розрахункового банківського рахунку, в той час коли витратна частина за цим рахунком, в якій міститься інформація про закупівлю товарів, виплата заробітної плати, оренда приміщень, тощо, відповідачем взагалі не взята до уваги та не описана в акті перевірки. Підсумовуючи позивач наголосила, що акт перевірки містить розбіжності в частині в частині нескладання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 40 241,41 грн. у т.ч. по періодам: жовтень 2024 – 15 437,16 грн. (з 09.10.2024 по 31.10.2024 року), листопад 2024 – 12 545,86 грн., грудень 2024 – 12 258,39 грн., водночас, податкове повідомлення-рішення від 13.08.2025 року №0466822407, містить інші дані по донарахованому податку на додану вартість у розмірі 55 026,16 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 27 411,82 грн. У зв`язку з чим позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

13.10.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.10.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відзивом на позовну заяву.

В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що передбачені п.44.3 ст.44 ПКУ строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених п.102.3 ст.102 ПКУ. Також відповідач зазначив, що п.69 підрозд.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПКУ встановлено, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п.69 підрозд.10 розд.ХХ «Перехідні положення» ПКУ. Крім цього відповідач зауважив, що грошові кошти у сумі 9 128 262,53 грн. надійшли на розрахунковий рахунок понад задекларовану підприємцем суму доходу 5 282 113,10 грн. в деклараціях про майновий стан та доходи за 2019 – 2024 роки. Будь – які інші первинні документи за 2019 - 2024 роки щодо отриманого доходу позивачем до перевірки не надано, тому неможливо ідентифікувати реалізований товар у сумі 9 128 262,53 грн. Крім цього позивачем надано видаткові накладні на придбання алкогольних напоїв за 2022 -2024 роки, проте, так як неможливо ідентифікувати товар, з реалізації якого отримано дохід у сумі 9 128 262,53 грн., надані первинні документи на придбання алкогольних напоїв не можуть бути прийнятими як такі, що пов`язані з отриманням такого доходу. Також відповідач зазначив, що відповідачем було зроблено в адресу позивача з необхідністю надати письмові пояснення та документальне підтвердження щодо не задекларованих кредитових обігів та з необхідністю надати письмові пояснення та документальне підтвердження щодо витрат, які були пов`язані з отриманням грошових коштів, однак позивачем не було надано запитуваних документів та пояснень. Таким чином позивачем занижено загальний одержаний дохід за рахунок не включення у повному обсязі грошових коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від здійснення фінансово господарської діяльності, що призвело до заниження оподатковуваного доходу на загальну суму 9 128 262,53 в т.ч. за 2019 рік на суму – 939 150,42грн., за 2020 рік 921 006,51 грн., за 2021 рік – 959 123,70 рік, за 2022 рік – 1 754 768,20 грн., за 2023 рік 2 503 466,12 грн., за 2024 рік – 2 050 747,57 грн., а отже як наслідок встановлено заниження єдиного внеску на загальну суму 1 266 916,44 грн., в т.ч.: за 2019 – 154 085,40грн., за 2020 -133 854,47 грн., за 2021 – 211 007,21 грн., за 2022 – 239 867,45 грн., за 2023 – 243 338,30 грн.. за 2024 – 284 763,60 грн. Також відповідач зауважив, що позивачем в порушення п.187.1 ст.187 ПКУ занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість від реалізації товарів на загальну суму ПДВ 2 666 770 грн. Крім цього відповідач зазначив, що в ході перевірки встановлено, що згідно помісячної інформації обігів про РРО за 2019-2024 роки позивачем занижено базу оподаткування підакцизних товарів в деклараціях акцизного податку за 2019-2024 роки, чим порушено пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп. 214.1.4 п.214.1 ст.214 ПКУ, а отже позивачу донараховано акцизний податок на загальну суму 27 018,56 грн. Також відповідач зазначив, що оскільки позивачем занижено загальний одержаний дохід за рахунок не включення у повному обсязі грошових коштів, які надійшли на розрахунковий рахунок від здійснення фінансово господарської діяльності, отже позивач не нарахувала та не утримала військовий збір у розмірі 136 923,94 грн., у тому числі по періодам: 2019 – 14 087,26грн., 2024 рік – 13 815,1 грн., 2024 рік 14 386,86 грн., 2024 рік – 26 321,52грн., 2024 рік – 37 551,99 грн., 2024 рік – 30 761,21 грн. Наступні вчинені порушення встановлені на суму 9 548 135,01 грн. по РРО фіскальні номери 3000781289 та 3001002965. Крім цього в ході перевірки згідно інформації, що міститься базі даних ДПС України СОД РРО за 21.08.2024 року о 18:20:32 встановлено проведення розрахункової операції з продажу «цигарок Собраніє синє» у кількості 2 пачок на суму 230,00 грн. через РРО фіскальний номер 3000781289 (ЧЕК №10358), в якому не зазначено коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів. На підставі зазначеного відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

10.11.2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із клопотанням, в якому просить:

- витребувати у ОСОБА_1 письмові докази надходження грошових коштів у сумі 9 128 262,53 грн. за реалізований товар без ідентифікації товару, які проводились за допомогою послуги – розрахунки по еквайрінгу (покупці – кінцевий споживач), без застосування РРО, а також за реалізований товар/послуги (покупці – фізичні особи-підприємці) протягом 2019–2024 років на розрахунковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

25.11.2025 року суд в судовому засіданні задовольнив клопотання Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 10.11.2025 року про витребування доказів та витребував у ОСОБА_1 письмові докази надходження грошових коштів у сумі 9 128 262,53 грн. за реалізований товар без ідентифікації товару, які проводились за допомогою послуги – розрахунки по еквайрінгу (покупці – кінцевий споживач), без застосування РРО, а також за реалізований товар/послуги (покупці – фізичні особи-підприємці) протягом 2019–2024 років на розрахунковий рахунок у АТ КБ «Приватбанк» № НОМЕР_1 .

Позивачем не було подано витребувані судом докази.

Відповідно до ч.9 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Отже суд розглядає справу за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем по 14.07.2014 року та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.

На підставі п.п.19-1.1 п. п.19-1 ст.19-1, п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1., п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82, п.69.35 п.69 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (із змінами і доповненнями), та п.2 ч.1 ст.13, п.п.9-23 п.9 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» зі змінами та доповненнями, наказів ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 20.05.2025 №3405-п, та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2025 рік, головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області Дрофою Діаною Віталіївною, головним державним інспектором відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Корнієнко Станіславом Валентиновичем проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку №1 до акта перевірки.

16.07.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області складено акт №3165/04-36-24-07/ НОМЕР_2 про результати документальної планової виїзної перевірки платника податків-фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2019 року по 31.12.2024 року.

Перевірка проводилась з 19.06.2025 року по 09.07.2025 року.

Перевіркою встановлене, зокрема, такі порушення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 :

1) п. 177.1, п. 177.2 ст. 177 ПКУ в частині заниження податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019-2024 на загальну суму 1643087,25 грн, у т.ч. за 2019 - 169047,08 грн., за 2024 - 165781,17 грн., за 2024 - 172642,27 грн, за 2024 - 315858,28 грн, за 2024 - 450623,90грн, за 2024 - 369134,56 грн.;

2) п. 4 ч. 1, ч. 6 ст. 4, п.1 ч. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 ЗУ №2464, в частині заниження ЄСВ на загану суму 1266916,44 грн, в т.ч.: за 2019 - 154085,40грн, за 2024 -133854,47 грн, за 2024 - 211007,21 грн, за 2024 - 239867,45 грн, за 2024 - 243 338,30 грн.. за 2024 - 284763,60 грн.;

3) 181.1. ст. 181, п.187.1 ст.187 ПКУ, у результаті чого занижені податкові зобов`язання з податку на додану вартість від реалізації товарів на загальну суму ПДВ 2 666 770 грн. в т.ч. за вересень 2019 - 21927 грн, за жовтень 2019 - 23772 грн, за листопад 2019 - 22929 грн, за грудень 2019 - 12804 гри, за січень 2020 - 29521 грн, за лютий 2020 - 26985 грн, за березень 2020 - 33320 грн, за квітень 2020 - 60014 грн, за травень 2020 - 54472 грн, за червень 2020 - 41663 грн, за липень 2020 - 37934 грн, за серпень 2020 - 20064 грн, за вересень 2020 - 6755 грн., за жовтень 2020 - 12248 грн., за листопад 2020 - 10973грн., за грудень 2020 - 6179 грн., за січень 2021 - 31684 грн., за лютий 2021 - 25178 грн., за березень 2021 - 26969 грн., за квітень 2021 - 23973 грн., за травень 2021 - 45744 грн., за червень 2021 - 24615 грн., за липень 2021 - 43565 грн., за серпень 2021 - 39587 грн., за вересень 2021 -37935 грн., за жовтень 2021 -38149 грн., за листопад 2021 -23025грн., за грудень 2021 - 14874грн., за січень 2022 - 24323 грн., за лютий 2022 - 32061 грн., за березень 2022 - 34938 грн., за квітень 2022 - 25469 грн., за травень 2022 - 27134 грн., за червень 2022 - 25341 грн., за липень 2022 - 42474 грн., за серпень 2022 - 58290 грн., за вересень 2022 - 38095 грн., за жовтень 2022 - 38390 грн., за листопад 2022 - 31876грн., за грудень 2022 - 102800 грн., за січень 2023 - 31727 грн., за лютий 2023 - 38623 грн., за березень 2023 - 41522 грн., за квітень 2023 - 58286 грн., за травень 2023 - 67942 грн., за червень 2023 - 66488 грн., за липень 2023 - 44040 грн., за серпень 2023 - 55990 грн., за вересень 2023 - 52689 грн., за жовтень 2023 - 65670 грн., за листопад 2023 - 103670 грн., за грудень 2023 - 139578 грн., за січень 2024 - 87526 грн., за лютий 2024 - 83309 грн., за березень 2024 - 128636 грн., за квітень 2024 - 59685 грн., за травень 2024 - 54850 грн., за червень 2024 - 62101 грн., за липень 2024 - 34999 грн., за серпень 2024 - 32863 грн., за вересень 2024 - 21400 грн., за жовтень 2024 - 17738 грн., за листопад 2024 - 19772 грн., за грудень 2024 - 19615 грн.;

4) п.1.2, п.16 прим.1 підрозділу 10 Розділу XX, п.п. 163.1.1 п.163.1 ст.163, п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, п. 177.2 ст. 177, ПКУ, в частині заниження військового збору на загальну суму 136923,94 грн., у тому числі по періодам: 2019 - 14087,26грн., 2024 рік - 13815,1 грн., 2024 рік - 14386,86 грн., 2024 рік - 26321,52грн., 2024 рік - 37551,99 грн., 2024 рік - 30761,21 грн.;

5) п.201.1. ст. 201 ПКУ, в частині не складання податкових накладних в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством усього на суму ПДВ 40241,41 грн., у т.ч. по періодам: жовтень 2024 - 15437,16 грн. (з 09.10.2024 по 31.10.2024), листопад 2024 - 12545,86 грн., грудень 2024- 12258,39 грн.;

6) п. 51.1 ст.51, пп. „б” п. 176.2 ст. 176 ПКУ, розділу 3 Порядку, заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015р. №4 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015р. за №111/26556, із змінами і доповненнями, в частині заповнення податкових розрахунків за ф. 1-ДФ, 4-ДФ, за перевіряємий період, без відомостей нарахованого (сплаченого) доходу на користь платників податку фізичних осіб-підприємців з ознакою доходу «157» - дохід, виплачений самозайнятій особі;

7) пп. 213.1.9 п. 213.1 ст. 213, пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПКУ, в частині заниження акцизного податку на загальну суму 27018,56грн., в т.ч. за січень 2019 - 97,65 грн., за лютий 2019 - 92,17 грн., за квітень 2019 - 96,36 грн., за травень 2019 - 37,59 грн., за червень 2019 - 95,77 грн., за листопад 2019 - 99,92 грн., за грудень 2019 - 100,09 грн., за січень 2020 - 168,35 грн., за лютий 2020 - 158,86 грн., за березень 2020 - 201,18 грн., за квітень 2020 - 634,274 грн., за травень 2020 - 326,71 грн., за червень 2020 - 248,62 грн., за липень 2020 - 178,53 грн., за вересень 2020 - 58,55 грн., за жовтень 2020 - 51,68 грн., за грудень 2020 - 399,87 грн., за січень 2021 - 195,99 грн., за лютий 2021 - 141,46 грн., за березень 2021 - 97,61 грн., за квітень 2021 - 147,33 грн., за травень 2021 - 273,74 грн., за червень 2021 - 128,78 грн., за липень 2021 - 263,24 грн., за серпень 2021 - 240,78 грн., за вересень 2021 - 230,35 грн., за жовтень 2021 - 199,45 грн., за листопад 2021 - 133,95 грн., за грудень 2021 - 60,3 грн., за січень 2022 - 36,75 грн., за лютий 2022 - 33,55 грн., за липень 2022 - 48,88 грн., за серпень 2022 - 182,65 грн., за вересень 2022 - 128,05 грн., за жовтень 2022 - 133,73 грн., за листопад 2022 - 124,15 грн., за грудень 2022 - 891,4 грн., за січень 2023 - 164,3 грн., за лютий 2023 - 150,93 грн., за березень 2023 - 135,88 грн., за квітень 2023 - 175,9 грн., за травень 2023 - 177,6 грн., за червень 2023 - 161,23 грн., за липень 2023 - 147,28 грн., за серпень 2023 - 166,35 грн., за вересень 2023 - 170,65 грн., за жовтень 2023 - 744,15 гри., за листопад 2023 - 2357,78 грн., за грудень 2023 - 3351,05 грн., за січень 2024 - 2058,05грн., за березень 2024 - 2077,0 грн., за квітень 2024 - 965,7 грн., за травень 2024 - 1057,2 грн., за червень 2024 - 1000,8 грн., за липень 2024 - 793,18грн., за серпень 2024 - 1177,61 грн., за вересень 2024 - 206,93 грн., за жовтень 2024 - 348,83 грн., за листопад 2024 - 1800,13 грн., за грудень 2024 - 892,13 грн.;

8) п.1, п.2, п.11 ст.3 ст.17 ЗУ №265, в частині проведення розрахункових операцій «розрахунки по еквайрінгу» без застосування РРО та не створення у паперовій та/або електронній формі, не видача розрахункових документів встановленої форми та змісту.

На підставі висновків акту перевірки №3165/04-36-24-07/2369809367 від 16.07.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0466772407 від 13.08.2025 року, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 1 969 253,20 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 1 643 087,25 грн. та штрафними санкціями 326 165,95 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0466832407 від 13.08.2025 року, яким нараховані штрафні санкції по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0466882407 від 13.08.2025 року, яким збільшено грошове зобов`язання по податку на додану вартість у розмірі 3 333 462,50 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 2 666 770,00 грн. та штрафними санкціями 666 692,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0466812407 від 13.08.2025 року, яким збільшено грошове зобов`язання по військовому збору у розмірі 164 104,44 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 136 923,94 грн. та штрафними санкціями 27 180,50 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0466822407 від 13.08.2025 року, яким донараховано податок на додану вартість у розмірі 55 026,16 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 27 411,82 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0466842407 від 13.08.2025 року, яким збільшено грошове зобов`язання по акцизному податку у розмірі 33 773,23 грн., у т.ч. за податковим зобов`язанням 27 018,56 грн. та штрафними санкціями 6 754,67 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0416102407 від 18.07.2025 року, яким за порушення вимог п. 44.1 п.44.3 ст. 44 ПКУ застосовано штрафні санкції у сумі у розмірі 1 020,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0465470708 від 13.08.2025 року, яким застосовано штрафні санкції за порушення законодавства про патентування норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій у розмірі 14 348 238,53 грн., у т.ч. внаслідок порушення п.1, 2 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 14 322 202,51 грн.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 20 396,02 грн. та п.11 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг» у розмірі 5 100,00 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0466782407 від 13.08.2025 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного соціального внеску у розмірі 1 266 916,44 грн. та штрафних санкцій у розмірі 305 516,84 грн.;

Непогоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою.

Відповідно до п.44.1, 44.3 ст.44 Податкового кодексу України (далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:

- 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю, відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу;

- 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;

- 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту;

- 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1825 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2, пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, у встановленому законодавством порядку передаються до архіву.

Передбачені цим пунктом строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 цього Кодексу.

Отже, з аналізу вказаних норм висновується, що строки зберігання документів та інформації продовжуються на період зупинення відліку строку давності у випадках, передбачених пунктом 102.3 статті 102 Податкового кодексу України.

Згідно до п.102.3 ст.102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого:

- платник податків перебуває поза межами України, якщо таке перебування є безперервним та дорівнює чи є більшим за 183 дні;

- контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків;

- контролюючим органом зупинено, продовжено, перенесено строки проведення перевірки у порядку, передбаченому статтями 44, 82 та 85 цього Кодексу або Митним кодексом України;

- контролюючий орган не може провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у зв`язку із:

складанням акта про неможливість проведення перевірки (крім випадку визнання незаконними дій із складання такого акта);

недопущенням платником податків посадових осіб контролюючого органу до перевірки при дотриманні умов контролюючим органом:

а) визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 81 цього Кодексу;

б) визначеним підпунктом 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, передбачених статтею 349 Митного кодексу України;

оскарженням платником податків у судовому порядку рішення контролюючого органу про проведення перевірки (крім випадків визнання протиправним та/або скасування такого рішення);

- здійснюється адміністративне або судове оскарження платником податків рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання.

Відповідно до п.52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім:

- документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків;

- документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Згідно до пп.69.36 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України для контролюючого органу та платників податків зупиняється відлік строку давності щодо документальних планових та позапланових перевірок, які не проводяться згідно з підпунктами 69.2-2, 69.35-1 та 69.35-2 цього пункту.

Для платників податків продовжуються строки зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 статті 44 цього Кодексу, на період зупинення відліку строку давності, передбаченого абзацом першим цього підпункту.

Отже в даному випадку строк зберігання документів та інформації, визначеної пунктом 44.1 статті 44 цього Податкового кодексу України, зупинено на період зупинення відліку строку давності, передбаченого абзацом 1 пп.69.36 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Таким чином доводи позивача, що зберігання документів понад встановлений строк у 1095 днів є безпідставними та не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Відповідно до п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в пункті 86.7 статті 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає в порядку пункту 86.7 статті 86 цього Кодексу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки, такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Тобто, у разі якщо до закінчення перевірки або протягом десяти робочих днів з дня отримання акту перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У постановах від 29.05.2020 року у справі №826/27811/15, від 06.08.2019 року у справі №160/8441/18, від 31.01.2020 року у справі №826/15328/18, від 03.10.2023 року у справі №420/534/20 Верховний Суд сформулював такі висновки. Надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Винятком є випадки виїмки документів або іншого їх вилучення правоохоронними органами та іншими компетентними органами. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені ним у податковій звітності, але не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Поряд з цим у постанові від 08.09.2019 року у справі №802/1069/13-а Верховний Суд також зауважував, що обставина щодо порушення платником податків обов`язку, встановленого пунктом 85.2 статті 85 ПК України, надати після початку перевірки всі документи, які пов`язані з предметом перевірки, не означає, що платник не має права додатково їх надати до прийняття контролюючим органом відповідного рішення за результатами перевірки та не звільняє контролюючий орган від обов`язку врахувати при прийнятті рішення додатково надані платником документи у строк, встановлений абзацом другим пункту 44.7 статті 44 ПК України, що прямо передбачено нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Також у постановах від 08.09.2019 року у справі №802/1069/13-а, від 01.04.2020 року у справі №640/637/19, від 04.03.2020 року у справі №0440/5658/18 Верховний Суд висловив позицію про те, що законодавцем передбачено право платника податків надати контролюючому органу документи, які були відсутні під час перевірки. При цьому, якщо платник податків у запереченнях на акт перевірки посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, контролюючий орган до прийняття рішення за результатами такої перевірки зобов`язаний призначити та провести позапланову перевірку.

У постановах від 24.02.2020 року у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 року у справі №420/13197/20 Верховний Суд виснував, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК України мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.

Узагальнюючи наведені вище підходи, суд касаційної інстанції у постанові від 14.08.2024 року у справі №560/12984/23 зазначав, що платник податків має право на подання документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, після закінчення такої перевірки. Проте реалізація такого права має здійснюватися відповідно до вимог, встановлених ПК України, і до прийняття рішення за результатами такої перевірки. Поряд з цим платник податків не позбавлений права довести у судовому процесі, що він вжив всіх залежних від нього заходів для забезпечення повної та об`єктивної перевірки, не ухилявся від її проведення, тобто, його поведінка жодним чином не була спрямована на перешкоджання контролюючому органу у здійсненні податкового контролю.

Отже, після початку перевірки, яка в даному випадку була позаплановою невиїзною, саме на позивача було покладено обов`язок надати у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки, а у податкового органу їх прийняти та оцінити. Право контролюючого органу під час проведення перевірок додатково запитувати документи не означає, що за відсутності відповідного запиту вважається, що документи були надані у повному обсязі.

Ненадання у повному обсязі документів, що стосується предмету перевірки під час проведення та до її завершення, не позбавляло можливості платнику податків подати такі документи, які на думку податкового органу не було надано до перевірки, до прийняття ППР, після його прийняття при оскаржені в адміністративному порядку, чи до суду.

Суд зазначає, що нехтування таким своїм обов`язком з боку платника податків та не скориставшись такою можливістю під оскарження, тоді, коли на думку платника мова йде про безпідставне не прийняття, неврахування контролюючим органом усіх необхідних документів у випадку їх надання під час перевірки, прийняття рішення за її наслідками, не дає можливості вважати за таких обставин, що суб`єкт господарювання у повному обсязі належним чином виконав свій обов`язок та спростував сам факт порушення.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 13.08.2025 року по справі №380/26019/23.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що доводи позивача, що відповідач не використав та не залучив всі наявні джерела інформації при складанні висновків акту документальної перевірки, за умови ненадання позивачем первинних документів за перевіряємий період є безпідставними та не можуть слугувати підставою для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому суд зазначає, що саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого на підставі акту перевірки, який містить певні недоліки, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 25.04.2023 року по справі №520/3328/2020.

Отже сам факт наявності розбіжності у висновку акту у сумі не зареєстрованих позивачем податкових накладних, за умови не доведення позивачем в ході судового розгляду факту відсутності таких податкових накладних, та за умови ненадання до суду податкових накладних, які б спростовували висновки акту перевірки та донараховані суми на підставі спірного податкового повідомлення-рішення, не може бути безумовною підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Поряд з цим, при вирішенні справи суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року)

Очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди умотивовувати свої рішення. Але дану вимогу не слід розуміти як таку, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій.

Керуючись ст.2, 12, 77, 78, 90, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 29.01.2026 року, відповідно до ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський