Постанова від 12 січня 2026 р. у справі №522/15321/23 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4097/26

Справа № 522/15321/23

Головуючий у першій інстанції Науменко А. В.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.01.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Соболєвої Р.М.,

учасники справи: позивач – Акціонерне товариство «Сенс Банк», відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 13 грудня 2023 року, ухвалене Приморським районним судом м. Одеси у складі: судді Науменка А.В. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

У серпні 2023 року Акціонерне товариство «Сенс Банк» в особі свого представника Мужика Назара Тарасовича звернувся до суду із вказаним позовом, в якому з посиланням як на правове обґрунтування на положення ст. 526, 536, 546, 549, 50, 553, 554, 610, 611, 624, 626, 627, 628, 1048, 1054, 1056-1, 1069, 1070 ЦК України просив стягнути з ОСОБА_3 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитним договором 631531343 у розмірі 129653,8 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 10.12.2020 Акціонерне товариство «Альфа Банк» (після зміни найменування – АТ «Сенс Банк») та ОСОБА_3 , уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631531343, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит, а позивальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених кредитним договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором. Умовами договору також передбачено, що у випадку невиконання позичальником умов договору останній зобов`язаний достроково виконати всі боргові зобов`язання перед банком протягом 30 календарних днів з дня отримання від банку інформації. Позичальник своїх зобов`язань за кредитним договором не виконує, внаслідок чого у неї виникла заборгованість у розмірі 129653,8 грн (а.с. 1-2зв.).

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року позовну заяву Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором 631531343 у розмірі 129653,8 грн, яка складається з наступного: 75604,12 грн – тіло кредиту; 3376,59 грн – відсотки за користування кредитом; 48097,97 грн – прострочене тіло кредиту; 5496,05 грн – відсотки за прострочену заборгованість.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Сенс Банк» сплачений судовий збір у розмірі 2684,00 грн (а.с. 42-44).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01 липня 2025 року залишено без задоволення заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення від 13.12.2023 у цивільній справі № 522/15321/23 за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 102-104).

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 просить заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 грудня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Доводами апеляційної скарги є те, що:

- в наданих до суду письмових доказах (анкета-заявка) лише акцептовано згоду на укладення договору, проте, вказані письмові докази не свідчать та не містять доказів того, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів укладений кредитний договір взагалі містить умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойки (штраф, пеня) у зазначених банком розмірі і порядку нарахування;

- позивач не надав суду як доказ належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів на підставі вказаної анкети-заявки на відповідний рахунок відповідача та згідно з яким можна було б встановити суму, яку відповідач сплатив/перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором;

- при вирішенні питання про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі суд врахував, що в позові не зазначено, з чого складається сума заборгованості за кредитним договором. З доданого до матеріалів справи розрахунку заборгованості вбачається, що в зазначену суму заборгованості у розмірі 32542,11 грн нараховані, в тому числі, штрафні санкції, нарахування яких заборонено в період дії воєнного стану відповідно до Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (а.с. 112-114).

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судове засідання 13.01.2026 сторони, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач АТ «Сенс Банк» у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскільки судова повістка на 13.01.2026 надійшла до їх електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» 28.11.2025 о 23:00:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 128 зв.), відповідач ОСОБА_3 у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її повноважний представник ОСОБА_2 отримав судову повістку на 13.01.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 28.11.2025 о 22:54:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 128), не з`явилися. Крім того, від представника ОСОБА_3 – Мацка В.В. надійшла заява про розгляд справи без участі скаржника та її представника, в якій, серед іншого, представник скаржника просив апеляційну скаргу задовольнити в повному обсязі.

Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 10.12.2020 Акціонерне товариство «Альфа Банк» та громадянка України ОСОБА_3 уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії № 631531343, про що ОСОБА_3 підписано оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії (а.с. 4) та анкету-заяву про акцепт публічної пропозиції АТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у АТ «Альфа-Банк» (а.с. 5 зв.).

У вказаній оферті сторонами погоджено процентну ставку за користування кредитною лінією у розмірі 39,99 % річних, суму кредитного ліміту – 20000 грн, а максимальну – 200000 грн, мінімальний платіж – 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн (а.с. 4).

В заяві зазначено, що ОСОБА_3 ознайомилась з умовами Публічної пропозиції та виявила бажання оформити на своє ім`я кредитну картку (а.с. 5 зв.).

З наданого банком розрахунку заборгованості позивача за договором № 631531343, дата надання кредиту - 10.12.2020, вбачається, що станом на 28.02.2023 існує заборгованість за тілом кредиту у сумі 75604,12 грн; заборгованість за відсотками – 555,66 грн, прострочене тіло кредиту – 48097,97 грн, відсотки за прострочену заборгованість – 5396,05 грн, а загалом – 129653,80 грн (а.с. 8).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості позовних вимог, оскільки з анкети-заяви від 08.12.2020 вбачається, що кредитний договір між сторонами укладений в електронній формі. Кредит відповідачеві надано шляхом встановлення кредитного ліміту на картковий рахунок. Факт отримання кредитних коштів позичальником підтверджується. Спору щодо укладення договору, отримання позичальником коштів немає, а тому суд погодився з тим, що зобов`язання, які виникли за таким договором, підлягають виконанню.

Банк надав анкету-заяву, підписану відповідачем, розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписку з банківського рахунку відповідача. Отже, банк підтвердив виконання зі своєї сторони зобов`язання щодо надання кредиту. Відповідач користувався кредитними коштами та частково погашав заборгованість за договором, що підтверджує факт користування грошовими коштами, отриманих на умовах укладеного кредитного договору. Натомість, відповідач допустив порушення умов договору щодо своєчасного повернення кредиту, у зв`язку з чим утворилась заборгованість.

Таким чином, суд першої інстанції виснував, що позовні вимоги АТ «Сенс Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 631531343 від 10.12.2020 станом на 28.02.2023 є обґрунтованими, а тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, зазначив, що згідно з випискою по особовому рахунку відповідача Банк нараховував відповідачу відсотки за використання кредитних коштів, процентна ставка за користування якими погоджена сторонами.

Враховуючи, що умовами угоди про надання кредиту № 631531343 від 10.12.2020, яка підписана сторонами, передбачено обов`язок відповідачки сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, і відповідачкою не доведено факту їх сплати, суд дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення ОСОБА_3 заборгованості за відсотками та за простроченими відсотками.

Переглядаючи вказане заочне рішення за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідаючи на довід апеляційної скарги про те, що в наданих до суду письмових доказах (анкета-заявка) лише акцептовано згоду на укладення договору, проте, вказані письмові докази не свідчать та не містять доказів того, що на момент отримання відповідачем кредитних коштів укладений кредитний договір взагалі містить умови щодо сплати заборгованості за простроченим тілом кредиту, неустойки (штраф, пеня) у зазначених банком розмірі і порядку нарахування, колегія суддів звертає увагу на те, що в оферті на укладення угоди на обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії зазначено, що сума кредиту становить 20000 грн, максимальна сума кредиту – 200000 грн, строк кредитування – 12 місяців з можливістю пролонгації дії відновлювальної кредитної лінії на новий строк за умовами дотримання клієнтом умов договору, процентна ставка – 39,99 % річних, мінімальний платіж – 5% від суми загальної заборгованості, але не менше 50 грн.

Також, підписавши вказану заяву та оферту, відповідач підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних нею умов кредитування. Підтвердила отримання нею всіх пояснень, необхідних для забезпечення можливості оцінити чи адаптовано договір до її потреб та фінансової ситуації, зокрема шляхом роз`яснення наведеної інформації, в тому числі суттєвих характеристик запропонованих послуг та певних наслідків, які можуть мати для неї, в тому числі в разі невиконання нею зобов`язань за таким договором (а.с. 4 зв.).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про непогодження сторонами істотних умов кредитного договору, що стосуються ціни договору, спростовуються матеріалами справи.

Щодо посилань скаржника на те, що позивач не надав суду як доказ належним чином оформлений розрахунковий документ, який підтверджує факт видачі/перерахування кредитних коштів на підставі вказаної анкети-заявки на відповідний рахунок відповідача та згідно з яким можна було б встановити суму, яку відповідач сплатив/перерахував позивачу в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, то колегія суддів зазначає, що такі доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки в матеріалах справи наявна виписка по рахунку з кредитною карткоюWorld Debit Mastercard ОСОБА_3 за період з 10.12.2020 по 28.02.2023, з якої вбачається, що відповідач активно та постійно користувалася кредитними коштами, здійснюючи розрахунки та знімаючи готівку, змінювала розмір кредитного ліміту (зокрема, 28.07.2021 грн (а.с. 11), 24.02.2022, 11.04.2022, 12.04.2022, 11.05.2022, 12.05.2022 (а.с. 10)), як зменшуючи його розмір, так і збільшуючи.

Стосовно доводів скаржника про те, що при вирішенні питання про стягнення заборгованості у зазначеному розмірі, суд врахував, що в позові не зазначеного, з чого складається сума заборгованості за кредитним договором, до яких включено нараховані, в тому числі, штрафні санкції, нарахування яких заборонено в період дії воєнного стану відповідно до Закону України № 2120-ІХ від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», то такі не підтверджені жодними доказами, адже будь-які нарахування позивачем штрафних санкцій згідно наданого розрахунку заборгованості відсутні, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що сторона відповідача, не погоджуючись із розміром заборгованості за кредитним договором, під час розгляду справи судом першої інстанції не ініціювала проведення у справі економічної експертизи та не надала власний контррозрахунок для спростування розміру заборгованості, хоча тягар доказування наявності такої у даній категорії справ покладено саме на відповідача.

Тому, в цій частині доводи апеляційної скарги колегія суддів також відхиляє.

Помилкове зазначення судом складових суми заборгованості не впливає на правильність висновків суду в цілому, оскільки загальний підсумок відповідає наданому позивачем розрахунку, а вказане може бути виправлене судом у порядку, передбаченому ст. 269 ЦПК України.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та відповідно не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси 13 грудня 2023 року - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси 13 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький