Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №726/294/25 — Чернівецький апеляційний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року м. Чернівці Справа № 726/294/25

Провадження №22-ц/822/154/26

Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Литвинюк І. М.,

суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.,

за участю секретаря судового засідання: Собчук І. Ю.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2025 року, головуючий у І-й інстанції – Байцар Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 у січні 2025 року звернулася до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання кредитних договорів та повернення коштів.

Позов обґрунтований тим, що вона є клієнтом Банку, з яким 25 січня 2016 року укладено угоду № SAMDNWFC00023333456 про відкриття рахунку НОМЕР_1 і отримано картку «Для виплат» № НОМЕР_2 , а 17 грудня 2019 року укладено угоду № SAMDNWFC00056741411 про відкриття рахунку НОМЕР_3 і отримано картку кредитну «Універсальна» № НОМЕР_4 з кредитним лімітом станом на початок дня 03 січня 2025 року – 38 000 грн.

Зазначала, що вказаною кредитною карткою вона користувалась не часто, на картці завжди був позитивний баланс.

Однак ввечері 03 січня 2025 року о 17-34 год. їй поступив вхідний дзвінок на її номер + 380994180045 з телефону за номером НОМЕР_5 , що належить АТ КБ «ПриватБанк», за яким робот повідомив, що її мобільний додаток «Приват24» заблоковано і для його авторизації необхідно натиснути цифру «1».

Після виконання вказівки вона зайшла в свій додаток «Приват24», жодних змін стану рахунків не було, проте через кілька секунд застосунок заблокувався, телефон вимкнувся і розпочалось його перезавантаження, яке зайняло орієнтовно 20 хв. Як виявилось, в подальшому телефон повернувся до «заводських» налаштувань, на ньому не було збережених номерів, програм та іншої інформації позивачки.

Під час перезавантаження телефону на кредитній картці за № НОМЕР_4 (картка «Універсальна») невідомою особою було збільшено кредитний ліміт до 75 000 грн і перераховано кошти в сумі 73 826 грн на невідомий рахунок MONO Direct, KYIV.

Окрім того, в цей час вказаною особою на її ім`я оформлено дві кредитні угоди за № 25010300062861 та № 25010300062862 на суму по 15 000 грн, з яких 28 000 грн перераховано на її кредитну картку Універсальну, а в подальшому перераховано на невідомий рахунок.

Загальний розмір списання коштів без її відома становить 101 826 грн.

Вказувала на те, що одразу після виявлення несанкціонованого доступу до банківських карток та списання з них коштів вона зателефонувала в банк і їх заблокувала, а також повідомила банк за телефоном 3700 про вказану ситуацію.

Оператор банку в телефонній розмові підтвердив факт несанкціонованого доступу сторонніх осіб до рахунків позивачки і списання з них коштів, при цьому зауважив, що доступ відбувся не з мобільного телефону, а з комп`ютера.

В подальшому, о 20-16 год., за номером телефону 102 вона повідомила поліцію про шахрайській дії, на підставі чого 04 січня 2025 року Чернівецьким РУП ГУНП в Чернівецькій області порушено кримінальне провадження № 12025262020000043 за ч. 4 ст. 190 КК України.

16 січня 2025 року вона звернулась до банку з листом, в якому просила провести службове розслідування, надати інформацію яким чином відбулось збільшення ліміту кредиту та списання коштів без її на це згоди, а також просила зупинити нарахування відсотків до вирішення вказаної ситуації.

В позові також зазначала, що не давала третім особам будь-яких розпоряджень на списання коштів чи отримання кредитів, відкриття нових карток/рахунків, не передавала нікому паролі, пін-коди, не втрачала банківської картки, а під час зняття коштів з рахунку їй від Банку не надходили будь-які повідомлення про підтвердження нею транзакцій.

Вважала, що банком допущено несанкціоноване втручання третіми особами в дані її карткового рахунку, що призвело до незаконного збільшення невідомими особами кредитного ліміту, укладення двох кредитних угод та списання коштів, чим завдано їй матеріальних збитків.

Просила розірвати кредитні угоди № 25010300062861 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_6 ), № 25010300062862 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_7 ), оформлені в АТ КБ «ПриватБанк» на її ім`я; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» припинити всі нарахування по кредитній заборгованості за угодами № 25010300062861 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_6 ), № 25010300062862 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_7 ), № SAMDNWFC 00056741411 від 17 грудня 2019 року (рахунок НОМЕР_3 ), скасувати по них кредитну заборгованість, відсотки, пені та інші штрафні санкції за користування використаними кредитними коштами, що утворилися внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 03 січня 2025 року; зобов`язати АТ КБ «ПриватБанк» відновити їй залишок коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритий на підставі угоди № SAMDNWFC00056741411 від 17 грудня 2019 року (катка Універсальна № НОМЕР_4 ), до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій (транзакцій) 03 січня 2025 року, в розмірі кредитного ліміту 38 000 грн.

Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Розірвано кредитні угоди № 25010300062861 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_6 ), № 25010300062862 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_7 ), оформлені в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 .

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» припинити всі нарахування по кредитній заборгованості за угодами № 25010300062861 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_6 ), № 25010300062862 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_7 ), № SAMDNWFC 00056741411 від 17 грудня 2019 року (рахунок НОМЕР_3 ), скасувати по них кредитну заборгованість, відсотки, пені та інші штрафні санкції за користування використаними кредитними коштами, що утворилися внаслідок проведення фінансових операцій (транзакцій) 03 січня 2025 року.

Зобов`язано АТ КБ «ПриватБанк» відновити ОСОБА_1 залишок коштів на рахунку НОМЕР_3 , відкритий на підставі угоди № SAMDNWFC00056741411 від 17 грудня 2019 року (катка Універсальна № НОМЕР_4 ), до того стану, в якому він був перед виконанням фінансових операцій (транзакцій) 03 січня 2025 року, в сумі кредитного ліміту 38 000 грн.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не втрачала свій фінансовий телефон, вона не вчиняла жодних дій чи бездіяльності, якими б сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не давала жодних розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ «ПриватБанк» письмово, чи в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», чи за допомогою свого фінансового телефону, а тому відповідальність в даному випадку повинен нести саме Банк, у зв`язку з невжиттям своєчасних дій щодо блокування нетипових банківських операцій.

Сам собою факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивачка здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Позивачка, на виконання Умов та правил банківських послуг, як дізналась про списання сторонніми особами з її рахунків грошових коштів, одразу повідомила про це АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи.

Аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність факту порушення прав позивача, оскільки вона не мала наміру та волевиявлення на здійснення 03 січня 2025 року будь-яких банківських операцій за своїм банківським рахунком, отримання кредитних коштів та їх використання, своїми діями чи бездіяльністю не сприяла розголошенню особистих даних, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, третіх осіб на вчинення таких дій не уповноважувала, після виявлення списання коштів з її рахунку звернулася із заявою до поліції та повідомила про це банк.

Враховуючи істотне порушення банком вимог Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Умов та правил надання банківських послуг, зокрема наявності факту здійснення операцій за кредитним рахунком позивача, які нею не замовлялися та не оформлялися, що завдало їй істотної шкоди у вигляді зарахування додаткової заборгованості, яку вона має погашати, та нарахування плати за користування кредитними коштами, які нею не отримувались, а сама послуга не замовлялась, а тому до спірних правовідносин застосовуються положення статті 651 ЦК України, та розірвання кредитного договору, оскільки банком було допущено вказане порушення, яке за своєю суттю є істотним.

Не погоджуючись з рішенням суду, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи.

Зазначає, що мобільний пристрій клієнта банку (відповідача) з встановленим платіжним застосунком Приват24 є платіжним засобом, оскільки містить в електронній формі дані, необхідні для ініціювання платіжної операції та/або здійснення інших операцій, визначених договором з емітентом.

Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації (аб.7 п.19 статті 38 Закону України «Про платіжні послуги»).

Встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації або при підозрі доступу третіх осіб до рахунку та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за них несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується ОСОБА_1 в позовній заяві та при дачі пояснень, 03 січня 2025 року в 20:04 - 20:09 вона зателефонувала на 3700 до банку та повідомила про спірні операції.

Запис даної телефонної розмови подано з відзивом на диску з аудіофайлом mp3.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.01.2025 за номер кримінального провадження 12025262020000043 подія вчинення шахрайський дії щодо ОСОБА_1 мала місце 03 січня 2025 року в період часу з 17:20 год. по 17:50 год. (дані до Витягу внесено з повідомлення самої ОСОБА_1 при зверненні до поліції).

Як вбачається з вказаного витягу, “...невстановлена особа, під приводом купівлі кросівок, шляхом проведення незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримала доступ до мобільного застосунку “Приват 24”, що належить ОСОБА_1 …. звідки з кредитної картки №5457082529983798 перерахувала кошти в сумі 101 826 грн, чим спричинено останній матеріальні збитки на вказану суму”.

В ході спілкування з оператором з`ясувалося, що позивачка здійснювала продаж товару (взуття) на інтернет майданчику ОЛХ. В процесу продажу отримала від ймовірних покупців, як вона вважала, посилання, за яким необхідно було перейти для отримання коштів за товар. На сайті куди привело посилання, клієнтка здійснила введення всіх можливих даних по своєму картковому рахунку і ввела пароль від власного акаунту Приват 24.

Надалі позивачка отримала дзвінок від банку (з номеру НОМЕР_5 ), який належить банку, для підтвердження входу в Приват 24 і успішно підтвердила вхід, потім отримала СМС-повідомлення про збільшення їй розміру кредитного ліміту, який не замовляла. Після чого телефон клієнтки заблокувався і перезавантажився до заводських налаштувань.

Отже, факт розмови з шахраями та розголошення інформації, а саме введення паролю від Приват 24 особисто позивачкою, підтверджується аудіозаписом її розмови з оператором кол-центру відповідача від 03.01.2025, в якому дослівно з 40 сек. і до 4:50 хв. ОСОБА_2 зазначає, які дії самостійно вчинила в додатку «Приват 24» на своєму телефоні, виконуючи вказівки невідомих, зокрема: «...я взуття продавала, мали надійти кошти, вони скинули мені посилання, на яке я зайшла, да, мене перекинуло одразу на Приват 24 і я зазначила пароль…».

Посилання, яке позивачка отримала від невідомих осіб і по якому перейшла (як вона сама вказує в записі розмови) та яке в подальшому привело її до Приват 24, ОСОБА_1 не надала.

При прослуховуванні аудіозапису в період з 2:10 сек. і до 2:19 хв. звучить діалог, в якому на запитання оператора щодо введення паролю до Приват 24 на сайті, ОСОБА_1 відповідає «так, надавала», тобто сама позивачка стверджує, що пароль від Приват 24 вводила після того, як зайшла на невідоме посилання.

Зазначене свідчить, що позивачка добровільно вводила пароль від Приват 24 при переході за отриманим невідомим посиланням, тобто сприяла розголошенню контрольної інформації та надання доступу до програмного комплексу, який здійснює платежі з рахунку клієнта та всі інші банківські операції.

Дії ОСОБА_1 по підтвердженню входу в Приват24 слід розглядати, як дії власника рахунку/держателя, що призвели до втрати, незаконного використання інформації, яка дала змогу ініціювати платіжні операції шахраями.

В цей же день по картці № НОМЕР_2 в акаунті позивачки оформлено два кредити “Кредит готівкою” по 15 000 грн кожен. Крім того, перераховано 28 000 грн як «переказ власних коштів» (з карти НОМЕР_2 на карту НОМЕР_4 )" о 18:09 год.

Кредити готівкою оформлені 03 січня 2025 року о 18:07 по заявці в Приват 24.

При оформленні цих двох кредитів ОСОБА_1 отримала на фінансовий телефон форму підтвердження у вигляді текстового повідомлення смс і підтвердила їх о 18:07:15 і о 18:07:54.

Крім того, як слідує з виписки телефонних дзвінків та отриманих СМС- повідомлень від мобільного оператора, яка надана самою позивачкою, нею дійсно отримано два СМС-повідомлення 03 січня 2025 року в 18:07:19 та у 18:07:58 від ПриватБанку. Саме ці повідомлення і були направлені відповідачем при оформленні цих двох кредитів.

Підтвердження авторизації, тобто входження в «P24WEB authorization», було здійснене через - IVR-опитування, яке надійшло на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_8 в 17:27:04 год. 03 січня 2025 року.

Авторизація при вході з нетипового для клієнтки пристрою відбулася з застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації.

Змін акаунту Приват 24 клієнтки ОСОБА_1 за період з 01 січня 2025 року по 04 січня 2025 року, при якому б використовувались нетипові пристрої, нетипові ІМЕІ чи нетипові ІР адреси, не виявлено, що однозначно вказує на володіння шахраями конфіденційною інформацією щодо карткового рахунку клієнта і дозволило їм 03 січня 2025 року без зміни акаунту зайти в Приват 24 клієнтки та вчинити несанкціоновані дії з її грошовими коштами.

Під час перевірки встановлено, що компрометація входу під акаунтом Приват24 клієнта ОСОБА_1 та подальше викрадення коштів, сталася з вини самої клієнтки, оскільки з огляду проведеного аналізу та пояснень клієнта слідує, що ОСОБА_1 було здійснено розголошення своїх персональних даних, після чого зловмисниками був отриманий доступ до акаунту Приват24.

Згідно з отриманою інформацією з ПК банку все вказує на те, що ОСОБА_1 інформацію з логіном та паролем входу у свій акаунт Приват24 передала невідомій особі (аудіозапис розмови з оператором банку також підтверджує ці обставини).

У відзиві представник позивача ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін.

Вказує на те, що позивачка не втрачала свій фінансовий телефон, вона не вчиняла жодних дій чи бездіяльності, якими б сприяла втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, не давала жодних розпоряджень на списання грошових коштів зі свого рахунку шляхом подання платіжних доручень до АТ КБ «ПриватБанк» письмово, чи в електронному вигляді з використанням електронної системи «Приват24», чи за допомогою свого фінансового телефону, а тому відповідальність в даному випадку повинен нести саме банк, у зв`язку з невжиттям своєчасних дій щодо блокування нетипових банківських операцій.

Тобто, саме банком допущено несанкціоноване втручання третіми особами в дані карткового рахунку позивачки, що призвело до незаконного збільшення невідомими особами кредитного ліміту, укладення двох кредитних угод, списання коштів та завдання їй матеріальних збитків, а тому остання змушена була звернутись за захистом свого порушеного права до суду.

Зі свого боку позивачка здійснила всі визначені заходи, які передбачені в даному випадку щодо доведення своєї невинуватості у здійсненні зазначених дій, а отже, як користувач картки, не може нести відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечується сторонами, позивачка, на виконання Умов та правил банківських послуг, як дізналась про списання сторонніми особами з її рахунків грошових коштів, відразу повідомила про це АТ КБ «ПриватБанк» та правоохоронні органи.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За вимогами частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 25 січня 2016 року укладено угоду № SAMDNWFC00023333456 про відкриття рахунку НОМЕР_1 і отримано картку «Для виплат» № НОМЕР_2 , а 17 грудня 2019 року укладено угоду № SAMDNWFC00056741411 про відкриття рахунку НОМЕР_3 і отримано картку кредитну «Універсальна» № НОМЕР_4 із кредитним лімітом 38 000 грн. станом на 03 січня 2025 року.

Так, 03 січня 2025 року позивачка розмістила в інтернет-магазині оголошення про продаж кросівок та здійснила оплату реклами з картки «Для виплат» в сумі 29 грн. Через незначний час на її телефон надійшло повідомлення про те, що кросівки продано, в якому було наявне посиланням на сайт магазину для підтвердження продажу і обрання карти для зарахування коштів.

Позивачка перейшла за посиланням, підтвердила продаж і зарахування коштів на карту «Для виплат», після чого її було переведено в додаток «Приват24» для вибору картки, на яку необхідно зарахувати кошти. Однак кошти на карту так і не поступили і позивачка вийшла з додатку.

В 17-34 год. їй поступив дзвінок з номера НОМЕР_5 , що співпадає з номером АТ КБ «ПриватБанк», за яким її повідомлено, що застосунок «Приват24» заблоковано. Для входу в нього необхідно зайти через авторизацію. Після виконання входу в додаток телефон позивачки вимкнувся і почав перезавантажуватись.

Через деякий час, ввійшовши в додаток «Приват24» з іншого телефону, позивачка побачила, що в неї на картці Універсальній збільшено кредитний ліміт до 75 000 грн., з яких 73 826 грн. перераховано на невідомий позивачці рахунок MONODirect, ОСОБА_4 .

Окрім того, невідомою особою оформлено дві кредитні угоди за № 25010300062861 та № 25010300062862 на суму по 15 000 грн., з яких 28 000 грн. також перераховано на невідомий рахунок.

Загальний розмір списаних коштів із рахунку позивачки становить 101 826 грн.

Після виявлення несанкціонованого доступу до банківських карток та списання з них коштів ОСОБА_1 зателефонувала в Банк і їх заблокувала, а також повідомила Банк за телефоном 3700 про вказану ситуацію.

В день проведення спірних транзакцій о 20-16 год. за номером телефону 102 позивачка повідомила поліцію про шахрайській дії, на підставі чого 04.01.2025р. Чернівецьким РУП ГУНП в Чернівецькій області порушено кримінальне провадження № 12025262020000043 за ч. 4 ст. 190 КК України.

16 січня 2025 року позивачка звернулась із листом до Банку, в якому просила провести службове розслідування, надати інформацію яким чином відбулось збільшення ліміту кредиту та списання коштів без її на це згоди, а також просила зупинити нарахування відсотків до вирішення вказаної ситуації.

Як вбачається з виписок від 06 січня 2025 року, між Банком та позивачкою укладено угоду № 25010300062861 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_6 ) та № 25010300062862 від 03 січня 2025 року (рахунок НОМЕР_7 ). Згідно з цими договорами позивачці видано строковий кредит готівкою на суму по 15 000 грн строком на 36 місяців, процентна ставка 31% річних, загальні витрати за кредитом складають 8 324,74 грн, орієнтовна загальна вартість кредиту за весь строк користування (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 23 324,74 грн.

Вказані кошти було зараховано на картку позивачки «Для виплат» № НОМЕР_2 , а в подальшому перераховано на невідомий рахунок MONODirect, KYIV.

Також збільшено кредитний ліміт на картці «Універсальна» № НОМЕР_4 (угода № SAMDNWFC 00056741411 від 17 грудня 2019 року (рахунок НОМЕР_3 )), з 38 000 грн до 75 000 грн, з яких 73 826 грн декількома транзакціями перераховано на невідомий рахунок MONODirect, KYIV.

Вказані транзакції відбувались 03 січня 2025 року з 17-36 год. по 18-11 год.

З копії з витягу з ЄРДР за № 12025262020000043 від 04 січня 2025 року вбачається, що 03 січня 2025 року, в період часу з 17-20 год. по 17-50 год., невстановлена особа під приводом купівлі кросівок, шляхом проведення операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримала доступ до мобільного застосунку «Приват24», що належить ОСОБА_1 , звідки з кредитної картки перерахувала кошти, чим спричинила останній матеріальні збитки.

У відзиві на позов АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що за інформацією службового розслідування встановлено, що за даними програмного комплексу списання грошових коштів стороннім інтернет ресурсом відбувалось з ручним введенням даних по карті, з NFC (NFC - це технологія безконтактної оплати), з використанням Google Pay, а також підтвердженням 3-D secure.

Токенізація карти 5457082529983798 відбулася 03 січня 2025 р. о 17:57 год. ОСОБА_1 отримала повідомлення про успішне додавания даної карти в Gogle Pay в Додатку Приват 24 та прочитала його.

По картці № НОМЕР_2 за 03 січня 2025 року зафіксовано дві транзакції по 25010300062862" в сумі 15 000 грн з 18:07 до 18:08. А також транзакцію по зарахуванню "Кредит готівкою 25010300062861" в сумі 15 000 грн і "Кредит готівкою 4168745176134275 на карту НОМЕР_9 " о 18:09 год. А також транзакцію по перерахуванню суми 28 000 грн як «переказ власних коштів».

При оформленні цих двох кредитів ОСОБА_1 отримала форму підтвердження у вигляді текстового повідомлення смс і підтвердила її о 18:07:15 i o 18:07:54.

Згідно з програмними комплексами за 10 хв. до початку списання грошових коштів стороннім інтернет ресурсом відбувся вхід у Приват24 клієнтки з нетипового для неї пристрою (назва пристрою PERSONAL COMPUT, типовим Для клієнтки PHONE-23117RA68G REDMI).

О 17:27 год 03 січня 2025 року відбувся вхід у Приват24 ОСОБА_5 з використанням типового для неї пристрою PHONE 23117RA68G REDMI.

Авторизація при вході з нетипового для клієнтки пристрою відбулася з застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації.

Так, після правильного введення логіну (фінансовий номер телефону) та паролю, в мобільний додаток позивачки була направлена форма підтвердження входу з нетипового пристрою.

За даними ПК зміна фінансового номеру телефону на період спірних операцій не зафіксовано. Змін пін-коду за картковими рахунками клієнтки в даний період не зафіксовано. Будь-які заяви про втрату, крадіжку, несанкціонований перевипуск сім-карти фінансового номеру телефону від клієнтки ОСОБА_6 до Банку відсутні.

Списання грошових коштів з картки позивачки відбулося стороннім інтернет ресурсом термінал MONO011J, рітейлер MONO_Bank_11, власник MONODirect. Вхід в додаток Приват24 клієнтки було здійснено із введенням правильних логіна та пароля.

Позивачка звернулась на гарячу лінію Банку з приводу події 03 січня 2025 року о 20:09 год., що підтверджується записом розмови оператора контакт-центру АТ КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 (Носій інформації (CD-диск) т. 1 а.с. 201).

В ході розмови позивачка повідомила: «…я взуття продавала, мали надійти кошти, вони скинули мені посилання, на яке я зайшла, да, мене перекинуло одразу на Приват 24 і я зазначила пароль...».

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частиною першою статті 1068 ЦК України передбачено, що банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.

Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунку клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

Закон України «Про платіжні послуги» визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Пунктом 6 частини дев`ятнадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» передбачено, що емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу.

Згідно з частиною двадцятою статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач зобов`язаний зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права, не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення), користувач зобов`язаний: зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень.

Згідно з пунктом 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги» користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.

Згідно з пунктом 140 розділу VII Положення, користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Аналогічні положення викладені й у частині п`ятій статті 87 Закону України «Про платіжні послуги».

Пунктом 141 розділу VII Положення, передбачено, що емітент зобов`язаний надавати ПІН, індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, яка дає змогу здійснювати платіжні операції з використанням платіжного інструменту, лише держателю платіжного інструменту в порядку, визначеному договором (крім випадку, передбаченого в пункті 142 розділу VII цього Положення).

Власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІН у або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Власник рахунку має право на відшкодування в судовому порядку шкоди, заподіяної надавачем платіжних послуг унаслідок помилкової, неналежної платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених законодавством України строків (пункти 146, 147 Положення).

Аналіз вказаних нормативно-правових актів, які є спеціальними для спірних правовідносин, дає підстави для висновку, що при здійсненні операцій з використанням електронних платіжних засобів відповідальність за безпеку здійснення переказу коштів покладається як на платника, так і на емітента (банк чи іншу установу), які зобов`язані вжити всіх заходів по нерозголошенню третім особам інформації, що дає змогу виконувати платіжні операції від імені платника з використанням електронного платіжного засобу.

У постанові Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 691/699/16 (провадження № 61-16504св18) вказано, що: «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача та правоохоронні органи про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, у межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк».

Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Лише наявність обставин, які доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для його цивільно-правової відповідальності.

Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду України у постанові від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та Верховного Суду у постановах від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22, від 04 жовтня 2024 року у справі № 337/6010/23, від 07 травня 2025 року у справі № 703/1211/24.

У такій категорії справ встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18) (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19).

Як вбачається з матеріалів справи, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 25 січня 2016 року укладено угоду № SAMDNWFC00023333456 про відкриття рахунку НОМЕР_1 і отримано картку «Для виплат» № НОМЕР_2 , а 17 грудня 2019 року укладено угоду № SAMDNWFC00056741411 про відкриття рахунку НОМЕР_3 і отримано картку кредитну «Універсальна» № НОМЕР_4 із кредитним лімітом 38 000 грн станом на 03 січня 2025 року.

03 січня 2025 року о 17:33 через Приват 24 було подано заявку на підняття кредитного ліміту з 38 000 грн до 75 000 грн. Для підтвердження збільшення ліміту по картковому рахунку було здійснено контакт з клієнткою по каналу IVR, шляхом дзвінка на фінансовий номер позивачки.

03 січня 2025 року з 18:07 год по 18:08 год через Приват24 укладено дві кредитні угоди за № 25010300062861 та № 25010300062862 на суму по 15 000 грн., у загальному розмірі 28 000 грн та перераховано, як переказ власних коштів (з карти НОМЕР_2 на карту НОМЕР_4 ) о 18:09 год.

У період з 17-36 год по 18-11 год 03 січня 2025 року з карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» за № НОМЕР_4 , який належить позивачці ОСОБА_1 , грошові кошти у загальному розмірі 95 000 грн перераховано на рахунок MONODirect, KYIV.

03 січня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Чернівецького РУ ГУНП в Чернівецької області із заявою, що 03 січня 2025 року в період часу з 17-20 год. по 17-50 год. невстановлена особа під приводом купівлі кросівок, шляхом проведення операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, отримала доступ до мобільного за стосунку «Приват24», що належить ОСОБА_1 , звідки з кредитної картки перерахувала кошти, чим спричинила останній матеріальні збитки та за її заявою було зареєстровано кримінальне провадження в ЄРДР за 12025262020000042.

З матеріалів кримінального провадження № 12025262020000042 від 04 січня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, зокрема, листа Відділу протидії кіберзлочинам в Чернівецькій області Департаменту кіберполіції Національної поліції України від 11.06.2025р., слідує, що в ході аналізу ІР-адреси, яка використовувалась при вході в онлайн-банкінг встановлено, що 03 січня 2025 року 17:27:21.982 відбувся вхід в онлайн-банкінг з використанням ІР-адреси: НОМЕР_10 , яка належить мобільному оператору ПрАТ «Київстар». Пристрій з якого здійснили вхід – персональний комп`ютер з операційною системою «Mac OS».

З виписки дзвінків, який долучений позивачкою ОСОБА_1 до позовної заяви, вбачається, що від АТ КБ «Приватбанк» надходили смс 03 січня 2025 року: в 17:30 год; в 18:07:19 год; в 18:07:59 год; в 18:58 год. Вихідні дзвінки на 3700 здійснювалися 03 січня 2025 року: 18:41 год; 18:44 год; 20:04 год. Вихідний дзвінок на 102 здійснено 03 січня 2025 року о 20:16 год.

В розмові з оператором АТ КБ «ПриватБанк» позивачка ОСОБА_1 повідомила, «...я взуття продавала, мали надійти кошти, вони скинули мені посилання, на яке я зайшла, да, мене перекинуло одразу на Приват 24 і я зазначила пароль…».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник Банку вказував, що підтвердження авторизації, тобто входження в «P24WEB authorization», було здійснене через - IVR-опитування, яке надійшло на фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_8 в 17:27:04 год 03 січня 2025 року.

Авторизація при вході з нетипового для клієнтки пристрою відбулася з застосуванням посиленої двох-факторної автентифікації. Після правильного введення логіну (фінансовий номер телефону) та паролю, в мобільний додаток позивачки була направлена форма підтвердження входу з нетипового пристрою. Лише після підтвердження клієнткою ОСОБА_1 в даній формі входу з нетипового пристрою з нього відбувся вхід в Приват 24 клієнтки о 17:27 год. 03 січня 2025 року.

З огляду на викладене, усі платіжні операції 03 січня 2025 були здійснені з використанням Приват24.

Разом з тим, відповідачем було звернено увагу на те, що такі операції були здійснені з коректним введенням паролю та усіх необхідних реквізитів для виконання дистанційного розпорядження на переказ коштів, які відомі лише власнику картки, що підтверджується долученими ним скріншотами з внутрішньої системи Банку.

Також представник відповідача зазначав, що всі IVR-дзвінки від 03 січня 2025 року на фінансові номери позивача, були нею успішно схваленні натисканням «1». Перевіркою логів під обліковим записом клієнта ОСОБА_1 в період переказу коштів встановлено, що входи відбувалися як з типового так і нетипового пристроїв. Авторизація вказаних пристроїв проведена із коректним введенням логіну та паролю клієнта та підтвердженням таких входів через фінансовий телефон клієнта.

Отже, встановлені у справі обставини дають підстави вважати, що позивач провела компрометацію свого логіну до Приват24 та правильний PIN-код до нього за допомогою IVR-опитування, в результаті чого доступ до її акаунту отримали треті особи.

Враховуючи те, що операції зі зміною кредитного ліміту, оформлення двох кредитів “Кредит готівкою” та в подальшому їх списання відбулося внаслідок дій позивачки, яка сприяла своїми діями (перехід за гіперпосиланням) стороннім особам в отриманні доступу до власного акаунта «Приват24» з можливістю повністю розпоряджатися її фінансовим номером, її рахунками та коштами в АТ КБ «ПриватБанк», а також можливістю укладати кредитні угоди, відтак АТ КБ «Приватбанк» не має нести відповідальності за такі операції.

Окрім того, у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/17744/21 Верховний Суд зазначив, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк.

Встановивши, що позивачка дізналася про наявність підозрілих дій з її рахунком, як вона зазначає 03 січня 2025 року о 17:34 год, однак її перший дзвінок на гарячу лінію АТ КБ «ПриватБанк» за номером 3700 був здійснений лише 03 січня 2025 року о 18:44 год, отже, звернення до банку з повідомленням про шахрайські дії та необхідністю блокування її карток відбувся вже після того, як всі транзакції по зняттю коштів були здійсненні, тобто запізно.

За таких обставин, встановлено, що ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 5 частини двадцятої статті 38 Закону України «Про платіжні послуги», після того, як їй стало відомо про підозрілі дії з її рахунками, відкритими у АТ КБ «ПриватБанк», не повідомила негайно АТ КБ «ПриватБанк» про цей факт з метою блокування електронного платіжного засобу.

З огляду на наведене, оскільки позивач звернулася до банку з повідомленням про несанкціоновані незаконні платіжні операції після проведення фінансових операцій, відтак банк не мав правової підстави блокувати оспорювані позивачем платежі та рахунки до такого звернення, оскільки не має права визначати та контролювати напрям використання коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором та законом, обмеження її прав розпоряджатися коштами на власний розсуд. Отже, ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність за фінансові операції, що передували повідомленню до банку, несе позивач.

Вищевикладеним спростовуються доводи позивача про те, що сам собою факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Однак суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про те, що АТ КБ «ПриватБанк» належними та допустимими доказами не підтверджено, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню пін-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції щодо перерахування грошових коштів з її карткового рахунку.

Щодо вирішення позовних вимог про розірвання кредитного договору.

Згідно з частинами другою та третьою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частинами першою, другою, четвертою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Статтею 652 ЦК України передбачено, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, однак в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, коли вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не укладали би договору або уклали його на інших умовах.

Тобто розірвання договору через істотну зміну обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли залишення відповідного правочину в силі призведе до завдання шкоди стороні, яка значно перевищує витрати, необхідні для виконання договору на первісних умовах. При цьому можливість розірвання договору пов`язується безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з одночасною наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, за істотної зміни обставин.

Оскільки позивачка підставою для розірвання кредитного договору зазначала протиправні дії банка, що не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, колегія суддів вважає, що відсутні підстави у задоволенні позову і в цій частині.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24.09.2025 у справі №184/1539/24.

Отже, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Згідно з частинами 1, 6, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

В силу положення Закону України «Про захист прав споживачів» позивачка ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору при зверненні з даним позовом до суду.

За подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатив судовий збір у розмірі 5406,80 грн

З урахуванням викладеного, слід компенсувати АТ КБ «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 5406,80 грн.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 10 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У позові ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача, розірвання кредитних договорів та повернення коштів відмовити.

Змінити розподіл судових витрат.

Компенсувати Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у сумі 5 406 гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 27 січня 2026 року.

Суддя- доповідач І. М. Литвинюк

Судді: І. Н. Лисак

І. Б. Перепелюк