Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №522/20583/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4317/26

Справа № 522/20583/23

Головуючий у першій інстанції Абухін Р. Д.

Доповідач Коновалова В. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Коновалової В.А.,

суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,

за участю секретаря судового засідання Нечитайло А.Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 ,

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року,

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом, в обґрунтування якого зазначив, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 – бабусі позивача залишилося спадкове майно, а саме 1/6 частка квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_5 , склала на користьОСОБА_1 заповіт, яким заповідала позивачу належну їй частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частку садової земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада. Заповіт було посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О.М. Ганченко 14.07.2022 року та зареєстровано в реєстрі за № 764. Спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 прийняв звернувшись, в установлені законом строки, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Т.О. Двоєнкіною було заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 70658130.

10 серпня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в зв?язку з тим, що позивачем не надано правоустановчих документів на спадкове майно.

ОСОБА_1 посилається, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_6 належало їй як обов?язкова частка після смерті її дочки ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після смерті ОСОБА_7 , ОСОБА_6 звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, але під час проведення нотаріальних дій встановлено, що ОСОБА_7 складено заповіт на ім?я ОСОБА_2 . ОСОБА_8 , 1926 року народження була непрацездатною особою, а тому їй належить обов?язкова частка у спадковому майні, яке залишилося після смерті її дочки ОСОБА_7 .

Однокімнатна квартира загальною площею 45,4 кв.м. в тому числі житловою - 18,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, якій 15 грудня 2000 року посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В та зареєстровано в реєстрі за № 4-3543. Право власності на означену квартиру зареєстровано "ОМБТІ та РОН" 18 грудня 2000 року. Оригінал договору купівлі-продажу знаходиться у відповідача ОСОБА_2 , а копія означеного договору знаходиться в спадковій справі, яка була заведена після смерті ОСОБА_9 , якій помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Після смерті ОСОБА_9 матиОСОБА_1 - ОСОБА_7 звернулася до Другої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

Мати ОСОБА_1 - ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_9 , але документи на спадщину не отримала, що унеможливлює отримання позивачем документів на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Позивач посилається, що йому відомо, що ОСОБА_7 склала заповіт на ім?я його сестри ОСОБА_2 , що може бути підтверджено копією спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_7 .

Позивач просив суд визнати за ОСОБА_1 право власності, в порядку спадкування за заповітом, на 1/6 частки однокімнатної квартири, загальною площею 45, 4 кв.м. в тому числі житловою - 18,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому належала ОСОБА_9 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав, та після смерті якої її спадкоємцем в 1/6 частині (обов?язкова частка) була її мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Приморський районний суд м. Одеси заочним рішенням від 26 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом задовольнив. Визнав за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на 1/6 частки однокімнатної квартири, загальною площею 45,4 кв.м, в тому числі житловою 18,7 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому належала ОСОБА_9 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та після смерті якої її спадкоємцем в 1/6 частині (обов`язкова частка) була ії мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності до ст. 1216, 1218, 1217, 1268 ЦК України та з огляду на те, що право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під яким слід розуміти такий захист, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект і повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , в апеляційній скарзі просить скасувати заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси. Від 26.03.2025 року у справі № 522/20583/23 у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову про визнання права власності на частку у квартирі в порядку спадкування за заповітом у повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга вмотивована тим, що матеріали спадкової справи № 52/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 , що містяться в матеріалах справи № 522/20583/23 не містять жодних документів, що підтверджували б непрацездатність ОСОБА_4 . Отже, на підтвердження факту, що саме на момент відкриття спадщини за померлою ОСОБА_7 . ОСОБА_5 була непрацездатною особою суду не надано жодного доказу, а тому за відсутності доказів непрацездатності ОСОБА_4 законність отримання нею обов?язкової частки у спадковому майні ОСОБА_7 та в подальшому отримання спадку позивачем на цю частину є сумнівною.

(2) Позиція інших учасників справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.08.2025 року відкрито провадження у справі, ОСОБА_1 роз`яснювалось право подання до апеляційного суду відзиву на апеляційну скаргу.

Копію ухвали про відкриття провадження представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримала 21.08.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.

Копія ухвали про відкриття провадження та копія апеляційної скарги надсилались ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку.

Копію ухвали про відкриття провадження та копію апеляційної скарги представник ОСОБА_1 – ОСОБА_10 отримала 30.12.2025 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідками.

Учасники процесу про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_10 судові повістки-повідомлення отримали 05.01.2026 року в особистих кабінетах Електронного суду, що підтверджується довідками.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до п. 3 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130 ЦПК України.

Від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_10 16.01.2026 року до апеляційного суду засобами підсистеми (модуля) ЄСІТС «Електронний суд» надійшло заключне слово (письмове) у судових дебатах, згідно яких позивач вважає, що в силу чинного законодавства ОСОБА_4 була повнолітньою непрацездатною особою, на час смерті її дочки ОСОБА_7 і доказами цього є матеріали спадкової справи, яка була заведена після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та відповідно до ст. 1 ЗУ України « Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», ст. 46 Конституції України та ст. 18 ЗУ «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Позивач просив суд апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення без змін.

22.01.2026 року представник ОСОБА_1 – ОСОБА_10 звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності сторін.

З огляду на положення частини другої статті 372 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, та зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції, колегія суддів вважає можливим розгляд справи проводити за відсутності учасників справи.

ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги підлягають задоволенню у відповідності до ст. 1216, 1218, 1217, 1268 ЦК України та з огляду на те, що право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, під яким слід розуміти такий захист, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект і повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Проаналізувавши встановлені судом першої інстанції обставини у справі колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За життя ОСОБА_4 , склала на користь позивача ОСОБА_1 заповіт, яким заповідала йому належну їй частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частку садової земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада, який посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу О.М. Ганченко 14.07.2022 року та зареєстровано в реєстрі за № 764.

Після смерті ОСОБА_4 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. заведено спадкову справу за номером у спадковому реєстрі 70658130.

Зі спадкової справи № 49/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 вбачається, що 16.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіної Т.О. із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї бабусі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вказавши, що спадкодавець залишив заповіт на його ім`я посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М. 14.07.2022 року, за реєстровим номером 764.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1270 ЦК України).

Оскільки ОСОБА_4 склала заповіт, за умовами якого заповідала належну їй частку квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та частку садової земельної ділянки, яка розташована за адресою: Одеська область, Роздільнянський район, Єгорівська сільська рада своєму онукові ОСОБА_1 , який у встановлений ЦК України строк звернувся до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, то у даному випадку спадкування здійснюється за заповітом.

Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини (частина четверта статті 1236 ЦК України).

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка). Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 1241 ЦК України).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 22.04.2024 року у праві № 346/2744/21 зазначив, що «законодавець розмежовує поняття «виникнення права на спадщину» та «виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини», і пов`язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки. Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину та не здійснив державну реєстрацію права;

право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. Цивільний кодекс України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення».

Судом першої інстанції встановлено, що спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_4 належало їй як обов`язкова частка після смерті її дочки, матері позивача, ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Мати позивача ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 485, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Відділом державної реєстрації актів цивільного стануу місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

За життя ОСОБА_7 склала на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_11 заповіт, яким заповідала усе своє рухоме та нерухоме майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі, все те, що на день смерті буде належати і на що за законом матиме право, в тому числі належну їй квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 заповідала: 2/3 частини квартири - ОСОБА_11 , 1/3 частину квартири - ОСОБА_2 , який посвідчено Другою одеською державною нотаріальною конторою 26.03.2014 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-360.

Зі спадкової справи № 52/2022 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_7 вбачається, ОСОБА_4 у встановлений законом строк 07.07.2022 року звернулася до приватного нотаріуса з заявою про прийняття обов`язкової частки спадщини, після смерті доньки, зазначивши, що ОСОБА_7 залишила заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Другої одеської державної нотаріальної контори 26.03.2014 року за реєстровим № 1-360.

Із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_7 у встановлений законом строк звернулась ОСОБА_2 як спадкоємець за заповітом.

ОСОБА_11 у визначений законом строк звернулась до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини.

Мати позивача, ОСОБА_12 народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 та її матір`ю записано ОСОБА_4 , про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено відповідний актовий запис за № 1721, та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , яке видане міським ЗАГС м. Одеси.

21 січня 1972 року ОСОБА_13 уклала шлюб з ОСОБА_14 та змінила прізвище на ОСОБА_15 , що підтверджується довідкою від 27 січня 2005 року № 456-09-47, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції.

30 березня 1976 року шлюб розірвано, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис за № 178, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , яке було видано Жовтневим ЗАГС м. Одеси. Відомості про зміну прізвища ОСОБА_15 не зазначено.

30 серпня 1977 року ОСОБА_16 змінила прізвище на « ОСОБА_17 », про що в книзі реєстрації актів про зміну прізвища, імені, по батькові зроблено запис за № 79, що підтверджується свідоцтвом про зміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_5 , видане Жовтневим відділом ЗАГС м. Одеси.

21 листопада 1986 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_9 розірваний шлюб, про що в книзі реєстрації актів зроблено запис за № 556, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_6 , яке було видане Центральним відділом ЗАГС м. Одеси. ОСОБА_7 залишила прізвищі « ОСОБА_17 ».

13 лютого 1987 року ОСОБА_7 повторно уклала шлюб з ОСОБА_9 , про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за № 168, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_7 , яке було видане Київським відділом ЗАГС м. Одеси.

ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_18 звернулася до Другої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за заповітом.

На час смерті ОСОБА_9 спадкове майно, а саме однокімнатна квартира загальною площею 45, 4 кв.м, в тому числі житловою - 18,7 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 належала йому на підставі договору купівлі-продажу, якій 15 грудня 2000 року посвідчено державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В та зареєстровано в реєстрі за № 4-3543. Право власності зареєстровано "ОМБТІ та РОН" 18 грудня 2000 року.

Мати позивача ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_9 , але свідоцтво про право на спадщину не отримала.

Відповідачка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є дочкою ОСОБА_9 та ОСОБА_7 . Відповідачка у встановлений законом строк подала нотаріусу заяву про прийняття спадщини, за заповітом, після смерті матері ОСОБА_7 , що підтверджується матеріалами спадкової справи 52/2022.

Зазначені обставини свідчать про те, що спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_7 є ОСОБА_2 , та ОСОБА_4 , є спадкоємцем першої черги за законом, яка має право на обов`язкову частку у спадщині

Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців із часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (стаття 392 ЦК України).

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку. Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Ефективним способом захисту прав спадкоємця, що прийняв спадщину, може бути визнання права власності на спадкове майно за відсутності правовстановлюючих документів на нього.

Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23 липня 2024 року в справі № 204/8935/22, від 25 вересня 2024 року в справі № 707/2877/22, від 03 січня 2025 року в справі № 754/7860/22, від 11 лютого 2025 року в справі № 751/2484/22.

В пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування зазначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в

нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

10 серпня 2023 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Двоєнкіною Т.О. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з ненаданням правоустановчих документів на спадкове майно.

Оскільки право на обов`язкову частку внаслідок прийняття спадщини обов`язковим спадкоємцем трансформується в майнове право, яке підлягає спадкуванню. Цивільний кодекс України, як основний регулятор спадкових відносин, не містить жодних обмежень чи заборон на спадкування такого права за відсутності його оформлення, то суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що після смерті ОСОБА_4 до складу її спадщини увійшло право на 1/6 частку у праві власності однокімнатної квартири, загальною площею 45,4 кв.м, в тому числі житловою 18,7 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка в цілому належала ОСОБА_9 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав та після смерті якої її спадкоємцем в 1/6 частині (обов`язкова частка) була її мати ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та за життя прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових справ.

Доводи апеляційної скарги про те, що суду не надано доказів на підтвердження факту, що саме на момент відкриття спадщини за померлою ОСОБА_7 – ОСОБА_4 була непрацездатною особою, не заслуговують на увагу, з огляду на таке.

Відповідно ч. 1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», в редакції на час виникнення правовідносин, непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого статтею 26 цього Закону пенсійного віку, або особи з інвалідністю, у тому числі діти з інвалідністю, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до закону.

Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 є спадкоємцем першої черги за законом, на час відкриття спадщини після померлої доньки ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 , досягла пенсійного віку їй було 95 років, тому вона була непрацездатною особою і мала право на обов`язкову частку в спадковому майні.

Слід зауважити, що у заяві ОСОБА_4 про прийняття обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ганченко О.М., яким засвідчувалось справжність підпису ОСОБА_4 , зазначено, що особу ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб НОМЕР_8 , встановлено, дієздатність її перевірено, у зв`язку з похилим віком заявителя справжність підпису заявника посвідчена за місцем проживання та реєстрації.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин та не надано нових доказів, що давали б апеляційному суду підстави для проведення переоцінки обставин та доказів, зроблених судом першої інстанції у своєму рішенні.

Щодо суті апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то судові витрати понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє представник ОСОБА_3 , залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 26 березня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 січня 2026 року.

Головуючий В.А. Коновалова

Судді М.В. Назарова

О.Ю. Карташов