Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №140/11330/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11330/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.,

розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "БУДСЕЙЛ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БУДСЕЙЛ" (далі – ПП "БУДСЕЙЛ", підприємство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі - відповідач) у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на виконання умов контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD, укладеному з компанією «Sale helper s.r.o.», ПП «БУДСЕЙЛ» 26 вересня 2025 року подало до Волинської митниці митну декларацію №25UA205150013685U0 щодо здійснення митного оформлення товару – трактор марки JOHN DEERE, модель 8330, номер кузова НОМЕР_1 , в якій в графі 42 вказано ціну транспортного засобу у розмірі 45500,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару – за ціною контракту, митну вартість визначено у розмірі 2216386,90 грн (еквівалентно 45500,00 Євро - графа 45 МД).

Відповідно до п. 2.2 контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі) і встановлюються в Євро/ або в доларах США. На виконання вказаного пункту контракту сторонами погоджено рахунок-фактуру (інвойс) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року, згідно з яким узгоджено вартість товару – трактор марки JOHN DEERE, моделі 8330, номер кузова НОМЕР_1 , вартістю 45500,00 Євро.

Однак, відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою вартістю та прийняв рішення №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року про коригування митної вартості товарів, яким визначив митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 67500,00 Євро. При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що подані документи, не містять усіх даних для підтвердження митної вартості та наявні розбіжності.

Позивач вважає рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року неправомірним та таким, що підлягає скасуванню. Вказав, що для митного оформлення відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) декларант надав документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару за першим методом, а в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Вказує на те, що рішення про коригування митної вартості товару відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, та в порушення положень статті 55 МК України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових заявленої декларантом митної вартості. Також відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, як наслідок безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості імпортованого товару. Висновки митного органу ґрунтуються на безпідставних доводах про наявність розбіжностей у поданих документах та про наявність сумнівів щодо повноти визначення митної вартості імпортованого товару. Позивач вважає, що подані документи не містили розбіжностей, а всі відомості, які підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни, що сплачена за товар, у документах наявні, митний орган не спростував достовірність поданих документів, не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості спірного товару, тому оцінка митним органом відомостей у поданих документах як таких, що містять розбіжності, не відповідає фактичним обставинам.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 1800,00 грн.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України).

У поданому до суду 31 жовтня 2025 року відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив. В обґрунтування цієї позиції вказав, що при проведенні відповідно до положень статті 54 МК України митного контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за митною декларацією №25UA205150013685U0 від 26 вересня 2025 року, встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD адреса продавця Vosmikovych 930/12, Liben (Praha 8), 180 00 Praha, Чеська Республіка, однак згідно автотранспортної накладної від 18 серпня 2024 року №109913 місцем завантаження товару є Німеччина (Germany) без конкретизації місця. Інформації щодо надавачів транспортних послуг та сум витрат таких послуг в країні експорту не надано;

- під кодом 3001 зазначено дві платіжні інструкції від 11 вересня 2025 року та 18 вересня 2025 року, проте рахунок-фактура (інвойс) датується від 19 вересня 2025 року, хронологічно після здійснення факту оплати. При цьому ні в платіжній інструкції №903 від 11 вересня 2025 року, ні в платіжній інструкції №929 від 18 вересня 2025 року не конкретизовано товар щодо якого здійснюється оплата, інших документів, які стали підставою для здійснення оплати саме вказаного товару до митного оформлення не надано;

- одним з товаросупровідних документів, що став підставою оформлення митної декларації країни відправлення №25PL301010002KUYB1 від 23 вересня 2025 року, зазначено свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 . Проте до митного оформлення вказаний документ, як підтвердження зазначених характеристик не надано.

З огляду на вказане, декларанту направлено повідомлення з вимогою про надання у 10-ти денний термін додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару,

Декларантом на вимогу було надано електронну копію рахунку-проформи №PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року, проте вказаний документ не зазначений у платіжних інструкціях №903 від 11 вересня 2025 року та №929 від 18 вересня 2025 року. Крім цього, надано свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року, проте відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року продавцем (власником) транспортного засобу є компанія «Sale helper s.r.o.», що суперечить зазначеному власнику, вказаному в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу. Інших документів, які б підтвердили заявлену митну вартість, не надано про що повідомлено листом від 26 вересня 2025 року.

У зв`язку з вищевикладеним та враховуючи ненадання декларантом усіх документів згідно з переліком, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року, у якому митну вартість товарів визначено за резервним методом відповідно до статті 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 – на рівні 67500,00 Євро/од за МД №UA205030/2025/014128 від 12 вересня 2025 року з врахуванням положень статті 64 МК України.

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за ІМ40ДЕ №25UA205150013736U4 від 26 вересня 2025 року з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України.

З наведених підстав відповідач вважає, що рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року є правомірним, обґрунтованим та винесеним відповідно до вимог чинного законодавства, а тому просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Окрім того, відповідач заперечує проти стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн, оскільки вказані витрати є неспівмірними із даною справою, а їх сума - необґрунтована.

Відповідач також заперечує щодо стягнення на користь позивача витрат на переклад документів у розмірі 1800,00 грн, вважає, що заявлений розмір витрат на залучення перекладача є неспівмірним із обсягом відповідної роботи (послуг), оскільки здійснювався переклад лише 4 документів.

У поданій до суду 05 листопада 2025 року відповіді на відзив позивач вказав, що подані до митного оформлення документи є вичерпні, не містять розбіжностей та ознак підробки, а в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованого товару. Заперечуючи проти позову, відповідач не наводить обґрунтованих доводів щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (основним методом) при тому, що подані декларантом документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, які піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати.

У поданих до суду поясненнях Волинська митниця заперечує щодо стягнення витрат на правову допомогу.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 28 січня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання Волинської митниці про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Судом встановлено, що 22 жовтня 2024 року між ПП "БУДСЕЙЛ" (покупець) та компанією «Sale helper s.r.o.» (продавець, Чеська Республіка), укладено контракт №05/24-SALE/BUD, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити, а покупець зобов`язується прийняти та платити згідно інвойсів автомобілі легкові нові та бувші у використанні, сідельні тягачі нові та бувші у використанні, причіпи, напівпричіпи нові та бувші у використанні, спеціальну будівельну техніку нову та бувшу у використанні, спеціальну сільськогосподарську техніку нову та бувшу у використанні, мотоцикли, квадроцикли та іншу мототехніку нову та бувшу у використанні (надалі – “Товар”).

Пунктом 2.2. контракту обумовлено, що ціна на товар визначена у відповідному інвойсі (та/або проформі інвойс) і встановлюються в Євро/або в доларах США.

Відповідно до пункту 3.1. контракту сторони погодили, що за загальним правилом, оплата за товар/послуги здійснюється на умовах після оплати. Інші умови оплати можуть бути застосовані сторонами лише у випадку, якщо вони прямо зазначені в інвойсі.

Пунктами 4.1.- 4.2. контракту обумовлено, що товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс 2020». Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки в відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі).

На виконання вказаного контракту сторонами погоджено рахунок-фактуру (інвойс) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року, згідно з яким узгоджено вартість товару – трактор марки JOHN DEERE, модель 8330, номер кузова НОМЕР_1 , 45500,00 Євро.

На підтвердження оплати ПП "БУДСЕЙЛ" надано платіжну інструкцію №903 від 11 вересня 2025 року на суму 45410,00 Євро та №929 від 18 вересня 2025 року на суму 38410,00 Євро, з призначенням платежу: передоплата за автомобілі згідно контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD (а.с.21-22).

З метою здійснення митного оформлення в режимі імпорту 26 вересня 2025 року декларантом в порядку електронного декларування подано до Волинської митниці митну декларацію №25UA205150013685U0 з описом товару: «Трактор колісний, марки - JOHN DEERE моделі - 8330, серійний номер - RW8330P026738, призначений для сільського господарства, не по дорогах загального користування номер/модель двигуна - невизначений, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 8984 см3, потужність - 223 kW, колісна формула - 4х4, бувший у використанні, календарний та модельний рік виготовлення - 2008. Всього 1 шт.»", де в графі 42 вказано ціну транспортного засобу у розмірі 45500,00 Євро та застосовано 1 метод визначення митної вартості товару – за ціною контракту, митну вартість визначено у розмірі 2216386,90 грн (еквівалентно 45500,00 Євро - графа 45 МД) (а.с.18).

До митної декларації додавалися такі документи: контракт від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD; додаткова угода №2 до контракту від 23 липня 2025 року; рахунок-проформу №PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року; рахунок-фактуру (інвойс) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року; декларацію про походження товару №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року; автотранспортну накладну №109913 від 19 вересня 2025 року; платіжні інструкції в іноземній валюті №903 від 11 вересня 2025 року та №929 від 18 вересня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями №9677/25 від 25 вересня 2025 року; копію митної декларації країни відправлення №25PL301010002KUYB1 від 23 вересня 2025 року; фото та інші некласифіковані документи (а.с.19-26,30,32-39).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні декларанту згідно з статтями 53 та 54 МК України у 10-ти денний термін запропоновано подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; транспортні (перевізні) документи; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару (за бажанням).

Декларантом на вимогу було надано електронну копію рахунку-проформи №PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року. Крім цього, надано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року. Листом від 26 вересня 2025 року повідомлено, що інших документів надаватися не буде.

26 вересня 2025 року Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000010/2, яким визначила митну вартість товару за резервним 6 методом у розмірі 67500,00 Євро (а.с.16).

Згідно з графою 33 цього рішення заявлена декларантом митна вартість імпортованого транспортного засобу не може бути визнана у зв`язку з тим, що подані до митного оформлення товару документи, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD адреса продавця Vosmikovych 930/12, Liben (Praha 8), 180 00 Praha, Чеська Республіка, однак згідно автотранспортної накладної від 18 серпня 2024 року №109913 місцем завантаження товару є Німеччина (Germany) без конкретизації місця. Інформації щодо надавачів транспортних послуг та сум витрат таких послуг в країні експорту не надано;

- під кодом 3001 зазначено дві платіжні інструкції від 11 вересня 2025 року та 18 вересня 2025 року, проте рахунок-фактура (інвойс) датується від 19 вересня 2025 року, хронологічно після здійснення факту оплати. При цьому ні в платіжній інструкції №903 від 11 вересня 2025 року, ні в платіжній інструкції №929 від 18 вересня 2025 року не конкретизовано товар щодо якого здійснюється оплата, інших документів, які стали підставою для здійснення оплати саме вказаного товару до митного оформлення не надано;

- одним з товаросупровідних документів, що став підставою оформлення митної декларації країни відправлення №25PL301010002KUYB1 від 23 вересня 2025 року, зазначено свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 . Проте до митного оформлення вказаний документ, як підтвердження зазначених характеристик не надано.

У рішенні також зазначено, що декларантом на вимогу було надано електронну копію рахунку-проформи №PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року, проте вказаний документ не зазначений у платіжних інструкціях №903 від 11 вересня 2025 року та №929 від 18 вересня 2025 року. Надано свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року, проте відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року продавцем (власником) транспортного засобу є компанія «Sale helper s.r.o.», що суперечить зазначеному власнику, вказаному в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МК України) та методу 2г (ст.63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта, митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, згідно раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях, а саме: - товар 1 – на рівні 67500,00 Євро/од за МД №UA205030/2025/014128 від 12 вересня 2025 року з врахуванням положень статті 64 МК України.

Коригування митної вартості слугувало підставою для видачі картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205150/2025/000410 (а.с.15).

Випуск у вільний обіг транспортного засобу здійснено за ІМ40ДЕ №25UA205150013736U4 від 26 вересня 2025 року з наданням гарантій, передбачених частиною 7 статті 55 МК України (а.с.17).

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб`єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України та іншими законами України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару – трактор марки JOHN DEERE, модель 8330, номер кузова НОМЕР_1 , що був у використанні, календарний рік виготовлення 2008 – за основним методом – за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 53 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України – декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом – за ціною договору (контракту) ПП "БУДСЕЙЛ" подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України (зовнішньоекономічний договір (контракт); рахунок-фактуру (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару та інші).

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом.

Так, контракт від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD містить усі необхідні відомості щодо сторін договору, комерційних умов поставки; рахунок-проформа №PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року та рахунок-фактура (інвойс) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року, визначають вартість транспортного засобу 45500,00 Євро.

Пункт 4 частини другої статті 53 МК України зобов`язує декларанта надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Відповідно до пункту 3.1. контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD сторони погодили, що за загальним правилом, оплата за товар/послуги здійснюється на умовах після оплати. Інші умови оплати можуть бути застосовані сторонами лише у випадку, якщо вони прямо зазначені в інвойсі.

На підтвердження оплати ПП "БУДСЕЙЛ" надано платіжну інструкцію №903 від 11 вересня 2025 року на суму 45410,00 Євро та №929 від 18 вересня 2025 року на суму 38410,00 Євро, з призначенням платежу: передоплата за автомобілі згідно контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD (а.с.21-22).

Щодо твердження митного органу про те, що у митній декларації під кодом 3001 зазначено дві платіжні інструкції від 11 вересня 2025 року та 18 вересня 2025 року, проте рахунок-фактура (інвойс) датується від 19 вересня 2025 року, хронологічно після здійснення факту оплати, при цьому ні в платіжній інструкції №903 від 11 вересня 2025 року, ні в платіжній інструкції №929 від 18 вересня 2025 року не конкретизовано товар щодо якого здійснюється оплата, а інших документів, які стали підставою для здійснення оплати саме вказаного товару до митного оформлення не надано, суд зазначає, що на вимогу митного органу надано додатково проформу № PROF/0909-3/SHEL/25 від 09 вересня 2025 року, у якій зазначено, про оплату за товар - трактор марки JOHN DEERE, модель 8330, номер кузова НОМЕР_1 , б/в, календарний рік виготовлення 2008. Відтак оплата здійснена на основі наданої експортером проформи, а остаточний інвойс №1909-2/SHELL/25 виставлено пізніше 19 вересня 2025 року. Надані проформа, інвойс та довідка з банку №201-134 від 25 вересня 2025 року кореспондуються з товаром який розмитнюється (а.с.30-31).

Разом з тим, суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів – це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною 2 статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару.

Вказана в митній декларації МД №25UA205150013685U0 від 26 вересня 2025 року ціна оцінюваного транспортного засобу відповідає тій, що зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року та становить 45500,00 Євро.

Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 45500,00 Євро. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Також, ще однією з підстав для коригування митної вартості товару, відповідач вказав, що відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD адреса продавця Vosmikovych 930/12, Liben (Praha 8), 180 00 Praha, Чеська Республіка, однак згідно автотранспортної накладної від 18 серпня 2024 року №109913 місцем завантаження товару є Німеччина (Germany) без конкретизації місця. Інформації щодо надавачів транспортних послуг та сум витрат таких послуг в країні експорту не надано. Суд вважає дане твердження відповідача є хибним, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Стосовно наведеного суд зазначає, що пунктами 4.1.- 4.2. контракту від 22 жовтня 2024 року №05/24-SALE/BUD обумовлено, що товар буде поставлений згідно правил «Інкотермс 2020». Умови поставки товару зазначаються продавцем для кожної окремої поставки в відповідному інвойсі (та/або проформі-інвойсі).

У погодженому сторонами рахунку-фактурі (інвойсі) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року зазначено умови поставки DAP Рівне, Україна.

Аналогічна інформації міститься у графі 20 МД №25UA205150013685U0 від 26 вересня 2025 року, де умовами поставки вказано DAP.

Умови DAP Інкотермс – розшифровується “Delivered At Point” named point of destination перекладається “Поставка в пункті”, вказана назва пункту призначення означає, що продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув в зазначений пункт призначення. Згідно умов поставки DAP Інкотермс продавець зобов`язаний оплатити витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений пункт призначення, виконати експортне митне оформлення для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак, продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні. Ціна DAP (DAP price) означає, що контрактна (інвойсова або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення.

Відтак, оскільки умови поставки DAP передбачають, що ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів і вартості доставки (фрахту) до зазначеного пункту призначення (в тому числі по території країни експорту), витрати на доставку товарів до митного кордону України були понесені продавцем - фірмою «Sale helper s.r.o.» та включені в ціну товару.

Окрім іншого умови поставки DAP за правилами Інкотермс-2020 не забороняють продавцю постачати товар покупцю силами і засобами інших осіб. Відтак, перевізником може бути не сам продавець, а інша особа, в тому числі і покупець. Однак, це жодним чином не впливає на розподіл видатків між покупцем та продавцем, оскільки вартість доставки включається в ціну товару, а позивачем не понесено жодних витрат на транспортування товару до митного кордону України.

Суд також вважає необгрунтованим посилання відповідача у спірному рішенні, як на підставу для коригування митної вартості товару на те, що одним з товаросупровідних документів, що став підставою оформлення митної декларації країни відправлення №25PL301010002KUYB1 від 23 вересня 2025 року, зазначено свідоцтво про реєстрацію № НОМЕР_2 , проте до митного оформлення вказаний документ, як підтвердження зазначених характеристик не надано, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року було надано декларантом на вимогу митного органу. Крім того, дане свідоцтво вказане у митній декларації №25UA205150013685U0 від 26 вересня 2025 року під кодом 2800 (а.с.18,32-33).

Щодо твердження відповідача у спірному рішенні про те, що відповідно до рахунку-фактури (інвойса) №1909-2/SHELL/25 від 19 вересня 2025 року продавцем (власником) транспортного засобу є компанія «Sale helper s.r.o.», що суперечить зазначеному власнику, вказаному в наданому свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 лютого 2015 року, суд зазначає наступне.

Чинним законодавством не передбачено обов`язку надання декларантом документів про походження товару в попередніх ланцюгах постачання продавця-експортера, що може становити комерційну таємницю, а питання щодо перевірки повноважень продавця на здійснення продажу транспортного засобу від імені його власників не входить до компетенції митного органу та не впливає на задекларовані та підтверджені відповідними документами числові значення митної вартості, з якої обраховуються та справляються митні платежі. Продавець, реалізуючи транспортний засіб, не зобов`язаний здійснювати його реєстрацію за собою. Наявність у нього права продажу може бути обумовлена цивільно-правовими відносинами між безпосереднім власником транспортного засобу та продавцем.

Відтак, продавець та власник товару не повинен бути обов`язково однією і тією ж особою. Окрім того, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в розумінні норм Митного кодексу України не є документом, що підтверджує митну вартість транспортного засобу, а отже відомості даного документу ніяким чином не впливають на митну вартість та не можуть розцінюватися як критерій ризиковості і підстав для сумнівів у вірності заявленої митної вартості товару.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога митного органу про надання документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; виписки з бухгалтерської документації; копії митної декларації країни відправлення; висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять числових розбіжностей чи ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару, передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу (новий, пошкоджений, бувший у використанні тощо), пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) та інше.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Отже, підстави вважати, що рішення відповідача №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому таке рішення підлягає скасуванню як протиправне.

Таким чином, позов належить задовольнити повністю.

Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Частиною першою статті 139 КАС України обумовлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд враховує, що позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 4115,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 02 жовтня 2025 року №Н387193 (а.с.13).

Відтак, оскільки позов задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Волинської митниці на користь позивача необхідно присудити судові витрати зі сплати судового збору в сумі 4115,20 грн.

Щодо відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн суд зазначає наступне.

За приписами частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 08.02.2022 у справах № 640/3098/20 та №160/6762/21 відповідно, від 18.08.2022 у справі № 540/2307/21.

На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16.

У постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15 міститься правова позиція щодо застосування частини третьої статті 134 КАС України, відповідно до якої чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів, що відповідачем не здійснено.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення в постановах Верховного Суду від 02.10.2019 (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020 (справа №640/10548/19), від 21.01.2021 (справа №280/2635/20), від 03.08.2022 (справа №280/4264/21).

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.08.2022 у справі №520/6658/21).

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 02 жовтня 2025 року №02/10-25, додаткову угоду від 04 листопада 2025 року до договору №02/10-25 про надання правової допомоги від 02 жовтня 2025 року, детальний опис робіт (надання послуг) станом на 02 жовтня 2025 року, виконаних АО “БОНА ФІДЕ”, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ВА №1186 та ордер серії АС №1158259 від 02 жовтня 2025 року.

При цьому, пунктом 3.1 вказаного договору визначено фіксовану суму гонорару - 4000,00 грн (а.с.43-44).

Представник відповідачів у відзиві на позовну заяву вказала, що заявлена сума на правничу допомогу є завищеною та необґрунтованою.

Суд зазначає, що окремі види послуг, наведені у детальному описі робіт (наданих послуг) станом 02 жовтня 2025 року (а.с.45), не є видами правової допомоги та не можуть бути відшкодовані (а саме: підписання договору, формування договору та адвокатського досьє, підготовка детального опису робіт).

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням заперечень відповідача щодо обґрунтованості та співмірності розміру витрат на правничу допомогу, заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу є неспівмірною із заявленими позовними вимогами, а тому справедливим розміром відшкодування позивачу фактично понесених витрат на професійну правничу допомогу у цій справі за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є сума 3000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат, пов`язаних із перекладом на українську мову документів, поданих до митного оформлення іноземною мовою, суд керується приписами частини п`ятої статті 137 КАС України, за змістом якої розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Отже, такі витрати також підлягають доказуванню.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесених витрат на переклад документів позивачем надано: рахунок №09/10/25 від 09 жовтня 2025 року; акт виконаних робіт №13/10/25 від 13 жовтня 2025 року; квитанцію до платіжної інструкції №Н388040 від 15 жовтня 2025 року (а.с.57,64-65).

З наданих документів вбачається, що Бюро перекладів «АЗБУКА» надано ПП "БУДСЕЙЛ" послуги з перекладу документів. Так, перекладачем ОСОБА_1 здійснено переклад з англійської, німецької та польської мов таких документів: інвойсу №1909-2/SHEL/25; експортної декларації №25PL301010002KUYB1; проформи №PROF/0909-3/SHEL/25; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, всього у кількості 4 документи на суму 1800,00 грн (а.с.573).

Відтак, з Волинської митниці на користь позивача підлягають стягненню витрати на переклад документів у розмірі 1800,00 грн, які підтверджені належними доказами понесення таких витрат.

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства "БУДСЕЙЛ" до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205150/2025/000010/2 від 26 вересня 2025 року.

Стягнути на користь Приватного підприємства "БУДСЕЙЛ" за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати в сумі 4115,20 грн (чотири тисячі сто п`ятнадцять гривень 20 копійок), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 копійок) та витрати на переклад документів у розмірі 1800,00 грн (одна тисяча вісімсот гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Приватне підприємство "БУДСЕЙЛ" (43020, Волинська область, м. Луцьк, вул. Рівненська, 76А, код ЄДРПОУ 44504291).

Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, с. Римачі, вул. Призалізнична, 13, код ЄДРПОУ 43958385).

Суддя Т.М. Димарчук