Вирок від 27 січня 2026 р. у справі №175/279/26 — Дніпровський районний суд Дніпропетровської області

Номер справи 175/279/26

Номер провадження 1-кп/175/14/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року селище Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене в ЄРДР за №12025052390001195 від 21.09.2025, з обвинувальним актом та угодою про визнання винуватості відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Краматорськ Донецької області, громадянин України, освіта середня технічна, одружений, не працює, зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

обвинуваченого в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2025 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, у світлий час доби, водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який перебував у його користуванні та належить на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 його дружині - ОСОБА_6 , діючи в порушення вимог п. 10.1 та п. 10.9 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року, згідно яких,

п. 10.1 - Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху,

п. 10.9 - Під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб,

починаючи рух заднім ходом в напрямку вул. Шкільна зі сторони буд. № 105 по вул.Дарвіна в м. Краматорську Донецької області, діючи необережно, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг їх передбачити, не маючи перешкод технічного характеру для безпечного керування транспортним засобом, перед початком руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечним, та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху, для забезпечення безпеки руху не звернувся за допомогою до інших осіб, та почав здійснювати рух заднім ходом, під час якого на вказаній ділянці дороги задньою частиною керованого ним автомобіля скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який лежав на землі під задньою правою частиною автомобіля марки «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Внаслідок вказаної події пішохід ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді струсу головного мозку; закритої травми грудної клітини у вигляді закритих множинних переломів ребер двобічно, лівобічного пневмоторакса, забію лівої легені; закритого перелому латеральної маси крижу ліворуч, лівої донної, сідничної кісток тазу закритим підвертлюговим, уламкового перелому лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків, великої забійної рани правої здухвинної ділянки, забою, садна м`яких тканин ділянки голови, обличчя тулубу, верхніх та нижніх кінцівок, травматичним шоком II ст., які утворилися від дії тупого предмета, а саме від дії сили здавлення, шо могло статись при переїзді колесами автомобіля, що рухався, можливо в строк настання дорожньо-транспортної події та по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, шо небезпечні для життя в момент спричинення.

Допущені водієм ОСОБА_4 порушення вимог п. 10.1, п. 10.9 Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної події та настанням суспільно-небезпечних наслідків у вигляді тяжких тілесних ушкоджень отриманими ОСОБА_7 .

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Під час досудового розслідування між прокурором та обвинуваченим за участю захисника укладена угода про визнання винуватості від 23.12.2025 відповідно до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.

В угоді прокурор, обвинувачений та захисник виклали формулювання підозри та правову кваліфікацію за ч.2 ст.286 КК України, яка ніким не оспорюється, зазначили істотні обставини для цього кримінального провадження, підозрюваний беззастережно визнав свою винуватість у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Сторони узгодили покарання за ч.2 ст.286 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами, і передбачили застосування ст. 75 КК України судом - звільнення обвинуваченого від відбуття призначеного покарання з випробуванням та покладанням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України. В угоді також роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю та підтвердив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, він не заперечує інкриміновані обставини, розуміє наслідки затвердження угоди, характер покарання. Обвинувачений просив затвердити угоду.

В судовому засіданні захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 підтвердила суду, що угода про визнання винуватості укладена сторонами добровільно, за безпосередньої участі захисника, тому просила суд затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим.

В судовому засіданні прокурор просив суд затвердити угоду про визнання винуватості, вирішити питання щодо речових доказів.

Суду представлено письмову згоду потерпілого ОСОБА_7 на укладення угоди про визнання винуватості.

Судом з`ясовано, що обвинувачений повністю розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.

Суд, вивчивши угоду про визнання винуватості та матеріали кримінального провадження, доходить висновку, що укладена між прокурором та обвинуваченим угода відповідає вимогам КПК України, дії обвинуваченого за ч.2 ст.286 КК України кваліфіковано правильно, це кримінальне правопорушення згідно з положеннями ст.12 КК України є тяжким злочином, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчинені інкримінованого кримінального правопорушення та може виконати взяті на себе за угодою зобов`язання, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначеним ст. 65 КК України. Будь-яких перешкод для укладення та затвердження угоди судом не встановлено, матеріали провадження, які надані суду, таких відомостей не містять.

При визначені виду та міри покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини вчиненого кримінального правопорушення, а також обставини, що пом`якшують покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_4 за місцем фактичного проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває. Вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином. Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання, не встановлено.

Враховуючи викладене, суд вважає, що обвинуваченому слід призначити узгоджену сторонами міру покарання у виді чотирьох років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

Згідно ч.2 ст.75 КК України, суд приймає рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням у випадку затвердження угоди про визнання винуватості, оскільки сторонами угоди узгоджено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, а також узгоджено звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Під час судового розгляду до обвинуваченого запобіжний захід не застосовано, відповідних клопотань учасники не заявили.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до ст.100 КПК України.

Питання щодо арешту майна суд, заслухавши думку прокурора та обвинуваченого, вважає за необхідне вирішити відповідно до положень ст. 174 КПК України, скасувавши арешт та залишивши автомобіль володільцю.

На підставі положень ч. 2 ст. 124 КПК України документально підтверджені витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 475 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 23.12.2025, укладену між прокурором Краматорської окружної прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави витрати на залучення експертів в розмірі 5348 (п`ять тисяч триста сорок вісім) гривень 40 копійок.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.09.2025 на автомобіль «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Речові докази: «Opel Vectra» реєстраційний номер НОМЕР_1 – залишити власнику ОСОБА_6 .

Речові докази: змив потожирової речовини з ричага ручного тормозу, запаковано до конверту №NPV0425481, змив потожирової речовини з поверхні ручки лівих дверцят зі сторони салону автомобіля, запаковано до пакету № NPV0425482, змив потожирової речовини з поверхні ручки КПП, запаковано до конверту № NPV0425480, змив потожирової речовини з поверхні керма автомобіля, запаковано до конверту № NPV0425479, змив потожирової речовини з поверхні ричага перемикача поворотів, запаковано до конверту № NPV0425478, які передані до кімнати речових доказів Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області - знищити.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення виключно з підстав, передбачених ст. 394 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та обвинуваченому.

Суддя ОСОБА_1