Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №160/33108/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуСправа №160/33108/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України, відповідача-2: Державного підприємства “Інфоресурс” про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України (далі – відповідач 1, Міністерство), відповідача-2: Державного підприємства “Інфоресурс” (далі – відповідач 2, ДП “Інфоресурс”), в якій позивач, з урахуванням заяви про виправлення описки у позовній заяві, просить:

- визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, яка оформлена листом №3/9889-25 від 05.11.2025 р., у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України та Технічного адміністратора Єдиної державної електронної бази з питань освіти – Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі навчається у Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова на освітньому рівні «Бакалавр» за денною формою навчання, спеціальність: G11 Машинобудування, Спеціалізація: G11.04 Суднобудування, що підтверджується Наказом №678-УЧ від 18.08.2025 р. Раніше, позивач був зарахований на навчання в Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, на освітній рівень «Бакалавр» за заочною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Однак, наказом №1048/ст від 18.12.2017 року його було відраховано зі складу студентів Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, що підтверджується Довідкою №000581 від 25.09.2025 року. Також, раніше позивач був зарахований на навчання в Український державний університет науки і технологій на освітній рівень «Бакалавр» за денною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Однак, наказом №368ст від 23.04.2024 р. його було відраховано зі складу студентів Українського державного університету науки і технологій, що підтверджується Витягом із наказу. Сформувавши довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач отримав довідку (додається), де було зазначено, що він порушує послідовність отримання ступенів освіти. Це твердження є абсолютно невірним і таким, що не відповідає дійсності. Переконання ґрунтується на тому, що ОСОБА_1 не завершив навчання за освітнім рівнем «Бакалавр» в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та в Українському державному університеті науки і технологій , адже його відраховували з перших курсів навчання через об`єктивні обставини, які унеможливлювали подальше навчання, тому поточне навчання у Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова не порушує послідовність здобутої освіти. З урахуванням наведених обставин, вважає, що права ОСОБА_1 були порушені внаслідок видачі довідки, яка містить недостовірні відомості про нібито порушення ним послідовності здобуття освітніх ступенів. Крім того, відмова Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» у внесенні виправлень до недостовірних даних, розміщених у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, також є порушенням його прав. Вказані обставини слугували зверненню до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

26.11.2025 року судом зареєстровано відзив на позовну заяву, який надійшов від Міністерства освіти і науки України та який було сформовано в системі «Електронний Суд» 06.05.2025 року. У відзиві відповідач 1 заперечує щодо задоволення позовних вимог і вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначає, що до обов`язків Міносвіти не належить внесення інформації до ЄДЕБО, це компетенція суб`єктів освітньої діяльності. Відповідно до Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 р. № 872, Міносвіти не формує і не видає довідки ЄДЕБО. Згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 : 01.09.2016 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, відрахований 18.12.2017 за власним бажанням; згодом 29.09.2023 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій, відрахований 23.04.2024 за власним бажанням. Відтак протягом часу понад півтора роки позивач набував сукупність систематизованих знань, умінь і практичних навичок, способів мислення, професійних, світоглядних і громадянських якостей, морально-етичних цінностей, інших компетентностей за освітнім рівнем „бакалавр“. Надалі 11.08.2025 втретє зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Отже позивач здобуває освіту непослідовно. Саме тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в ЄДЕБО у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Міністерство освіти і науки України не порушувало права і законні інтереси позивача, не вносило до ЄДЕБО відомості стосовно позивача та не зобов`язано вчиняти щодо нього дії із внесення в ЄДЕБО інформації. Відповідні дії із внесення відомостей до ЄДЕБО здійснюють суб`єкти освітньої діяльності.

26.11.2025 року судом зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивача наголосив, що позивач не завершив навчання за освітнім рівнем бакалавра в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та в Українському державному університеті науки і технологій, де його було відраховано з 1-х курсів, то поточне навчання позивача у Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова не порушує послідовність здобутої освіти. Також, важливо підкреслити, що позивач не отримав жодного офіційного документа, який би підтверджував факт здобуття ним освітнього ступеня «Бакалавр». Власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міносвіти, а технічним адміністратором - ДП "Інфоресурс", що належить до сфери управління Міносвіти. У свою чергу, заклад освіти уповноважений лише на видачу довідки про здобувача освіти, що формується за даними ЄДЕБО в автоматичному порядку. Заклад освіти не уповноважений на внесення змін до ЄДЕБО чи коригування інформації в базі. У спірних відносинах саме Міністерство освіти і науки України, як розпорядник ЄДЕБО, та ДП "Інфоресурс", як технічний адміністратор ЄДЕБО, реалізували повноваження щодо формування програмним забезпеченням ЄДЕБО відомостей про порушення послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, тому вони є належними відповідачами по справі. Адже саме вони, внесли відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про нібито порушення позивачем послідовності здобуття освітніх ступенів, крім того відмовили у виправленні недостовірних відомостей, які містяться в цій базі.

Судом після відкриття провадження по справі встановлено, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України, відповідача-2: Державного підприємства “Інфоресурс” про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії залишено без руху.

Ухвалою суду від 02.12.2025 року продовжено розгляд справи №160/33108/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України, відповідача-2: Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії.

Державним підприємством “Інфоресурс” подано до суду відзив, в якому відповідач 2 позовні вимоги не визнає, заперечує, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Правова позиція Верховного Суду стосовного визначення суб`єктного складу учасників при розгляді спору щодо порушення або непорушення послідовності здобуття освіти та внесення змін до інформації, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, викладена в його постанові від 26.11.2025 у справі № 160/29658/24. В пункті 57 розділу «Позиція Верховного Суду» зазначеної вище постанови Верховний Суд встановив, що ДП «Інфоресурс» не є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України та не приймає рішень щодо внесення або зміни інформації в ЄДЕБО про здобувачів освіти. В пункті 66 розділу «Позиція Верховного Суду» також зазначено, що за таких обставин належним відповідачем у справі є Міносвіти, а позовні вимоги до ДП «Інфоресурс» не підлягають задоволенню. Враховуючи зазначене вище, відповідач-2 не є суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах, тобто не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, не здійснює публічно-владні управлінські функції у спірних правовідносинах, не надає адміністративні послуги, законами України не передбачено випадків здійснення відповідачем-2 владних повноважень у спірних правовідносинах. Відповідач-2 законодавчо не вповноважений владно керувати поведінкою позивача, а останній відповідно не зобов`язаний виконувати вимоги відповідача-2. Власником Електронної бази є держава в особі її держателя - Міністерства освіти і науки України (Відповідач-1), який відповідно до покладених на нього завдань вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Електронної бази, встановлює вимоги до апаратного та програмного забезпечення Електронної бази та є володільцем інформації, що міститься в Електронній базі. Державне підприємство «Інфоресурс», що є адміністратором та технічним адміністратором Електронної бази лише забезпечує функціонування Електронної бази у порядку, визначеному відповідачем-1. Повноваження адміністратора та технічного адміністратора Електронної бази у спірних правовідносинах, передбачені законодавством, не відносяться до владних. Аналіз повноважень відповідача-2 свідчить про те, що у спірних правовідносинах відповідач-2 як адміністратор та технічний адміністратора Електронної бази здійснює лише технічні функції. Внесення до Єдиної електронної бази та підтримання в Єдиній електронній базі в повному, актуальному та достовірному стані інформації щодо здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відноситься до компетенції Відповідачів. Вчинення зазначених дій відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності. Відповідачі не відносяться до суб`єктів освітньої діяльності, не провадять освітню діяльність. Відповідачі ненаділені законодавством повноваженнями стосовно внесення в Єдину електронну базу інформації щодо здобувачів освіти чи внесення змін до інформації про здобувачів освіти, що вже міститься в Єдиній електронній базі.

04.12.2025 року судом зареєстровано відповідь на відзив, в якій представник позивача зазначив, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава; розпорядником ЄДЕБО є Міносвіти, а технічним адміністратором - ДП "Інфоресурс", що належить до сфери управління Міносвіти. У свою чергу, заклад освіти уповноважений лише на видачу довідки про здобувача освіти, що формується за даними ЄДЕБО в автоматичному порядку. Заклад освіти не уповноважений на внесення змін до ЄДЕБО чи коригування інформації в базі. У спірних відносинах саме Міністерство освіти і науки України, як розпорядник ЄДЕБО, та ДП "Інфоресурс", як технічний адміністратор ЄДЕБО, реалізували повноваження щодо формування програмним забезпеченням ЄДЕБО відомостей про порушення послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, тому вони є належними відповідачами по справі. Адже саме вони, внесли відомості до Єдиної державної електронної бази з питань освіти про нібито порушення позивачем послідовності здобуття освітніх ступенів, крім того відмовили у виправленні недостовірних відомостей, які містяться в цій базі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наразі навчається у Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова на освітньому рівні бакалавр за денною формою навчання, спеціальність: G11 Машинобудування, Спеціалізація: G11.04 Суднобудування, що підтверджується Наказом №678-УЧ від 18.08.2025 р.

Раніше, позивач був зарахований на навчання в Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, на освітній рівень бакалавр за заочною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка.

Однак, наказом №1048/ст від 18.12.2017 року його було відраховано зі складу студентів Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, що підтверджується Довідкою №000581 від 25.09.2025 р.

Також, раніше позивач був зарахований на навчання в Український державний університет науки і технологій на освітній рівень бакалавр за денною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка.

Однак, наказом №368ст від 23.04.2024 р. його було відраховано зі складу студентів Українського державного університету науки і технологій, що підтверджується Витягом із наказу.

Сформувавши довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, позивач отримав довідку №728148 від 05.09.2025 року, де було зазначено, що він порушує послідовність отримання ступенів освіти.

Позивач направив на адресу Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства “Інфоресурс” заяву від 08.10.2025 року, в якій просив виправити недостовірні відомості щодо нього, які зазначені в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, а саме вказати в розділі щодо послідовності отримання рівнів освіти «Так, не порушує».

Листом №01-13/3966 від 14.10.2025 року ДП “Інфоресурс” повідомило, що в Єдину електронну базу не вноситься інформація щодо здобувачів освіти стосовно того, порушує чи не порушує, на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту». Зазначена інформація відображається тільки у довідках про здобувача освіти, що формуються закладами освіти на підставі даних, що містяться в Єдиній електронній базі, за формою, визначеною у додатку 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Зазначені Довідки містяться в Єдиній електронній базі. Внесення до Єдиної електронної бази змін стосовно інформації про особу, на підставі якої визначається порушення чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, відноситься до компетенції суб`єктів освітньої діяльності.

Листом №3/9889-25 від 25.11.2025 року Міністерство освіти і науки України повідомило, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.09.2016 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, відрахований 18.12.2017 за власним бажанням. 29.09.2023 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій, відрахований 23.04.2024 за власним бажанням. 11.08.2025 втретє зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Таким чином, Єдиною державною електронною базою з питань освіти на підставі даних, які в ній містяться, за визначеним алгоритмом автоматично сформовано довідку про здобуття ОСОБА_1 освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. З огляду на зазначене, підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки відсутні.

Вважаючи протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, яка оформлена листом №3/9889-25 від 05.11.2025 р., у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 , позивач звернувся до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до частин 1, 3 статті 53 Конституції України, кожен має право на освіту. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про оборону України” від 6 грудня 1991 року №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій; воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про правовий режим воєнного стану” від 12.05.2015 №389-VIII (далі Закон №389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, було введено воєнний стан, який в подальшому продовжено відповідними Указами Президента України і діє і на даний час.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом (строк проведення загальної мобілізації продовжено надалі іншими Указами до сьогоднішнього дня).

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 р. №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із статтею 1 Закону №3543-ХІІ мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-ХІІ, (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560).

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”.

Вказаним переліком передбачено, що документи, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів - довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти; для осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, - довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури, довідка закладу охорони здоров`я про прийняття на посаду лікаря (фармацевта/провізора)-інтерна певної спеціальності або довідка закладу охорони здоров`я про проходження практичної частини підготовки в інтернатурі як лікар (фармацевт/провізор)-інтерн за кошти фізичних (юридичних) осіб.

Додатком 9 до Порядку №560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом спірних правовідносин, позивачу було сформовано довідку з Єдиної державної електронної бази з питань освіти, зі змісту якої вбачається, що позивач порушує послідовність здобуття освіти, визначену частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Законом, який регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти є Закон України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIIІ (далі – Закон № 2145-VIIІ).

Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Статтею 10 Закону № 2145-VIII передбачено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Тобто, зазначені норми чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту". Обов`язковою характеристикою є завершеність етапу освіти.

Частиною 2 статті 17 Закону №2145-VIII встановлено, що рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-IX (далі – Закон № 463-IX) передбачено, що повна загальна середня освіта здобувається на таких рівнях:

початкова освіта - перший рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом початкової освіти;

базова середня освіта - другий рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом базової середньої освіти;

профільна середня освіта - третій рівень повної загальної середньої освіти, що передбачає виконання учнем вимог до результатів навчання, визначених державним стандартом профільної середньої освіти.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про повну загальну середню освіту», після завершення навчання за освітньою програмою відповідного рівня повної загальної середньої освіти незалежно від форми її здобуття та на підставі результатів річного оцінювання і державної підсумкової атестації учні отримують такі документи про освіту: свідоцтво про початкову освіту; свідоцтво про базову середню освіту; свідоцтво про повну загальну середню освіту.

У виписці з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання позивача наявна наступна інформація про навчання:

1. Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, освітній рівень: бакалавр – відраховано із ЗО 18.12.2017 року.

2. Український державний університет науки і технологій, освітній рівень: бакалавр – відраховано із ЗО 23.04.2024 року.

3. Національний університет кораблебудування імені Адмірала Макарова, освітній рівень: бакалавр – зараховано 11.08.2025 року.

Також у виписці щодо документів про освіту наявна наступна інформація:

1. Свідоцтво про базову загальну середню освіту НОМЕР_1 , дата видачі – 20.06.2008 року.

2. Атестат про повну загальну середню освіту НР 43216854, дата видачі – 31.05.2012 року.

3. Диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_2 , дата видачі - 31.05.2012 року.

4. Свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка Р23 002826, дата видачі – 20.01.2023 року.

Згідно довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №728148 позивачем були отримані наступні документи про освіту: диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_2 , який виданий Дніпропетровським технікумом залізничного транспорту 31.05.2012 року.

Крім того, зі змісту довідки №728148 вбачається, що позивач з 01.09.2025 року здобуває освіту за ступнем/рівнем – бакалавр у Національному університеті кораблебудування імені Адмірала Макарова,. Дата завершення здобуття освіти – 30.06.2028 року.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, створює умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює Закон України від 01.07.2014 №1556-VII “Про вищу освіту” (далі - Закон №1556-VII).

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4, 5 статті 5 Закону №1556-VII VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Як зазначено в ч.ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про вищу освіту» атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи). Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію. Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України. У разі виявлення фактів порушення здобувачем вищої освіти академічної доброчесності, зокрема наявності у кваліфікаційній роботі академічного плагіату, фабрикації, фальсифікації, заклад вищої освіти припиняє дію рішення про присудження ступеня вищої освіти та присвоєння відповідної кваліфікації у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частинами 1, 2 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію. Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Згідно з ч. 5 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту» невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Відповідно до ч. 10 ст. 7 Закону України «Про вищу освіту», інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

За змістом зазначених правових норм суд приходить до висновку, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації. Здобуття рівня освіти має підтверджуватись відповідним документом про вищу освіту.

Таким чином, відповідний рівень вищої освіти, зокрема за ступнем «бакалавр», вважається здобутим лише після успішного виконання відповідної освітньої програми та проходження атестації, і як наслідок, завершення навчання.

Позивач наголошує, що раніше він був зарахований на навчання в Дніпровський національний університет залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, на освітній рівень «Бакалавр» за заочною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Однак, наказом №1048/ст від 18.12.2017 року його було відраховано зі складу студентів Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, що підтверджується Довідкою №000581 від 25.09.2025р. Також, раніше позивач був зарахований на навчання в Український державний університет науки і технологій на освітній рівень «Бакалавр» за денною формою навчання, за спеціальністю 141 Електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Однак, наказом №368ст від 23.04.2024 р. його було відраховано зі складу студентів Українського державного університету науки і технологій.

ОСОБА_1 не завершив навчання за освітнім рівнем «Бакалавр» в Дніпровському національному університеті залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна та в Українському державному університеті науки і технологій, не отримав жодного офіційного документа, який би підтверджував факт здобуття ним освітнього ступеня «Бакалавр».

Вказані обставини відповідачем 1 не спростовані, докази протилежного до суду не надані.

Отже, вказані у листі Міністерства освіти і науки України №3/9889-25 від 25.11.2025 року факти не можуть свідчити про те, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку.

Суд наголошує, що системний аналіз положень статті 7 Закону № 1556-VII та пункту 1 частини третьої статті 23 Закону № 3543-XII дає змогу дійти висновку, що критерієм "здобутої освіти" є саме наявність відповідного документа про освіту, а не факт зарахування та навчання протягом певного періоду.

Позивач раніше не отримував жодного документа про вищу освіту, у тому числі за ступенем вищої освіти - бакалавр.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин, оскільки позивач не завершив навчання, його повторне зарахування на навчання не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України “Про освіту”.

Аналогічні висновки у схожих правовідносинах Верховний Суд виклав у постановах від 29 жовтня 2025 року у справі № 200/5372/24, від 07 листопада 2025 року у справі № 160/31314/24, від 11 листопада 2025 року у справі № 280/11497/24, від 12 листопада 2025 року у справі № 620/16629/24, від 14 листопада 2025 року у справі № 160/30918/24, від 25 листопада 2025 року у справі № 160/34591/24, від 26 листопада 2025 року у справі № 160/29658/24, від 15 січня 2026 року у справі № 300/2794/25.

Щодо обраного позивачем способу захисту.

Так, позивач просить суд визнати протиправною відмову Міністерства освіти і науки України, яка оформлена листом №3/9889-25 від 05.11.2025 р., у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

У відповідь на заяву позивача, Міністерство освіти і науки України листом №3/9889-25 від 25.11.2025 року повідомило, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 01.09.2016 зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Дніпровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, відрахований 18.12.2017 за власним бажанням. 29.09.2023 повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Українського державного університету науки і технологій, відрахований 23.04.2024 за власним бажанням. 11.08.2025 втретє зарахований на навчання за освітнім рівнем бакалавра до Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова. Таким чином, Єдиною державною електронною базою з питань освіти на підставі даних, які в ній містяться, за визначеним алгоритмом автоматично сформовано довідку про здобуття ОСОБА_1 освіти в непослідовному порядку. Саме тому у довідці у відповідному полі зазначено «Ні, порушує», що відповідає дійсності. З огляду на зазначене, підстави для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки відсутні.

Суд зазначає, що лист №3/9889-25 від 25.11.2025 року є відповіддю, наданою державним органом відповідно до вимог Закону України "Про звернення громадян", та не містить в собі ознак ані нормативного акта, ані акта індивідуальної дії, а тому не є рішенням суб`єкта владних повноважень.

При цьому, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод. Однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу саме позивача. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та\або виникнення додаткового обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

На підставі зазначеного, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

Щодо позовних вимог про зобов`язання внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Відповідно до статті 8 Закону №1556-VII, засади функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти визначаються законодавством.

Інформація про здобувачів освіти та працівників закладів вищої освіти, що міститься у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, надається безоплатно центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, для використання у статистичних цілях.

Статтею 74 Закону № 2145-VIII, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Електронна база містить такі складові: Реєстр суб`єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).

Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Інформація, що міститься в Електронній базі, крім інформації з обмеженим доступом, є відкритою, у тому числі у форматі відкритих даних, та з урахуванням потреб осіб з порушенням зору. Особа має повний безоплатний доступ до всіх відомостей про себе, що містяться в Електронній базі.

Доступ осіб до інформації, що міститься в Електронній базі, здійснюється через:

офіційні веб-сайти держателя Електронної бази та адміністратора Електронної бази;

Єдиний державний веб-портал електронних послуг.

Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.

Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Адміністратор Електронної бази

здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази;

відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі;

забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази;

проводить навчання для роботи з Електронною базою;

здійснює інші заходи, передбачені законом.

Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України "Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах", "Про захист персональних даних", "Про авторське право і суміжні права" та "Про публічні електронні реєстри".

Суб`єктами ведення Електронної бази є:

держатель та адміністратор Електронної бази;

органи управління у сфері освіти;

суб`єкти освітньої діяльності;

підприємства, установи та організації, що належать до сфери управління держателя Електронної бази.

Анулювання доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у разі припинення виконання суб`єктом ведення своїх функцій, припинення суб`єкта ведення та в інших випадках, визначених законом.

Тимчасове блокування держателем Електронної бази доступу суб`єкта ведення до Електронної бази здійснюється у випадках несанкціонованого втручання в роботу Електронної бази, виявлення кіберзагроз, кіберінцидентів і кібератак, а також ризиків настання таких подій.

Електронна база в порядку електронної взаємодії здійснює обмін інформацією з Єдиним державним демографічним реєстром, Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Державним реєстром актів цивільного стану громадян, Державним реєстром речових прав на нерухоме майно, Державним реєстром загальнообов`язкового державного соціального страхування, Державним реєстром фізичних осіб - платників податків, Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Електронною системою охорони здоров`я, електронною системою рейтингового розподілу в інтернатуру, Єдиною інформаційною системою соціальної сфери, Єдиним державним вебпорталом електронних послуг, реєстрами територіальних громад, іншими автоматизованими системами та інформаційними ресурсами держателя Електронної бази, інших юридичних осіб в обсязі та у випадках, визначених законом.

Відомості про фізичних осіб, що містяться в Електронній базі, можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику, під час здійснення верифікації державних виплат виключно за наявності добровільної згоди реципієнтів таких виплат, у якій зазначається обсяг відомостей, право на оброблення яких надається.

Для забезпечення рейтингового розподілу в інтернатуру відомості про здобувача освіти, його успішність та документ про освіту, що містяться в Електронній базі, можуть бути використані центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, у порядку електронної інформаційної взаємодії.

Відповідно до пункту 1 Загальної частини Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 2025 р. № 872 (далі - Положення), це Положення визначає механізм функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - Єдина електронна база) в галузі освіти як інтегрованої інформаційної системи, що забезпечує збирання, створення, реєстрацію, накопичення, зберігання, зміну, використання, поширення та захист інформації про суб`єктів освітньої діяльності, вступників до закладів освіти, здобувачів освіти, документи про освіту (науковий ступінь), педагогічних, науково-педагогічних та наукових працівників з метою задоволення потреб фізичних та юридичних осіб, порядок її ведення.

Згідно п. 4 Загальної частини Положення власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс”, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Пунктом 24 Положення Міністерство освіти і науки України в т.ч. вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування Єдиної електронної бази; використовує інформацію, що міститься в Єдиній електронній базі, зокрема персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством у сфері державного регулювання та освіти; вносить до Єдиної електронної бази інформацію про: іншу інформацію, визначену законодавством у сфері освіти; забезпечує верифікацію в Єдиній електронній базі інформації, визначеної підпунктами 1 і 2 пункту 16, абзацами четвертим і п`ятим підпункту 1, підпунктом 2 і підпунктом 7 пункту 17 цього Положення, щодо суб`єктів освітньої діяльності у сфері професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та післядипломної освіти, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису відповідального працівника.

Відповідно до п. 25 Положення адміністратор здійснює повноваження, передбачені Законом України “Про публічні електронні реєстри” для адміністраторів реєстрів та Законом України “Про освіту”, а також вносить до Єдиної електронної бази інформацію в порядку та обсягах, визначених МОН.

Пунктом 42 Положення визначено, що фізична особа у випадках, визначених Законами України “Про освіту”, “Про захист персональних даних” та “Про доступ до публічної інформації”, з дати, визначеної адміністратором, але не пізніше ніж з 1 січня 2025 р., отримує інформацію про себе, що міститься в Єдиній електронній базі, через офіційний веб-сайт Єдиної електронної бази за електронною адресою https://info.edbo.gov.ua/, зокрема через офіційні веб-сайти МОН та адміністратора Єдиної електронної бази, на підставі сформованого на такому веб-сайті запиту про надання інформації (далі - запит) шляхом отримання: інформації в електронній формі, що відображається у вигляді інтернет-сторінки на офіційному веб-сайті Єдиної електронної бази; витягу з Єдиної електронної бази в електронній формі.

Відповідно до підп. 78 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністерства України від 16.10.2014 року №630, Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.

Отже, саме Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу, її норми є нормами прямої дії, а тому органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Основного Закону України).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 №17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Аналіз прецедентної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для формування позиції, що при вирішенні питань щодо порушення державами учасницями Ради Європи положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї велика увага акцентується на дотриманні державною принципу "правомірних або законних очікувань" та захисту прав людини через призму цього принципу.

Ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Прийняття рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі “Чахал проти Об`єднаного Королівства” (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Афанасьєв проти України” від 05.04.2005 (заява № 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як зазначалося вище, власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України.

Обробка і захист інформації здійснюються в ЄДЕБО відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації, що перебуває у власності держави.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав та інтересів позивача буде зобов`язання Міністерства освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

Щодо позовних вимог до ДП “Інфоресурс” суд виходить з наступного.

Як зазначено вище, згідно п. 4 Загальної частини Положення власником Єдиної електронної бази та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава в особі МОН. Держателем Єдиної електронної бази є МОН, адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс”, що належить до сфери управління МОН (далі - адміністратор). МОН є володільцем інформації, що міститься в Єдиній електронній базі.

Відповідно до підп. 78 п. 4 Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету Міністерства України від 16.10.2014 року №630, Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує ведення та функціонування ЄДЕБО, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.

Враховуючи зазначене, внесення до ЄДЕБО та підтримання в ЄДЕБО в повному, актуальному та достовірному стані інформації про здобувачів освіти, які навчаються у закладах освіти, не відносяться до компетенції Відповідача 2.

Відповідач 2 не відноситься до суб`єктів освітньої діяльності, не провадить освітньої діяльності.

Таким чином, формування та видача довідок про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, не відноситься до компетенції відповідача 2.

Оскільки згідно до чинного законодавства відповідач- 2 не формує та не видає довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО за формою, визначеною додатком 9 до Порядку, то позовні вимоги до державного підприємства “Інфоресурс ”не піддягають задоволенню.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 159, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до відповідача-1: Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, 01135, м. Київ, пр. Берестейський, 10), відповідача-2: Державного підприємства “Інфоресурс” (код ЄДРПОУ 37533381, 03057, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови у внесенні змін до відомостей, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо ОСОБА_1 .

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти щодо порушення ОСОБА_1 черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту", а саме: в розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державний електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" - вказати "Так, не порушує".

У задоволені іншої частини позовних вимог, – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 29.01.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса