Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №946/8685/25 — Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/8685/25

Провадження № 3/946/30/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 січня 2026 року м. Ізмаїл

Суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області Адамов А.С., розглянувши адміністративні матеріалами, які надійшли з відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1

про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, –

ВСТАНОВИВ:

30.10.2025 року до суду з відділу з організації несення служби в місті Ізмаїл Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497612 від 29.10.2025 року, складений відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП.

Так, судом встановлено, що 29.10.2025 близько о 16 год. 19 хв. гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Renault Scenic», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись в м. Ізмаїл по вул. Січових Стрільців у бік пр. Незалежності збоку вул. Чехова, проїхала перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та зупинилась по середині пр. Незалежності, внаслідок чого водій ОСОБА_2 , яка керувала транспортним засобом «Porsche», державний номерний знак НОМЕР_2 , для уникнення зіткнення вирішила об`їхати даний транспортний засіб, але не впоравшись з керуванням здійснила зіткнення з електроопорою, внаслідок чого транспортний засіб отримав механічні пошкодження. Своїми діями водій ОСОБА_1 порушила п.8.7.3.е.ПДР, за що передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП.

У судових засіданнях та у письмових процесуальних документах ОСОБА_1 визнала, що виїхала на перехрестя на червоний сингал світлофору, однак водій транспортного засобу «Porsche» перевищив швидкість та не впорилася з керуванням. Зазначила, що повертала фура, та вона не бачила світлофору. Донька їй крикнула, що червоне світло, тоді вона загальмувала на перехресті та стояла. Вона не побачила червоний сигнал світлофору. Вважає, що була можливість гальмувати та не вчинити ДТП. Був свідок ДТП, його опитувала поліція. Водій транспортного засобу «Porsche» перевищила швидкість руху, тому і скоїла ДТП. Притягувана дійсно поїхала на червоний сигнал, однак зупинилася, коли побачила «Porsche». Світлофор перекрила фура, тому вона не бачила червоне світло.

У судовому засіданні ОСОБА_2 зазначила, що вона їхала на зелений сигнал світлофору. Спереду та позаду були автомобілі. Їхала вона по правій смузі, потім перестроїлася у ліву смугу руху. Зненацька перед нею виїхав автомобіль ОСОБА_1 і вона щоб уникнути зіткнення з автомобілем, об`їхала і в`їхала у стовп. В один момент, коли вона виїжджала на перехрестя, перед нею виїхав автомобіль ОСОБА_1 . Вона не могла подумати, що ОСОБА_1 може поїхати на червоний сигнал світлофору і буде переїжджати дорогу. Їхала вона без перевищення швидкості. Не може згадати, за скільки секунд вона побачила автомобіль ОСОБА_1 . Потерпіла зазначила, що твердження притягуваної не відповідають дійсності. Потерпіла не порушувала ПДР, їхала з дозволеною швидкістю 50 км/год, причиною ДТП були саме винні дії з боку ОСОБА_1 , яка виїхала на червоне світло та перегородила полосу руху для ОСОБА_2 , яка для уникнення зіткнення вивернула кермо та в`їхала в стовп. Притягувана умисно затягує розгляд справи, хоча вона вже визнала свою вину та той факт, що виїхала на червоне світло.

Постановами суду від 23.12.2025р. та від 27.01.2026р. відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення комплексної судової комп`ютерної технічної та судової автотехнічної експертиз у справі.

Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Відповідно до 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Положеннями ст. 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данні встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно до п. 8.7.3.е.ПДР, сигнали світлофора мають, зокрема, таке значення як червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали, які забороняють рух.

Відповідно до ст. 124 КУпАП адміністративна відповідальність настає за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.

Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є об`єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб`єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», та надає можливість суду об`єктивно встановити всі обставини у справі.

Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи. Наданий притягуваною відеозапис також не спростовує, а підтверджує факт спричинення ДТП саме нею.

У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, того, хто з них створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), тобто з`ясування ступеня участі (внеску) кожного з них у спричиненні кримінально протиправного наслідку.

На думку суду, саме порушенням п. 8.7.3.е. ПДР водій автомобіля «Renault Scenic» ОСОБА_1 створила небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), незалежно від швидкості руху іншого учасника дорожнього руху (водія «Porsche» ОСОБА_2 ), що мала перевагу в русі, і саме ці порушення, допущені водієм автомобіля «Renault Scenic», первісно перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали. Адже у випадку належного виконання водієм автомобіля «Renault Scenic» вимог п. 8.7.3.е.ПДР, то небезпечна дорожня обстановка (аварійна ситуація) не виникла би.

При цьому, за даними протоколу, схеми ДТП, відеозаписів, показань водія автомобіля «Porsche» ОСОБА_2 , а також самого водія автомобіля «Renault Scenic» ОСОБА_1 , не вбачається факторів технічного характеру, які б перешкоджали водію автомобіля «Renault Scenic» виконати належним чином вимоги п. 8.7.3.е.ПДР.

Також, суд звертає увагу, що навіть, гіпотетично можливе перевищення швидкості потерпілою (на що було направлене клопотання притягуваної про призначення експертизи), не означає, що водій ОСОБА_1 вправі був ігнорувати дійсну дорожню обстановку, яка склалася на момент прийняття ним рішення про проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора та зупинка на середині перехрестя.

Виходячи з встановлених судом обставин у розглядуваній справі, характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв, на думку суду, саме порушенням п. 8.7.3.е. ПДР водій автомобіля «Renault Scenic» створив небезпечну дорожню обстановку (аварійну ситуацію), адже, незалежно від швидкості руху іншого учасника дорожнього руху (водія автомобіля «Porsche»), що мав перевагу в русі, він зобов`язаний був надати йому дорогу, і саме ці порушення, допущені водієм автомобіля «Renault Scenic», перебувають у причинному зв`язку з наслідками, що настали, а не можливе перевищення швидкості іншим учасником з технічної точки зору вимог п. 12.3. та п. 12.4. ПДР, незважаючи на наявність у останнього технічної можливості уникнути пригоди належним виконанням вимог вказаних пунктів ПРД шляхом застосування своєчасного гальмування і повної зупинки свого транспортного засобу до місця зіткнення при максимально допустимій швидкості руху. Адже у випадку належного виконання водієм автомобіля «Renault Scenic» вимог ПДР, то небезпечна дорожня обстановка (аварійна ситуація) не виникла би.

Не вчинення чи вчинення потерпілою з технічної точки зору певних дій для запобігання зіткненню не становить причинного зв`язку з відповідними наслідками, а такий причинний зв`язок полягає саме у порушеннях ПДР, допущених водієм автомобіля «Renault Scenic», з цими наслідками.

Крім того, суд звертає увагу, що саме суд уповноважений робити висновки з юридичної точки зору про дотримання чи про порушення ПДР, а не експерт, у тому числі, з огляду на те, що не допускається проведення експертизи для з`ясування питань права. Як раз оцінка дій учасників дорожнього руху про дотримання чи порушення ПДР, які є нормативно-правовим актом, віднесено до питань права.

Оцінку висновків експертів щодо технічної точку зору слід робити з урахування юридичного аспекту.

Наявність з технічної точки зору у потерпілої можливості уникнення ДТП не могла б свідчити про відсутність порушень ПДР саме з боку притягуваної.

Отже призначення експертиз, про які зазначала притягувана було недоцільним.

У постанові від 16.10.2019 у справі №163/1753/17 Верховний Суд зазначив, що причинний зв`язок в автотранспортних злочинах відрізняється тим, що він встановлюється не між діями водія та наслідками, що настали, а між порушеннями правил дорожнього руху й відповідними наслідками. При цьому виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка була учасником дорожнього руху.

В постанові від 21.08.2019 у справі №682/956/17 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що допущені особою, яка керує транспортним засобом, порушення ПДР можуть бути умовно поділені на дві групи: а) порушення, які самі по собі (без порушення інших правил ПДР) не здатні викликати суспільно небезпечні наслідки, зазначені у ст. 286 КК (наприклад, керування транспортним засобом без посвідчення водія на керування транспортним засобом відповідної категорії, не зареєстрованим, або без належного номерного знака (підп. «в» п. 2,9 ПДР) тощо); б) порушення, які самі по собі (навіть без будь-яких інших додаткових факторів) містять реальну можливість настання суспільно небезпечних наслідків і тим самим виступають як головна, вирішальна умова, без якої наслідки не настали б і яка з неминучістю викликає (породжує) їх у конкретній ДТП, що мала місце (наприклад, порушення правил перестроювання транспортних засобів (п. 10.3 ПДР), розвороту (п. 10.7 ПДР), заборони виїзду на зустрічну смугу руху транспорту (п. 11.4 ПДР), перевищення швидкості руху транспорту (п. 12.4 ПДР) тощо).

Не спростовують інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення доводи про те, що вона не побачила червоне світло, оскільки повертала фура, тому вона не могла побачити червоний сигнал світлофору та рухалася на забороняючий сигнал світлофора, оскільки наявність інших транспортних засобів, які можливо могли перешкодити ОСОБА_1 в обзорі, не виправдовує її дії та такі дії не відповідають вимогам п. 2.3. б ПДР - для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Тобто, всупереч викладеним доводам, суд констатує, що доказам по справі надано належну та об`єктивну оцінку, та твердження правопорушника про те, що в її діях відсутніх склад інкримінованого їй правопорушення, не знайшли свого підтвердження.

Інші доводи суду не надані, а наведені не спростовують обставини, що свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого їй правопорушення, оскільки зведені лише до незгоди з обставинами, викладеними в протоколі без наведення будь-яких додаткових обставин.

Той факт, що в діях іншого учасника ДТП також можуть бути певні порушення ПДР не свідчать про відсутність причинно-наслідкового зв`язку між порушеннями, допущеними ОСОБА_1 та вчиненим ДТП, а цей зв`язок в свою чергу належним чином доведений матеріалами справи.

Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів притягуваної та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 124 КУпАП.

Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яку вона висловила у судових засіданнях, процесуальна поведінка такої особи, пов`язана з наданням нею пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами та не узгоджуються з дійсними обставинами справи, а отже розцінюються судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.

Вина ОСОБА_1 в порушенні правил дорожнього руху, що призвело до отримання механічних пошкоджень транспортного засобу, також повністю підтверджуються обставинами, викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №497612 від 29.10.2025, схемою місця ДТП від 29.10.2025 року, письмовими поясненнями наявними в матеріалами справи, відеозаписами та іншими матеріалами справи в їх сукупності.

При накладенні адміністративного стягнення у відношенні ОСОБА_1 , суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника та обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення вказує на те, що вона вчинила грубе правопорушення.

Обставини, які відповідно за ст. 34 КУпАП пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене ним адміністративне правопорушення, судом не встановлені.

Обставин, які відповідно до ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за вчинене нею адміністративне правопорушення, суд не вбачає.

Отже, враховуючи зазначені обставини справи, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_1 , а також для припинення вчинення нею нових правопорушень необхідним та достатнім є накладення на неї адміністративного стягнення у виді мінімального штрафу, оскільки суд вважає, що в даному випадку таке стягнення, як штраф повністю досягне мети його застосування, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для накладення більш суворого стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

Крім того, суд вважає за необхідне в силу ч. 1 ст. 40-1 КУпАП, стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі, передбаченому п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08.07.2011 р., а саме в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 665,60 грн.

Керуючись ст. ст. 283 – 285 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в дохід держави в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665,60 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова про накладення адміністративного стягнення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та підлягає зверненню до виконання протягом трьох місяців з моменту її винесення. В разі ж оскарження постанови перебіг строку давності звернення її до виконання зупиняється до розгляду скарги.

Повний текст постанови виготовлений 29.01.2026 року.

Суддя: А.С. Адамов