Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №160/33373/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 рокуСправа №160/33373/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Сімферопольська, будинок 17-А ЄДРПОУ 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланто Торг" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67 ЄДРПОУ 40276642) про стягнення податкового боргу

УСТАНОВИВ:

21 листопада 2025 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланто Торг", у якій позивач просить:

- стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНТО ТОРГ» (ЄДРПОУ 40276642) до бюджету у розмірі 71 443 044,63 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланто Торг" перед бюджетом виникла за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою від 24 листопада 2025 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження суддею Ніколайчук С.В. одноособово. Підготовче засідання суд призначив на 18 грудня 2025 року о 14:00.

Копія ухвали від 24 листопада 2025 року направлена на адресу відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі фізичних-осіб –підприємців, що підтверджується матеріалами справи. Проте конверт повернувся н адресу суду з відміткою Укрпошти «За закінченням терміну зберігання».

Порядок вручення повістки встановлений статтею 126 КАС України. Однак даною статтею не врегульовано порядок вручення інших судових документів.

Відповідно до статті 7 частини 6 КАС України, зокрема, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

Таким чином, суд вважає за необхідне застосувати аналогію та керуватися положеннями статті 126 КАС України.

Відповідно до статті 126 частини 11 КАС України встановлено, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до статті 251 частини 6 пункту 4 КАС України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також необхідно врахувати висновок Верховного Суду в ухвалі від 24 березня 2021 у адміністративному провадженні № К/9901/35851/20 про те, що до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, у розумінні статті 126 частини 11 КАС України ухвала про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в даній адміністративній справі вважається врученою відповідачу належним чином.

Відтак, судом вжито достатніх необхідних законодавчо встановлених заходів щодо належного повідомлення відповідача про відкриття провадження та про можливість подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали суду. Разом з тим, відповідачем відзиву на позовну заяву чи клопотань до суду не подано.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Відповідно до статі 162 частини 6 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач пред`явлені позовні вимоги не оспорив, відзив на позов та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у встановлений судом строк не подав, тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 18 грудня 2025 року суд закрив підготовче провадження у справі № 160/33373/25. Призначив справу до розгляду справи по суті на 20.01.2026 року об 14 год. 00 хв.

Представники сторін в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У відповідності до положень статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи у порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАНТО ТОРГ» (ЄДРПОУ 40276642) перебуває на обліку як платник податків в ГУ ДПС у Дніпропетровській області.

Відповідно до чинного законодавства відповідач є платником податків, зборів (обов`язкових платежів) і перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у Дніпропетровській області та має незаявлений до суду податковий борг у розмірі 71 443 044,63 гривень.

З матеріалів справи видно, що на теперішній час в інтегрованих картках платника податків ТОВ «ЛАНТО ТОРГ» обліковується незаявлений до суду податковий борг на загальну суму 71 443 044,63 грн, а саме:

1. Заборгованість по пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 71 443 044,63 грн, згідно:

- податковим повідомленням-рішенням № 0415200709 від 17.07.2025 на суму 71 443 044,63 грн (за актом перевірки №2585/04-36-07-09/40276642 від 05.06.2025) Інформація щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0415200709 від 17.07.2025 у контролюючого органу відсутня.

Інформація щодо оскарження вищенаведених податкових повідомлень-рішень у контролюючого органу відсутня.

З урахуванням вимог ст.56, 57 ПК України, в зв`язку з несплатою ТОВ «ЛАНТО ТОРГ» у встановлені строки нарахованих сум, грошові зобов`язання набули статусу податкового боргу.

Відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України, у зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу ТОВ «ЛАНТО ТОРГ» була сформована податкова вимога від 28.08.2025 року № 0026589-1310-0436, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку.

Оскільки у встановлений законодавством строк ТОВ «ЛАНТО ТОРГ» не сплатило самостійно визначені та узгоджені податкові зобов`язання, вони набули статусу податкового боргу.

Таким чином, суд встановив та матеріалами справи підтвердженою заявлену позивачем суму заборгованості до стягнення у розмірі 71 443 044,63 грн, яка підлягає стягненню судом з відповідача.

Посилаючись на наведені обставини, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній ) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлену цим Кодексом.

Зі змісту п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України вбачається, що податкова декларація, розрахунок, - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.п.36.1-36.3 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та боргу в порядку і строки, визначені цим Кодексом. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Підпунктами 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та п. 57.1 ст. 57 ПК України, згідно якого платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом, підприємством не сплачено суму самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строку, визначеного Податковим кодексом України.

Згідно з вимогами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також сум надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У відповідності до приписів п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Податковим органом було сформовано податкову вимогу від 28.08.2025 року № 0026589-1310-0436, яка була направлена платнику податків засобами поштового зв`язку, яка отримана представником відповідача, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається.

У зв`язку з тим, що відповідач не відреагував на вищезазначену податкову вимогу та не погасив заборгованість, інші вимоги податковим органом не формувались.

Згідно з ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України встановлено обов`язок платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Докази сплати відповідачем наявної у позивача заборгованості в розмірі 71 443 044,63 грн, як і докази оскарження її у встановленому законом порядку у справі відсутні.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно з ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а частиною 2 статті 19 Конституції України - що органи державної влади (до яких належать органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи до уваги усе вищевикладене та враховуючи, що на час розгляду справи сума боргу відповідач не сплатив в добровільному порядку, доказів протилежного суду не надав, то суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що належить задовольнити.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд зазначає, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2. ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

В даному випадку, такі витрати не мали місце.

Керуючись ст. 241-246, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Сімферопольська, будинок 17-А ЄДРПОУ 44118658) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ланто Торг" (50000, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Криворіжсталі, буд. 67 ЄДРПОУ 40276642) про стягнення податкового боргу - задовольнити.

Стягнути податковий борг з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАНТО ТОРГ» (ЄДРПОУ 40276642) до бюджету у розмірі 71 443 044,63 гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складено 29.01.2026 року.

Суддя С.В. Ніколайчук