Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №947/34415/24 — Київський районний суд м. Одеси

_____________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 947/34415/24

Провадження № 2-др/947/18/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року

Київський районний суд м.Одеси у складі:

головуючого судді – Куриленко О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Петрової А.М.,

представника заявника (позивача) – ОСОБА_1 ,

представника відповідача – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі заяву представника позивача ОСОБА_3 – Торган Лілії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

05.01.2026 року зареєстровано заяву представника позивача ОСОБА_3 – Торган Лілії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, яка надійшла через систему «Електронний суд».

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 24.12.2025 року Київським районним судом м. Одеси було ухвалено рішення по цивільній справі №947/34415/24 за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя. Зазначає, що при постановленні рішення суду не було здійснено розподіл судових витрат, а саме: не стягнуто судові витрати у вигляді судового збору та витрат на правничу допомогу. Також зазначала, що не знято арешт на майно, який було накладено 02.12.2025 року постановою Одеського апеляційного суду.

Судове засідання призначалося на 21.01.2026 року на 12.45 год.

15.01.2026 року на електронну пошту суду від представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 16.01.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції по цивільній справі, – відмовлено.

16.01.2026 року через систему «Електронний суд» (зареєстровано 19.01.2026 року), від представника відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 надійшли Заперечення на заяву, в яких просила зменшити судові витрати позивачки ОСОБА_3 на правничу допомогу до 0 (нуля) грн. та у задоволенні заяви представниці ОСОБА_3 адвоката Торган Лілії Миколаївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу та скасування заходів забезпечення позову – відмовити.

19.01.2026 року на електронну пошту суду», від представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи.

За клопотанням представника заявника (позивача) ОСОБА_1 , судове засідання, призначене на 21.01.2026 року на 12.45 год. було відкладено до 29.01.2026 року до 11.30 год.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 29.01.2026 року, представник заявника (позивача) ОСОБА_3 – ОСОБА_1 підтримала заяву про ухвалення додаткового рішення та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя

Представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_2 , у судовому засіданні не заперечувала проти стягнення судового збору на користь позивача, в решті вимог просила відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи вважає, що заяву слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2025 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, – задоволено. Визнано за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Стягнуто з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , 1/2 частину вартості автомобіля марки SKODA модель OCTAVIA Tour, 1.9 TDI/66kW, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , а саме кошти у розмірі 108 050 (сто вісім тисяч п`ятдесят) гривень. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, – відмовлено.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 сплачено судовий збір за подання позовної заяви у загальній сумі 15140 гривень, що підтверджується квитанціями ID 2055-1189-9098-7380 від 23.10.2024 року на суму 3146,67 гривень (Т.1, а.с. 6), №4175-2710-5049-0377 від 01.11.2024 року на суму 11994 гривень (Т.1, а.с. 72).

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено у повному обсязі, сплачений судовий збір підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь позивача - ОСОБА_3 .

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача – ОСОБА_4 судові витрати, понесені ОСОБА_3 на правничу допомогу адвоката Карпенко В.І. в сумі 10 000 гривень та судові витрати на правничу допомогу адвоката Торган Л.М. в сумі 14 000 гривень.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката Карпенко В.І. надано: копію договору про надання правової допомоги № 09/10 від 09.10.2024 року; копію додаткової угоди від 09.10.2024 року про сплату гонорару, яка є одночасно актом виконаних робіт.

На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката Торган Л.М. надано копію витягу з договору № 42 про надання правничої допомоги від 01.12.2025; копію квитанції від 02.12.2025 року (вид платежу – не аванс, а оплата за надані послуги); копію попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат по справі № 947/34415/24, які Солоненко А.Б. понесла до закінчення розгляду цивільної справи

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», що закріплено ч.4 ст.62 ЦПК України.

Поняття терміну адвокат врегульоване п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», відповідно до якої адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Положенням ч.ч. 1, 4 ст.17 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Підстави для здійснення адвокатської діяльності визначені ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Відповідно до ч.1, 2 ст.134 ЦПК України кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи разом з першою заявою по суті спору. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачка з жовтня 2024 року не подавала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, в строк, встановлений законом. Попередній розрахунок судових витрат, доданий до заяви про ухвалення додаткового рішення не містить витрат, понесених на правничі послуги адвоката Карпенко В.І.

Разом з тим, як вбачається з ордеру про надання правової допомоги (т.1, а.с. 134) Карпенко В.І. представляє інтереси позивача Солоненко А.Б. на підставі договору №2/10 від 02.10.2024 року, в той час як до заяви про ухвалення додаткового рішення представником позивача було надано договір №09/10 від 09.10.2024 року та додаткова угода, що укладена саме до останнього. Таким чином, зазначені докази не є належними доказами, що підтверджують витрати на правову допомогу, що здійснювалась адвокатом Карпенко В.І.

Частиною 3 ст.137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних жодним з адвокатів, та здійснених ними витрат, необхідних для надання правничої допомоги, позивачкою не поданий.

Постанова КЦС ВС від 23.11.2020 року по справі № 638/7748/18 містить висновок, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Підставою для відмови у розподілі витрат на професійну правничу допомогу в заявленій сумі може бути ненадання переліку послуг (робіт), наданих (виконаних) адвокатом. Така правова позиція наведена у Постанові ВС від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17.

Крім того, Додаткова угода від 09.10.2024 з адвокатом Карпенко В.І., подана до суду в копії, не містить відомостей, що подана позовна заява пов`язана із справою № 947/34415/24, крім того, містить виправлення пункту 1.

Отже, у відшкодуванні витрат на правничу допомогу, що надавалися Карпенко В.І. слід відмовити.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Верховний Суд в Постанові від 10.06.2021 року по справі № 820/479/18 зазначив, що як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з Іншими суб`єктами права.

При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір – обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Дослідивши надані представником позивача докази понесених витрат на професійну правничу допомогу суд вважає, що заявлений представником позивача розмір витрат на правничу допомогу є завищеним зважаючи на таке.

Адвокатом Торган Л.М. (яка представляла інтереси позивачки з 01.12.2025 року) надано такі юридичні послуги – одна консультація (без вказання її тривалості або обсягу) 3 000,00 грн., однократне ознайомлення із справою – 2 000,00 грн., участь у судових засіданнях, представництво інтересів в судах (1 послуга) – 9 000,00 грн., а всього за надання трьох послуг – 14 000,00 грн. Відсутність в договорі розміру або порядку обчислення адвокатського гонорару (погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару (додаткова постанова ВС від 6.03.2019 у справі №922/1163/18). У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг суди мають право задовольнити її частково.

Зважаючи на обсяг наданих правничих послуг та виконаних робіт, фактичну участь представника позивача лише в одному судовому засіданні, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності правничих послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу позивачу до суми 5000 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

Щодо скасування заходів забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Разом із зустрічним позовом ОСОБА_4 подав до суду заяву про забезпечення позову та просив: накласти арешт на 2/3 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власницею яких є ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду про поділ спільного майна подружжя; накласти арешт на домовлодіння за адресою: АДРЕСА_3 , власницею якого є ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду про поділ спільного майна подружжя.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 21.01.2025 року у задоволенні клопотання про забезпечення зустрічного позову було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 02.12.2025 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 21 січня 2025 року в оскаржуваній частині щодо забезпечення зустрічного позову було скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Накладено арешт на 1/6 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 , власницею яких є ОСОБА_3 . Накладено арешт на 1/4 часток домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , власницею яких є ОСОБА_3 . Постанова набрала законної сили з дня її прийняття 02.12.2025 року.

Згідно з ч.9, 10 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Рішенням суду від 24.12.2025 року у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя – відмовлено. Тому, у відповідності до ст.158 ЦПК України, заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили рішенням суду від 24.12.2025 року.

Згідно відомостей сайту «Судова влада» Одеського апеляційного суду 22.01.2026 року зареєстровано апеляційну скаргу на Рішенням суду від 24.12.2025 року по цій цивільній справі. Рішення Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2025 року не набрало законної сили.

Отже, підстави для скасування забезпечення позову до набрання законної сили рішенням Київського районного суду м.Одеси від 24.12.2025 року, – відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 158, 270 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, – задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі №947/34415/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , судові витрати у вигляді судового збору у сумі 15140 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень.

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення додаткового судового рішення можуть подати апеляційну скаргу в цей же термін з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О. М. Куриленко