Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №160/33658/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року Справа № 160/33658/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

УСТАНОВИВ:

26 листопада 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Починка Віктора Васильовича через систему «Електронний суд» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з вимогами:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним в частині не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.;

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправним в частині не здійснення доплати до пенсії ОСОБА_1 в сумі, що не вистачає до розміру 3323,00 грн.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із врахуванням зарахованого до загального страхового стажу періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснювати доплату до пенсії ОСОБА_1 в сумі, що не вистачає до розміру 3323,00 грн. з 26.02.2025 р.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що з 27.12.2024 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У вересні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просила здійснити перерахунок пенсії, зарахувавши до загального страхового стажу період ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р. Проте, листом №51420-38968/К-01/8-0400/25 від 10.10.2025 відповідач відмови в перерахунку пенсії. Такі дії вважає протиправними та такими, що порушують його права на пенсійне забезпечення, оскільки доплату до пенсії, встановлено Постановою №209.

Позов не відповідав вимогам ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 був залишений без руху. На виконання вимог ухвали позивач 02.12.2025 надав відповідну заяву та виправив вказані недоліки у встановлений судом строк.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2025 відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було направлено копію ухвали суду від 04.12.2025 про відкриття провадження у справі в його електронний кабінет, що підтверджується довідкою відповідального працівника суду від 04.12.2025; правом на подання відзиву на позов відповідач не скористався. До суду подано матеріали електронної пенсійної справи позивача.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 з 27.12.2024 року перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області та на підставі рішення №046150017183 від 26.02.2025 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

До страхового стажу роботи ОСОБА_1 відповідачем не було зараховано період її роботи приватним підприємцем з 03.02.1995 р. по 31.12.2003 року, попри те, що нею до ГУ ПФУ разом з заявою про призначення пенсії було надано свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виписку з ЄДРЮО та ФОП №22270170000010844, патенти з сумами фіксованої плати податку а також квитанції про сплату внесків.

11.09.2025 року Позивач звернулась до відповідача з заявою, в якій просила здійснити їй перерахунок та доплату до пенсії до розміру 3 323,00 грн., з урахуванням визнаного фондом зарахованого повного страхового стажу для розрахунку права на пенсію 35 років 2 місяці 26 днів з дати призначення пенсії 26.02.2025, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2025 року № 209 "Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році".

Листом №51420-38968/К-01/8-0400/25 від 10.10.2025 ГУ ПФУ в Дніпропетровській області повідомило, що – «…Ви перебуваєте на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як фізична особа-підприємець з 16,12.2002. Інформація щодо підприємницької діяльності за період з 1995 до 16.12.2002 (дата взяття на облік) відсутня. Роз`яснення, щодо розрахунку розміру пенсії Вам надано листом № 19558-12639/К-01/8- 0400/25 від 25.04.2025 та розрахунку страхового стажу листом № 20200-12802/К-01/8-0400/25 від 30.04.2025..».

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті першої Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У відповідності до статті 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Статтею 56 Закону України “Про пенсійне забезпечення” визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Приписами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 27 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а в разі відсутності її чи відповідних записів у ній наявність трудового стажу підтверджується в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 року, а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 року по 31 грудня 2003 року зараховуються до трудового стажу фізичних осіб-підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, азі січня 2004 року по 31 грудня 2017 року за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

За змістом пункту 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб' єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

З 01 січня 1998 року до 01 січня 2004 року періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, зараховуються до трудового стажу фізичних осіб підприємців, якщо вони підтвердженні довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності та застосування спрощеної системи оподаткування; сплатою фіксованого податку (патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян); спеціальним торговим патентом; свідоцтвом про сплату єдиного податку; довідкою, виданою податковою інспекцією про перебування особи на обліку як суб`єкта підприємницької діяльності із зазначенням системи оподаткування та інформації про сплату податку; а з 01 липня 2000 додатково лише за умови сплати страхових внесків.

З матеріалів пенсійної справи Позивача вбачається, що нею до ГУ ПФУ разом з заявою про призначення пенсії було надано свідоцтво про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи, виписку з ЄДРЮО та ФОП №22270170000010844, патенти з сумами фіксованої плати податку а також квитанції про сплату внесків.

Суд вказує, що Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону № 1058-IV).

Отже, територіальний орган Пенсійного фонду може скористатись своїм правом перевірки даних щодо підприємницької діяльності Позивача.

Таким чином суд вважає, що позивачка має право на зарахування до її загального страхового стажу роботи період її підприємницької діяльності з 03.02.1995 р. до 01.01.2004 р., який підтверджується відповідними документами.

На підставі викладеного суд доходить висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.

Також, 25.02.2025 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (далі - Постанова №209), підпунктом 7 пункту 2 якої установлено, що з 1 березня 2025 р.: особам, яким не виповнилося 70 років (крім осіб, передбачених в абзаці першому цього підпункту), страховий стаж яких становить не менше ніж 35 років у чоловіків і не менше ніж 30 років у жінок, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, а також особам з інвалідністю I групи незалежно від віку та тривалості страхового стажу, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, у яких щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної компенсації у разі втрати годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших доплат до пенсій, установлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною, доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі, передбаченому статтею 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік"), не досягає 3323 гривень, надається щомісячна доплата до пенсії в сумі, що не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.

Відповідно до матеріалів пенсійної справи Позивача їй виповнилось повних 60 років.

Позивачка має загальний страховий стаж роботи 35 років 2 місяці 26 днів, що також підтверджується відповіддю відповідача на адвокатський запит №0400-010307-8/96796 від 20.05.2025 р. та доданим до неї розрахунком стажу Форма РС-право.

Позивачка має призначену рішенням відповідача від 26.02.2025 №046150017183 пенсію в розмірі 2 361,00 грн. (яка не досягає 3323,00 грн.).

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не здійснення доплати до пенсії ОСОБА_1 в сумі, що не вистачає до розміру 3323,00 грн. є протиправними.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв відповідач обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1937,92 грн., що документально підтверджується квитанціями від 17.11.2025 та 28.11.2025 року.

З огляду на задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 1937,92 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не зарахування до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині не здійснення доплати до пенсії ОСОБА_1 в сумі, що не вистачає до розміру 3323,00 грн.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 26.02.2025 р. перерахунок пенсії та доплату до пенсії ОСОБА_1 із врахуванням зарахованого до загального страхового стажу періоду ведення нею підприємницької діяльності з 03.02.1995 до 01.01.2004 р. в сумі, що не вистачає до розміру 3323,00 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094; ІК в ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору у розмірі 1937,92 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 29 січня 2026 року.

Суддя Е.О. Юрков