Суд: Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції
Дата: 22 січня 2026 р.
Справа: №495/7818/25
Суддя: Гелла С. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 495/7818/25
Номер провадження 3/495/358/2026
23 січня 2026 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Гелла С.В.,
за участю секретаря судового засідання Гасанзаде М.Р.,
особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
адвоката Абросімова А.П.,
розглянувши матеріали, які надійшли від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
10.10.2025до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477472 від 08.10.2025 ОСОБА_2 ставиться у провину вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення із таким формулюванням: він 08.10.2025 о 18:20 год. в селі Випасному, по вулиці Огуленко 12, Білгород-Дністровський район, Одеська область, керував автомобілем марки «ВАЗ 2103» д/з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, що супроводжувалось різким запахом алкоголю с порожнини рота, від проходження тесту на прилад Драгер на медичному закладі відмовився на бодікамеру 24, чим порушив п.2.9.а ПДР.
13.11.2025 адвокат Абросімов А.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав до суду клопотання в порядку ч.1 ст. 271 КУпАП в якому просив: долучити до матеріалів справи ряду доказів; викликати свідків; призначити у справі судову-почеркознавчу експертизу
Постановою суду від 12.12.2025 клопотання в порядку ч.1 ст. 271 КУпАП задоволено частково; витребувано у Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області повні відеозаписи події, що мала місце 08 жовтня 2025 року (протокол серії ЕПР1 №477472 від 08.10.2025) за участю ОСОБА_2 , зроблені службовими відео реєстраторами, фрагментами яких було надано до суду разом з матеріалами адміністративної справи; викликано в судове засідання ОСОБА_3 для її допиту в якості свідка.
Що стосується призначення судової почеркознавчої експертизи суд зазначає наступне.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про судову експертизу» передбачено, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.
Згідно ст. ст. 252, 273 КпАП призначення експертизи, висновок якої, як і інші джерела доказів, не є обов`язковим для суду, що розглядає справу, є прерогативою суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду.
На переконання суду, необхідность в призначенні судової почеркознавчої експертизи відсутня, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного та обґрунтованого рішення.
Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 повідомив, що підписував документ, але без окулярів, тому не може точно сказати, що саме та де саме він ставив підпис, чи на бланку протокола чи на поясненнях.
17.11.2025 адвокат Абросімов А.П., який діє в інтересах ОСОБА_2 подав до суду клопотання про закриття провадження у справі відповідно до якого просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Своє клопотання обґрунтовує тим, що: з наданим поліцією суду фрагментом відеозапису на момент прибуття екіпажу поліції на місце події, автомобіль марки «ВАЗ 2103» перебував припаркованим на газоні біля будинку та навіть не рухався; з відео вбачається, що ОСОБА_2 перебував на передньому пасажирському сидінні автомобіля, а не за його кермом; в ході розмови зі ОСОБА_2 поліцейський ставить останньому навідне запитання зокрема «чому він п`яний сів за кермо», хоча цей факт не був зафіксований жодним відеозаписом і не підтверджено самим ОСОБА_2 ; складений відносно ОСОБА_2 протокол про адміністративне правопорушення не містить підписи самого ОСОБА_2 про ознайомлення з ним, а також не містить посилань про отримання ним копії його примірника.
У судовому засідання ОСОБА_2 та його адвокат Абросімов А.П. просили закрити провадження у справі з підстав, які зазначені у раніше поданому клопотання про закриття кримінального провадження. Також, ОСОБА_4 під час перегляду відеозапису з місця події звертав увагу суду на те, що у автомобіля марки «ВАЗ 2103» д/з НОМЕР_1 в якій знаходився ОСОБА_2 буввимкнутий двигун, авто стояло на місці без ознак руху, а сам ОСОБА_2 знаходився на передньому пасажирському сидінні та не перебував за кермом автомобіля.
Додатково, правопорушник ОСОБА_2 пояснив, що дійсно у день складання адміністративного протоколу він випив трохи пива, після чого посварився с дружиною. В ході сварки вона викликала працівників поліції, які приїхали на місце події. В ході розмови з працівниками поліції у нього стався словесний конфлікт, під час якого працівник поліції залив йому обличчя перцевим балончиком та він присів на переднє пасажирське сидіння автомобіля марки «ВАЗ 2103» д/з НОМЕР_1 .
У судовому засіданні свідок ОСОБА_3 не заперечувала про факт конфлікту, який стався між нею та її чоловіком ОСОБА_2 , однак заперечила факт перебування останнього за кермом автомобіля зазначеного у протоколі.
Заслухавши осіб, які з`явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, приходжу до таких висновків.
Підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення – це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.
Об`єктивна сторона правопорушення – це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об`єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об`єктивних умов його здійснення. Обов`язковими ознаками об`єктивної сторони правопорушення є наявність діяння (суспільно небезпечного або шкідливого), причинний зв`язок, наслідки (суспільно небезпечні або шкідливі) діяння. Крім того, серед ознак об`єктивної сторони порушення є місце та час його вчинення.
Суб`єктивна сторона правопорушення – це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу у чинній на час вчинення правопорушення редакції передбачає настання адміністративної відповідальності за: 1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння; 2) передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів; 3) відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.
Відповідно до санкції вказаної норми, за зазначене правопорушення на особу накладається стягнення у вигляді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до вимог пункту 2.9 а Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 1306 від 10 жовтня 2001 року, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно п. 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України 09.11.2015 року № 1452/735, огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом, а також лікарем закладу охорони здоров`я.
Відповідно до статті 251 Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
У відповідності до статті 23 Кодексу метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
За змістом частини другої статті 33 Кодексу при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вина правопорушника підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №477472 від 08.10.2025; рапортом; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 08.10.2025 року; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; довідкою начальника сектору АП майора поліції Наталі Заремби в якій зазначено, що згідно відомостями бази ІПНП «Цунамі» ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, також міститься посилання, що посвідчення водія НОМЕР_2 від 29.01.1999 вилучено та зберігається в Білгород-Дністровському РВП ГУНП в Одеській області; диском з відеозаписом.
Аналіз досліджених під час судового розгляду докази в їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_2 в порушенні ним вимог п. 2.9.а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а саме: за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.
Окрім того, у судовому засіданні досліджено доказ – відеозапис з нагрудної камери поліцейського, долучений до протоколу про адміністративне правопорушення, на якому зафіксовано розмову ОСОБА_2 з працівниками поліції, в ході якої ОСОБА_2 повідомив про те, що «випив пиво та хотів поїхати з дому за кермом автомобіля».
Суд звертає увагу, підстави вважати чи перебуває особа у стані сп`яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов`язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд, а сама по собі незгода водія з виявленими у нього ознаками сп`яніння не звільняє його від відповідальності за порушення п. 2.5 ПДР.
Будь-яких відомостей, які б свідчили про незаконність дій працівників поліції при складанні протоколу, оскарження їх дій або бездіяльності згідно чинного законодавства України матеріали справи не містять, а отже суб`єктивні твердження адвоката Абросімов А.П. у клопотанні про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Між тим, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Оцінивши докази та матеріали, надавши правову оцінку встановленим обставинам, суд дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Враховуючи викладеного та особу правопорушника, характер протиправного діяння, не встановленням обставин, які пом`якшують або обтяжують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Вказаний вид покарання суд вважає справедливим, пропорційним, достатнім і співрозмірним характеру вчиненого адміністративного правопорушення.
Відповідно до статті 40-1 Кодексу, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Згідно із пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 грн 60 коп., які підлягають стягненню на користь держави.
Керуючись статтями 26, 33, 40-1, 130, 221, 251, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя
постановив:
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Притягнути ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн (сімнадцять тисяч грн ) на користь держави, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп. (шістсот шістдесят п`ять грн 60 коп.).
Згідно ст. 307 КУпАП – штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.
Згідно ст. 308 КУпАП – у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду через Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців із дня її винесення.
Суддя С.В. Гелла
Оригінал: reyestr.court.gov.ua