Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №591/12907/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/12907/25 Провадження № 3/591/3814/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2026 року м. Суми

Суддя Зарічного районного суду м. Суми Сибільов О.В., за участю захисника особи, що притягується до адміністративної відповідальності адвоката Маховика Р.В., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця

за скоєння правопорушення, передбаченого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 06 листопада 2025 року об 11 год 16 хв в м. Суми по пр. М.Лушпи, 9, керував транспортним засобом – автомобілем Kia Sorento, номерний знак НОМЕР_1 , при цьому, був позбавлений права керування транспортними засобами, чим порушив п. 2.1.а ПДР та скоїв правопорушення передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП.

За цим фактом 06 листопада 2025 року було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 505000.

Дане порушення вчинено ОСОБА_1 повторно протягом року, що підтверджується копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕНА № 4582097 від 25 квітня 2025 року, складеної відносно ОСОБА_1 за скоєння правопорушення, передбаченого за ч. 4 ст. 126 КУпАП (а.с. 5);

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, захисник не заперечив слухати справу у відсутність ОСОБА_1 , тому згідно ст. 268 КУпАП України, вважаю за можливе справу розглянути без участі особи, яка притягується до відповідальності.

Відповідно до позиції сторони захисту, ОСОБА_1 не заперечує факту повторного керування ним транспортом, будучи позбавленим права керування, але такі дії були ним вчинені в умовах крайньої необхідності, оскільки була нагальна потреба в доставці військовослужбовцям позиції засобів для забезпечення життєдіяльності та були відсутні інші можливості для виконання наказу та інші особи в його підрозділі, які б могли вчинити це.

На переконання суду, стороною захисту підтверджені та не спростовані доказами, долученими до протоколу, обставини, щодо дій ОСОБА_1 в контексті вимог ст. 18 КУпАП в стані крайньої необхідності.

Так, згідно копій документів та письмових пояснень безпосереднього командира ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , наданих захисником, ОСОБА_1 , проходячи військову службу на посаді водія та керуючи автомобілем, при зазначених в протоколі обставинах, діяв на виконання його наказу та здійснював підвіз на позиції військовослужбовцям засобів для забезпечення їх життєдіяльності, а в зв`язку з обмеженим штатом, ніхто інший не міг виконати це завдання в той момент.

Загальновідомою є обставина стосовно введення воєнного стану в країні, в зв`язку зі збройною агресією РФ та відкритим її вторгненням на територію України в лютому 2022 року, відсіч якій потребує задіяння значних сил та засобів, в тому числі особового складу, що в свою чергу потребує невідкладного та постійного забезпечення особового складу на позиціях засобами забезпечення життєдіяльності, що і здійснював в той час ОСОБА_1 (у суду відсутні підстави для недовіри його поясненням та поясненням свідка – ОСОБА_2 , які є військовослужбовцями).

Отже, з наведеного слідує, що несвоєчасне забезпечення засобами для існування захисників України (окремих бійців чи підрозділів) створює небезпеку для належної відсічі збройній агресії і суду вказаними доказами підтверджено, що при згаданих в протоколі обставинах, ОСОБА_1 діяв саме для недопущення такої небезпеки чи загрози зі сторони ворога, забезпечуючи життєдіяльність бійців на позиції, яка не могла в той час бути усунута іншими засобами, з огляду на обмежені ресурси його підрозділу в військовослужбовцях, які б могли вчинити це.

При цьому, суд зважає на те, що ОСОБА_1 був тверезий, має значний стаж керування транспортними засобами, збитків його діями взагалі не заподіяно, а в момент зупинки правоохоронцями залишалось лише кілька днів до закінчення строку позбавлення його права керуванням, з чого слідує, що керування транспортним засобом в цій ситуації військовослужбовцем, який не має такого права, але в силу своїх навичок та вмінь не створює небезпеки для оточуючих (збитків та шкідливих наслідків взагалі не заподіяно), є менш значною шкодою, ніж відвернена шкода у вигляді переривання чи несвоєчасного забезпечення військовослужбовців на позиціях, які безпосередньо стримують агресора.

Наведені судом твердження цілком узгоджуються з дослідженим відеозаписом, з якого слідує, що ОСОБА_1 повідомляв поліцейських про те, що керував транспортом по службі, а інші долучені до справи докази зазначених висновків суду не спростовують, оскільки стосуються оформлення матеріалів, фіксації події та підтверджують факт, який не заперечується стороною захисту.

Відтак, провадження в справі, з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 7, 17, 18, п. 4 ст. 247 КУпАП, належить закрити, оскільки ОСОБА_1 вчинено дії, які хоча і містять склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, але були скоєні в стані крайньої необхідності.

На підставі викладеного, керуючись ч. 5 ст. 126, ст.ст. 17, 18, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Закрити провадження по справі відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП, в зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Зарічний районний суд м. Суми протягом 10 днів з дня її винесення.

Суддя О.В. Сибільов