Рішення від 28 січня 2026 р. у справі №629/8273/25 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/8273/25

Номер провадження 2/629/236/26

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Попова О.Г., за участю секретаря Олексенко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем, визнання права власності в порядку спадкування за законом, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 на момент відкриття спадщини; визнати за нею - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/6 частин житлового будинку літ.»А-1», житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 63,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку літ.»А-1», житловою площею 29,1 кв.м, загальною площею 63,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі Картки володіння нерухомим майном, виданої Лозівським міськкомгоспом, 18.11.1924 року, №172. Спадкоємцями майна померлого були: дружина спадкодавця ОСОБА_6 та діти спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року. Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався. Спадщину після смерті ОСОБА_8 , дружина і діти спадкодавця прийняли фактично, так як разом мешкали з ним на час відкриття спадщини. 02.08.1961 року спадкоємці ОСОБА_8 звернулися до Лозівської державної нотаріальної контори та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом. Так, дружина спадкодавця, ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/2 частину вказаного житлового будинку, згідно свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 02.08.1961 року, за №2626. Інша 1/2 частина була успадкована дружиною ОСОБА_6 та дітьми спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_10 по 1/6 частині кожним, згідно свідоцтва про право на спадщину №2628 від 02 серпня 1961 року. Вказані свідоцтва належним чином не були зареєстровані у Лозівському БТІ. ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 . Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з 1/2+1/6 вказаного житлового будинку. Спадкоємцем майна померлої був син спадкодавця ОСОБА_5 згідно ст. 529 ЦК України 1963 року. Дочка спадкодавця ОСОБА_10 заяву про прийняття спадщини не подавала, спільно зі спадкодавцем на час смерті не мешкала. Спадщину після смерті матері, син спадкодавця ОСОБА_5 прийняв фактично, так як мешкав разом з матір`ю на день смерті, тобто вступив в фактичне володіння та користування спадковим майном, а саме, житловим будинком: доглядав за будинком, проводив його ремонт, обробляв земельну ділянку біля будинку, а також користувався іншим майном, що належало його матері на день смерті, як передбачено ст. 549 ЦК України 1963 року. ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: - 1/2+1/6 житлового будинку. Спадкоємцем майна померлого були син та дочка спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року. ОСОБА_7 спадщину після смерті батька прийняв шляхом подання заяви до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області. В шлюбі спадкодавець не перебував. Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався. ІНФОРМАЦІЯ_8 помер чоловік позивачки - ОСОБА_7 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: -1/2+1/6+1/6 житлового будинку, яка фактично належала його батьку ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав та належним чином не зареєстрував право власності на своє ім`я в органах реєстрації. Спадкоємцем майна померлого є позивачка - дружина спадкодавця ОСОБА_1 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року. У спадкодавця є спадкоємці, діти спадкодавця, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Спадщину після смерті чоловіка позивачка прийняла шляхом подання заяви до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області. Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався. Позивачка звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, оскільки відсутня інформація про наявність факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини; спадкоємці, які прийняли та оформили спадщину, не зареєстрували виникле право власності в органах реєстрації (Лозівському бюро технічної інвентаризації на той час). Так, на час смерті ОСОБА_6 разом з нею мешкав її син ОСОБА_5 . Вони були однією родиною: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, піклувались один про одного. Разом займалися господарством, благоустроєм будинку та подвір`я, проводили ремонт у будинку, обробляли присадибну ділянку біля будинку, сплачували комунальні послуги, тобто фактично після смерті матері ОСОБА_12 володів та користувався цим будинком до своєї смерті. Даний факт може бути підтверджений записами будинкової книги.

Позивачка у судове засідання не з`явилась, від її представника – адвоката Дегтярчук І.О. надійшла заява про розгляд справи за її та позивачки відсутності, позовні вимоги підтримала, судові витрати просила з відповідачів не стягувати.

Відповідачі у судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнали.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_8 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку літ. «А-1», житловою площею 29,1 кв.м, загальною площею 63,2 кв.м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказаний житловий будинок належав спадкодавцю на підставі Картки володіння нерухомим майном, виданої Лозівським міськкомгоспом 18.11.1924 року, №172.

Спадкоємцями майна померлого були: дружина спадкодавця ОСОБА_6 та діти спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року. Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався.

Спадщину після смерті ОСОБА_8 , дружина і діти спадкодавця прийняли фактично, так як разом мешкали з ним на час відкриття спадщини.

02.08.1961 року спадкоємці ОСОБА_8 звернулися до Лозівської державної нотаріальної контори та отримали свідоцтва про право на спадщину за законом.

Так, дружина спадкодавця, ОСОБА_6 отримала свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя на 1/2 частину вказаного житлового будинку, згідно свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя від 02.08.1961 року, за №2626.

Інша 1/2 частина була успадкована дружиною ОСОБА_6 та дітьми спадкодавця ОСОБА_5 та ОСОБА_10 по 1/6 частині кожним, згідно свідоцтва про право на спадщину №2628 від 02 серпня 1961 року.

Вказані свідоцтва належним чином не були зареєстровані у Лозівському БТІ.

ІНФОРМАЦІЯ_6 померла ОСОБА_6 , після смерті якої відкрилася спадщина, яка складається з 1/2+1/6 вказаного житлового будинку.

Спадкоємцем майна померлої був син спадкодавця ОСОБА_5 згідно ст. 529 ЦК України 1963 року.

Дочка спадкодавця ОСОБА_10 заяву про прийняття спадщини не подавала, спільно зі спадкодавцем на час смерті не мешкала.

Спадщину після смерті матері, син спадкодавця ОСОБА_5 прийняв фактично, так як мешкав разом з матір`ю на день смерті, тобто вступив в фактичне володіння та користування спадковим майном, а саме, житловим будинком: доглядав за будинком, проводив його ремонт, обробляв земельну ділянку біля будинку, а також користувався іншим майном, що належало його матері на день смерті, як передбачено ст. 549 ЦК України 1963 року.

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з 1/2+1/6 житлового будинку.

Спадкоємцем майна померлого були син та дочка спадкодавця ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року.

ОСОБА_7 спадщину після смерті батька прийняв шляхом подання заяви до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області. В шлюбі спадкодавець не перебував. Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер чоловік позивачки - ОСОБА_7 , після смерті якого відкрилася спадщина, яка складається з 1/2+1/6+1/6 житлового будинку, яка фактично належала його батьку ОСОБА_5 , який спадщину прийняв, але не оформив своїх спадкових прав та належним чином не зареєстрував право власності на своє ім`я в органах реєстрації.

Спадкоємцем майна померлого є позивачка - дружина спадкодавця ОСОБА_1 , згідно ст. 529 ЦК України 1963 року.

У спадкодавця є спадкоємці, діти спадкодавця, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Спадщину після смерті чоловіка позивачка прийняла шляхом подання заяви до Лозівської державної нотаріальної контори Харківської області.

Інших спадкоємців, передбачених законодавством, немає. Заповіт від імені спадкодавця не складався.

Позивачка звернулась до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Згідно ст. 68 Закону України «Про нотаріат» нею для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було надано документи, які підтверджують: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства, заповіт, склад спадкового майна.

Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, що підтверджується Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 23.10.2025.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину мотивована тим, що відсутня інформація про наявність факту постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини; спадкоємці, які прийняли та оформили спадщину, не зареєстрували виникле право власності в органах реєстрації (Лозівському бюро технічної інвентаризації на той час).

Так, на час смерті ОСОБА_6 разом з нею мешкав її син ОСОБА_5 . Вони були однією родиною: вели спільне господарство, мали спільний бюджет, були пов`язані спільним побутом, мали спільні права та обов`язки, піклувались один про одного. Разом займалися господарством, благоустроєм будинку та подвір`я, проводили ремонт у будинку, обробляли присадибну ділянку біля будинку, сплачували комунальні послуги, тобто фактично після смерті матері ОСОБА_12 володів та користувався цим будинком до своєї смерті.

Даний факт підтверджується записами будинкової книги.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до положень ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України, передбачено що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 2 ст. 1220 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Тлумачення статей 1268,1269 ЦК України свідчить, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Частинами другою та шостою статті 29 ЦК України передбачено, що фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Згідно із пунктами 3.21, 3.22 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. У разі відсутності у паспорті такого спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем може бути: довідка органу реєстрації місця проживання спадкоємця на день смерті спадкодавця було зареєстровано за однією адресою зі спадкодавцем.

Зміст наведених норм закону свідчить про те, що під постійним місцем проживанням спадкоємця із спадкодавцем розуміється як факт безпосереднього проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент його смерті, так і факт наявності у спадкоємця на момент смерті спадкодавця зареєстрованого у передбаченому законом порядку права на постійне проживання з останнім за однією адресою.

Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не саму реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.

Відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем та оцінені судом.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 10 січня 2019 року в справі № 484/747/17, від 07 червня 2022 року у справі № 175/4514/20.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд приходить до висновку що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.12,13,81,258,259,263-265,354,355 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_5 зі спадкодавцем ОСОБА_6 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на 5/6 частин житлового будинку літ.»А-1», житловою площею 29,1 кв. м, загальною площею 63,2 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_9 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Олексій ПОПОВ