Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №750/14501/25 — Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа №750/14501/25

Провадження №3/750/65/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого – судді - Самусь Л.В.,

за участю секретаря - Бублик Т.М.,

захисника - Сльозки А.Ф.,

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, ідентифікаційний код – НОМЕР_1 , мешканки АДРЕСА_1 , - за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення

в с т а н о в и в:

10.10.2025 о 11:38 год. ОСОБА_1 в м. Чернігові по пр. Миру, 281, керувала транспортним засобом ВАЗ 21112, д.н.з НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння; огляд на стан сп`яніння зі згоди водія у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу Драгер ARHE-0221, результат огляду 0,83‰ (проміле); з результатом згодна, чим порушила вимоги пункту 2.9 «А» Правил дорожнього руху, тобто скоїла правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

В попередньому судовому засіданні, 07.01.2026 року ОСОБА_1 з протоколом не погодилась та пояснила суду, що вона вважала, що їхала в тверезому стані. Вона пропонувала огляд у лікаря, у Халявині, але їй відмовили працівники поліції. З показами Драгеру вона не була згодна, просто підписала з переляку. Вона з самого початку хотіла у лікаря, а працівники поліції запропонували на місці, однак вона не сказала, що згодна. Ввечері напередодні випивала через ситуацію, то думала, що твереза.

В судове засідання, призначене на 29.01.2026 року о 13:45 год. ОСОБА_1 , не з`явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до розписки. Жодних заяв чи клопотань щодо відкладення розгляду справи від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду не надійшло.

Вирішуючи питання щодо можливості проведення судового розгляду за відсутності ОСОБА_1 , суд виходить з того, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь у розгляді її справи, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, не є абсолютним.

Відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення має корелюватися із завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, серед яких у відповідності до ст. 245 КУпАП є своєчасне з`ясування обставин справи та вирішення її у точній відповідності з законом, тобто таке відкладення розгляду справи про адміністративне правопорушення не має перешкоджати розгляду справи із збереженням можливості притягнення особи до адміністративної відповідальності в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст. 38 КУпАП, у випадку встановлення наявності складу адміністративного правопорушення в діях такої особи.

За змістом ст. 268 КУпАП справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП можуть розглядатися за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Судом були створені всі належні процесуальні можливості для реалізації ОСОБА_1 права на захист, остання була присутня в судовому засіданні, надавала пояснення та заперечення, захисника для представлення власних інтересів в суді залучила, і такий був ознайомлений з матеріалами справи.

Відтак, з метою дотримання необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом справи з дотриманням як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за участі її захисника – адвоката Сльозки А.Ф., проти чого заперечень від останнього не надійшло.

Свідок ОСОБА_2 суду пояснила, що того дня вони приїхали в ТЦК, бо забрали сина, викликали поліцію, був конфлікт. Коли виїжджали, то їх безпідставно зупинили, сказали, що є пошкодження на авто. Сказали пройти огляд на алкоголь, та прилад продути. Вони хотіли в ОСОБА_3 до лікаря, але їм нічого не відповіли працівники поліції. Вони наполягали їхати у ОСОБА_3 . ОСОБА_1 була твереза, запаху не чула.

Опитаний в судовому засіданні в якості свідка інспектор взводу №1 роти №1 БУПП в Чернігівській області молодший лейтенант поліції ОСОБА_4 , суду пояснив, що він складав протокол. Так, зупинили авто, під час спілкування з водієм було виявлено ознаки алкогольного сп`яніння у ОСОБА_5 , повідомлено про такі і запропоновано пройти огляд на визначення стану сп`яніння на місці зупинки. Водійка погодилась, пройшла огляд, результат виявився позитивним, вона з ним погодилась. Склали протокол. ОСОБА_5 хотіла транспортний засіб доставити до Халявина, бо їй туди потрібно було, а про огляд у лікаря в Хялявино нічого не казала. Якщо б вона з результатом не погодилась, то її було б доставлено до ЧОПНЛ, він їй зазначав, що можуть проїхати до лікаря, однак така з результатом була згодна.

Захисник в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_1 того дня приїхала зі свідком ОСОБА_2 в місто Чернігів. Її було зупинено безпідставно, це була помста, проте дії поліцейських не оскаржували. ОСОБА_1 були названі ознаки, на що остання сказала, що бажає пройти огляд в ОСОБА_3 у лікаря, оскільки не обізнана була, де можна проти такий огляд, не знала порядку. Повідомила, щоб доставили до лікаря, думала там огляд. Їй нічого не роз`яснили. Запропонували пройти огляд на місці, вона його пройшла. Тобто працівниками поліції було порушено порядок огляду, не провели такий у лікарні, на чому остання наполягала, тому результати пройденого нею огляду на місці зупинки є недійсними, а тому просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .

Заслухавши доводи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисника, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до наступного висновку.

Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Згідно ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до вимог, викладених у ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, обставини адміністративного правопорушення повинні бути з`ясовані всебічно, повно й об`єктивно в їх сукупності.

Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп’яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Розділом 2 Правил дорожнього руху передбачено обов`язки та права водіїв механічних транспортних засобів, так відповідно до п. 2.5 вказаних Правил водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його скоєнні та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Так, не дивлячись на заперечення ОСОБА_1 своєї вини, вина тієї у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, доведена наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами та дослідженими матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕРП1 №479130 від 10.10.2025, де інспектором викладені обставини цього правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 10.10.2025, відповідно до якого зазначено, що огляд ОСОБА_6 проведено у зв`язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, результати огляду на стан сп`яніння 0,83‰ (проміле); чеком з результатами тестування на приладі Drager Alcotest 6820 ARHE-0221 від 10.10.2025 з результатом 0,83‰; розпискою ОСОБА_1 від 10.10.2025; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 10.10.2025; рапортом інспектора взводу №2 роти №1 БУПП в Чернігівській області ДПП лейтенанта поліції Олександра Рябого від 10.10.2025; відеозаписом до протоколу серії ЕРП1 №479130 від 10.10.2025.

Всі вищезазначені докази повністю узгоджуються між собою і не містять будь-яких суперечностей.

Будь-яких даних про те, що вищезазначений свідок ОСОБА_4 зацікавлений у розгляді справи або мав б підстави обмовити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, у судовому засіданні не встановлено. Доказів щодо оскарження дій працівників поліції також надано не було.

Разом з тим, вище приведений аналіз доказів по справі змушує суд критично віднестись до пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, заперечень її захисника та пояснень свідка ОСОБА_2 , оскільки зазначене ними, об`єктивно нічим не підтверджується.

Пояснення свідка ОСОБА_2 суд до уваги не приймає, оскільки остання по-перше, є знайомою ОСОБА_1 , приїхала разом з нею в автомобілі, а тому є зацікавленою в результатах розгляду справи, а по-друге, її пояснення в частині того, що ОСОБА_1 була твереза, запаху від неї не було чутно, спростовано доказами, наявними в матеріалах справи, що були досліджених судом.

Суд за вказаних обставин розцінює пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідка ОСОБА_2 , як такі, що надані з метою уникнення адміністративної відповідальності за скоєне правопорушення ОСОБА_1 .

Тобто, об`єктивні докази, які б спростовували вину ОСОБА_1 , суду надані не були.

Слід зазначити, що діючим законодавством про адміністративне правопорушення, зокрема приписом ст. 251 КУпАП, передбачено те, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.

Суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.

Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляду відповідності до п. 2.5 ПДР України кореспондується із обов`язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Так, пункт 1.3 ПДР зобов`язує учасників дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно п. 2.9 (а) ПДР, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Так, відповідно до ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Як слідує з переглянутого відеозапису до протоколу, ОСОБА_1 10.10.2025 о 11:38 год. керувала транспортним засобом ВАЗ 21112, д.н.з НОМЕР_2 , була зупинена працівниками поліції на підставі п.3 ч.1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Об 11:39 год. поліцейський підходить до автомобіля, представляється та питає у водія чи не було ДТП, оскільки на автомобіля наявні характерні пошкодження. Пропонує водію вийти, щоб показати такі. Працівник поліції просить надати документи, питає у водія куди та прямує, чи не перевозить в авто заборонені речі, та просить відкрити багажник. Після перевірки поліцейський запитує, що в пляшках, на що водій ОСОБА_5 відповідає, що там вода, поліцейський перепитує чи точно вода, а не спирт і після відповіді запитує чи не вживала ОСОБА_5 алкоголь. ОСОБА_5 вказує, що не вживала і поліцейський просить видихнути в його бік. Після цього працівник поліції зазначає, що має підозру про перебування останньої в стані сп`яніння, оскільки ним було виявлено ознаки такого, як то запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук та різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Після цього запропонував у встановленому законом порядку пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер. ОСОБА_5 питає: «так а може Халяв..» і поліцейський вказує, що «халява тут не проходить, прилад Драгер». ОСОБА_5 перепитує чи «тут?», на що поліцейський зазначає, що так, тут, на місці, і просить підійти до службового авто, зазначає, що зараз 3 хв., якщо все добре. Після цього ОСОБА_5 запропоновано перевірити герметичність упакування мундштука, обрати будь який. Підготовлено прилад Драгер, проведено контрольний забір повітря і надано можливість водію продути прилад. З першої спроби ОСОБА_5 не змогла продути такий, після роз`яснення їй поліцейським як саме потрібно здійснити видув, остання продула прилад і результат виявився позитивним 0,83‰. Поліцейський зазначив, що водій перебуває в стані сп`яніння і запитав, чи погоджується ОСОБА_5 з результатом. ОСОБА_5 вказує, що як показало, так погоджується. В цей час пасажир авто теж підходить до поліцейського і щось говорить, на що останній відповідає, що «ні, так не можна. Якщо бажаєте можемо у лікарню з`їздити», показуючи в цей час ОСОБА_5 результат, який було роздруковано на чеку. В цей час пасажир знову звертається до поліцейських «Хлопці, можна..», далі погано чутно її запитання, однак поліцейський відповідає, що до них ніяких обід не має, упередженого відношення також. В цей час ОСОБА_5 запитує, що буде далі і поліцейський вказує, що зараз все роз`яснить. Після чого повідомляє ОСОБА_5 , що на неї, за порушення пункту 2.9 «а» ПДР буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП, який буде направлено на розгляд до суду. Роз`яснено права, складено протокол, з яким ОСОБА_5 було ознайомлено.

Водію було роз`яснено права, складено протокол, який було зачитано. Зазначені вище докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку. Дані, що містяться у зазначених джерелах доказів, повністю відповідають фактичним обставинам справи та вказують на вину ОСОБА_1 у порушенні вищезазначених вимог ПДР України та при складанні зазначених адміністративних матеріалів працівниками поліції не було допущено неповноту чи необ`єктивність в оцінюванні дій правопорушника.

Стосовно посилань сторони захисту на порушення працівниками поліції проведення процедури огляду на стан алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 в зв`язку з не роз`яснення водію права на проходження огляду в медичному закладі та не доставлення водія в такий медичний заклад в с. Халявино, суд зазначає, що проведення огляду відбулося з дотриманням відповідних норм КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння.

Відповідно до ч. 7 розділу І вищевказаної інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатом огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

Зважаючи на проходження огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та відсутності заперечень щодо результатів огляду, у працівників поліції були відсутні підстави для пропонування проходження огляду в медичному закладі.

Чинною Інструкцією передбачено інформування водія про порядок застосування спеціального технічного засобу під час проведення огляду на стан сп`яніння, але аж ніяк інформування щодо наслідків проходження огляду з позитивним результатом алкогольного сп`яніння.

Суд звертає увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп`яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності та бажає пройти огляд на стан сп`яніння у медичному закладі, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Вирішуючи питання щодо незгоди водія транспортного засобу із отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, необхідно враховувати процесуальну поведінку водія транспортного засобу та звертати увагу на його ставлення щодо можливості спростувати отриманий результат шляхом проведення відповідного огляду у медичному закладі.

Так, з відеозапису слідує, що ОСОБА_1 заперечень щодо результатів тестування на приладі Драгер не виказувала, вказала, що «як показало, так погоджуюсь», працівником поліції зазначалось, що якщо є бажання, то можна проїхати до лікаря, однак ОСОБА_1 підписала чек з результатами тестування без заперечень та поцікавилась, що буде далі, що свідчить, що остання фактично погодилась з отриманим позитивним результатом огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер.

З приводу посилань захисника, що ОСОБА_1 було зупинено безпідставно, це була помста працівників поліції через конфлікт, суд зазначає наступне.

З досліджених матеріалів справи, в тому числі відеозаписів, вбачається, що причини зупинки водію повідомлялися. У той же час суд зауважує, що навіть відсутність правомірних підстав для зупинки транспортного засобу працівником поліції, які передбачені ст. 35 Закону України «Про Національну Поліцію», не впливає на обов`язок водія, передбачений п. 1.3 Правил дорожнього руху знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, в тому числі щодо заборони керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, встановленої у підпункті «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

Суд зазначає, що незгода водія із причинами зупинки або ненадання працівниками поліції доказів наявності підстав для зупинки транспортного засобу, не позбавляє водія обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння.

Крім того, законність підстав зупинки транспортного засобу не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягає доказуванню у даній справі. Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності. Дії працівників поліції щодо законності таких підстав зупинки можуть бути оскаржені в окремому порядку, зокрема, в адміністративному, що, як зазначено захисником, ними не вчинялось.

Суд зауважує, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків, тому превалює суспільний інтерес щодо забезпечення безпеки дорожнього руху над приватним інтересом, щодо свободи пересування.

В силу приписів пункту 2.4 ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1 ПДР України. Згідно пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд зазначає, що незгода водія з причиною зупинки, при цьому що водій вже зупинився та почав спілкування з працівниками поліції, не може бути наслідком визнання недопустимими доказів винуватості за ст. 130 КУпАП, оскільки в силу приписів ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція, зокрема, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень, вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень та припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

При цьому, відповідно до законодавства працівник поліції самостійно, на власний розсуд доходить висновку про наявність ознак сп`яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп`яніння. І при виявленні поліцейським ознак алкогольного сп`яніння, на вимогу останнього, водій зобов`язаний пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Відтак вимога працівників поліції пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу на стан алкогольного сп`яніння була аргументованою, вмотивованою та ґрунтувалась на правових підставах.

Тому суд не приймає до уваги доводи сторони захисту про недопустимість доказів знаходження ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння внаслідок відсутності доказів правомірності зупинки транспортного засобу працівниками поліції.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи про адміністративне правопорушення докази в їх сукупності вбачається, що вони узгоджуються між собою та доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП «поза розумним сумнівом», оскільки зміст та суть наявних доказів виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду.

Зазначені вище докази є узгодженими між собою та іншими доказами у справі і сумніву у своїй належності та допустимості не викликають, тому такі суддя вважає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена наданими та перевіреними у судовому засіданні доказами.

Вирішуючи питання щодо накладення адміністративного стягнення, враховуються характер вчиненого правопорушення, дані особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь її вини, майновий стан, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, в зв`язку з чим є підстави для накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, що є достатнім для виховання вищезазначеної особи, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як нею, так і іншими особами.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 23, 33, 283, 284 п. 1, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення

п о с т а н о в и в:

Притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП і накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Штраф повинен бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у визначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень, відповідно до ст. 308 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення до Чернігівського апеляційного суду.

Суддя Л.В. Самусь