Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №751/844/15-ц — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 січня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 751/844/15-ц

Головуючий у першій інстанції – Овсієнко Ю. К.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/233/26

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді: Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.

секретар:Мальцева І.В.

учасники справи:

заявник: Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт

Капітал”

стягувач: Публічне акціонерне товариство ”Альфа-Банк”

боржник: ОСОБА_1

розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова у складі судді Овсієнка Ю.К. від 02 червня 2025 року, місце постановлення ухвали м. Чернігів, у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі № 751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ТОВ ”Вердикт Капітал” звернулось до суду із заявою про заміну сторони у справі № 751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником, у якій просило замінити стягувача ПАТ ”Альфа-Банк” на його правонаступника - ТОВ ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500391896. В обґрунтування вимог поданої заяви ТОВ ”Вердикт Капітал” вказувало, що Новозаводським районним судом м. Чернігова 16.03.2015 року було винесено ухвалу про видачу ПАТ ”Альфа-Банк” виконавчого листа, згідно рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації ”Всеукраїнський фінансовий союз” у справі про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ’’Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором № 500391896. 14.11.2016 року між ПАТ “Альфа-Банк” та ТОВ ”Кредитні ініціативи” було укладено договір факторингу № 4-АБ/КІ, відповідно до якого, ПАТ ”Альфа-Банк” відступило, а ТОВ ”Кредитні ініціативи” набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, і за договором кредиту № 500391896. 26.12.2018 року між ТОВ ”Кредитні ініціативи” та ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, відповідно до якого ТОВ ”Кредитні ініціативи” відступило, а ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” набуло право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, і за договором кредиту № 500391896. 16.01.2019 року між ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” та ТОВ ”Вердикт Капітал” було укладено договір про відступлення прав вимоги № 16-01/19/1, відповідно до якого ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” відступило ТОВ ”Вердикт Капітал” право вимоги заборгованості за договорами кредиту, в тому числі, і за договором кредиту № 500391896. За доводами ТОВ ”Вердикт Капітал”, у зв`язку з тим, що ТОВ ”Вердикт Капітал” набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500391896, наявні підстави для заміни сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2025 року було задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником. Судом замінено стягувача Публічне акціонерне товариство ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що заява про заміну стягувача є необґрунтованою, такою, що не підтверджується доказами, суперечить діючому законодавству, і тому не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції від 02.06.2025 року підлягає скасуванню. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 звертає увагу на відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов`язань за договором, п.п. 2, 4 якого передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором у відповідності до п.4 договору. За доводами апелянта, наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для оспорювання договору відступлення права вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 заявник Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2025 року, у зв`язку із її безпідставністю, та залишити без змін обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції від 02.06.2025 року.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що рішенням Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації ”Всеукраїнський фінансовий союз” від 16.10.2014 року було задоволено позов ПАТ ”Альфа-Банк”, та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ ”Альфа-Банк” заборгованість за кредитним договором №500391896 від 15.07.2013 року у сумі 46 839 грн. 82 коп. та судові витрати, а саме, витрати по сплаті третейського збору в сумі 400 грн.

На підставі ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16.03.2015 року, ПАТ ”Альфа-Банк” видано виконавчий лист на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації ”Всеукраїнський фінансовий союз” від 16.10.2014 року у справі за позовом ПАТ ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Відповідно, на користь ПАТ ”Альфа-Банк” із ОСОБА_1 було стягнуто 46 839 грн. 82 коп. - заборгованості за кредитним договором №500391896, 400 грн. витрат по сплаті третейського збору. Представником стягувача виконавчий лист було отримано 27.03.2015 року (а.с.22).

В матеріалах справи міститься копія витягу із договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 року, укладеного між ПАТ “Альфа-Банк” та ТОВ ”Кредитні ініціативи”, за яким відступається право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно (п. 1.2 договору).

У витязі із додатку 1 до договору факторингу від 14.11.2016 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано, зокрема, боржника ОСОБА_1 , запис № 13013, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп. (а.с.59-61). Згідно копії платіжного доручення № 21388 від 14.11.2016 року (а.с.70), ТОВ ”Кредитні ініціативи” сплатило ПАТ “Альфа-Банк” 2 601 341 грн. 36 коп. за право вимоги, згідно вищевказаного договору факторингу.

26.12.2018 року між ТОВ ”Кредитні ініціативи” та ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, за умовами якого (п. 2.2), право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

У додатку 1 до договору факторингу від 26.12.2018 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано, зокрема, боржника ОСОБА_1 , запис № 41205, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп., плата за неустойку на дату укладення договору факторингу 16 200 грн., всього - 65 274 грн. 74 коп. (а.с.45-47). Згідно копії платіжного доручення № 88 від 27.12.2018 року (а.с.71), ТОВ ”ФК ”ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА” сплатило ТОВ ”Кредитні ініціативи” 1 336 500 грн. за право вимоги, згідно вищевказаного договору факторингу.

У матеріалах справи міститься копія укладеного 16.01.2019 року між ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” та ТОВ ”Вердикт Капітал” договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 (а.с.35-44), за умовами якого (п. 2.2), право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить первісному кредитору.

У додатку 1-1 до договору факторингу від 16.01.2019 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано боржника ОСОБА_1 , відповідний запис № 22003, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 16 200 грн., всього - 65 274 грн. 74 коп. (а.с.31-34). Згідно копії платіжного доручення № 10 від 22.01.2019 року (а.с.72), ТОВ ”Вердикт Капітал” сплатило ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” 13 223 000 грн., згідно договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 від 16.01.2019 року.

Як вбачається із оскаржуваної апелянтом ухвали Новозаводського районного суду м.Чернігова від 02.06.2025 року, задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896, суд першої інстанції керувався положеннями ч.5 статті 15 Закону України ”Про виконавче провадження”, ч.1 статті 442 ЦПК України, статей: 512, 514 ЦК України, правовими висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 20.11.2013 року у справі № 6-122цс13. Суд першої інстанції зазначив, що звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей: 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України ”Про виконавче провадження”, у зв`язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення заяви ТОВ ”Вердикт Капітал” про заміну стягувача ПАТ ”Альфа-Банк” на його правонаступника ТОВ ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної апелянтом ухвали суду першої інстанції від 02.06.2025 року про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року у справі № 18-рп/2012).

Одним із елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (ч.1, ч.2 статті 442 ЦПК України).

Згідно із приписами ч.5 статті 15 Закону України ”Про виконавче провадження”, в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (ч.1 статті 512 ЦК України).

Тлумачення положень ч.1 статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч.3 статті 656 ЦК України); (б) дарування (ч.2 статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин апеляційний суд, відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.09.2025 року у справі № 369/13444/20, провадження № 14-52цс25; в постанові Верховного Суду від 06.09.2023 року у справі № 466/3066/13-ц, провадження № 61-785св23.

Необхідно зазначити, що підставою для заміни стягувача є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність/чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою.

У пункті 132 постанови від 15.09.2022 року у справі № 910/12525/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема, у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто, якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача.

Отже, суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника.

У постанові від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08.02.2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі, необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Крім того, у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2020 року в справі № 916/2286/16, зазначено наступне: ”... Як встановлено судами, пунктом 2.2 Договору відступлення передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором відповідно до розділу 4 цього Договору, пунктом 4.1.1 якого визначено, що ціна договору в повному обсязі сплачена на момент укладення договору. В той же час, встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за Договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за Договором. Наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для відмови ОСОБА_1 у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 910/16109/14. З огляду на викладене, за відсутності відповідних доказів здійснення оплати за відступлене право вимоги, посилання Скаржника (підпункт 6.2) на те, що ціна Договору відступлення оплачена до моменту укладення цього Договору і цей пункт має обов`язкову силу для учасників відповідних цивільних правовідносин, Суд вважає необґрунтованим. Суд апеляційної інстанції критично оцінив пункт 4.1.1 Договору відступлення, згідно з яким ціна договору в повному обсязі сплачена Новим кредитором на час укладення Договору відступлення, тобто не визнав це положення достатнім доказом на підтвердження зазначеної обставини. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах, визначених статтею 300 ГПК України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Враховуючи викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони її правонаступником.”

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.11.2021 року у справі № 301/2368/14-ц, провадження № 61-11546св21, зазначено наступне: ”... Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України ”Про виконавче провадження” заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 346/1305/19, провадження №14-181цс20. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заявник належним чином довів своє правонаступництво у цій справі, виходячи виключно із того, що відбулося відступлення права вимоги на підставі договорів купівлі-продажу майнових прав (відступлення прав вимоги). Крім того, суд апеляційної інстанції вказав лише те, що судом не встановлено, що договори відступлення прав вимоги оспорюються або визнані у встановленому порядку недійсними і на відповідні обставини не посилаються учасники справи та заявник. Тобто діє презумпція правомірності правочину (стаття 204 ЦК України). Проте, Верховний Суд не може погодитися з таким висновком, оскільки суди не звернули уваги на доводи касаційної скарги і такі доводи заявлялися в апеляційній скарзі про те, що в матеріалах справи взагалі відсутні докази на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором.”

Приймаючи до уваги викладене вище, необхідно зазначити, що відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду: від 20.02.2019 року у справі № 910/16109/14, від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16.

Як вбачається із оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 02.06.2025 року, задовольняючи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896, судом першої інстанції було встановлено наявність договорів відступлення права вимоги у даній справі у хронологічному порядку. А саме, від 14.11.2016 року між ПАТ ”Альфа-банк” та ТОВ ”Кредитні ініціативи”, від 26.12.2018 року між ТОВ ”Кредитні ініціативи” та ТОВ ”ФК ”ВЕСТА”, від 16.01.2019 року між ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” та ТОВ ”Вердикт Капітал”.

В ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо відсутності доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання фактором своїх зобов`язань за договором, п.п. 2, 4 якого передбачено, що новий кредитор набуває права кредитора з моменту здійснення розрахунків за даним договором у відповідності до п. 4 договору, що є самостійною та достатньою підставою для оспорювання договору відступлення права вимоги.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись до суду із заявою про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі № 751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896, заявник вказував, що у зв`язку з тим, що ТОВ ”Вердикт Капітал” набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 500391896, наявні підстави для заміни сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача його правонаступником.

Так, у матеріалах справи міститься копія укладеного 16.01.2019 року між ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” та ТОВ ”Вердикт Капітал” договору відступлення прав вимоги № 16-01/19/1 (а.с.35-44), за умовами якого (п.2.2 вказаного договору), право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить первісному кредитору. Відповідно до п.2.3 зазначеного договору, право вимоги вважається відступленим новому кредитору з дати підписання даного договору, але не раніше дати здійснення повної новим кредитором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату підписання даного договору, після здійснення повної оплати новим кредитором ціни прав вимоги, відповідно до п.4.2 цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку 2 до цього договору. Згідно п. 4.2 договору, новий кредитор зобов`язаний сплатити первісному кредитору грошові кошти, що складають ціну прав вимоги в розмірі 13 223 000 (тринадцять мільйонів двісті двадцять три тисячі) гривень 00 копійок, шляхом перерахування в день підписання договору на рахунок первісного кредитора № 26506016502201, відкритого в АТ ”Альфа-Банк”.

У додатку 1-1 до договору факторингу від 16.01.2019 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано боржника ОСОБА_1 , запис № 22003, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп., пеня/штраф/неустойка на дату укладення договору факторингу 16 200 грн., всього - 65 274 грн. 74 коп. (а.с.31). Згідно копії платіжного доручення № 10 від 22.01.2019 року (а.с.72), ТОВ ”Вердикт Капітал” сплатило ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” 13 223 000 грн. згідно вищевказаного договору факторингу.

Разом з тим, задовольняючи вимоги поданої заяви ТОВ ”Вердикт Капітал”, суд першої інстанції не звернув уваги на наступне.

На підтвердження факту переходу 14.11.2016 року права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №500391896 від ПАТ ”Альфа-банк” до ТОВ ”Кредитні ініціативи”, заявником було надано копію витягу із договору факторингу № 4-АБ/КІ від 14.11.2016 року, укладеного між ПАТ “Альфа-Банк” та ТОВ ”Кредитні ініціативи”, за яким відступається право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно (п.1.2 договору).

У витязі з додатку 1 до договору факторингу від 14.11.2016 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано, зокрема, боржника ОСОБА_1 , запис № 13013, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп. (а.с.59-62). Згідно копії платіжного доручення № 21388 від 14.11.2016 року (а.с.70), ТОВ ”Кредитні ініціативи” сплатило ПАТ “Альфа-Банк” 2 601 341 грн. 36 коп. за право вимоги згідно вищевказаного договору факторингу.

З даного приводу необхідно зазначити, що надана суду заявником копія витягу із договору факторингу №4-АБ/КІ від 14.11.2016 року, укладеного між ПАТ “Альфа-Банк” та ТОВ ”Кредитні ініціативи”, не містить в собі зазначення відповідних умов щодо розміру ціни прав вимоги за договором та зазначення щодо здійснення сторонами договору відповідних дій, з моменту яких право вимоги вважається переданим. При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги, що вказана обставина унеможливлює встановлення судом обставин щодо наявності факту проведення повної оплати за договором факторингу. Інших належних та достатніх доказів, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, на підтвердження повної оплати за вищевказаним договором, заявником суду не надано. Відповідно до приписів ч.1, ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

26.12.2018 року між ТОВ ”Кредитні ініціативи” та ТОВ ”ФК ”ВЕСТА” було укладено договір факторингу № 2019-1КІ/Веста, за умовами якого (п. 2.2), право вимоги, що відступається згідно даного договору, включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.

У додатку 1 до договору факторингу від 26.12.2018 року ”Характеристика права вимоги, переданих фактору клієнтом за договором та боржників за основними договорами” вказано, зокрема, боржника ОСОБА_1 , запис № 41205, загальна сума заборгованості 49 074 грн. 74 коп., плата за неустойку на дату укладення договору факторингу 16 200 грн., всього - 65 274 грн. 74 коп. (а.с.45-47).

Згідно копії платіжного доручення № 88 від 27.12.2018 року (а.с.71), ТОВ ”ФК ”ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА” сплатило ТОВ ”Кредитні ініціативи” 1 336 500 грн. за право вимоги згідно вищевказаного договору факторингу.

При цьому, відповідно до п. 2.3 даного договору, право вимоги вважається відступленим фактору з дати повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п. 4.2 цього договору. В дату здійснення повної (остаточної) оплати фактором ціни прав вимоги відповідно до п.4.2 цього договору, сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників, за формою, встановленою в додатку №2 до цього договору. Згідно п. 4.2 даного договору, фактор зобов`язаний передати в розпорядження клієнту грошові кошти і сплатити клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 13 365 000 (тринадцять мільйонів триста шістдесят п`ять тисяч) гривень 00 копійок, шляхом перерахування на рахунок клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в АТ ”Альфа-Банк”, у такому порядку та у такі строки (терміни):

a) 10,00 % (десять процентів) ціни прав вимоги фактор зобов`язаний сплатити клієнту упродовж трьох днів з моменту підписання цього договору, що становить 1 336 500 (один мільйон триста тридцять шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок;

б) 90,00 % (дев`яносто процентів) ціни прав вимоги, що становить 12 028 500 (дванадцять мільйонів двадцять вісім тисяч п`ятсот) гривень, 00 копійок, фактор зобов`язаний сплатити клієнту до 14.01.2019 року.

З даного приводу необхідно зазначити, що будь-яких доказів проведення оплати Товариством з обмеженою відповідальністю ”ФК ”ІНВЕСТОХІЛЛС ВЕСТА” вказаної у п.п. б) п.4.2 договору факторингу № 2019-1КІ/Веста від 26.12.2018 року ціни прав вимоги у розмірі 12 028 500 грн., матеріали даної справи в собі не містять.

При цьому, відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за кожним договором відступлення на час або після його укладення, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі. До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах Верховного Суду: від 20.02.2019 року у справі № 910/16109/14, від 17.01.2020 року у справі № 916/2286/16.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали від 02.06.2025 року, не прийняв до уваги вказані вище обставини, та дійшов при цьому помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну сторони у справі №751/844/15-ц шляхом заміни стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі №751/844/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” заборгованості за кредитним договором №500391896.

За даних обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 - підлягає задоволенню, а ухвала Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02.06.2025 року, підлягає скасуванню. За наслідками апеляційного перегляду даної справи, апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі №751/844/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500391896.

На підставі приписів статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, апеляційнйи суд вважає за необхідне стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.106, зворот) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями: 141, 367, 368, 374; п.1, п.4 ч.1 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2025 року - скасувати.

Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” про заміну стягувача Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” щодо виконання рішення у справі №751/844/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства ”Альфа-Банк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 500391896.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ”Вердикт Капітал” на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Головуючий: Судді: