Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №160/31727/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 рокуСправа №160/31727/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 046150014957 від 15.08.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про відмову в призначенні пенсії позивачу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати з 07.08.2025 року позивачу дострокову пенсію за віком відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону № 1058-IV, як учаснику бойових дій, зарахувавши до його стажу, як учасника бойових дій, період проходження військової служби в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 р. по 11.05.1994 р. згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці; період проходження військової служби з 10.09.1993 р. по 11.05.1994 р. згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2025 року позивач звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надав заяву про призначення пенсії та відповідні підтверджуючі документи. Рішенням про відмову у призначенні пенсії № 046150014957 від 15.08.2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовило позивачу у призначенні пенсії з причин не підтвердженням статусу особи передбаченого пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". З відмовою призначити пенсію позивач не погоджується, оскільки відповідно до відомостей, які надані відповідачу, долучених документів, позивач набув необхідний стаж, що є підставою для призначення пенсії.

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що 07.08.2025 року позивач звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначенням дострокової пенсії за віком відповідно Закону №1058. 15.08.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області прийнято рішення №046150014957 про відмову в призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058. За наслідками розгляду заяви позивача про призначення пенсії від 07.08.2025р. та доданих до неї документів, до страхового стажу не враховано періоди: проходження військової служби на території Російської федерації з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987, оскільки з 01.01.2023р. Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності на території РРФСР по 31.12.1991; не враховано довідки від 12.06.2025 №862 про військову службу в складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Югославія з 25.10.1993 по 11.05.1994, оскільки за даними військового квитка заявник служив по контракту в Російській федерації (місті Рязань) - між Україною та РФ відсутні будь-які угоди, які регулюють пенсійне забезпечення. Рішення Головного управління від 15.08.2025р. №046150014957 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком є правомірними та законними, прийнятими в межах, у спосіб та у відповідності до чинного законодавства.

Згідно довідки про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді "ст.262 ч.5 "Ухвала про відкриття спрощеного провадження" (без повідомлення сторін) від 12.11.2025 №160/31727/25 було надіслано одержувачу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в його електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 12.11.2025.

Відзив від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на адресу суду не надходив.

Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).

Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі) та законодавчу встановлену послідовність надання письмових заяв по суті, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що останній вжив заходи, щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні, у порядку визначеним КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.1996р. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.

Згідно довідки від 17.08.1995 №/117, ОСОБА_1 1969 р.н. відповідно до статусу ветеранів війни відноситься до учасника бойових дій. Дана довідка підтверджує право на користування відповідно до ст.ст. 5, 6, 12 "Закону про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту".

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 №632, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 01.08.1987 року по 22.06.1990 року, військова служба за контрактом з 25.10.1993 року по 11.05.1994 року. Приймав участь в бойових діях в Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2025 №862, ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднанням) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994. Зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

07.08.2025 року ОСОБА_1 звернувся до відділу з питань призначення пенсій управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та надав заяву про призначення дострокової пенсії згідно пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області та прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 15.08.2025 року №046150014957.

Так, в рішенні від 15.08.2025 року №046150014957 зазначено зокрема наступне.

Пенсійний вік передбачений пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 55 років, за наявності страхового стажу 25 років.

Вік заявника 55 років 07 місяців.

Страховий стаж особи становить 25 років 03 місяці 21 день.

Результати розгляду документів доданих до заяви:

до страхового стажу не враховано періоди: проходження військової служби на території Російської федерації з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987, оскільки з 01.01.2023р. Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав — учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності на території РРФСР по 31.12.1991;

- періоди ведення підприємницької діяльності з 05.12.2014 по 26.12.2016, оскільки в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про нарахування доходу та сплату страхових внесків;

- не враховано довідки від 12.06.2025 №862 про військову службу складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Югославія з 25.10.1993 по 11.05.1994, оскільки за даними військового квитка заявник служив по контракту в Російській федерації (місті Рязань) - між Україною та РФ відсутні будь-які угоди, які регулюють пенсійне забезпечення.

Відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком в зв`язку з не підтвердженням статусу особи передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян врегульовані Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-ІV в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо надання статусу та соціальних гарантій окремим особам із числа учасників антитерористичної операції» від 04.12.2019 № 329-ІХ право на призначення дострокової пенсії за віком мають:

військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,

дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України,

особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",

особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних,- після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Як встановлено судом, позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 13.03.1996р.

Окрім того, згідно довідки від 17.08.1995 №/117, ОСОБА_1 1969 р.н. відповідно до статусу ветеранів війни відноситься до учасника бойових дій. Дана довідка підтверджує право на користування відповідно до ст.ст. 5, 6, 12 "Закону про статус ветеранів війни та гарантій їх соціального захисту".

Відтак, позивач відносить до кола осіб, які мають право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058.

Згідно оскаржуваного рішення вік позивача 55 років 07 місяців (при необхідних 55 років) та страховий стаж 25 років 03 місяці 21 день (при необхідних 25 роках).

З огляду на зазначене, відповідач протиправно відмовив позивачу в призначенні пенсії з підстави не підтвердження статусу особи передбаченого п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058.

Щодо не зарахування до страхового стажу спірних періодів роботи.

Так, згідно оскаржуваного рішення, позивачу не зараховано до страхового стажу:

- проходження військової служби на території Російської федерації з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987, оскільки з 01.01.2023р. Російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. У зв`язку з цим, до страхового стажу зараховуються періоди трудової діяльності на території РРФСР по 31.12.1991;

- не враховано довідку від 12.06.2025 №862 про військову службу складі діючої армії в період бойових дій на території республіки Югославія з 25.10.1993 по 11.05.1994, оскільки за даними військового квитка заявник служив по контракту в Російській федерації (місті Рязань) - між Україною та РФ відсутні будь-які угоди, які регулюють пенсійне забезпечення.

З приводу цього суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту в абзацу 3 статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до статті 62 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Згідно копії військового квитка НОМЕР_1 від 06.09.1987р. ОСОБА_1 10.09.1993 призвано до Збройних Сил, з 25.10.1993 по 11.05.1994 проходив військову службу у в/ч НОМЕР_3 .

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 19.09.2024 №632, ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 01.08.1987 року по 22.06.1990 року, військова служба за контрактом з 25.10.1993 року по 11.05.1994 року. Приймав участь в бойових діях в Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994.

Підставою для неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994, згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987 слугувала обставина припинення участі Російської Федерація та України в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, яка підписана та набрала чинності 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають. Вказана Угода підписана Україною та Російською Федерацією та відповідно, була обов`язкова для застосування в спірний період державними органами вказаних держав.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних міжнародних договорів передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Відповідно до статті 13 Угоди від 13.03.1992 кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України Про міжнародні договори України припинення та зупинення дії міжнародного договору України здійснюються: в) щодо міжнародних договорів, які укладено від імені Уряду України та які не потребували надання згоди на їх обов`язковість Верховною Радою України або затвердження Президентом України, а також щодо міжвідомчих договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України, - у формі постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно з частиною першою статті 25 Закону України Про міжнародні договори України припинення дії міжнародного договору України звільняє Україну від будь-якого зобов`язання щодо виконання договору і не впливає на права, зобов`язання чи правове становище України, що виникли в результаті виконання договору до припинення його дії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Листом Міністерства закордонних справ України від 29 грудня 2022 року №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року в м.Москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19 червня 2023 року.

Міністерство юстиції України своїм повідомленням від 10.01.2023 року, яке було опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року для України 19 червня 2023 року.

З огляду на визначені наслідки припинення дії міжнародного договору України слід дійти висновку, що денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вказана Угода припинила породження зобов`язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.

Суд наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Також судом враховано, що Україна вжила заходів щодо денонсації Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 лише в листопаді 2022, і вказана угода припинила свою дію для України 19 червня 2023 року. Предметом цього спору є правова оцінка відмови територіального пенсійного фонду України в зарахуванні періоду роботи (військової служби) позивача в рф до трудового (страхового) стажу, що дає право на пенсію в Україні, в період чинності такого міжнародного договору.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 Югославія включена до переліку держав, де проходять бойові дії. На підставі пункту 2 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.12.1995 № 488/95-ВР, позивач має право на пільги, як учасник бойових дій.

Кабінет Міністрів України постановою від 21 січня 1993 року №30 «Про пільги щодо обчислення вислуги років військовослужбовцям Збройних Сил України, які брали участь в операціях Миротворчих Сил ООН» постановив зараховувати військовослужбовцям з 15 липня 1992 р. на пільгових умовах до вислуги років для призначення пенсій один місяць служби за три місяці - час служби на території колишньої Республіки Югославії у складі Миротворчих Сил ООН, а особам із числа зазначених військовослужбовців, які отримали поранення, контузію, каліцтво або захворювання, - також і час безперервного перебування у зв`язку з цим у лікувальних закладах.

Згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2025 №862, ОСОБА_1 проходив військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в т.ч. під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднанням) на території Республіки Югославії у період з 25.10.1993 по 11.05.1994. Зазначена служба підлягає зарахуванню до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці.

Суд вважає, що відмова в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994, є протиправною, оскільки позивач проходив військову службу в рф в періоди з 10.09.1993 по 11.05.1994, яка є різновидом трудової діяльності і визнавалася обома сторонами Угоди, тобто під час чинності Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому позивач мав легітимні очікування щодо зарахування таких періодів до страхового стажу, які дають право на пенсійне забезпечення.

З огляду на вищевказане, період проходження військової служби з 10.09.1993 по 11.05.1994 на території рф підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача, а період з 25.10.1993 р. по 11.05.1994 р. підлягає зарахування на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Враховуючи вказане, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150014957 від 15.08.2025 року про відмову в призначенні позивачеві пенсії не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог з приводу зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити пенсію позивачеві із зарахуванням спірних періодів роботи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові рамки події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне із обов`язкових процесуальних рішень, пов`язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Так, призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України.

Так, питання призначення пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

За таких обставин адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

У справі, яка розглядається судом встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ в Миколаївській області, рішенням якого ОСОБА_1 відмовлено в призначенні дострокової пенсії за віком.

Згідно із частиною другою статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Миколаївській області.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22.

З урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 07.08.2025 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159, 54020, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Морехідна, будинок 1) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області № 046150014957 від 15.08.2025 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період проходження військової служби з 10.09.1993 по11.05.1994 згідно з військовим квитком НОМЕР_1 від 06.09.1987 та період з 25.10.1993 р. по 11.05.1994 р. згідно довідки від 12.06.2025 № 862, на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за три місяці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.08.2025 року про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова