Постанова від 28 січня 2026 р. у справі №720/999/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року м. Чернівці

справа № 720/999/25

провадження №22-ц/822/99/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Перепелюк І. Б.

суддів: Височанської Н.К., Лисака І.Н.

секретар Черновська А.К.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано наступним. 26.07.2024 між сторонами укладено Договір № 505888-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало надало позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000 грн, шляхом перерахування на банківську карту № НОМЕР_1 .

Відповідач на виконання умов договору здійснив лише часткову оплату на погашення заборгованості у розмірі 2380 грн.

Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за кредитним договором, у боржника станом на 31.03.2025 є заборгованість в розмірі 36759,64 грн, з яких: 11 000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 24596,04 грн сума прострочених платежів по процентам, 1 163,60 грн. – комісія.

Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 505888-КС-001 від 26.07.2024 в розмірі 36759,64 грн та судові витрати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року в задоволенні позову ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» вказує на те, що підставою для відмови в задоволенні позовних вимог стало те, що суд першої інстанції не знайшов у виписці, наданій банком, підтвердження факту перерахунку (надання) кредитних коштів боржнику. Одного лише листа-підтвердження від фінансового посередника кредитора ТОВ “ПрофітГід” про перерахування 26.07.2024р. на банківську карту боржника коштів у розмірі 11 000,00 грн. виявилося недостатнім для підтвердження факту перерахування коштів.

Водночас, варто акцентувати увагу на тому, що відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату за ним в рахунок погашення своєї заборгованості на загальну суму 2380,00 грн., на підтвердження чого надано квитанції про зарахування коштів від боржника в рахунок погашення заборгованості за Договором №505888-КС-001 від 26.07.2024р.

Відтак, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Наданий позивачем разом з позовною заявою доказ перерахування кредитних коштів у вигляді підтвердження від фінансового посередника кредитора ТОВ “ПрофітГід” від 26.07.2024р. є належним, допустимим та достатнім доказом перерахування кредитних коштів відповідачу за кредитним договором. Наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором, разом з іншими доказами по справі (кредитним договором, візуальною послідовністю дій, доказом перерахування кредитних коштів, тощо), є належним, допустимим та достатнім доказом існування у відповідача заборгованості за кредитним договором. Вищезазначені документи є документами первинної бухгалтерської документації, які повністю відповідають ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 360 ЦПК України.

Мотивувальна частина

Обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено наступне. 26.07.2024 між сторонами укладено Договір № 505888-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначений ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору кредиту, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надає Позичальнику грошові кошти у розмірі 11 000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених Договором кредиту та Правилами про надання грошових коштів у кредит.

Згідно з умовами договору кредиту сторони визначили, що строк, на який надається Кредит, - 24 тижні.

Згідно з п 2.4 договору стандартна процентна ставка за Кредитом в день 1,50000000, фіксована.

Знижена процентна ставка за Кредитом в день 1,14760286, фіксована. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку (терміну) Договору.

Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку.

Відповідно до п. 2.5 договору Комісія за надання Кредиту 1 650,00 грн. Нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту.

Строк дії Договору - до 10.01.2025 року.

Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.

В інформаційній довідці платіжної системи ТОВ «ПрофітГід» зазначено, що ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 11 000 грн. шляхом переказу на банківську карту № НОМЕР_2 .

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача станом на 31.03.2025 становить 36 759,64 грн, з яких: 11 000 грн сума прострочених платежів по тілу кредиту, 24 596,04 грн сума прострочених платежів по процентам, 1 163,60 грн. – комісія.

Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на наступне. Позивач на підтвердження своїх доводів та вимог надав копію договору про надання кредиту № 505888-КС-001 від 26.07.2024, пропозицію (оферту) укласти договір № 505888-КС-001 від 26.07.2024, акцепт на укладення кредитного договору № 505888-КС-001 від 26.07.2024, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором. Судом витребувано за клопотанням позивача виписку про рух коштів по рахунку відповідача, однак, доказів того, що відповідачу була перерахована сума кредитних коштів, не надано, а судом не встановлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (стаття 639 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 626, частини 1 статті 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як передбачено статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частин 1,2статті 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 625 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі статтями 5, 15 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Суб`єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, встановлюють для них систему (способи) захисту.

Відповідно до частин 3,4,6,8 статті 11Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту)другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір(оферта)може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції(оферти)у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції(акцепт)у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Системний аналіз наведених положень цивільного законодавства дає підстави вважати, що при укладенні кредитного договору кредитодавець бере на себе зобов`язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту, й несе зобов`язання із своєчасного його повернення та сплати процентів.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частини 5, 6 статті 81 ЦПК України).

Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі ухвалити рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

У справах про стягнення кредитних коштів на банк покладений обов`язок довести факт передачі коштів позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальника покладений обов`язок довести своєчасне повернення грошових коштів відповідно до умов кредитного договору.

Згідно з статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжною картою є електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду карти, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором.

Держателем такого платіжного засобу є фізична особа, яка на законних підставах використовує спеціальний платіжний засіб для ініціювання переказу коштів з відповідного рахунку в банку або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного спеціального платіжного засобу.

Неналежним переказом для цілей цього Закону вважається рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Неналежним платником є особа, з рахунка якої помилково або неправомірно переказана сума коштів, а неналежним отримувачем - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.

Системний аналіз вищезазначених норм дає підстави дійти висновку, що лише виписки по рахункам або касовий документ - заява про видачу готівки можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором, в разі якщо останні відповідають вимогам первинних документів.

Звертаючись з позовом, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» обґрунтовувало свої позовні вимоги тим, що 26.07.2024 між сторонами укладено Договір № 505888-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 11 000 грн.

Грошові кошти були перераховані на платіжну карту банка позичальника № НОМЕР_2 .

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладання кредитного договору та видачі банком кредитних коштів позичальнику у розмірі 11 000 грн, позивачем надано копії таких документів: договору про надання кредиту № 505888-КС-001 від 26.07.2024, пропозицію (оферту) укласти договір № 505888-КС-001 від 26.07.2024, акцепт на укладення кредитного договору № 505888-КС-001 від 26.07.2024, візуальну форму послідовності дій клієнта, анкету клієнта, підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, розрахунок заборгованості за кредитним договором.

З підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, яке видано ТОВ «Профіт Гід» встановлено, що 26.07.2024 о 10 год. 41 хв. 31 с. відповідачу ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_2 на виконання умов кредитного договору № 505888-КС-001 від 26.07.2024 здійснено переказ коштів на суму 11 000 грн. Номер платіжної інструкції 68а32d12-4b22-11ef-b90a-000c29d57ed2_1.

На виконання ухвали суду про витребування доказів АТ « Райффайзен Банк» надав виписку про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 (банківська карта НОМЕР_1 , яка належить ОСОБА_1 ) за період з 26.07.2024 по 10.01.2025.

З цієї виписки встановлено, що 26.07.2024 відповідачем здійснено 21 операцію, проте відомості про надходження 26.07.2024 о 10:41 на цей рахунок грошових коштів розмірі 11 000 грн відсутні. Крім того, за період з 26.07.2024 по 10.01.2025 спірна сума кредиту - 11 000 грн. або сума кредиту, зменшена на розмір комісії, - 9350 грн., взагалі не обліковується.

Отже, позивачем не доведено що відповідач отримав кредиту в сумі 11000 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» посилається на те, що матеріали справи містять достатньо доказів на підтвердження переказу коштів відповідачу по договору.

Посилається на те, що відповідач на виконання умов кредитного договору здійснив часткову оплату за договором в рахунок погашення заборгованості на суму 2380,00 грн., на підтвердження чого апелянтом надано квитанцію про зарахування коштів від відповідача в рахунок погашення заборгованості за Договором №505888-КС-001 від 26.07.2024р. про надання кредиту.

Однак з наданої апелянтом квитанції № 42323-06874-64444 вбачається, що оплата відбулася за договором № 3485210894, номер картки платника НОМЕР_4 .

При цьому, між сторонами укладено договір № 505888-КС-001 від 26.07.2024 року, що не відповідає вказаній квитанції, а тому такі доводи є безпідставними.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Неподання стороною позивача належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, зокрема первинного документу, який підтверджує отримання відповідачем кредитних коштів, є підставою для відмови в позові за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог, адже зазначені позивачем обставини ґрунтуються на припущеннях.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 505888-КС-001 від 26.07.2024 року.

Доводи апелянта є аналогічними тим доводами, які були викладені в позові та перевірялися судом першої інстанції під час розгляду цього спору, однак висновків суду першої інстанції не спростовують і зводяться до суб`єктивного тлумачення чинних норм законодавства України та незгоди з висновками суду першої інстанцій стосовно встановлених обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом та не можуть бути підставами для скасування судового рішення.

Суд першої інстанцій забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих сторонами доказів, оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» залишити без задоволення.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 27 жовтня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді І.Б. Перепелюк

Н.К. Височанська

І.Н. Лисак