Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №505/1526/25 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/2023/26

Справа № 505/1526/25

Головуючий у першій інстанції Білоус В. М.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Комлевої О.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2025 року, постановленої під головуванням судді Білоус В.М., про повернення позовної заяви Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до ОСОБА_1 про припинення права власності та конфіскації земельної ділянки у власність держави,

встановив:

12.05.2025 року Головне управління (далі – ГУ) Держгеокадастру в Одеській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності та конфіскації земельної ділянки у власність держави.

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2025 року позовну заяву було повернуто ГУ Держгеокадастру в Одеській області (а.с.164).

В апеляційній скарзі ГУ Держгеокадастру в Одеській області ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.167-171).

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється 28.01.2026 року в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи, у зв`язку з чим судове засідання не проводиться.

Апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви заявникові передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України.

За змістом ч.2 с. 369 ЦПК України ухвали суду першої інстанції про повернення заяви заявникові, що передбачено п.6 ч.1 ст. 353 ЦПК України, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку з перебуванням судді Сегеди С.М. у відпустці, розглядом даною колегією суддів інших цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення, а також враховуючи недостатню кількість суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 8), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду даної справи в строки, передбачені національним законодавством, датою ухвалення цього судового рішення є 28.01.2026 року.

Також слід зазначити, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі від 13.11.2025 року, згідно якої розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання, та без повідомлення учасників справи, представники останніх отримали належним чином, що передбачено ст. 130 ЦПК України (а.с.212-213).

Колегією суддів було також враховано, що відповідач ОСОБА_1 є громадянкою Республіки Молдова та у встановленому законом порядку зареєстрованою/знятою з реєстрації в Україні відповідач не значиться, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.70).

З цих підстав, Одеським апеляційним судом 18.12.2025 року було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України оголошення про повідомлення відповідача ОСОБА_1 про слухання справи в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи, що в сенсі ст. 128 ЦПК України є належним повідомлення (а.с.215-216).

На підставі викладеного, а також враховуючи, що в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини (далі – ЄСПЛ) наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, колегія суддів вирішила слухати справу на підставі наявних доказів.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було усунуто недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду першої інстанції від 08.10.2025 року про залишення позовної заяви без руху (а.с.164).

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 12.05.2025 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області звернулось з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності та конфіскації земельної ділянки у власність держави (а.с.1-6).

Ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 21.052025 року у справі було відкрито провадження в загальному позовному провадженні (а.с.72).

Ухвалою суду першої інстанції від 28.08.2025 року було закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог (а.с.130).

В подальшому, ухвалою Подільського міськрайонного суду Одеської області від 08.10.2025 року позовну заяву ГУ Держгеокадастру в Одеській області було залишено без руху з підстав ненадання позивачем до позовної заяви належним чином засвідченого перекладу позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову договірної сторони для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Республіки Молдова (а.с.147-148).

14.10.2025 року ГУ Держгеокадастру в Одеській області подало заяву про усунення недоліків позовної заяви, зазначивши, що у зв`язку з недостатньою відкритих асигнувань на рахунку ГУ Держгеокадастру в Одеській області рахунок заблоковано та не має можливості сплатити рахунок за переклад позовної заяви із додатками. Позивач також зазначив, що ГУ Держгеокадастру в Одеській області вживаються усі необхідні заходи для виконання ухвали суду про залишення без руху позовної заяви. Крім того, позивач послався на те, що зобов`язавши ГУ Держгеокадастру в Одеській області надати засвідчений переклад на румунську мову копії позовної заяви разом зі доданими документами, суд проявив надмірний формалізм, переклавши на позивача можливі ризики розгляду справи за участю іноземної особи (а.с.150-151).

Колегія суддів зазначає, що згідно ч.ч.1-3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підста в.

За правилами, встановленими ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

До позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

До позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Частина 1 ст. 185 ЦПК України регламентує, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Апеляційний суд зазначає, що ЄСПЛ наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує національні суди обґрунтовувати свої рішення (рішення у справі «Якущенко проти України», заява № 57706/10, пункт 28).

До того ж, принцип належного здійснення правосуддя також передбачає, що судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони ґрунтуються (рішення у справах «Garcнa Ruiz v. Spain» [GC] (заява № 30544/96, пункт 26), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23), «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58), «Бендерський проти України» (заява № 22750/02, пункт 42))

У пункті 71 рішення у справі «Peleki v. Greece» (заява № 69291/12) ЄСПЛ вказав, що рішення суду може бути визначене як «довільне» з точки зору порушення справедливого судового розгляду лише в тому випадку, якщо воно позбавлене мотивувань або якщо зазначені ним мотиви ґрунтуються на порушенні закону, допущеного національним судом, що призводить до «заперечення справедливості» (рішення у справі «Moreira Ferreira v. Portugal» (№ 2), заява № 19867/12, пункт 85).

Отже, дія статті 6 Конвенції полягає в тому, щоб, серед іншого, зобов`язати суд провести належний розгляд зауважень, доводів і доказів, представлених сторонами у справі, неупереджено вирішуючи питання про їх належності до справи (рішення у справі «Van de Hurk v. the Netherlands», заява № 16034/90, пункт 59).

Проте, суд першої інстанції всупереч зазначеному вище конкретно не вказав, які саме приписи статей 175, 177 ЦПК України було порушеноГУ Держгеокадастру в Одеській області, не з`ясував, чи володіє відповідач Румунською мовою, так як саме на цю мову позивач був зобов`язаний здійснити офіційний переклад позовної зави та доданих документів (а.с.148), а також не надав належної правової оцінки доводам позивача – апелянта у справі, що були викладені у заяві про усунення недоліків (а.с.150-152).

У своїй постанові Верховний Суд від 1.04.2022 року у справі № 160/11095/20 зазначив, що якщо особа наводить аргументи, які свідчать про помилковість висновків суду, з якими пов`язувалося залишення позовної заяви без руху, суд повинен зважати на них і у разі обґрунтованості цих заперечень, виходити з того, що недолік відсутній, а тому усувати його не потрібно. Суд не зв`язаний своїми помилками.

Крім того, незважаючи на те, що судом першої інстанції 28.08.2025 року було прийнято ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, вже на цій стадії судом першої інстанції було зобов`язано позивача надати нові докази, а саме: засвідчений переклад позовної заяви та доданих до неї документів на офіційну мову договірної сторони для вручення відповідачу та проведення окремих процесуальних дій на території Республіки Молдова, що свідчить про незаконність оскаржуваної ухвали.

При цьому, зазначене також свідчить про те, що висновки суду суперечать один одному, адже в ухвалі про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті суд зазначив, що ознайомившись з матеріалами справи, вважає, що є підстави для закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті, оскільки на стадії підготовчого провадження судом проведено дії, передбачені ст. 197 ЦПК України, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті протягом розумного строку (а.с.130).

Тобто, судом першої інстанції було підтверджено, що ним було зокрема з`ясовано, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішено питання про витребування додаткових доказів та визначено строки їх подання.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що вирішення питання про надання доказів по справі відбувається на підготовчій стадії розгляду справи. Саме на стадії підготовчого провадження сторони мають можливість подати заяви з процесуальних питань та заяви по суті справи.

Подання доказів на стадії підготовчого провадження є обґрунтованим, враховуючи необхідність надання права іншій стороні надати пояснення щодо таких доказів, тому подання доказів на стадії розгляду справи по суті позбавляє права іншої сторони на відповідні дії, що є порушенням принципу змагальності сторін.

Разом з тим, після закриття підготовчого провадження сторони не мають права подавати до суду жодних документів. Тобто, з призначення розгляду справи по суті в учасників судового процесу відсутні підстави для подання будь-яких нових доказів.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 209 ЦПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 26 липня 2023 року у справі № 911/1638/22 зроблено висновок, що вирішення спору на підставі матеріалів, які зібрані поза межами підготовчого провадження, не відповідає завданням, які визначені процесуальним законом для кожної стадії цивільного процесу.

У випадку прийняття судом додатково поданих доказів (при розгляді справи по суті на стадії дослідження доказів) без урахування наведених вище критеріїв у вирішенні питання про прийняття таких доказів, матиме наслідком порушення приписів ст. 83 ЦПК України, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність.

Колегія суддів зазначає, що встановивши вже на стадії розгляду справи по суті, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у зазначених статтях, суд першої інстанції мав здійснити розгляд справи по суті.

Такий підхід до вирішення даного питання відповідає принципу верховенства права та завданням цивільного судочинства, а також з огляду на наведені обставини є справедливим та таким, що виправдовує правомірні сподівання особи на розгляд її справи судом у розумний строк.

Водночас підхід суду першої інстанції у даній справі є виявом надмірного формалізму та має розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду, що викладені у постанові від 10 жовтня 2018 року у справі № 916/3256/17.

Крім викладеного, колегія суддів зазначає, що за змістом ст.ст. 2, 5 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або порушених, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Спосіб захисту має бути ефективним.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції порушив право ГУ Держгеокадастру в Одеській області на доступ до суду, проявивши надмірний формалізм, ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.6 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст. ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області задовольнити.

Ухвалу Подільського міськрайонного суду Одеської області від 22.10.2025 року про повернення позовної заяви – скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання цього судового рішення.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

О.С. Комлева