Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №140/11618/25 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року ЛуцькСправа № 140/11618/25

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Димарчук Т.М.

розглянувши за правилами спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку; зобов`язання внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку на підставі пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” згідно наявної інформації в його паперовому військово-обліковому документі.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 28.09.2011 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №188/3395 від 28.09.2011 та військовим квитком. Зокрема, з військового квитка слідує, що 22.09.2011 лікарсько-експертна комісія при УМНС України у Волинській області провела огляд та встановила на підставі статей 39 «б», 64 «б», 23 «б», 38 «в», 40 «в», 52 «в» графи ІІІ розладу хвороб та таблиці додаткових вимог за сукупністю захворювань ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Водночас, після того як Міноборони презентовано додаток «РЕЗЕРВ+», ОСОБА_1 встановив додаток, пройшов всі етапи реєстрації, та отримав інформацію, яка, не відповідає дійсним паперовим документам.

Так, у даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+», відсутні відомості стосовно того, що ОСОБА_1 непридатний з виключенням з військового обліку та натомість помилково зазначена категорія обліку «військовозобов`язаний». Така розбіжність між офіційними паперовими документами та даними електронного реєстру створює юридичну невизначеність щодо правового статусу ОСОБА_1 , що може спричинити йому, як громадянину, неправомірні наслідки.

У вересні 2025 року ОСОБА_1 подав заяву до ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою привести відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та відображаються у додатку «РЕЗЕРВ+», у відповідність до його офіційних паперових військово-облікових документів.

25.09.2025 відповідачем було надано відповідь, якою протиправно відмовлено у задоволенні заяви позивача. Зокрема, у відповіді вказано, що особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів, а діагноз переглянутий.

Вважаючи бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся з даним позовом до суду. Просить позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача на його користь 20 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги заперечив. Свою позицію обгрунтовує тим, що відповідно до абзацу 4 статті 21.31 Положення № 402 (в редакції від 23.02.2011, тобто чинній на дату рішення ЦЛЕК МНСУ України від 28.09.2011) питання причинного зв`язку захворювань у зазначених колишніх військовослужбовців мають право вирішувати Центральна та регіональні міжвідомчі експертні комісії, обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії МОЗ України у формулюваннях причинного зв`язку захворювань, передбачених цим Положенням. Тобто на міжвідомчі експертні комісії (відповідно до ст. 21.32) покладалося лише рішення питання причинного зв`язку захворювань у громадян-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Також відповідно Додатку № 1 (розлад хвороб) Положення № 402 в редакції 2011 року визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку можливо лише при наявності значних порушень функції органів і систем - п.п. «а». Натомість у свідоцтві про хворобу в якості підстав зазначені статті 39 «б», 64 «б», 23 «б», 38 «в», 40 «в», 52 «в», тобто жодного п.п. «а».

Оскільки в свідоцтві про хворобу не зазначено, що хвороби ОСОБА_1 пов`язані з його участю в ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а також хвороби не мають ознак наявності значних порушень функції органів і систем, у зв`язку з цим, ЦЛЕК УМНС України в Волинській області неправомірно прийнято рішення щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

З наведених підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відповіді на відзив представник позивача підтримав позовні вимоги та додатково зазначив, що повноваження ТЦК та СП, визначені Положенням № 154, полягають, зокрема, у веденні військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також забезпеченні веденні та актуалізації Реєстру. При цьому, жоден нормативно-правовий акт не надає ТЦК та СП права одноосібно визнавати неправомірним висновок лікарсько-експертної комісії. Крім того наявна у матеріалах справи постанова лікарсько-експертної комісії, яка підтверджується свідоцтвом про хворобу№188, не скасована у встановленому законом порядку та є чинною. Відтак, відповідач не має права перевіряти, чи правильно медична комісія у 2011 році застосувала статті розладу хвороб щодо ОСОБА_1 .

Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України Серії НОМЕР_1 , виданим Любомльським РС УДМС України у Волинській області (а.с. 10-11).

З матеріалів справи вбачається, що лікарсько-експертною комісію при УМНС України у Волинській 28.09.2011 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 39 «б», 64 «б», 23 «б», 38 «в», 40 «в», 52 «в» графи ІІІ розладу хвороб та таблиці додаткових вимог за сукупністю захворювань, що підтверджується записом у військовому квитку позивача Серії НОМЕР_2 (а.с.13-15).

З даних Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «РЕЗЕРВ+», слідує, що категорія обліку ОСОБА_1 «військовозобов`язаний» (а.с.16).

Позивач 11.09.2025 звернувся із заявою до ІНФОРМАЦІЯ_3 у якій просив привести відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів («Оберіг») та відображаються у додатку «Резерв +», у відповідність до його офіційних паперових військово-облікових документів. Зокрема, внести зміни в систему «Оберіг», зазначивши щодо нього правильний статус категорії обліку «невійськовозобов`язаний», у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.30). До заяви ОСОБА_1 долучив: копію паспорту; копію свідоцтва про хворобу; копію військового квитка; відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв +» (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_2 на звернення ОСОБА_1 надав відповідь, у якій зазначив, що відповідно до абзацу 4 статті 21.31 Положення № 402 (в редакції від 23.02.2011, тобто чинній на дату рішення ЦЛЕК МНСУ України від 28.09.2011) питання причинного зв`язку захворювань у зазначених колишніх військовослужбовців мають право вирішувати Центральна та регіональні міжвідомчі експертні комісії, обласні спеціалізовані лікарсько-консультативні комісії МОЗ України у формулюваннях причинного зв`язку захворювань, передбачених цим Положенням. Тобто на міжвідомчі експертні комісії (відповідно до ст. 21.32) покладалося лише рішення питання причинного зв`язку захворювань у громадян-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС.

Також відповідно Додатку № 1 (розлад хвороб) Положення № 402 в редакції 2011 року визнання особи непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку можливо лише при наявності значних порушень функції органів і систем - п.п. «а». Натомість у свідоцтві про хворобу в якості підстав зазначені статті 39 «б», 64 «б», 23 «б», 38 «в», 40 «в», 52 «в», тобто жодного п.п. «а».

Оскільки в свідоцтві про хворобу не зазначено, що хвороби ОСОБА_1 пов`язані з його участю в ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, а також хвороби не мають ознак наявності значних порушень функції органів і систем, у зв`язку з цим, ЦЛЕК УМНС України в Волинській області неправомірно прийнято рішення щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Вказано, що відповідно до п. 3.3 Положення № 402 в редакції 2011 року особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів, а діагноз переглянутий. За викладених обставин, підстави для виключення ОСОБА_1 з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу № 188/3395 згідно пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" наразі відсутні (а.с.31).

Позивач, вважаючи бездіяльність відповідача щодо невнесення виправлень (коригування та/або доповнення) недостовірних відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується таким.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі- Закон №2232-ХІІ).

Згідно з частинами першою, третьої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною п`ятою статті 33 Закону №2232-ХІІ визначено, що військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (частина перша статті 34 Закону №2232-ХІІ).

На виконання частини п`ятої статті 33 Закону №2232-ХІІ Кабінет Міністрів України затвердив Порядок №1487, пунктом 2 якого визначено, що військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, регулює відносини у сфері державної реєстрації громадян України, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави, та осіб, приписаних до призовних дільниць (далі - призовники, військовозобов`язані та резервісти) визначені в Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» від 16.03.2017 №1951-VIII (далі - Закон №1951-VIII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1951-VIII єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: 1) ідентифікація призовників, військовозобов`язаних, резервістів та забезпечення ведення військового обліку громадян України; 2) інформаційне забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом у мирний час та в особливий період; 3) інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку (частина перша статті 2 Закону №1951-VIII).

За приписами частин восьмої, дев`ятої статті 5 Закону №1951-VIII органами ведення Реєстру є районні (об`єднані районні), міські (районні у місті, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, Центральне управління Служби безпеки України та регіональні органи Служби безпеки України, відповідні підрозділи розвідувальних органів України. Органи ведення Реєстру забезпечують ведення Реєстру та актуалізацію його бази даних.

Пунктом 2 ч.1 ст. 9 №1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право, зокрема, звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру.

28.03.2022 відповідно до статті 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та з метою встановлення процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів Міністерство оборони України видало наказ №94 Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Процедури збирання, зберігання, обробки та використання відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено Порядком ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим наказом Міністерства оборони України від 28.03.2022 № 94 (далі Порядок №94).

Згідно із пунктами 2-4, 6 розділу І Порядку №94, реєстр - автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України.

Основними завданнями Реєстру є: - ведення військового обліку громадян України; - забезпечення комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань особовим складом в мирний час та в особливий період; - інформаційне забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Основними засадами ведення Реєстру є: - обов`язковість внесення до Реєстру передбачених Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів; - повнота та актуалізація відомостей Реєстру; - захищеність Реєстру та внесення до нього відомостей - держава гарантує захист бази даних Реєстру від несанкціонованого доступу, зловживання доступом, незаконного використання відомостей Реєстру, порушення цілісності бази даних Реєстру та його апаратного та програмного забезпечення відповідно до вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Дані Реєстру використовуються для реалізації завдань військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також для інформаційного забезпечення громадян України, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, та членів сімей загиблих військовослужбовців відомостями щодо виконання ними військового обов`язку.

Відповідно до 1, 2, 16, 18 розділу ІІ Порядку №94, суб`єктами Реєстру є володілець Реєстру, розпорядник Реєстру, органи адміністрування Реєстру та органи ведення Реєстру.

Володільцем Реєстру є Міністерство оборони України.

Органами ведення Реєстру є ТЦК та СП, Центральне управління СБУ та регіональні органи СБУ, відповідні підрозділи СЗРУ.

Призначена відповідальна особа за ведення Реєстру відповідно до покладених на неї обов`язків здійснює: - внесення відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку, взяття (зняття) на військовий облік з перевіркою відповідності персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів з існуючими обліковими даними; - внесення змін до персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі відомостей органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, закладів освіти незалежно від підпорядкування і форми власності, ТЦК та СП, військових частин, а також відомостей, що подаються органу ведення Реєстру призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; - верифікацію персональних та службових даних призовників, військовозобов`язаних або резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію; - перегляд та друк облікових документів, звітів та статистичних відомостей Реєстру відповідного ТЦК та СП, Центрального управління СБУ та відповідного регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗРУ; - знищення повторного запису з Реєстру.

Пунктом 9 розділу ІІІ Порядку №94, передбачено, що виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, у тому числі осіб, звільнених з військової служби, які мають право на пенсію, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У відповідності до п.12 Порядку №94, отримання призовником, військовозобов`язаним та резервістом інформації про своє включення (не включення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, здійснюється після особистого звернення та письмового запиту (в якому вказується прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), місце проживання (місце перебування) і реквізити документа, що посвідчує особу, яка подає запит) до органу ведення Реєстру або в електронному вигляді через Єдиний державний веб-портал електронних послуг, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері цифровізації.

Письмовий запит задовольняється протягом десяти календарних днів з дня його надходження.

Згідно з п.2 розділу IV Поряду №94, актуалізація (внесення змін) відомостей Реєстру здійснюється: - в електронному режимі - шляхом інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційно-телекомунікаційними системами, реєстрами, базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи; - у ручному режимі - шляхом внесення призначеною відповідальною особою за ведення Реєстру відомостей до електронних форм облікових карток призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповідно до нормативно-правових актів з питань ведення військового обліку.

Відповідно до п.8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №559 (далі -Порядок № 559), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): 1) прізвище; 2) власне ім`я (усі власні імена); 3) по батькові (за наявності); 4) дата народження; 5) реєстраційний номер облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті); 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; 8) відомості про наявність відстрочки від направлення для проходження базової військової служби для призовників або відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період (бронювання) для військовозобов`язаних та резервістів; 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку); 13) відомості щодо звернення або надсилання до Національної поліції повідомлення про вчинення адміністративного або кримінального правопорушення; 14) адреса місця проживання; 15) номери засобів зв`язку; 16) адреси електронної пошти (за наявності); 17) дата і час оновлення облікових даних призовником, військовозобов`язаним та резервістом; 18) дата і час формування військово-облікового документа в електронній формі.

Згідно з абз. 5 п.7 Порядку №559, у разі коли відомості, зазначені у підпунктах 1-5, 8, 11-13 пункту 8 цього Порядку, на момент зчитування не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, військово-обліковий документ в електронній формі вважається недійсним.

Пунктом 4 Порядку №559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: - у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; - в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку.

Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

Аналіз наведених вище правових норм свідчить про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відповідальними особами за ведення Реєстру до обов`язку яких належить, зокрема, внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних на підставі відомостей, що подаються органу ведення Реєстру військовозобов`язаними.

Матеріалами справи підтверджується, що лікарсько-експертною комісію при УМНС України у Волинській 28.09.2011 ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі статей 39 «б», 64 «б», 23 «б», 38 «в», 40 «в», 52 «в» графи ІІІ розладу хвороб та таблиці додаткових вимог за сукупністю захворювань, що підтверджується записом у військовому квитку позивача Серії НОМЕР_2 .

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які визнані непридатними до військової служби.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

З матеріалів справи слідує, що у відповідності до вищенаведених приписів Порядку №94 та Порядку №559 ОСОБА_1 звернувся з відповідною заявою до органу уповноваженого на внесення змін ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), але відповідач, всупереч вимогам законодавства, відмовив позивачу у внесенні змін, вказавши, що оскільки його хвороби не мають ознак наявності значних порушень функцій органів і систем, вбачається перевищення повноважень ЦЛЕК УМНС у Волинській області щодо виключення ОСОБА_1 з військового обліку.

Таку позицію відповідача суд вважає необгрунтованою та безпідставною з огляду на наступне.

Наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за №1109/15800 (далі - Положення №402, в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення №402 передбачено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Відповідно до пункту 1.2 Положення №402 військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти).

Пунктом 2.1. глави 2 розділу І Положення №402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК). Дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім`я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв`язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).

Книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у всіх ВЛК секретарями цих комісій. Протоколи засідань ВЛК підписуються головою, членами комісії (не менше двох), які брали участь у засіданні, та секретарем комісії у день засідання комісії (п. 22.1-22.2 глави 22 розділу ІІ Положення №402).

Пунктом 1.1 глави 1 розділу II Положення №402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

За приписами пунктів 2.1, 2.7 глави 2 розділу II Положення №402 організація медичного огляду призовників і допризовників покладається на районні (міські) комісії з питань приписки і районні (міські) призовні комісії, в областях - на обласні призовні комісії та призовні комісії Автономної Республіки Крим і міста Києва.

Під час огляду призовників лікарі визначають стан їх здоров`я та ступінь придатності до військової служби. При цьому враховуються характер захворювання або фізичної вади, ступінь їх розвитку, функціональних порушень, а також освіта, спеціальність, фактична працездатність оглянутого та вимоги, які ставить військова служба до стану здоров`я у тому чи іншому виді Збройних Сил України, роді військ.

Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу II Положення №402 лікар виносить одну з таких постанов:

а) придатний до військової служби за графами ТДВ "А" 1-11;

б) тимчасово непридатний до військової служби. Потребує лікування (динамічного спостереження) на термін до ________ (указати дату);

в) підлягає направленню на додаткове медичне обстеження та повторний медичний огляд;

г) непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час;

ґ) непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Суд зауважує, що ані доказів спростування рішення комісії при УМНС України у Волинській області від 28.09.2011, ані відомостей щодо проведення перевірки компетентними органами правомірності його прийняття, або доказів скасування, суду під час розгляду справи не надано, і судом не здобуто.

Також, відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, що встановлений 28.09.2011 в результаті медичного огляду позивача діагноз не був підставою для визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Водночас жоден нормативно-правовий акт не надає ТЦК та СП права одноосібно визнавати неправомірним висновок лікарсько-експертної комісії. Відповідач не є уповноваженим органом, який має повноваження здійснювати перевірку законності чи обгрунтованості рішення лікарської комісії або ставити під сумнів її висновки.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від ОСОБА_1 заяви та підтверджуючих документів, повинен був внести відповідні зміни до Реєстру.

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів рішення комісії при УМНС України у Волинській області від 28.09.2011 та дійшов необгрунтованого висновку про відсутність підстав щодо виключення позивача з військового обліку.

Як визначено пунктом 9 Порядку №94 та пунктом 4 Порядку №559 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Таким чином, з аналізу положень Порядку №94 та Порядку №559 вбачається, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі.

Отже, ні Порядком №94, ні Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства України дає підстави дійти висновку про те, що відомості, які зазначені у військово-обліковому документі громадянина України, який був виключений з військового обліку, повинні відповідати відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку військовозобов`язаного, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін у паперовій формі повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви.

За таких обставин, позиція відповідача викладена у листі щодо необхідності позивачу особисто з`явитися до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (з метою повторного огляду ВЛК та перегляду його діагнозу) є безпідставною.

З урахуванням наведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів відсутня актуальна інформація щодо визнання позивача непридатним до військової служби та виключення з військового обліку за станом здоров`я. Поряд з цим, саме відповідач є органом ведення Реєстру, тобто наділений повноваженнями забезпечення актуалізації бази даних Реєстру.

Щодо обраного способу захисту порушеного права.

Як визначено пунктом 4 Порядку №559 виправлення недостовірних відомостей Реєстру, а також включення (не включення) до Реєстру військовозобов`язаних, здійснюється за результатами розгляду їхньої мотивованої заяви із зазначенням підстав, передбачених законодавством, яка подається до органів ведення Реєстру.

У разі невідповідності відомостей, зазначених у військовому квитку відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку у паперовій формі або в електронній формі.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції та обов`язків якого належить внесення змін до персональних та службових даних військовозобов`язаних в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви та документів, повинен був внести зміни до Реєстру.

Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача відповідач поставив під сумнів рішення уповноваженої ВЛК, вказавши, що особи визнані непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку можуть бути повторно оглянуті ВЛК військових комісаріатів, а діагноз переглянутий, хоча Порядком №559 не передбачено вимоги повторного проходження військово-лікарської комісії задля перегляду придатності до військової служби, яка раніше була встановлена відповідною ВЛК.

Отже, суд дійшов висновку, що відповідач не надав оцінку документам позивача, які були додані ним до заяви від 11.09.2025 та безпідставно відмовив у внесенні відомостей до Реєстру про стан здоров`я позивача відповідно до відомостей з його військово-облікового документа.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Адміністративний суд під час розгляду справи та вирішення публічно-правових спорів перевіряє чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції. При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підміняти рішення суб`єкта владних повноважень.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17 відповідно.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Оскільки судом встановлена протиправність бездіяльності відповідача, яка полягає невнесенні даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 , то у даному випадку у відповідача відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень та/або вчинення дій.

Отже, за викладених обставин, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача здійснити виправлення (коригування та/або доповнення) відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо ОСОБА_1 , зазначивши про його виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби згідно з рішенням комісії УМНС України у Волинській області від 28.09.2011.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за наявності підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі, слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 968, 96 грн, сплачені згідно з квитанцією від 0910.2025 (а.с.9).

При вирішенні питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн суд враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (стаття 132 КАС України).

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом пункту першого частини третьої, четвертої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті134 КАС України).

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини сьома статті 134 КАС України).

Гонорар адвоката формується з дотриманням вимог Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 самостійно адвокатом.

Відповідно до статті 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” та статей 28, 29, 30 Правил адвокатської етики, затвердженої звітно-виборним З`їздом адвокатів України 09.04.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення, тощо, визначаються в договорі про надання правничої (правової) допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження витрат на правову допомогу адвоката надано: договір про надання правової допомоги від 10.09.2025 (а.с.20-22).

Згідно пункту 7.1 розділу 7 порядку оплати послуг адвоката з наданої правової допомоги договору про надання правової допомоги від 10.09.2025 за надану адвокатом правову допомогу по справі, клієнт сплачує гонорар, розмір якого визначається у додатку до даного договору.

Згідно додатку №1 до договору про надання правової допомоги від 10.09.2025 розмір гонорару становить 20 000,00 грн (а.с.22 зворот).

У пункті 269 Рішення у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як уже зазначалося судом, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини 5 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, враховуючи вимоги статей 134, 139 КАС України під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Таким чином, з наведеної правової позиції слідує, що суд вправі зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката як за клопотанням сторони, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами сьомою-дев`ятою статті 139 КАС України, з урахуванням конкретних обставин справи та з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

В той же час, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18).

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є виключення позивача з військового обліку.

При зменшенні витрат на правову допомогу суд враховує: чи є достатньої складною дана справа; яка кількість епізодів правовідносин підлягала дослідженню та правовому аналізу; чи значний обсяг законодавства регулює правовідносини, що склалися; чи наявна та чи є усталеною практика розгляду судами подібних спорів; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20.

Суд зазначає, що дана справа не є достатньо складною та по суті стосувалася надання оцінки правомірності дій відповідача щодо внесення відомостей, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів про позивача як військовозобов`язаного. Судового засідання у даній справі не проводилося. Обсяг нормативного регулювання спірних правовідносин також не є значним.

На думку суду, виходячи із критеріїв, визначених частинами третьою, п`ятою статті 134, частиною дев`ятою статті 139 КАС України (зокрема, складність справи, яку розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження; час, який об`єктивно необхідно було витратити на підготовку позовної заяви, зважаючи на обсяг наданих адвокатом послуг), враховуючи викладені відповідачем заперечення щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. Решту витрат на професійну правничу допомогу повинен понести позивач.

Керуючись статтями 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 внести інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 про його виключення з військового обліку у зв`язку з визнанням непридатним до військової служби згідно з рішенням комісії УМНС України у Волинській області від 28.09.2011.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ).

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Т.М. Димарчук