Рішення від 19 січня 2026 р. у справі №766/15611/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/15611/25

н/п 2-а/766/227/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого судді: Майдан С.І.,

за участю секретаря: Кирпиченко І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Пуляєва Наталія Сергіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

встановив:

Позивач 13.10.2025 року звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому просить поновити позивачу строк на оскарження постанови №І/1/3236 від 15.09.2025 року; скасувати постанову №І/1/3236 від 15.09.2025 року, винесену ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн; провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 – закрити. Вимоги обґрунтував тим, що 15.09.2025 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову №І/1/3236 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порушення вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, змінив фактичне місце проживання, але протягом 7 днів не повідомив ТЦК, де він перебуває на військовому обліку, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП, а тому постановлено притягнути його до адміністративної відповідальності та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 17000,00 грн. Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою, вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. За даними оскаржуваної постанови позивач, в умовах особливого періоду, змінив фактичне місце проживання, але протягом 7 днів не повідомив ТЦК, де він перебуває на військовому обліку. Проте, 12.07.2025 року в Резерві + позивача з`явилося повідомлення, що його розшукує ТЦК та СП за місцем перебування його на військовому обліку з причин не уточнення даних до 16.07.2024 року. В зв`язку з цим позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Білозерка) та надав пояснення, що він данні уточнив вчасно, має відстрочку по п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Проте, відповідач, не врахував вказані пояснення позивача, та виніс оскаржувану постанову зовсім з інших підстав, а саме за невчасне повідомлення про зміну місця фактичного проживання. Але, позивач вчасно повідомив відповідача про зміну місця свого фактичного проживання про що свідчить дані, які містяться в Резерв+ як на момент оголошення його в Розшук та і на момент винесення оскаржуваної постанови. Тобто, відповідач володів певними обліковими даними позивача, в тому числі і фактичним місцем проживання позивача, проте прийняв оскаржувану постанову. З урахуванням наведеного, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з суттєвими порушеннями норм КУпАП та ч. 2 ст. 2 КАС України, тому є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю. Крім того, представник позивача просив поновити строк на оскарження постанови, оскільки її копія отримана тільки 03.10.2025 року.

Ухвалою від 16.10.2025 року відкрито провадження у справі та розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

30.12.2025 року представник відповідача надав до суду відзив, згідно якого ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає, що позовні вимоги не можуть бути задоволені, оскільки рішення про притягнення до адміністративної відповідальності було прийнято у цілковитій відповідності до норм матеріального права та з дотриманням адміністративної процедури. ОСОБА_1 порушив правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджені Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року, згідно яких призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: 8) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу. Позивач не дотримався вимог чинного законодавства та не став на військовий облік за новим місцем проживання та не виконав свій обов`язок в семиденний строк, а саме: з`явитись до місцевого районного ТЦК та СП та здійснити процедуру постановки на військовий облік. Позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 відділі ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), фактично проживає у м.Херсоні, а відтак, рішення про притягнення до адміністративної відповідальності було прийнято у цілковитій відповідності до норм матеріального права та з дотриманням адміністративної процедури, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню. В зв`язку із вищевикладеним, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

20.01.2026 року представник позивача Пуляєва Н.С. надала до суду відповідь на відзив, згідно якої вважала, що всі твердження відповідача є надуманими та необґрунтованими. За даними оскаржуваної постанови позивач, в умовах особливого періоду, змінив фактичне місце проживання, але протягом 7 днів не повідомив ТЦК, де він перебуває на військовому обліку. Проте, 12.07.2025 року в Резерві + позивача з`явилося повідомлення, що його розшукує ТЦК та СП за місцем перебування його на військовому обліку з причин не уточнення даних до 16.07.2024 року. В зв`язку з цим, позивач самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 (Білозерка) та надав пояснення, що він данні уточнив вчасно, має відстрочку по п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тому відсутні підстави для притягнення його до адміністративної відповідальності. Проте, відповідач, не врахував вказані пояснення позивача, та виніс оскаржувану постанову зовсім з інших підстав, а саме за невчасне повідомлення про зміну місця фактичного проживання. Але, позивач вчасно повідомив відповідача про зміну місця свого фактичного проживання про що свідчить дані, які містяться в Резерв+ як на момент оголошення його в розшук так і на момент винесення оскаржуваної постанови. Крім того, позивач ніколи не мав статуса ВПО. Тобто, відповідач володів певними обліковими даними позивача, в тому числі і фактичним місцем проживання позивача, проте прийняв оскаржувану постанову. Крім того, зі змісту оскаржуваної постанови не вбачається, на підставі яких саме доказів відповідач дійшов висновку про порушення позивачем Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які визначені у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487 та ч 4 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу», та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження. З урахуванням вищезазначеного вважаємо що, всі твердження відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними, необґрунтованими, та такими що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Позивач та представник позивача Пуляєва Н.С. в судове засідання не з`явилися, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність, наполягала на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, надав до суду відзив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Під час розгляду справи судом встановлено, що постановою ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_3 від 15.09.2025 року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. за ст.210 КУпАП за те, що будучи таким, що перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ) зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 , з січня 2025 року фактично проживає в АДРЕСА_2 , вчинив наступні порушення законодавства про оборону: в порушення вимог ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в умовах особливого періоду, змінив фактичне місце проживання, але протягом 7 днів не повідомив ТЦК, за новим місцем проживання на військовий облік не став, що є порушенням пункту 23 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року – Призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку тобто він умисно порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.210 КУпАП.

Згідно витягу з програми «Резерв+», сформованого 07.08.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( ОСОБА_2 ), свої дані уточнив 16.07.2024 року.

Згідно витягу з програми «Резерв+», сформованого 02.09.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 (Білозерка), свої дані уточнив 16.07.2024 року, має відстрочку до завершення мобілізації на п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що також підтверджується військово-обліковим документом №110520248829135300028.

Згідно ст. 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що військовозобов`язані - це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до примітки у ст. 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отриманий держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно- комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

До персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста належать, зокрема, місце проживання та місце перебування; відомості про сімейний стан особи та членів її сім`ї (прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), а також дітей); відомості про зайнятість (код ЄДРПОУ та місцезнаходження підприємства, установи, організації, місце роботи, посада, стаж роботи) (ст. 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів»).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», органи ведення Реєстру одержують в електронному вигляді всю необхідну інформацію щодо персональних даних призовника, військовозобов`язаного та резервіста зазначену в ст. 7 цього закону необхідну їм для виконання покладених на них функцій.

Таким чином, аналізуючи вищевказані норми Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», інформацію, яку не оновив позивач, відповідач мав отримати від уповноважених органів та з реєстрів, до яких має доступ в електронному вигляді.

Тобто позивач перебуває на військовому обліку, вніс відомості про себе в Єдиний реєстр протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За таких умов, будь-яке застосування штрафу відповідачем на підставі ст.210 КУпАП України є незаконним, оскільки прямо порушує імперативну норму примітки до цієї статті.

Крім того, судом встановлено, що військовозобов`язаному ОСОБА_1 , надано відстрочку на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Таким чином, суд приходить до переконання, що матеріалами справи не підтверджено факту вчинення позивачем, адміністративного правопорушення та відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, а також не доведено дотримання при винесені оскаржуваної постанови вимог ст. ст. 248, 280 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин та вирішення її в точній відповідності з законом.

Також, відповідачем не надано суду доказів належного повідомлення позивача про дату та час розгляду справи щодо нього.

Відповідачем не подано до суду доказів дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відсутні дані про своєчасне сповіщення позивача про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення та докази вручення оскаржуваної постанови, в зв`язку з чим судом встановлено, що справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута відповідачем шляхом прийняття постанови із порушенням порядку, встановленого КУпАП, що є самостійною підставою для визнання протиправним та скасування такого акту індивідуальної дії.

Згідно з статтею 7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 статті 268 КУпАП законодавцем визначено права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному (необґрунтованому) притягненню такої особи до відповідальності.

Статтею 251 КУпАП визначено перелік фактичних даних в справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до положень статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Як зазначено попередньо, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Строки на оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності також визначені статтею 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вказаної статті скаргу на постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів із дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Також згідно з ч. 1 ст. 121 КАС суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Суд поновлює пропущений процесуальний строк як пропущений з поважних причин, оскільки копія оскаржуваної постанови отримана стороною 03.10.2025 року та до суду подано позов 13.10.2025 року.

Враховуючи викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.19, 20, 72, 77, 162, 242, 243, 244, 246, 250, 255, 262, 286, 295 КАС України, ст.ст. 7, 9, 210-1 ч.3, 245, 247, 251, 252, 268, 280 КУпАП, суд

вирішив:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови №І/1/3236 від 15.09.2025 року.

Позов ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє Пуляєва Наталія Сергіївна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову №І/1/3236 від 15.09.2025 року, винесену ТВО Начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.210 КУпАП у виді штрафу в сумі 17 000 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , інн. НОМЕР_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Майдан