Рішення від 25 січня 2026 р. у справі №748/2386/25 — Новозаводський районний суд м. Чернігова

Рішення

Іменем України

26 січня 2026 року місто Чернігів

Справа №748/2386/25

Провадження №2/751/161/26

Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а

в складі: головуючого - судді Маслюк Н. В.

секретаря судового засідання Стрижак В. П.

учасники справи:

позивач – Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк»

відповідач – ОСОБА_1

представник позивача – Анохіна Ольга Олексіївна

представник відповідача – Олійник Станіслав Анатолійович

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернігова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Встановив:

І. Стислий виклад позиції позивача

Згідно ухвали Чернігівського районного суду Чернігівської області від 25.07.2025 до суду надійшла цивільна справа за позовом АТ Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами в розмірі 93 028,47 грн, а також понесених судових витрат (а.с.2-5).

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02.03.2021 та 31.05.2021 між відповідачем та АТ «Перший український міжнародний банк» укладено кредитні договори, за умовами яких погашення заборгованості повинно здійснюватися відповідно до умов договорів. Проте зобов`язання щодо своєчасного внесення вказаних у договорах платежів відповідачем порушені, внаслідок чого станом на 03.03.2025 виникла заборгованість, яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи та інші процесуальні дії у справі

Новозаводський районний суд м. Чернігова ухвалою від 22.08.2025 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від представника відповідача надійшов відзив (а.с.65-71), відповідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Одночасно зазначив, що позивачем до позовної заяви не додано кредитних договорів, надані лише заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, якими позивач лише підтвердив прийняття клієнтом публічної пропозиції Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на укладання договору №2001827868601 від 02.03.2021 та №3001884885701 від 28.05.2021. Вказав, що ОСОБА_1 споживчий кредит не підписував, оплативши в касі 5 000,00 грн готівкою він отримав електроскутер за ціною 43 998,90 грн. Надалі представником банку був нав`язаний договір страхування скутера, суть його не роз`яснювалася, його копія та паспорт споживчого кредиту ОСОБА_1 не надавався. Через деякий час, коли скутер зламався, він був повернутий у магазин для ремонту. Станом на 23.06.2021 скутер не був відремонтований і йому видали акт від 02.07.2021 про неможливість здійснити ремонт скутера, оскільки відсутні необхідні запчастини. Отримати інший товар він відмовився, а тому вважав, що у нього відсутній обов`язок по сплаті за неякісний товар. Також не погоджується з позовними вимогами про стягнення боргу за кредитним договором №2001827868601 від 02.03.2021, адже позивачем не надано доказів наявної заборгованості. Заява про приєднання до умов договору комплексного банківського обслуговування не містить даних щодо виду банківських послуг, строку дії та розміру наданого кредиту, відсутні дані про істотні умови договору: номер кредитної картки, процентна ставка, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту та ін. Крім того, просив відмовити у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалою суду від 30.09.2025 розгляд справи відкладено для подачі відповіді на відзив.

Протокольними ухвалами суду від 13.11.2025 та 18.12.2025 у справі оголошено перерву для отримання додаткових відомостей від позивача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у матеріалах справи наявна заява про розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав вказаних у відзиві.

Суд, відповідно до положень ч.1 ст. 244 ЦПК України, 20.01.2026 оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклав ухвалення та проголошення судового рішення, оголосив дату та час його проголошення 26.01.2026 о 13 год 50 хв.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 02.03.2021 ОСОБА_1 підписав заяву №2001827868601 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб в АТ «ПУМБ». У заяві відповідач підтвердив, що приймає публічну пропозицію АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб; просив відкрити на його ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) зі встановленням кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн.

За умовами вказаного договору розрахунковий день - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дня надання кредитного ліміту; стандартна процентна ставка - 47,88 % річних; реальна річна процентна ставка - 47,88% річних (а.с.10).

Із копії паспорта споживчого кредиту вбачається, що ОСОБА_1 , підписавши його, підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, надану виходячи із обраних ним умов кредитування (а.с.10зв).

Згідно довідки Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» ОСОБА_1 змінювався кредитний ліміт з 30 000,00 грн до 38 597,00 грн (а.с.23).

Також 28.05.2021 ОСОБА_1 звернувся до АТ «Перший український міжнародний банк» із заявою №3001884885701 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого, банк надав відповідачу кредит в сумі 39 497,90 грн (38 998,90 грн - за товар, 499,00 грн - разова комісія), з процентною ставкою 0,010 % річних, строком на 24 місяці, схема повернення кредиту ануїтетна (а.с.11-12).

Також вказаною заявою визначена комісія за обслуговування кредитної заборгованості по 1 184,94 грн щомісяця, усього за 24 місяці - 11 849,40 грн (а.с.11).

При укладенні кредитного договору відповідач також був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту, що підтверджується підписом останнього (а.с.12зв).

З публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (а.с.15-20) вбачається, що в ньому міститься інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, додаткова інформація та інші важливі правові аспекти.

АТ «ПУМБ» належним чином виконало свої зобов`язання за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021, надавши відповідачу кредитні кошти в сумі 39 497,90 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 28.05.2021 (а.с.23зв).

Згідно видаткової накладної №ЧЧ000006938 від 28.05.2021 ОСОБА_1 придбав у ТОВ «ЦЕТЕХНО» товар - електроскутер загальною вартістю 43 998,90 грн (а.с.72).

З виписки по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я відповідача, вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково виконував зобов`язання щодо їх повернення (а.с.117-118).

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2001827868601 від 02.03.2021 (а.с.24-25) станом на 03.03.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково їх погашав, проте виникла заборгованість в сумі 62 823 грн 51 коп, що складається із заборгованості за кредитом 37 986 грн 54 коп, заборгованості за відсотками 24 836 грн 97 коп.

Відповідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021 (а.с.25зв-27) станом на 03.03.2025 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та частково їх погашав, але виникла заборгованість в сумі 30 204 грн 96 коп, що складається із заборгованості за кредитом 18 350 грн 57 коп, заборгованості за відсотками 04 грн 99 коп, заборгованості по комісії - 11 849 грн 40 коп.

З метою досудового врегулювання спору позивач на адресу відповідача направив письмову вимогу (повідомлення) від 03.03.2025 про погашення заборгованості за кредитними договорами №2001827868601 від 02.03.2021 та №3001884885701 від 28.05.2021 у загальному розмірі 93 028,47 грн (а.с.20зв).

Придбаний у кредит товар виявився неякісним і повернутий продавцю.

05.06.2021 електроскутер направлений в сервісний центр «Цитрус Сервіс», але станом на 23.06.2021 товар не відремонтований, у зв`язку з відсутністю запасних частин, що підтверджується заявами ОСОБА_1 від 23.06.2021 та 26.07.2021, актом приймання товару на експертизу від 05.06.2021 та актом на обмін №0000152230 (а.с.73-75,76).

ІV. Норми права, які застосував суд та оцінка аргументів сторін

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним - стаття 1055 ЦК України.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом статті 1056-1 Кодексу розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд вирішує цивільний спір на засадах змагальності із застосуванням принципу диспозитивності в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Як зазначено в ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що спірні кредитні договори підписані сторонами, які досягли згоди по всім істотним умовам договорів, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договорів не заявляв додаткових вимог щодо умов спірних договорів та в подальшому виконував їх умови, а банк надав позичальнику інформацію про умови кредитування, відсоткову ставку, валютні ризики та форми забезпечення кредиту.

Суд вважає необґрунтованими доводи представника відповідача щодо того, що заява про приєднання до умов договору комплексного банківського обслуговування №2001827868601 від 02.03.2021 не містить даних щодо виду банківських послуг, строку дії та розміру наданого кредиту, що відсутні дані про істотні умови договору: номер кредитної картки, процентна ставка, рахунок та строк її дії, цільове призначення кредиту та ін.

За умовами вказаного договору на ім`я ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку миттєвого випуску (не персоніфіковану) зі встановленням кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн; визначено розрахунковий день - 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту - 12 місяців з дня надання кредитного ліміту; стандартна процентна ставка - 47,88 % річних; реальна річна процентна ставка - 47,88% річних.

Також посилання представника відповідача на те, що позивачем не обґрунтовано та не підтверджено належними доказами різниця в сумах тіла кредиту в заяві про приєднання до умов ДКБО та в позовній заяві, суд вважає безпідставними.

02.03.2021 ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення кредитного ліміту у розмірі 30 000,00 грн, надалі кредитний ліміт збільшено до 38 597,00 грн, що підтверджується довідкою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» (а.с.23). Відповідач користувався кредитними коштами на власний розсуд протягом всього терміну дії договору до 02.09.2026, отже відповідачу не було перераховано вказану суму одним платежем, а було відкрито кредитний ліміт.

Крім того, повернення товару продавцю не звільняє обов`язку відповідача від оплати кредиту. При цьому покупець не позбавлений можливості звернутися у встановленому порядку щодо стягнення коштів за неякісний товар.

Відповідачем не було подано до суду жодних доказів, які б спростували або поставили під сумнів правильність розрахунку заборгованості за кредитним договором, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі № 753/7883/15 спростування доказів позивача є процесуальним обов`язком саме відповідача (а не суду).

Не надано відповідачем доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі.

З урахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку про невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань перед позивачем за кредитним договором №2001827868601 від 02.03.2021, а тому вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в сумі 62 823,51 грн, що складається із заборгованості за кредитом – 37 986,54 грн, заборгованості за процентами – 24 836,97 грн та за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021, що складається із заборгованості за кредитом – 18 350,57 грн, заборгованості за процентами – 04,99 грн.

Щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021 в розмірі 11 849,40 грн, суд зазначає наступне.

В пункті 5.7.3 Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, передбачено, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості за споживчим кредитом встановлюється за послуги Банку щодо списання та зарахування коштів з метою повернення споживчого кредиту, розрахунково-касове обслуговування щодо споживчого кредиту, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія за обслуговування кредитної заборгованості сплачується щомісячно в термін сплати процентів за користування споживчим кредитом за відповідний розрахунковий період у розмірі, вказаному в заяві на приєднання до договору, від початкової (наданої) суми споживчого кредиту (база розрахунку комісії). Комісія за обслуговування кредитної заборгованості за наданим споживчим кредитом розраховується за повний місяць у якому відбувається повернення заборгованості. Під повним місяцем, у цій частині 5 Розділу ІІ цього договору, розуміється період, який визначається від попереднього до наступного терміну (дати) платежу згідно з графіком платежів.

У зв`язку з порушенням ОСОБА_1 умов договору №3001884885701 від 28.05.2021 позивачем нарахована комісія у сумі 11 849,40 грн.

У постанові Велика Палата Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №363/1834/17 зазначила, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону № 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (п. 31.29 постанови у справі №496/3134/19).

Враховуючи те, що позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними (п. 32.8 Постанови у справі №496/3134/19).

Ураховуючи викладене, суд вважає, що позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 11 849,40 грн за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021 задоволенню не підлягає.

З огляду на зазначене вище, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне.

Главою 19 ЦК України визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки (ст. 257 ЦК України).

Сплив позовної давності, є підставою для відмови у позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки.

02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30 березня 2020 року №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу «COVID-19», із подальшими змінами, на усій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року №392, враховуючи зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2020 року № 500.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Поряд з цим, у відповідності до п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався у порядку, передбаченому законодавством України, та діє до цього часу.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився і такий стан триває дотепер.

Тобто загальна позовна давність, перебіг якої припав на період дії в Україні правового режиму воєнного стану, продовжена законодавцем на період дії такого правового режиму. Водночас продовження строків свідчить, що їх перебіг, який відбувається у період дії воєнного стану, не зараховується при обчисленні.

Останній платіж здійснено відповідачем 07.07.2022, відповідно з 08.07.2022 починається перебіг строку позовної давності. Отже, в цій справі станом на момент подання позову (19.07.2025) позовна давність не спливла, оскільки під час дії карантину позовна давність була продовжена до 30 червня 2023 року, при цьому до даного часу у країні діє військовий стан, а тому відсутні підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору із застосуванням понижуючого коефіцієнта в розмірі 0,8 ставки в сумі 2 422,40 грн (а.с.1).

Ураховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, а тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог в сумі 2 113,84 грн (2422,40х,81179,07/93028,47).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 81, 141, 247, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 533, 543, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, суд

Вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 62 823 (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять три) грн 51 коп заборгованості за кредитним договором №2001827868601 від 02.03.2021, що складається із заборгованості за кредитом - 37 986 грн 54 коп, заборгованості за відсотками - 24 836 грн 97 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 18 355 (вісімнадцять тисяч триста п`ятдесят п`ять) грн 56 коп заборгованості за кредитним договором №3001884885701 від 28.05.2021, що складається із заборгованості за кредитом - 18 350 грн 57 коп, заборгованості за відсотками - 04 грн 99 коп.

У задоволенні решти вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» 2 113 (дві тисячі сто тринадцять) грн 84 коп судового збору.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26.01.2026.

Позивач - Акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» (місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд.4, ЄДРПОУ 14282829)

Відповідач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя Н. В. Маслюк