Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №766/17830/25 — Херсонський міський суд Херсонської області

Справа №766/17830/25

н/п 3/766/353/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.01.2026 року м. Херсон

Суддя Херсонського міського суду Херсонської області Дорошинська В.Е., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Херсонській області про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 27.11.2025 року о 10-16 год., в Херсонській області, с. Чорнобаївка, по вул. Чорнобаївська, 95, керував транспортним засобом електроскутером «Сrosser TR-1», державний номер б/н, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився, при цьому будучи двічі протягом року підданим адміністративному стягненню за аналогічні правопорушення. Подія фіксувалася шляхом безперервної зйомки на б/к № 470681, 471638, 475932

Своїми діями, ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. №1306 (далі по тексту ПДР).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

В судові засідання , призначені 17.12.2025 року, 14.01.2026 року, 28.01.2026 року, ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на вказану в протоколі адресу проживання, смс-повідомлень на номер мобільного телефону, зазначений в заяві на отримання судової повістки в електронній формі, підтвердження про отримання яких наявні в матеріалах справи та шляхом розміщення оголошення про виклик на офіційному сайті Херсонського міського суду Херсонської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Відсутність правопорушника, під час розгляду адміністративних матеріалів, за жодних обставин не може виступати, як засіб уникнення адміністративної відповідальності особи, оскільки це буде означати про безкарність такої поведінки.

Протокол про адміністративні правопорушення було складено у присутності ОСОБА_1 (про що свідчить підпис), отже останньому було відомо про існування судового проваджень відносно нього. Проте зловживаючи своїми правами ОСОБА_1 не вжив належних заходів, щоб дізнатись про стан судового провадження, заяв та клопотань, у тому числі про зміну місця проживання, до суду не подавав.

З огляду на викладене, судом не встановлено поважних причин неявки, ОСОБА_1 до суду, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП не є перешкодою для розгляду адміністративної справи, а тому вважає за можливе надати оцінку фактам, викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення за відсутності останнього.

Так, вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст.130 КУпАП, підтверджена наступними дослідженими в судовому засіданні доказами:

-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ №265939 від 27.11.2025, в якому викладено обставини вчиненого 27.11.2025 року ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, зокрема, останнім допущено порушення вимог п. 2.5 ПДР України, згідно якого останній відмовився від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановлено Законом порядку;

- відеозаписом з нагрудного відеореєстратору поліцейського, який здійснював оформлення вчиненого особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, адміністративного правопорушення, які кореспондується з фактичними обставинами справи та вказують на факт порушення водієм вказаних Правил дорожнього руху України. Суддя звертає увагу, що такий відеозапис із нагрудного відеореєстратора інспектора, яким зафіксовано обставини, є доказом, котрий може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху України, про що констатовано у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.11.2018 року у справі № 678/991/17, адміністративне провадження № К/9901/6128/18;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 27.11.2025;

- рапортом поліцейського взводу № 1 роти №4 УПП в Херсонській області ДПП від 27.11.2025;

- довідкою інспектора ІІ категорії відділу адміністративної практики УПП в Херсонській області від 01.12.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 двічі протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ст.130 КУпАП, а саме: 28.07.2025 року по справі №766/10453/25 та 15.07.2025 року у справі № 766/9817/25;

- довідкою від 01.12.2025 року, відповідно до якої ОСОБА_1 , посвідчення водія не отримав, та про те, що ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу;

- постановами суду від 15.07.2025 року та від 28.07.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 та ч. 2 ст.130 КУпАП.

Оцінюючи викладене, необхідно враховувати таке.

Відповідно до ч. 1ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч. 1ст. 9 КУпАП).

Відповідно до ст.ст.1 та 8 Основного Закону Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права. Згідно з положеннямист.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішенні її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен з`ясувати чи винна дана особа у вчиненні адміністративного правопорушення, а також всі обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Так, ст.251КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зі змінами, внесеними згідно з Постановою Верховного Суду №18 від 19.12.2008, при розгляді адміністративних справ, зокрема ст.130 КУпАП, суди мають враховувати положення правових норм, у яких визначено поняття «транспортні засоби», зокрема, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №13-06 (далі - ПДР України)

У п. 1.10 ПДР України зазначається, що транспортний засіб - це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до п. 1.10 Розділу 1 Правил, механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт; -мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см. або електродвигун потужністю до 4 кВт. Вищевказаний термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Вищезазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №278/3362/15-к від 01.03.2018.

Згідно змісту постанови Верховного Суду від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22, якщо в транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна, для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Крім того, відповідно до Закону України "Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів", електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Також у вищезгаданому Законі наведено визначення низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

З наведеного слідує, що коли електроскутер служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, тому він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Згідно ст.252КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Так п. 2.5. ПДР України покладає на водія обов`язок на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Наведена норма не містить виключень і обставин, які б надавали водію право відмовитись від такого огляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно ч. 4 ст. 266 КУпАП огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров`я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Кожний випадок огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, у закладі охорони здоров`я реєструється в порядку, визначеному спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я

Дії поліцейських в наведеній ситуації в першу чергу регламентовані нормами Наказу МВС України, МОЗ України від 09.11.2015 р. №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно до п. 2 розділу І якого огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу І Інструкції).

У разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я (п. 12 розділ ІІ Інструкції).

Так з вищевикладених доказів вбачається, що 27.11.2025 року поліцейськими були встановлені відповідні ознаки наркотичного сп`яніння у водія ОСОБА_1 , що в свою чергу мало своїм наслідком законну вимогу про проходження огляду на встановлення стану наркотичного сп`яніння в умовах медичного закладу.

З досліджених судом доказів вбачається, що ОСОБА_1 не зважаючи на вимогу поліцейських пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, відмовився, що мало свій прояв фактично у активних діях, метою яких було уникнення процедури відповідного огляду.

Наведені докази узгоджуються між собою щодо часу, місця та обставин вчиненого ОСОБА_1 правопорушення, ставити їх під сумнів підстав немає, останні доводять факт інкримінованих останньому протиправних дій.

Оскільки ж ОСОБА_1 двічі протягом року піддавався за ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч.2 ст.130 КУпАП, а саме 15.07.2025 року та 28.07.2025 року, то наявні ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 130 КУпАП.

При вирішенні питання щодо міри адміністративної відповідальності виходжу з наступного.

Відповідно до положень ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. Забороняється керування транспортними засобами особам, до яких застосовано адміністративне стягнення чи кримінальне покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, протягом строку позбавлення, а також особам, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.

Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1993 року № 340, передбачено, що позбавлення водіїв права на керування транспортними засобами здійснюється відповідно до законодавства (п. 20).

Виходячи із системного аналізу зазначених норм, суд вважає, що правова природа стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами не зводиться виключно до вилучення посвідчення водія та не вичерпується такою дією, а застосовується на певний період, тривалість якого визначається судом відповідно до санкції відповідної статті КУпАП, і полягає у забороні керувати транспортними засобами.

Так, внаслідок порушення особою, незалежно від наявності чи відсутності у неї посвідчення подія, правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту створюється реальна небезпека для життя і здоров`я інших осіб та спричиняється відповідна шкода, а тому стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами в окремих випадках є необхідним з метою попередження спричинення такою особою шкоди здоров`ю чи навіть смерті іншим особам через порушення нею правил дорожнього руху в майбутньому, а також для дієвого впливу на сприйняття суспільством, у тому числі іншими водіями.

Оскільки, санкція ч. 3 ст. 130 КУпАП передбачає можливість конфіскації лише транспортного засобу, який перебуває у власності особи, що притягається до адміністративної відповідальності, що у свою чергу кореспондується і з положеннями ч. 1 ст. 29 КУпАП (конфісковано може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України), до ОСОБА_1 відповідне стягнення застосоване не може бути.

До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

Враховуючи викладене вище, правила, визначені ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність не встановлено, та приходить до висновку про необхідність застосування адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу, оскільки у приватній власності ОСОБА_1 не перебуває транспортний засіб, що відповідає санкції ч.3 ст.130 КУпАП, яке, на думку суду, є достатнім для виправлення порушника і попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, у зв`язку з чим на вимогу п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 40-1, ч. 3 ст. 130, 250-252, 280, 283, 284 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст.130 КУпАП, накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 10 (десять) років та без конфіскації транспортного засобу.

(Рахунок отримувача: UA578999980313090149000021001, Одержувач – ГУК у м. Херсон обл. /Херсон обл./21081300, Код отримувача(код за ЄДРПОУ) – 37959517, Банк отримувач – Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету: 21081300).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 гривень.

(Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Роз`яснити ОСОБА_1 , що згідно ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу в установлений законом строк постанова про адміністративне стягнення згідно із ст. 308 КУпАП буде надіслана для примусового виконання до відділу Державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Херсонського апеляційного суду через Херсонський міський суд Херсонської області особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.

У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова може бути пр ед`явлена до виконання протягом трьох місяців.

СуддяВ. Е. Дорошинська