Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №742/563/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 3/742/170/26

Єдиний унікальний № 742/563/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2026 року м. Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого судді Давидчука Д.П., за участю секретаря судового засідання Сумцової Т.А., розглянувши матеріали, що надійшли від в/ч НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця,

за ч. 3 ст.172-20 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

25 січня 2026 року близько 11 год. 00 хв. під час виконання службових обов?язків такелажник евакуаційного відділення евакуаційного взводу 2 евакуаційної роти евакуаційного батальйону військової частини НОМЕР_2 солдат ОСОБА_2 , знаходячись у розташуванні евакуаційної групи № 2 військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , грубо порушуючи встановлений в Збройних Силах України порядок проходження військової служби, перебував з ознаками алкогольного сп?яніння: запах алкоголю з ротової порожнини, нетипова для тверезої людини поведінка, невиразна та нечітка мова.

У зв?язку з тим, що у військовій частині НОМЕР_1 відсутній спеціальний технічний засіб. який використовується під час огляду на стан алкогольного сп?яніння, солдату ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд з використанням технічних засобів та тестів, для виявлення стану алкогольного сп?яніння у ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте він відмовився, про що було складено акт відмови від проходження огляду. В подальшому солдату ОСОБА_1 було запропоновано пройти медичний огляд на стан алкогольного сп?яніння в КНП "Прилуцька центральна міська лікарня", з чим він погодився.

Близько 11 год. 40 хв. солдат ОСОБА_1 , у супроводі сержанта ОСОБА_3 та молодшого сержанта ОСОБА_4 , був доставлений до КНП "Прилуцька центральна міська лікарня", де о 11 год. 55 хв., було підтверджено факт перебування солдата ОСОБА_5 в стані алкогольного сп?яніння (1,46 %), про що лікарем вищевказаного закладу охорони здоров?я було складено висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу від 25.01.2026 року N?4.

Таким чином, такелажник евакуаційного відділення евакуаційного взводу 2 евакуаційної роти евакуаційного батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, під час виконання службових обов?язк перебував в стані алкогольного сп?яніння в особливий період, а саме в умовах воєнного стан чим вчинив правопорушення, передбачене частиною 3 статті 172-20 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 з`явився, підтвердив обставини викладені у протоколі. Вину визнає. При цьому надав заяву, у якій просив розстрочити призначену суму штрафу на 10 місяців, у зв`язку з складним матеріальним становищем.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи докази дійшов наступного висновку.

Згідно з ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).

Винуватість ОСОБА_1 підтверджується зібраними матеріалами справи, а саме: протоколом про військове адміністративне правопорушення А1586 №3 від 26 січня 2026, копією рапорту підполковника ОСОБА_6 (від 25.01.2026 року вх. N?988/1661-в), висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп?яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції з використанням спеціального технічного засобу від 25.01.2026 року № 4, поясненнями солдата ОСОБА_1 , поясненнями молодшого сержанта ОСОБА_4 , поясненнями сержанта ОСОБА_7 , службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 , копією витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 «Про призначення на посаду» солдата ОСОБА_1 , від 27.11.2025 № 352, копією наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 26.12.2025 року № 71/нагд «Про уповноваження командирів підрозділів військової частини НОМЕР_2 для складання протоколів про військові адміністративні правопорушення», актом про відмову від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного та іншого сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 26.01.2026 № 988/1759-в, копією військового квитка солдата ОСОБА_1 .

Відповідно до вимог ч.1 ст.172-20 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов`язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об`єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, або виконання ними обов`язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп`яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Згідно з ч. 3 ст. 172-20 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.

Згідно зі ст. 33 КУпАП стягнення за адмінправопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

За вищевказаних обставин справи, беззаперечно встановлено, що ОСОБА_1 скоїв правопорушення, що передбачене диспозицією ч. 3ст.172-20 КУпАП, оскільки, вищезазначені факти його вини є переконливими, достатніми, в повному обсязі відповідають фактичним обставинам справи та знайшли своє підтвердження в доказах, які містяться в матеріалах справи і були повно та всебічно досліджені під час судового засідання.

Таким чином, суд вважає доцільним застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.

У відповідності до ст. 304 КУпАП питання, зв`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадовою особою), який виніс постанову.

Відповідно до положень ст.ст. 298, 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення є обов`язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями посадовими особами і громадянами. Постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.

При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 301 КУпАП відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Отже нормами КУпАП передбачено лише розгляд питання про відстрочку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу, тоді як розстрочка сплати штрафу передбачена законом.

Аналіз наведених правових вказує на те, що розстрочка штрафу це надання судом права на оплату штрафу рівними частинами протягом певного терміну, відстрочка штрафу це надання судом права здійснити оплату штрафу з відстроченням платежу на визначений термін (наприклад на один місяць).

Стаття 6 Конвенції в частині першій встановлює загальні гарантії щодо справедливого судового розгляду при вирішені спору, пов`язаного з правами та обов`язками цивільного характеру, а також при визначенні обґрунтованості будь-якого висунутого особі кримінального обвинувачення, частина друга та третя статті 6 закріплюють гарантії особам при обвинувачені при вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з прецедентної практики ЄСПЛ особа притягується до адміністративної відповідальності, їй пред`явлено «кримінальне обвинувачення» в його автономному розумінні ЄСПЛ, яке повинно тлумачитися в світлі трьох критеріїв, а саме з урахуванням кваліфікації розгляду з точки зору внутрішньодержавного законодавства, його сутності і характеру, суворості потенційного покарання (пункт 51 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Михайлова проти Російської Федерації»).

Зокрема, в даному випадку можна врахувати, що адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі від 17 до 34 тис. гривень, мають каральний і стримуючий характер. Розмір штрафу в декілька разів перевищує розмір мінімальної заробітної плати по Україні, а проведений порівняльно-правовий аналіз вказує на те, що штраф за вказане адміністративне правопорушення перевищує розміри штрафу за низку кримінально караних діянь за національним законодавством України.

КУпАП як акт законодавства був прийнятий у 1984 році та не враховував обставини, що можуть виникнути у 21 столітті. Крім того, як акт радянського законодавства він не враховував зокрема норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику ЄСПЛ.

Кримінальний виконавчий кодекс передбачає можливість розстрочення сплати штрафу як виду кримінального покарання. При цьому КУпАП такої можливості не передбачає, хоча розміри штрафу за окремі правопорушення, в тому числі і за ст.. 172-20 КУпАП є вищими за розміри штрафу за окремі кримінальні правопорушення.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати норми кримінального виконавчого законодавства за аналогією

Згідно зі статтею 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Відповідно до статті 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на даний час отримує грошову винагороду у ЗСУ, після накладення штрафу йому припинено виплату премій та надбавок.

З урахуванням матеріального стану ОСОБА_1 суддя дійшов висновку, що розмір штрафу, який призначається судом як адміністративне стягнення, є дещо більшим у порівнянні з розміром його грошового забезпечення, (з урахуванням повсякденних витрат), та дійшов висновку, що сплата штрафу в розмірі 17000 грн. одним платежем становитиме для правопорушника надмірний тягар.

Враховуючи викладене, заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та розстрочити виконання постанови суду в частині сплати штрафу на 10 (десять) місяців, що буде достатнім строком для виконання судового рішення.

Згідно з ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Зокрема, п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст.ст. 401,172-20ч.3,283,284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір на користь держави у сумі 665 грн 60 коп.

Розстрочити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виконання постанови Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 27.01.2026 року по справі № 742/563/25 (провадження № 3/742/170/26) в частині сплати штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. на строк 10 (десять) місяців з виплатою штрафу рівними частинами по 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. щомісячно, починаючи з дня набрання постановою законної сили.

Роз`яснити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що розмір штрафу має бути сплачений в повному обсязі не пізніше, як через 10 (десять) місяців з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Дмитро ДАВИДЧУК