Рішення від 18 січня 2026 р. у справі №214/9522/25 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9522/25

2/214/2209/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

19 січня 2026 року Саксаганський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі:

головуючого – судді Попова В.В.,

при секретарі – Собченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, у м. Кривому Розі, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання їхньої малолітньої дитини – дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, оскільки відповідач, будучи батьком дитини, зобов`язаний її утримувати до досягнення повноліття.

Позивач у судове засідання надала письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила розглянути справу за її відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, але надав до суду письмову заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності та врахувати при ухваленні рішення те, що він є пенсіонером, розмір його пенсії становить 6000 грн. та на його утриманні перебуває ще одна дитина – дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої він на підставі нотаріально посвідченого Договору про утримання дитини від 22.02.2023 року зобов`язаний сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Так, як убачається з матеріалів справи, сторони у справі з 16 серпня 2014 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19.12.2022 року було розірвано. Від шлюбу є одна малолітня дитина – дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом із позивачем.

Згідно пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , відповідач у цій справі є пенсіонером за вислугою років.

Згідно Договору про утримання дитини від 22.02.2023 року, посвідченого державним нотаріусом Рахівської державної нотаріальної контори Пріц О.І. та зареєстрованого в реєстрі за №1-218, відповідач у цій справі зобов`язаний надавати матері дитині ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до положень ст.ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини» в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН «Про права дитини» встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних умов для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

При цьому, суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який вона б мала тоді, коли утримувалась обома батьками.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України обставинами, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, є: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Згідно ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Положеннями ч. 5 ст. 183 СК України, які також узгоджуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України, передбачено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, враховуючи положення ст. 52 Конституції України щодо того, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним, суд не має права надавати переваги щодо утримання однієї дитини перед іншою, враховуючи відсутність доказів на підтвердження матеріального становища як позивача, так і відповідача, наявності у відповідача на утриманні ще однієї неповнолітньої дитини, виходячи з положень розумності та справедливості, із принципу рівності прав та обов`язків батьків та їх зобов`язань відповідно до закону брати участь в утриманні дітей до досягнення ними повноліття, враховуючи положення ст. 183 СК України, суд приходить до висновку про часткове задоволення пред`явлених позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання їхньої дочки у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Так, на думку суду, аліменти саме у цьому розмірі не будуть суперечити вищевикладеним положенням законодавства та будуть відповідати спроможності батька задовольняти потреби всіх його дітей, а також мати кошти для належного утримання самого себе.

Визначаючи строк, з якого і до якого стягуються аліменти, суд виходить з норм ст. 180 та ч. 1 ст. 191 СК України, відповідно до яких аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, право на утримання припиняється у разі досягнення дитиною повноліття, а тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дочки з 25 вересня 2025 року, тобто з дня пред`явлення даного позову до суду та стягувати їх до досягнення дитиною повноліття.

Разом з тим, відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.180-183, 191 СК України, ст.ст. 3, 4, 5, 10-13, 19, 23, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-284, 354-355, 430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітної плати (доходу) щомісяця, але не менше, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 вересня 2025 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України допустити рішення в частині стягнення аліментів до негайного виконання в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. в дохід держави.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Попов.