Вирок від 28 січня 2026 р. у справі №947/3551/26 — Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/3551/26

Провадження № 1-кп/947/725/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2026 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі с/з ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному провадженні без виклику учасників судового провадження обвинувальний акт та додані до нього матеріали, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025164480000641 від 20.12.2025 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Республіки Молдова, м.Сесени, українця, громадянина України, із середньою освітою, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 20.12.2023 року Красноокнянським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ст.75 звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , в невстановлений судом час, перебуваючи на 16 ст.Великого фонтану в м.Одеса (більш точну адресу судом не встановлено), шляхом привласнення знайденого, незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, який знаходився в полімерному пакеті.

Після чого, ОСОБА_4 зазначений наркотичний засіб почав незаконно зберігати при собі для особистого вживання, без мети збуту.

20.12.2025 приблизно о 10:15 год., ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: м.Одеса, вул.Ак.Філатова, 8/2, був зупинений співробітниками поліції, які в нього виявили та в подальшому в ході огляду місця події вилучили полімерний пакет з наркотичним засобом, обіг якого обмежено – метадон, кількісним вмістом 0,022г, який ОСОБА_4 незаконно зберігав при собі для особистого вживання, без мети збуту.

Таким чином, дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч.1 ст.309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

Прокурор ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням про розгляд кримінального проступку у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника ОСОБА_7 , звернувся до суду з заявою, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлений із обмеженням прав на апеляційне оскарження і згодний на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст.381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Відповідно до ч.2 ст.382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено факт скоєння ОСОБА_3 кримінального проступку, дії обвинуваченого суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України.

Вирішуючи питання про вид і розмір покарання обвинуваченому, суд враховує відповідно до ст.ст.65-69-1 КК України, ступінь тяжкості вчиненого проступку, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

У відповідності до частини 4 ст.107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Частиною 1 ст.50 КК України визначено, що покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відповідно до ст.65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ст.66 КК України обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття.

Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.

Визначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує обставини, які пом`якшують покарання, ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його майновий стан та вважає, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, покарання йому слід призначити у виді обмеження волі.

Так, ОСОБА_3 20.12.2023 був засуджений Красноокнянським районним судом Одеської області за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням на 2 роки.

Згідно ст.71 КК України та роз`яснень, які містяться в п.25 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю, або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від не відбутої частини покарання за попереднім вироком.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення в період іспитового строку, до призначеного покарання ОСОБА_3 за цим вироком, слід частково приєднати невідбуте покарання за вироком Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.12.2023 року та призначити остаточне покарання ОСОБА_3 за правилами ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, із застосуванням ст.72 КК України.

Постановою дізнавача від 23.01.2026 року, речовим доказом у справі визнано подріблену таблетку, що згідно висновку експерта №СЕ-19/116-25/31755-НЗПРАП, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, кількісним вмістом 0,022г.

Вирішуючи питання про речові докази, суд, виходячи з положень ст.100 КПК України вважає необхідним після набрання вироком законної сили, речовий доказ по справі, а саме подріблену таблетку, що згідно висновку експерта №СЕ-19/116-25/31755-НЗПРАП, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, кількісним вмістом 0,022г – знищити.

Згідно довідки про витрати на проведення судової експертизи процесуальні витрати на залучення експерта складають 5 348, 40 гривень.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд вважає за доцільне стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 процесуальні витрати на залучення експерта у сумі 5 348, 40 гривень.

Арешт на майно у кримінальному провадженні не накладався.

Цивільний позов не заявлено.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392- 395, КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.309 КК України і призначити покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 (один) рік.

На підставі ч.1 ст.71, застосувавши п.п."б" п.1 ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Красноокнянського районного суду Одеської області від 20.12.2023 року, із розрахунку одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі та призначити остаточне покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 1 (один) місяць.

Речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме: подріблену таблетку, що згідно висновку експерта №СЕ-19/116-25/31755-НЗПРАП, містить наркотичний засіб, обіг якого обмежено – метадон, кількісним вмістом 0,022г, яку передано на зберігання до камери зберігання речових доказів ОРУП №1 ГУНП в Одеській області, розташованого за адресою: м.Одеса, вул.Академіка Філатова, 15-А – знищити.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не обирався.

Строк відбуття покарання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з дня приведення вироку до виконання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 5 348, 40 гривень.

Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України – вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копію вироку суду за результатами розгляду обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку не пізніше наступного дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасниками кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1